Підстави припинення трудового договору.

 

У науці трудового права та законодавстві про працю вживаються три категорії, пов'язані з припиненням трудових правовідносин:

Øприпинення трудового договору,

Øрозірвання трудового договору

Øзвільнення.

 

Припинення трудового договору - це закінчення дії трудових правовідносин працівника з роботодавцем у всіх випадках, передбачених законодавством про працю.

Розірвання трудового договору означає припинення трудових правовідносин одностороннім волевиявленням (чи роботодавця, чи працівника, чи осіб, які не є стороною трудового договору). Отже, поняття "припинення трудового договору" за своїм змістом ширше за поняття "розірвання трудового договору".

Термін “ звільнення ”, що також застосовується для при­пиненням трудового договору, пов’язується передусім з про­цедурою технічного оформлення вже припинених трудових правовідносин.

 

Підстави припинення трудового договору закріплено у ст. 36:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

8) підстави, передбачені контрактом.

Залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

1. припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

2. розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

3. розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України), а також при незадовільному результаті випробування (ст. 28);

4. розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7, 7-1 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.,).

5. при порушенні встановлених правил прийому на роботу (ст. 7 КЗпП).

 

Ще однією з підстав припинення трудового договору є смерть працівника. Ця обставина не отримала свого закріплення у КЗпП України. У разі смерті працівника припинення трудового договору оформляється наказом, у якому зазначається саме така підстава.

 

Припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору:

1. Припинення трудового договору за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП).

2. Закінчення строку дії трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України).

3. Переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід працівника на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП України).

4. Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України).

5. Підстави, передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП України).

 

Розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною:

1. Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України).

2. Набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП України).

3. Набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (п. 7-1 ст. 36 КЗпП України).

4. Вимога виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 45 КЗпП України).

5. Вимога батьків неповнолітнього або інших осіб та органів (ст. 199 КЗпП України).

 

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника:

1. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника (стаття 38). Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

2. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника (стаття 39).

 

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця:

І Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника (поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми створення(ст. 40 КЗпП України):

1. Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

2. Виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП України).

3. Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ст. 40 КЗпП України).

4. Прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

5. Нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні(п. 5 ст. 40 КЗпП України).

6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України).

7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП України);

8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40 КЗпП України).

ІІ Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника (це підстави, які поширюються тільки на певні категорії працівників, прямо передбачені законодавчими актами (ст. 41 КЗпП України та спеціальне законодавство):

1. Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (п. 1 ст. 41 КЗпП України).

2. Винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати (п. 1-1 ст. 41 КЗпП України).

3. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП України).

4. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП України).

5. Перебування всупереч вимогам Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" у безпосередньому підпорядкуванні у близької особи (п. 4 ст. 41 КЗпП України).

 

Припинення трудового договору незалежно від підстав оформляється наказом або розпо­рядженням роботодавця, де обов’язково вказується підстава припинення трудового договору згідно з чинним законодав­ством та з посиланням на відповідну статтю чи пункт закону.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

 

Праця жінок.

 

Норми, що регулюють охорону праці жінок, можна розподілити на 2 групи:

Ø ті, що регулюють працю всіх працюючих жінок;

Ø ті, що регулюють праці жінок у зв’язку з їх материнством.

 

Особливістю правого регулювання праці усіх працюючих жінок є:

1. заборона застосування праці жінок на певних роботах.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. №256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороня­ється застосування праці жінок.

Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких з них, що пов’язані з виконанням нефізичних робіт, робіт із санітарного та побутового обслуговування;

2. обмеження використання праці жінок на нічних роботах.

Стаття 175 КЗпП України забороняє залучення жінок до роботи у нічний час. Водночас встановлені винятки, що допускають застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це викли­кано особливою необхідністю, і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей, видів робіт із зазначенням максималь­них термінів застосування праці жінок у нічний час затверд­жується Кабінетом Міністром України. Положення законодав­ства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї;

3. встановлення граничної ваги перенесення жінками вантажів.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 р. № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками. Забороняється залучати жінок до робіт, які пов'язані з постійним, протягом робочого дня (зміни) переміщенням вантажів масою понад 7 кг. Дозволяється виконання робіт із підіймання, переміщення вантажів, які перевищують 7 кг, але не більше 10 кг при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину). Причому, в обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати з робочої поверхні - 350 кг, з підлоги - 175 кг. (Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, станка тощо). У масу переміщуваного вантажу включається маса тари і упаковки.

 

Трудовим законодавством встановленні особливості праці жінок у зв’язку з материнством. Вони встановлені для вагітних жінок і жінок, що мають малолітніх дітей, жінок, що всиновили дітей. Зокрема, встановлені:

1. Гарантії при прийманні на роботу і заборона звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм зарплату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. В разі відмови в прийнятті на роботу зазначених жінок роботодавець зобов'язаний повідомити їм причину відмови у письмовій формі.

Відповідні гарантії щодо припинення трудового договору стосуються лише двох категорій працюючих жінок - це вагітні жінки, жінки, які мають дітей до трьох років, одиноких матерів, при наявності дитини віком до 14-ти років або дитини-інваліда. Такі жінки не підлягають звільненню з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу, крім двох випадків: повної ліквідації підприємства, установи, організації та після закінчення строкового трудового договору. Проте і в цих випадках звільнення цих жінок допускається з обов'язковим їх працевлаштуванням, а на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата протягом трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.

2. Право вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, на переведення на легшу роботу.

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

Переведенню на іншу роботу підлягають і жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною трьох років, якщо ж заробітна плата зростає за час переведення, то така жінка має право на одержання такого більш високого заробітку (ст. 178 КЗпП України).

3. Пільги і компенсації у сфері робочого часу і часу відпо­чинку, а саме:

¨ заборона залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження;

¨ заборона залучати жінок, що мають дітей, віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт

¨ направлення таких жінок у відрядження можливе лише з їх згоди;

¨ за бажанням жінки (інших осіб, які знаходяться у відпустці для догляду за дити­ною) у період перебування її у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

¨ першочергове право жінок на надомну роботу;

¨ жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини не рідше, ніж через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна, а при наявності двох і більше немовлят — не менше години. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком;

¨ право на соціальні відпустки у зв’язку з материнством (відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після (у разі ненормальних пологів або народження 2 чи більше дітей) — 70 календарних днів);

¨ відпустку для догляду за дитиною до досяг­нення нею 3-річного віку. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження зарплати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку;

¨ право на додаткову відпустку працівникам, які мають 2 і більше дітей, віком до 15 років, матері, яка виховує дитину інваліда, та одинокій матері тривалістю 10 календарних днів;

¨ право жінок на відпустки без збереження заробітної плати (матері, що мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину- інваліда — тривалістю до 14 календарних днів щорічно; для догляду за хворою дити­ною — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів);

¨ пільговий порядок одержання щорічних відпусток — право на одержання відпустки повної тривалості у перший рік роботи до настання 6-місячного терміну безперервної роботи, право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки роботи в зручний для них час, право на перенесення щорічної відпустки у випадку настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами.

Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для жінок роботу на умовах скороченого робочого часу, встанов­лювати інші пільги та гарантії.

 

Всі гарантії і пільги, передбачені для жінок, що поєднують роботу з материнством, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері, а також на опікунів і піклувальників (ст. 186-1 КЗпП України).

 

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняттю трудовий договір та назвіть його сторін.

2. Які умови складають зміст трудового договору?

3. В яких формах укладається трудовий договір? Вкажіть випадки, коли додержання письмової форми трудового договору є обов’язковим.

4. Класифікуйте трудові договори за термінами дії та дайте їм характеристику.

5. Визначте порядок укладання трудового договору.

6. Які документи потрібно подати при прийнятті на роботу?

7. Що таке випробувальний термін? Який порядок його встановлення?

8. Який порядок ведення трудових книжок?

9. Які особливості укладення трудового договору з сезонними та тимчасовими працівниками?

10. Порівняйте сумісництво і суміщення.

11. Визначте особливості укладання трудового договору з молодими спеціалістами.

12. Охарактеризуйте контракт як особливу форму трудового договору.

13. Дайте визначення поняттю переведення на іншу роботу та назвіть його види.

14. Порівняйте категорії «припинення трудового договору», «розірвання трудового договору» та «звільнення».

15. Назвіть підстави припинення трудового договору.

16. Який порядок розірвання трудового договору за ініціативою працівника?

17. Охарактеризуйте підстави розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб).

18. Охарактеризуйте підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця.

19. Охарактеризуйте обмеження та заборони щодо праці жінок у трудовому законодавстві України.

20. Які пільги за трудовим законодавством мають жінки у зв’язку із материнством?