Підбір індивідуального “ключа” для саморегуляції 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підбір індивідуального “ключа” для саморегуляції



Підбір керівником заняття (або самим військовослужбовцем) індивідуального “ключового” ідеомоторного прийому здійснюється шляхом вибору різноманітних прийомів за принципом: “Робити те, що виходить найкраще, ігноруючи те, що не виходить”, тобто якщо один прийом не вийшов, рекомендується перейти до реалізації наступного.

Рекомендації військовослужбовцю надаються таким чином:

Прийом №1 “Розходження рук”

Необхідно тримати руки вільно перед собою.

Голову рекомендується тримати зручно і давати подумки команду рукам, щоб вони почали розходитися в різні боки начебто автоматично, без м’язових зусиль.

Необхідно підібрати для цього оптимальний образ, що допоможе добитися цього рефлексивного руху.

Треба уявити собі, наприклад, що руки відштовхуються одна від одної, як відштовхується один від одного однополярні магніти, або якійсь інакший образ (як зручніше). Можете почати з того, що спробуєте розводити руки звичайним механічним рухом, а потім – ідеомоторно. Для того, щоб воля “запрацювала” і руки почали розходитися, треба зняти “перешкоди” між волею і організмом (створити “зв’язок” між свідомістю й організмом), тобто знайти в собі стан внутрішньої рівноваги.

Для цього необхідно внутрішньо розслабитися, відчути в собі комфорт.

Рекомендується знайти в собі стан внутрішнього розслаблення, при якому отримується бажаний ідеомоторний рух, тим самим ми вчимося керувати своїм станом.

Необхідно робити це якнайприємніше, перебирати варіанти (відхилити або схилити голову, зробити глибокий вдих або видих, затримати на мить дихання тощо), головне – необхідно прагнути знайти це відчуття внутрішнього комфорту, при якому воля буде впливати на автоматику руху. Реалізація бажаного ідеомоторного руху буде вам свідчити про те, що необхідний стан знайдено, інакше цей рух не вийде.

Рекомендується цей рух робити з відкритими або закритими очима й обирати, як ефективніше реалізувати ідеомоторний рух.

Це – стан для перевірки на “затиснутість”: якщо руки залишаються нерухомими, необхідно зробити декілька звичайних фізичних вправ, щоб зняти “нервові затиснення”, а потім ще раз повторити цей ідеомоторний прийом.

Якщо руки втомлюються, необхідно опустити їх і струснути. Після цього повторити прийом.

Якщо один прийом не виходить, необхідно перейти до іншого.

Прийом № 2 “Сходження рук”

Необхідно розвести руки в сторони звичайним механічним способом, а потім налаштуватися на їх зворотній рефлексно-автоматичний рух одна до одної.

Якщо прийом виходить, рекомендується повторити його декілька разів. Це розвиває необхідний стан саморегуляції – “зворотного внутрішнього зв’язку”.

Після цього, незалежно від того, вийшов прийом або ні, рекомендується знову виконати перший прийом – руки в сторони.

Іноді під час виконання цих рухів виникає почуття, що руки тягне якась сила. Підключення фізичних “тілесних” відчуттів свідчить про глибину психічної релаксації і розвитку “зв’язку розуму та тіла”.

Розходження і сходження рук треба повторити декілька разів, домагаючись начебто безперервності руху.

У моменти, коли руки начебто застрягають, можна легенько підштовхнути їх або посміхнутися, або вдихнути повітря.

Якщо у людини з’явився бажаний стан внутрішнього розслаблення, але руки втомилися і не хочеться рухатися, тоді слід їх опустити і побути в цьому стані, щоб його запам’ятати.

Прийом №3 “Левітація руки”

Руки опущені. Можна дивитися на руку. Тоді це треба робити зосереджено або ж закрити очі. Важливо не бігати очима по сторонах, інакше людина втрачає гармонійний стан, внутрішній “контакт із самою собою”.

Рекомендується настроїтися на те, щоб рука стала підніматися, начебто спливати.

Цей прийом “левітації руки” може вийти або відразу, або безпосередньо після попередніх, або після розминки. Якщо він не виходить, необхідно знову розвести і звести руки, а потім спробувати підняти руку ще раз.

Потім військовослужбовець зможе контролювати стрес вже без допомоги цих прийомів.

Коли рука починає спливати, виникає маса нових і приємних відчуттів. У перший раз це відчуття настільки раптове, що невільно викликає усмішку.

Якщо прийом не вийде, необхідно шукати інший рух.

А якщо прийом виходить після інших прийомів, то їх необхідно повторити ще раз.

Тоді, коли військовослужбовець робить те, що виходить, у нього починає виходити і те, що раніше не вдавалося.

Прийом №4 “Автоколивання тіла”

Під час виконання “ключових” прийомів поряд із розслабленням звичайно виникає автоколивання тіла. Це природно, так як при розслабленому стані людина похитується.

При автоколиваннях тіла руки можна опустити і просто похитуватися на хвилях цього “гармонійного біоритму”, як погойдується дитина на гойдалках.

Коли військовослужбовець знаходить свій ритм, похитування тіла стає красивим, гармонійним.

Очі можна закрити або залишити відкритими (як приємніше).

Цей прийом з автоколиваннями тіла тренує і координацію. Військовослужбовець зі сформованою внутрішньою координацією стійкіший до стресів, менше піддається зовнішнім вимогам, володіє більшою самостійністю мислення, швидше знаходить вихід у найскладніших ситуаціях. Тому вправи, спрямовані на розвиток координації, формують і стійкість до стресу.

Якщо в результаті ідеомоторних прийомів явище автоколивання не наступило, можна ініціювати ці похитування тіла навмисно механічно, вперед-назад або коловими рухами. Руки при цьому можна опустити, скласти на грудях або тримати як зручніше. Після декількох повторів ця вправа починає легко виходити. Головне – знайти приємний ритм коливань, це такий ритм, з якого якби не хочеться виходити, тому що при цьому відбувається зняття нервових затиснень.

При цьому знімається нервова напруга і виникає почуття глибокого душевного і фізичного спокою, внутрішньої рівноваги, думки починають текти рівно і спокійно, не “зачіпаючи” нас. На цьому фоні легко і спокійно думається навіть про найскладніші речі, природним шляхом вирішуються психологічні проблеми. Ніхто ніколи при цьому не падає. Але якщо військовослужбовець боїться впасти, то може поставити ноги ширше або встати спиною до стіни.

Якщо при похитуванні виявляється слабкість координації, то шляхом тренування за допомогою цього ж прийому відбувається покращення координації. Так тренується і здатність керувати своїм станом маленькими вольовими зусиллями.

Дуже швидко зникне і страх впасти. Цей страх під час розслаблення завжди є в середині людини і також приховано керує його життям, а за допомогою такого тренування військовослужбовець раптом помічає, що може глибоко розслабитися, і нікуди не падає. Страх впасти зникає.

Прийом №5 “Рухи головою”

Стоячи або сидячи, необхідно опустити голову, розслабивши шию, або відкинути голову як приємніше і, згадавши досвід з ідеомоторними рухами рук, викликати ідеомоторні повороти головою у зручному напрямку.

Якщо це не виходить, необхідно механічно коливати головою у приємному ритмі за лінією приємних точок повороту. Це такий ритм, за якого рух хочеться продовжувати і напруженість шиї слабшає. Необхідно знайти момент, коли голову можна якби відпустити, і далі вона піде ідеомоторно-автоматично.

Необхідно обходити больові або напружені точки, а якщо вони активно виявляються, ці больові ділянки необхідно промасажувати.

Коли військовослужбовець знаходить при рухах головою приємну точку повороту, необхідно залишити голову в такому положенні. Приємна точка повороту – це точка розслаблення.

Це знайомо із повсякденного життя: в моменти, наприклад, втоми або глибокої задумливості людина також відкидає голову назад або схиляє її вперед або вбік, як зручніше, і сидить так нерухомо, розслаблено, дивлячись прямо перед собою у невидиму точку.

Після того, як військовослужбовець виконав ідеомоторні рухи – вийшли вони чи ні – відразу ж необхідно сісти або лягти – саме зараз наступає бажаний результат – почуття полегшення, внутрішньої свободи. Стрес знятий. Голова стає ясною. Військовослужбовець відчуває свіжість, бадьорість, повноту сил.

Підібраний індивідуальний “ключовий” прийом – той, який виконувався найлегше – військовослужбовець може потім використовувати окремо, без виконання всієї процедури саморегуляції. Природно, що глибина розслаблення буде не досить повною, однак і одного прийому буде достатньо, щоб у потрібний момент, у відповідальній ситуації одним незамінним коротким рухом зняти небажані “нервові затиснення”, скинути нервову перенапругу, швидко відновити самоконтроль, відчути упевненість в собі.

Примітка. При виконанні “ключових” прийомів, особливо в положенні стоячи, розслаблення супроводжується мимовільним автоколиванням тіла, що є одним із контрольних ознак реакції. Ритмічне приємне похитування – закономірна реакція розслаблення, немає потреби її порушувати: необхідно – “лягти” на ці автоколивання як на хвилю. Це – хороший прийом для тренування стійкості до захитування і для формування високих координаційних якостей.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 178; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.26.112 (0.012 с.)