Вислуга років як спеціальний стаж роботи, застосовуваний у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників

Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу ок­ремих категорій працівників, що передбачає пільгове пен­сійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної праце­здатності й виходом на пенсію до настання віку, що дає пра­во на пенсію по старості.

У юридичній літературі вислуга років визначається як тривалий, вимірюваний поруч років стаж трудової або дер­жавної діяльності, що створює за певних умов право на відповідні конкретні види пільг і переваг (грошові випла­ти, пенсії, додаткові відпустки)¹.

Вислузі років властиві ті ж загальні риси, що й стажу роботи взагалі, хоча є, звичайно, і специфічні особливості для даного виду трудового стажу.

При вислузі років призначення пенсії зв'язується не у зв'язку з досягненням пенсійного віку й наявністю загаль­ного стажу роботи, а у зв'язку з втратою професійних яко­стей, коли працівник не може повноцінно працювати за своєю спеціальностю до встановленого пенсійного віку. Тому і йому призначається пенсія як часткова компенсація втра­ченої працездатності за фахом. Державне пенсійне забезпе­чення за вислугу років існує давно. Воно відноситься до пе­ріоду появи професійної військової служби й служби держав­них чиновників, а в нашій країні — до середини двадцятих років (1925 р.).

У цей час вислуга років як норма-пільга застосовується до окремих категорій державних службовців, у тому числі військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, суддів, митних органів, льотного складу цив­ільної авіації, інших фахівців галузей економіки. Перелік державних органів, установ, підприємств, організацій і по­сад, служба або робота в яких надається право на пенсію за вислугу років, а також тривалість вислуги встановлюється законодавством по кожній категорії осіб.

Наприклад, коло осіб із числа військовослужбовців і пра­цівників органів внутрішніх справ, що мають право на пен­сію за вислугу років, визначене Законом України «Про пен­сійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальниць­кого й рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. (з наступними змінами й доповненнями)¹. Правила страхування вислуги встановлені спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. «Про порядок страхування вислуги років, при­значення й виплати пенсій і грошової допомоги особам офі­церського складу, прапорщикам, мічманам, особам началь­ницького й рядового складу органів внутрішніх справ»². Крім того, Міністерством оборони України й Міністерством внутрішніх справ України видані відомчі Положення про порядок призначення й виплати державних пенсій і допомо­ги за вислугу років.

Вислуга років військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ, тобто тривалість служби в складі Збройних Сил України або органів внутрішніх справ Украї­ни, установлюється для:

— осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби й військової служби за контрактом, осіб начальницького й рядового скла­ду органів внутрішніх справ і деяких інших осіб — 20 років і більше на день звільнення з армії або органів внутрішніх справ;

—осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби й військової служби за контрактом, а також осіб середнього й вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, звільне­них зі служби за віком, у зв'язку із хворобою, скороченням штату і до дня звільнення досягнувших 45-літнього віку й маючих загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років 6 місяців становить військо­ва служба або служба в органах внутрішніх справ.

У вислугу років військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, крім служби в армії або міліції, зараховуються й деякі інші види роботи (служби) (час ро­боти в органах державної влади, прокуратури й на посадах суддів, слідчих) і в інших випадках, зазначених у законі.

Строки служби в армії або органах внутрішніх справ за­раховуються по фактичній тривалості (у календарному стра­хуванні). Хоча в ряді випадків законодавством передбачене пільгове страхування вислуги. Так, один місяць служби у військових частинах у період бойових дій і воєнний час, а також час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року, уважається за три місяці вислуги; один місяць служ­би на льотній роботі в реактивній і турбогвинтовій авіації, у частинах і підрозділах по підтримці режиму надзвичай­ного стану, на атомних підводних човнах, на посадах водо­лазів — за два місяці вислуги й ін.

Вислуга років державних службовців. Вислуга років для цієї категорії осіб установлена Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., а порядок її стра­хування регулюється спеціальним нормативним актом «Про порядок страхування стажу Державної служби», затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р.

Під державною службою розуміється професійна діяль­ність по забезпеченню виконання повноважень державних органів.

До державних службовців відносяться особи, що займа­ють посади в державних органах і їхньому апараті по практичному виконанню завдань і функцій держави й отриму­ють зарплату за рахунок державного бюджету. Держслуж-бовці мають право виходу на пенсію при наявності загаль­ного трудового стажу для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років, утому числі стажу держав­ної служби — не менше 10 років. У стаж держслужби вклю­чаються певні види роботи (служби), які установлені поста­новою Кабінету Міністрів України, але при цьому варто мати на увазі, що право на пенсію у зв'язку з державною служ­бою поширюється лише на тих осіб, які були на держслужбі на момент виходу на пенсію.

Право на пенсію по держслужбі мають особи пенсійного віку, що працювали в держапараті на 1 січня 1994 р., тобто на день вступу Закону в дію.

Розглядаючи питання про стаж держслужби, необхідно відзначити, що цей стаж офіційно в Законі не називається вислугою років. Однак критерії оцінки держслужби й пільги, які надаються за неї, дозволяють цілком обґрунто­вано стверджувати, що цей стаж може бути віднесений до категорії спеціального стажу роботи (вислуги років), неза­лежно від того, що тут ураховується при виході на пенсію не тільки наявність стажу держслужби, але й досягнення службовцем пенсійного віку.

Закон України «Про державну службу» у частині, що регулює питання службової кар'єри, матеріального й соці­ально-побутового забезпечення державних службовців, поширюється на народних депутатів України, відповідно до їх статусу, суддів, працівників митних органів, диплома­тичної служби й органів місцевого самоврядування, нау­ковців, інших категорій осіб, прирівняних до держслужби.

Однак соціальний захист, пенсійне забезпечення й інші види соціального обслуговування народних депутатів Ук­раїни здійснюються відповідно до нового Закону України «Про статус народного депутата України» від 22 березня 2001 р.. Наприклад, пенсія народним депутатам України призначається при досягненні пенсійного віку при наяв­ності трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років, у розмірі 80 % місячної заро­бітної плати нині працюючого народного депутата. За кож­ний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 % (включно) зазначеного заро­бітку, без обмеження граничного розміру пенсії.

Вислуга років суддів установлена Законом України «Про статус суддів»¹, у якому є норма: кожний суддя у ви­падку відставки за власним бажанням, стану здоров'я або після закінчення строку повноважень має право на вибір пенсії на умовах державного службовця або на одержання щомісячного довічного грошового змісту при стажі роботи на посаді судді не менше 20 років і досягненні пенсійного віку.

У стаж роботи, що дає право на пенсію суддям або одер­жання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, відомчих арбітражів України, також зараховується:

—час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах, держав­ному й відомчому арбітражі колишнього СРСР і республік, що раніше входили до СРСР;

—час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з ке­рівництвом і контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському та Севасто­польському міських судах, Міністерстві юстиції України й підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбіт­ражів у Державному арбітражі України, Вищому госпо­дарському суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посадах судді не менш 10 років.

Про вислугу років працівників прокуратури. Відпо­відно до Закону України «Про прокуратуру» працівники прокуратури, яким привласнені класні чини, зі стажем ро­боти в органах прокуратури не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років,'мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.

До працівників прокуратури відносяться слідчі працівни­ки й працівники, що займають прокурорські посади (Гене­ральний прокурор України і його заступники, старші по­мічники й помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їхні заступники, старші прокурори й прокурори управлінь і відділів).

У 20-літній стаж роботи, що дає право на пенсію за вис­лугу років, зараховується час роботи на прокурорських по­садах, перерахованих у статті 56 Закону про прокуратуру, у тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в орга­нах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах началь­ницького складу в органах внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають обличчя з вищим юридичним утворенням, у науково-навчальних установах Генеральної прокуратури України працівникам, яким привласнено класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були спрямовані туди, а потім повернулися до прокуратури, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, част­ково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Про вислугу років працівників (посадових осіб) мит­них органів України. На працівників, що проходять служ­бу в митних органах і мають персональні звання, поши­рюється законодавство про державну службу. Пенсії їм при­значаються за вислугу років¹.

Для них установлюється строк вислуги й вік виходу на пенсію: для жінок відповідно 20 років вислуги й 55 років вік, чоловіків — 25 років вислуги й 60 років вік.

У трудовий стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується:

— служба в митних органах на посадах, при занятті яких посадовим особам привласнюються персональні звання;

служба в Збройних Силах і інших військових формуваннях колишнього СРСР і України;

—служба в правоохоронних органах, а також в органах державної виконавчої влади й місцевого самоврядування;

—робота за межами України, якщо до цього особа пра­цювала в митних органах і мала персональне звання;

—навчання в митних установах, а також в аспірантурі (докторантурі) з відривом від роботи не більш ніж три роки й поверненням на роботу в митні органи;

—відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами й частко­во оплачувана відпустка по догляду за дитиною до 3-літньо-го віку.

Про вислугу років льотного складу цивільної авіації. Специфіка роботи в цивільній авіації неминуче веде до по­гіршення стану здоров'я до настання віку, необхідного для призначення пенсії по старості на загальних підставах. Підвищений шум, вібрація, дія електромагнітного випро­мінювання приводять до раннього виснаження організму людини й до скорочення тривалості професійної діяльності.

Вислуга років застосовується до працівників льотного та льотно-випробувального складу, диспетчерів, що здійсню­ють управління повітряним рухом, а також інженерно-тех­нічних працівників, бортпровідників та інших осіб — по переліку посад і робіт, затвердженому постановою Кабіне­ту Міністрів України від 21 липня 1992 р.

Вислуга років диференційована залежно від статі. Для жінок вона встановлена 20 років, а для чоловіків Щг- 25 років. Строки вислуги років підраховуються по-різному¹, залежно від виду льотної роботи, нальоту годин, виду літальних апа­ратів, їхнього типу, характеру роботи й інших показників. До вислуги років зараховується служба в армії на посадах

льотного складу.

Вислуга років, як категорія спеціального стажу, по­ширюється на велику групу фахівців інших галузей еко­номіки України. Перелік таких фахівців зазначений у стст. 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечен­ня». Частина з них і раніше забезпечувалася пенсіями за вислугу років, а частина — на пільгових умовах за Спис­ком № 2.

Додатково одержали право на пенсію за вислугу років:

- робітники локомотивних бригад залізничного транспорту й окремі категорії працівників, що безпосередньо забезпечують організацію перевезень і безпеку руху у метро­політенах;

—плавсклад суден морського, річкового флоту й флоту рибної промисловості;

—механізатори (докери-механізатори);

—водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічних процесах на шахтах, у рудниках і рудних кар'єрах, на вивозі вугілля, сланцю, руди, породи;

—працівники геологорозвідувальних експедицій;

—працівники, безпосередньо зайняті на лісосплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій пра­цівників різна. Вона встановлюється окремими списками професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вис­лугу років. Списки затверджені постановою Кабінету Міністрів України¹. У більшості випадків вислуга років тісно пов'язана із загальним стажем роботи й установлю­ється в половинному розмірі від загального трудового стажу для чоловіків і жінок при зниженні віку на 5 років. Наприк­лад, працівники локомотивних бригад — залізничного транспорту й плавсклад морського й річкового флоту ма­ють право на пенсію за вислугу років: чоловіки — по до­сягненні 55 років і при загальному стажі роботи не мен­ше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазна­ченій роботі; жінки — по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

На таких же умовах, при такій же тривалості вислуги років забезпечуються пенсіями й інші категорії працівників (водії вантажних автомобілів, зайняті на обслуговуванні шахт і рудників, працівники геологорозвідувальних експе­дицій, лісозаготівельники). Для докерів-механізаторів ус­тановлена інша вислуга, для чоловіків — 20 років при за­гальному стажі роботи не менше 25 років і віці 55 років, а для жінок відповідно: 20,15 і 50 років. Така ж вислуга років установлена й для працівників спеціальних видів суден морського, річкового флоту й флоту рибної промисловості незалежно від віку.

Традиційно призначається пенсія за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров працівників, а останнім часом вислуга поширена на фахівців системи соціального захисту, професійних спортсменів, на науково-пе­дагогічних працівників вищої школи III і IV рівнів акреди­тації, журналістів і нотаріусів, працівників органів місцево­го самоврядування й на інші категорії службовців.

Для працівників освіти застосовується загальна три­валість стажу при виході на пенсію. У стаж роботи зі спеці­альності зараховується, як правило, педагогічна діяльність учителів, директорів шкіл, що завідують навчальною й на­вчально-виховною частиною, викладачів, що працюють у вищих установах освіти І і II рівнів акредитації, та інших осіб по переліку установ освіти й посад, затверджених постано­вою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р.

Велике коло працівників охорони здоров'я, на яких поши­рюється вислуга років. Це: лікарі, середній медичний пер­сонал (незалежно від посад у лікарняних установах всіх типів і найменувань), а також провізори, що працюють в аптеках, лікарі й середній медперсонал, зайнятий у санатор­но-курортних установах, медико-соціальних експертних комісіях (МСЕК) і бюро судово-медичної експертизи. Три­валість стажу роботи для медичних працівників установле­на така ж, як і для працівників освіти.

Вислуга років і строки її тривалості поширюється й на не­велике коло працівників органів соціального захисту. Це, в основному, медичні працівники, зайняті в інтернатах і медичних відділеннях протезних підприємств. На фахівців міністерства й регіональних управлінь праці й соціальної політики Пенсійного фонду України поширюються прави­ла державної служби.

Вислуга років поширюється й на професійних спорт­сменів — заслужених майстрів спорту та майстрів міжна­родного класу. Для цих осіб (чоловіків і жінок), що мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, установлений стаж виходу на пенсію 20 років і перебування в складі збірних команд України не менш 6 років. У стаж зарахову­ються всі періоди перебування професійних спортсменів у складі збірних команд України, а також інші види трудової діяльності, передбачені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.

Стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, обчис­люється на підставі трудової книжки й інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також наявність звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Творча робота артистів театрально-концертних підприємств і колективів також виміряється вислугою років. Вона диференційована залежно від характеру твор­чої діяльності. Наприклад, право на пенсію за вислугу років виникає:

а) при наявності 20-літнього стажу роботи за фахом в
артистів балету й балету на льоді;

б) 25-літнього спеціального стажу в артистів, граючих на
духових інструментах у професійних художніх колективах;

в) 30-літнього спеціального стажу в артистів хору теат-
ру опери та балету й професійних художніх колективів.
Спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років,
обчислюється за особливими правилами залежно від виду
творчої діяльності^[1].

Спеціальний стаж науковців і педагогів вищих на­вчальних закладів ПІ і IV рівнів акредитації. Цей вид стажу встановлений Законом України «Про наукову й нау­ково-технічну діяльність» від 1 грудня 1998 р. зі змінами й доповненнями, внесеними Законом України від 6 квітня 2000 р. і від 20 листопада 2003 р.

Відповідно до цих законів науково-педагогічні працівни­ки прирівнюються в частині пенсійного забезпечення до дер­жавних службовців. Але призначення їм пенсій здійснюєть­ся по законодавству про наукову діяльність: чоловікам при наявності загального стажу роботи не менше 25 років, нау­кового стажу не менше 20 років і досягненні пенсійного віку (60 років); жінкам — відповідно: 20, 15 і 55 років.

У стаж наукової праці зараховується період роботи на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, не­залежно від наявності наукового ступеня або наукового звання, і посадах, до них прирівнюваних, на підприємствах, и установах, організаціях, вищих навчальних закладах і установах післядипломного навчання III—IV рівнів акреди­тації. У стаж наукової праці зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) праців­ників державних наукових установ і організацій, перебуван­ня на яких дає право на одержання державної пенсії по зако-і юдавству про наукову діяльність, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257.

Він є вичерпний та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Нові правила пенсійного забезпечення науково-педаго-і'ічних працівників діють із 22 червня 1999 року й здійсню-налися поетапно: на першому етапі (з 22.06.99) могли вий­ти на пенсію науковці й педагоги з науковим стажем: чоло­віки — 30 років, жінки — 25 років.

З 1 січня 2000 року — науковці й педагоги, що мають на­уковий стаж: чоловіки — 25 років, жінки — 20 років. І, на­решті, з 1 липня 2000 року — науковці й педагоги з науко­вим стажем: чоловіки — 20 років, жінки — 15 років.

Про стаж роботи журналістів. Трудова діяльність журналістів у державних і комунальних засобах масової інформації розглядається як спеціальний стаж роботи, що прирівнюється до стажу державної служби^[2]. Стаж обчис-л юється за методикою й у порядку, установленому законо­давством про державну службу. По цьому питанню 15 берез­ня 1999 р. Кабінет Міністрів України прийняв спеціальну постанову № 377, якою затвердив порядок оплати праці, ви­рахування розміру пенсій і інші соціальні гарантії. Однак журналісти не мають статусу державного службовця й пенсія їм призначається за Законом України «Про засоби масової інформації...».

Ще одна категорія працівників (державні нотаріуси), які відповідно до Указу Президента України «Про врегулю­вання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 р. прирівнюються по стажу роботи, оплаті праці й пенсійно­му забезпеченню до державних службовців. Це означає, що для вирішення питання про пенсійне забезпечення визна­чальне значення має спеціальний стаж роботи нотаріуса. Він повинен бути встановленої тривалості й відповідати вимогам державної служби. Але й нотаріуси також не вхо­дять до категорії державних службовців.

 

 

Докази трудового стажу

Як доказ трудового стажу, необхідного для призначен­ня пенсії, приймаються різні документи. Основним доку­ментом, що підтверджує трудову діяльність працівника (її тривалість, характер і т.д.), є трудова книжка.

Трудові книжки ведуться з 1939 р. на всіх працівників підприємств, установ і організацій, а з 1965 р. — і на членів колективних сільгосппідприємств.

Відповідальність за організацію ведення, обліку, збері­гання й видачу трудових книжок покладена на власника підприємства або уповноваженого ним органу.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, пе­реводі на іншу постійну роботу або звільнення вносяться роботодавцем на підставі документів і з посиланням на них (накази, розпорядження).

Якщо працівник до прийому на роботу на дане підпри­ємство (установу, організацію) уже працював, але на нього не була заведена трудова книжка, то при заповненні її вно­ситься запис про стаж роботи на підставі належне оформле­них документів і з посиланням на них, на якому підпри­ємстві (в установі або організації), у які періоди часу й на яких посадах працював власник трудової книжки.

Запис у трудовій книжці про стаж роботи є доказом у тому випадку, якщо вона зроблена на підставі документів.

 

При втраті трудової книжки її власникові видається нова трудова книжка з написом «Дублікат» у правому верхньому куті першої сторінки. Дублікат трудової книжки заповнюєть­ся за загальними правилами. У розділі «Відомості про робо­ту» на підставі раніше виданих наказів і розпоряджень вно­сяться записи про роботу на підприємстві, що видає дублі­кат, а запис про загальний стаж роботи до надходження на дане підприємство (в установу, організацію) проводиться по тим же правилам, що й запис у трудовій книжці.

Вносити виправлення в записи про строки й характер виконуваної роботи або займаної посади, про причини звільнення й інші відомості про роботу може лише те під­приємство (установа, організація), яким було зроблено не­правильний або неточний запис. Виправлення повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження, або невідпо­відності їх фактично, що виконувалась робота, виправлен­ня відомостей про роботу проводиться на підставі інших до­кументів, що підтверджують виконання роботи, не зазна­ченої в трудовій книжці. Усі виправлення засвідчуються у встановленому порядку. Показання свідків не можуть слу­жити підставою для виправлення внесених раніше записів.

Крім трудової книжки, доказом трудового стажу можуть служити інші документи, видані за місцем роботи, служби, а також архівними установами. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р.

Документами, що підтверджують трудовий стаж (при відсутності трудової книжки), можуть бути: довідки, ви­писки з наказів, особові рахунки й відомості на видачу за­робітної плати, архівні довідки, посвідчення, характери­стики, письмові трудові договори й угоди з оцінками про їхнє виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи. При відсутності зазначених документів приймаються членські квитки профспілки. При цьому підтверджуються періодт роботи лише за час, про який є оцінки про сплату членських внесків.

Час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяль­ністю, заснованої на приватній власності й винятково на їхній праці (оренді або особистому селянському (фермер­ському, господарстві), установлюється по довідках Пенсій­ного фонду України про сплату страхових зборів до фонду.

На підтвердження творчої діяльності працівників прий­маються довідки про періоди сплати страхових зборів у Пенсійний фонд України.

У зв'язку з пенсійною реформою будуть поступово мінятися джерела доказів трудового стажу. Уже зараз здійснюється персоніфікований облік внесків у Пенсійний фонд, і основним доказом трудового стажу є трудова книж­ка й дані персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків. Саме по сплаті внесків можна судити про стаж ро­боти, але вже не про трудовий, а про страховий стаж.

Доказом військової служби, служби в органах державної безпеки є: військові квитки, довідки військових комісарі­атів, військових частин і установ системи Міноборони, При­кордонних військ, керування державної охорони, інших військових формувань, створених Верховною Радою Украї­ни, а також довідки архівних і військово-лікувальних ус­танов колишніх Збройних Сил Союзу PCP, служби безпеки, органів внутрішніх справ.

Військова служба в складі діючої армії в період бойових дій, у тому числі при виконанні миротворчих операцій, за­раховується у трудовий стаж на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, обумовленому Мін­оборони України.

На підтвердження служби в органах внутрішніх справ приймаються довідки, які видаються в порядку, установле­ному МВС України.

Період служби у воєнізованій охороні, в органах спеці­ального зв'язку й гірничорятувальних частин установ­люється у звичайному порядку, передбаченому для праців­ників підприємств.

Період навчання у вищих установах освіти, технічних, професійно-технічних училищах, на курсах підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докто­рантурі й клінічній ординатурі підтверджується дипломами, мостей про періоди навчання. При відсутності в документах таких відомостей, як доказ часу навчання, можуть прийма­тися довідки про тривалість навчання в навчальній установі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про за­кінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Тривалість тимчасової непрацездатності, що почалася в період роботи, установлюється на підставі лікарняних листів, виданих за місцем роботи або проживання.

Як документи, що підтверджують знаходження на інвалідності, можуть бути виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією, медичний висновок, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка управління праці й соціальної політики, інші документи.

Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або виписка з паспорта, або до­відка органів управління житлово-комунальним господар­ством.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження ди­тини або виписки з паспорта (у випадку смерті дитини — свідчення про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-літнього віку мати не працювала (ви­писка із трудової книжки, довідка органів управління жит­ловим господарством або довідка сільської, селищної ради).

Період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби із чоловіками в місцевостях, де була відсутня мож­ливість їхнього працевлаштування за фахом, підтверджу­ється довідками, виданими командирами (начальниками) військово-навчальних (навчальних установ, підприємств і організацій) у порядку, установленому Міноборони Украї­ни. При цьому для дружин військовослужбовців, звільне­них і з дійсної військової служби до 1 січня 1990 р., період проживання із чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за фахом, підтвер­джується довідками, видаваними військовими комісарі­атами.

 

Час знаходження у фашистських концтаборах, гетто й інших місцях примусового утримування в період війни осіб, у тому числі дітей, примусово вивезених з тимчасово окупо­ваної території в період Великої Вітчизняної війни, підтвер­джується будь-якими документами того часу, у яких є не­обхідні відомості. При відсутності таких документів прийма­ються довідки, видані архівними установами, органами державної безпеки або внутрішніх справ по місцю прибуття цих осіб в Україну, а також Службою розшуку Національ­ного комітету суспільства Червоного Хреста України.

У тих випадках, коли документи, що підтверджують трудовий стаж, не збереглися, періоди роботи можуть підтверджуватися на підставі показань свідків. При цьо­му законодавець виходить із того, що документи можуть бути відсутніми по двох основних групах причин:

1)у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аварія­ми, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями;

2)у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи орга­нізації або відсутністю архівних даних з інших причин.

У першому випадку трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, що знають заявни­ка по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в уста­нові, організації, колективному сільгосппідприємстві або в одній системі.

У другому випадку трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, що знають заявни­ка по спільній з ним роботі на одному підприємстві або в одній системі, і відповідними документами про свою робо­ту за час, у відношенні якого вони підтверджують роботу за­явника. На підставі показань одного або більше свідків, що мають відповідні документи, також можуть бути підтвер­джені періоди перебування громадян під час війни у фашист­ських концтаборах.

Процедура підтвердження трудового стажу за допомогою показань свідків регламентується відповідними відомчими нормативними актами (наказами, інструкціями, положен­нями). Цією роботою займаються органи Пенсійного фон­ду за місцем проживання пенсіонера.

Трудовий стаж за показаннями свідків установлюється на підставі особистих показань двох чи більше свідків, зап­рошених у районне (міське) управління Пенсійного фонду.

У виняткових випадках, наприклад, у зв'язку з хворобою свідка, управління Пенсійного фонду може, не викликаю­чи його для дачі особистих показань, обмежитися розглядом його письмових показань, якщо підпис свідка засвідчений у відповідному порядку. Крім того, начальник управління Пенсійного фонду може доручити фахівцю управління Пен­сійного фонду опитати свідків за місцем їх проживання і роз­глянути письмові показання, дані в присутності працівника управління Пенсійного фонду.

При відмові у встановленні трудового стажу в рішенні уп­равління Пенсійного фонду викладаються мотиви відмов­лення. Рішення оголошується заявнику, а якщо він не міг бути присутнім і рішення було прийнято в його відсутність, то воно повідомляється йому поштою в п'ятиденний термін із дня винесення. За бажанням заявника йому надається можливість ознайомитися з протоколом засідання комісії з розгляду заяв. Показання заявника, свідків і рішення комісії заносяться до відповідного протоколу. У рішенні комісії про установлення трудового стажу вказується, на якому під­приємстві (в установі, організації) працював заявник (чи по­мерлий годувальник сім'ї), у якості кого, з якого і по який час.

У протоколі відзначаються дата опитування свідків і дата винесення рішення управління Пенсійного фонду. Протокол підписується керівником управління чи його заступником і скріплюється печаткою управління Пенсійного фонду.

 

 

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII