Тимчасова і сезонна робота. Сумісництво. Правове становище осіб, що закінчили професійні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади. Контракт як особлива форма трудового договору.

 

Особливості укладення трудового договору з сезонними та тимчасовими працівниками

 

Трудові договори з тимчасовими та сезонними працівника­ми є за своїм характером строковими.

 

Тимчасовими працівниками вважаються особи, прийняті на роботу на термін до 2 місяців, а для заміщення тимчасово від­сутніх працівників — до 4 місяців.

Для них не встановлюється випробування при прий­нятті на роботу.

Вони мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні.

 

Сезонними вважаються працівники, з якими укладено тру­довий договір на певний сезон. Сезонні роботи через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом пев­ного періоду (сезону), що не перевищує 6 місяців.

Випробовування щодо цієї категорії працівників також не встановлюється.

Відпустка цим особам надається пропорційно до відпрацьованого часу.

Сезонні працівники мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні.

 

Правове регулювання сумісництва

 

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у одного і того ж або різних роботодавців.

Тобто сумісництво передба­чає укладення двох трудових договорів:

- основного

- за сумісництвом.

Розрізняють два види сумісництва:

Ø внутрішнє (на тому ж підприємстві)

Ø зовнішнє (в іншого роботодавця).

Згоди роботодавця за місцем основної роботи на укладення трудового договору за сумісництвом не потрібно.

Законодавство встановлює ряд обмежень для укладення трудового договору з сумісниками. Керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності. Обме­ження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, і вагітних жінок.

Тривалість роботи за суміс­ництвом не може тривати більше 4 годин на день або повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна переви­щувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично викона­ну роботу.

Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться за підставами, передбаченими чинним трудовим законодавством, а також у разі прийняття на роботу працівника, який не є сумісником, або у разі встановлення чи існування обмежень на сумісництво.

 

Ще одним видом є трудовий договір про суміщення про­фесій (посад).

С уміщення професій (посад) передбачає виконання працівником на тому самому підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, визначеною трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах тривалості робочого дня чи зміни з доплатою у розмірах, передбачених колективним договором.

 

Суміщення відрізняється від сумісництва за наступними ознаками:

1) при суміщенні робота виконується в межах одного трудо­вого договору, а при сумісництві укладається кілька трудових договорів;

2) суміщення можливе лише за місцем основної роботи, тоді як працювати за сумісництвом можна на тому ж або на іншому підприємстві;

3) суміщувана робота виконується в межах робочого часу, а сумісництво відбувається у вільний від основної роботи час.

 

Правове становище осіб, що закінчили професійні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади

 

Ще одним видом трудового договору є договір з молодими спеціалістами.

 

Молодими спеціалістами визнаються випускники, яким присвоєно кваліфікацію спеціаліста з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу - протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником. Випускник професійно-технічного навчального закладу, який працевлаштований згідно з посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом двох років з моменту укладання ним трудового договору.

 

Підготування спеціалістів для державного сектору економіки провадиться за державним замовленням за рахунок державного бюджету.

Після зарахування на навчання за рахунок державних коштів керівник ВНЗ укладає зі студентом угоду, відповідно до якої останній зобов'язаний прибути після закінчення навчання на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.

Трудовий договір з молодим спеціалістом укладається на підставі направлення на роботу, оформленого замовником або навчальним закладом. Молодий спеціаліст зобов’язаний прибути до місця призна­чення в термін, вказаний у направленні на роботу Протягом трьох років з моменту прийняття на роботу зберігає чинність угода про підготування спеціаліста в частині його зобов'язання відпрацювати за направленням.

У разі відмови випускника прибути за направленням він повинен відшкодувати до бюджету вартість навчання в установленому порядку, якщо воно здійснювалось за рахунок держави.

 

Контракт як особлива форма трудового договору

 

Контракт відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

 

Відповідно до ст. 24 КЗпП контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом. Він оформлюється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Він є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

 

У контракті передбачаються:

1. обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання,

2. строк дії контракту,

3. права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін,

4. умови оплати й організації праці,

5. підстави припинення та розірвання контракту,

6. соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

 

Строк контракту є однією з його умов, оскільки контракт — це завжди строковий договір. Термін контракту визначається угодою сторін. За 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк.

Контрактом можуть встановлюватися додаткові підстави припинення трудових відносин, не передбачені трудовим законодавством, а також заходи відповідальності його сторін.

 

Сфера застосування контракту визначається тільки законами України. Роботодавець може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він належить до категорії працівників, які згідно із законом працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог є підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України.