Варіант комплексної вправи загальної психологічної підготовки особового складу механізованого підрозділу на смузі перешкод із виконанням елементів рукопашного бою і навчальною стрільбою

Час: на виконання вправи і підбиття підсумків потрібно 15-25 хв.

Місце проведення: смуга перешкод, що зроблена на тактичному полі, на полігоні (наприклад, за типом Навчально-тренувального комплексу психологічної підготовки особового складу Академії сухопутних військ (додаток 9), ділянка місцевості 200 х 200 м або більше. Можна використовувати штатну зброю та холості патрони, зброю для страйкболу (пейнтболу), або замінити стрілецькі вправи додатковим киданням гранат на точність.

Кількість учасників: доцільно задіяти групи із 3-4 військовослужбовців на одному напрямку смуги перешкод.

Навчальні (імітаційні) засоби: муляжі трупів, манекени, вибухові пакети, петарди, димові шашки, потужні акустичні колонки із записами імітації звуків бою.

Тактичне завдання: група військовослужбовців знаходиться на території противника. Завдання – вийти у визначений район зосередження підрозділу під обстрілом противника.

Умови вправи: Керівник заняття (інструктор) доводить групі військовослужбовців маршрут руху, вогневі рубежі застосування зброї і порядок подолання об’єктів (елементів) смуги перешкод. Призначені військовослужбовці на чолі з командиром (лідером) висуваються у вихідне положення на визначений керівником заняття (інструктором) рубіж, елемент (об’єкт) смуги перешкод. Група маскується, приймає положення лежачи й очікує команди. Кожний військовослужбовець групи екіпірований для дій у польових умовах (металевий шолом, бронежилет, зброя, засоби індивідуального захисту, мала саперна лопатка, сумка із двома магазинами, що споряджені визначеною кількістю холостих патронів, сумка із двома навчальними гранатами, що споряджені двома запалами).

За командою (сигналом) керівника занять (інструктора) група ривком починає рух уздовж смуги в напрямку рову (траншеї), прикриваючи один одного. При цьому командир (лідер) групи керує діями підлеглих, подаючи відповідні команди. Група починає подолання перешкод за встановленим маршрутом.

На маршруті на групу можуть нападати противники. Наприклад, після подолання паркану на групу нападають по черзі два супротивники. Перший захоплює позаду за шию і намагається утримати 5 с. Другий через 5 с після захоплення першим або відразу ж після звільнення атакує ударом муляжу ножа зверху (навіть у тому випадку, якщо один із військовослужбовців перебуває на землі).

Керівник заняття (інструктор) може призначити пораненого із групи, якого необхідно евакуювати з поля бою.

Військовослужбовці з положення лежачи, на визначеному рубежі маршруту, кидають по дві гранати на точність (з відстані 15–20 м необхідно потрапити в коло діаметром 1 м з орієнтиром – вішка із прапорцем у центрі кола).

Далі група може долати перешкоди у зворотному порядку. При подоланні лабіринту на неї нападають по черзі два чоловіки: перший – ударом приклада збоку; другий – ударом ножа у живіт. Група має їх зв’язати і полонити. При подоланні останньої перешкоди військовослужбовці переповзають 100 м по-пластунські, роблять 4-5 коротких перебіжки із заляганням за природними укриттями, іншу частину дистанції до вогневих рубежів (рубежу кидання гранат на точність) долають бігом.

На вогневих рубежах військовослужбовці з ходу займають положення для стрільби з коліна за укриттям і виконують постріли із-за укриття на дистанції 20–50 м по групі встановлених манекенів солдатів. Далі – переміщення вперед на 10–15 м за наступне укриття зі стрільбою на ходу по цілях, встановлених на ближніх дистанціях. На визначеному керівником занять рубежі, за укриттям – заміна магазина, постановка зброї на запобіжник, підготовка двох гранат, кидання їх одну за одною у мішені і через 4-5 с після кидання другої гранати – швидка стрільба з набіганням на цілі і “добивання” їх ударами багнетів (саперних лопаток тощо).

У випадку неможливості користуватися вогнепальною зброєю використовують зброю для страйкболу або пейнтболу. Відстані до мішеней зменшують в 1,5 раза. Відповідно зменшується і розмір мішеней.

За відсутності зброї робиться кидання гранат на точність. З дистанції 30 м на рубежах із різних положень військовослужбовець повинен кидати навчальні гранати (6 штук) у коло діаметром 70 см.

Методичні рекомендації керівнику заняття (інструктору): необхідно постійно слідувати за групою на відстані, що дозволяє спостерігати за їх діями, застосовувати вибухові пакети та димові шашки (3-4 шт. упродовж всього маршруту), особливо коли група не дотримується дистанцій та інтервалів між військовослужбовцями, призначати поранених, решту яких повинні евакуювати у визначений пункт збору. Доцільно розставити 3-4 “розтяжки” на маршруті.

Оцінка вправи робиться за наступними критеріями: час, витрачений на виконання (від старту до останнього пострілу (кидка останньої гранати): встановлюється залежно від підготовленості військовослужбовців та дистанції маршруту; захист від нападу – кожен виконаний захист оцінюється в один бал; кожне влучення в мішень (гранатою в коло), у тому числі влучення гранатами на смузі перешкод – оцінюється в один бал.

Нарахування балів за інші показники (прикриття один одного, керування групою, взаємодопомога, злагодженість дій, навичка витрати боєприпасів, обшук та полонення солдатів противника тощо) встановлюється керівником занять (інструктором).

Вправа “Захист від ножа”

Час: на виконання вправи потрібно 5 хвилин на одну людину.

Місце проведення: полігон, тактичне поле, спортивний зал або площадка.

Кількість учасників: одночасно виконує вправу одна людина, йому можуть асистувати від 3 до 5 чоловік.

Умови вправи: той, хто виконує вправу, стоїть на площадці в готовності до відбиття атаки ножем (застосовується спочатку дерев’яний муляж багнета). Супротивники, від 3 до 5 чол., стоять перед ним півколом на відстані не більше 1,5 м і тримають руки за спиною. В одного з них ніж, і він раптово завдає довільного удару. Той, хто захищається, повинен інтуїтивно визначити напрямок загрози, момент атаки й адекватно відреагувати на дії супротивника.

Потім той, хто захищається, повертається спиною до нападників, і ніж передається іншому супротивнику. Керівником заняття (інструктором) подається команда повернутися кругом (тому, хто захищається, дається 7-10 секунд на входження в ситуацію), і наноситься удар.

Паузи перед нанесенням удару поступово можуть скорочуватися до мінімуму (удар може наноситися в момент повороту до нападників). Темп нанесення удару також змінюється від середнього на початку до бойового надалі.

 

Вправа “Сторожова охорона”

Час: на виконання вправи і підбиття підсумків потрібно 30 хв.

Місце проведення: полігон, тактичне поле, місцевість із густою рослинністю.

Кількість учасників: одночасно виконує вправу група у складі 8 – 20 чоловік.

Умови вправи: група ділиться на дві рівні частини. Команда №1 – ті, хто захищається, команда №2 – нападники, одержують тенісні м’ячі або інші предмети, здатні їх замінити.

Керівник заняття (інструктор) призначає командира (лідера) команди.

Команді №1 дається наступна інструкція: “Вам слід висунутися в район очікування команди №2 (групі вказується на карті точка (галявина), що оточена густою рослинністю, або складками місцевості, на яку через 15 хвилин висунеться команда №2). Необхідно оглянути місце і навколишню місцевість. Виставити спостерігачів і визначити оптимальні шляхи потайного висування до даного місця, відійти і зосередитися там, де вас не помітить команда №2. Намагайтеся забезпечити себе повною інформацією про дії супротивника шляхом спостереження і підслуховування. Вашим завданням є приховане висування до розташування супротивника й одночасна атака центра його розташування (позначеного на місцевості колом діаметром 4 м) кидком м’ячів. Кого-небудь із ваших супротивників ви також можете вивести з ладу, потрапивши в нього м’ячем.

Противник також застосовує свої м’ячі. Як противник, так і ви, зобов’язані після влучення, не подаючи звуків, лягти на землю і лежати до кінця гри. Якщо в когось влучили, м’яч можна використати надалі”.

Команді №2 дається наступна інструкція: “Вам слід висунутися в район очікування (групі вказується галявина, місце). У центрі цього місця – обкреслене коло діаметром 4 м. Це – центр вашого розташування, об’єкт для охорони. Оберігайте його як можете. Виставте секрети і сторожові пости на небезпечних напрямках. Не віддаляйтеся далеко від галявини, тому що ви можете бути “вбиті” умовним супротивником – якщо у вас потраплять м’ячем. Ви також можете застосовувати свої м’ячі для захисту і влучати у противника. Як противник, так і ви, зобов’язані після влучення, не подаючи звуків, лягти на землю і лежати до кінця гри. Якщо в когось влучили, м’яч можна використати надалі.

Вашим головним завданням є не допустити влучення сторонніх предметів в коло, що охороняється вами”.

По закінченні вправи керівник заняття (інструктор) оцінює дії військовослужбовців і визначає переможців. Потім групи міняються ролями. Керівнику заняття (інструктору) доцільно змінити також місце об’єкта охорони.

Вправа “Захоплення “язика”

Час: на виконання вправи для групи і підбиття підсумків потрібно до 120 хвилин.

Місце проведення: полігон, тактичне поле, місцевість із рослинністю або болотиста.

Кількість учасників: одночасно вправу виконує група у складі 10–30 чоловік.

Умови вправи: для тренування обладнується спеціальне поле. На противагу містечкам для штурму, смугам перешкод (стежкам розвідника) це поле є двостороннім, тобто розділено на активну і пасивну частини. Розміри поля і відстані між точками і сторонами беруться, виходячи зі зручності тренування і місцевості. Заняття проводяться в умовах поганої видимості (туман, дощ, сутінки тощо). Керівник заняття (інструктор) перебуває на активній стороні. Для контролю виконання поставлених умов тими, хто навчається, він має до трьох помічників (посередників із числа заздалегідь підготованих сержантів або солдатів). Військовослужбовцям ставиться завдання – захопити “язика”. Посередники відводять військовослужбовців, призначених у бойову охорону, і розміщають їх по два в окопах або траншеях для позначення бойової охорони і по одному в окопі для позначення секрету. Потім керівник заняття (інструктор) ділить тих, хто навчається, на пошукові пари, ставить кожній парі завдання – безшумно і непомітно пробратися у бойову охорону “супротивника” і захопити в полон бійця супротивника, що перебуває в секреті. У той же час військовослужбовець, що перебуває в секреті, одержує завдання від посередника вести пильне кругове спостереження. Пошукова пара повинна застосувати різні прийоми, щоб відволікти увагу супротивника, що перебуває в секреті, і підійти до нього непомітно. Той, хто знаходиться в секреті, виявивши супротивника, що підкрадається, повинний подати умовний сигнал своєму відділенню (військовослужбовцям бойової охорони), викликаючи допомогу. Якщо пошукова пара, що захопила “полоненого”, не встигла ще перейти назад визначений керівником заняття (інструктором) рубіж (передній край “супротивника”) і виявилася наздогнаною бойовою охороною, то в результаті переваги сил (троє проти двох) вона вважається полоненою. Іншими словами, умови полягають у тому, що двоє забирають одного, троє забирають двох. Розігрується боротьба за те, хто кого випередить і перехитрить. Після двох-трьох нескладних тренувань на такому спрощеному полі й умовах (зі зміною сторін) військовослужбовці здобувають основні навички, що розвиваються надалі, при ускладненні тренувань.

По закінченні вправи керівник заняття (інструктор) проводить ретельний розбір дій військовослужбовців та аналізує їх позитивні та негативні сторони.

Вправа “Сцена на базарі”

Час: на виконання вправи і підбиття підсумків потрібно 50 хв.

Місце проведення: полігон, ділянка тактичного поля, галявина лісу, бажано з невеликою рослинністю, зруйновані будівлі тощо.

Кількість учасників: одночасно у вправі можу бути задіяні від 6 до 20 чоловік.

Умови вправи: група ділиться на підгрупи по 3-4 чоловіки кожна. Робоча (патрульна) підгрупа складається із 3-4 військовослужбовців. Інші військовослужбовці – статисти (доцільно призначити до 10 чоловік), що зображують “базарну публіку” і перевдягнуті в цивільний одяг – розташовуються на робочій площадці групами по 2-4 чоловіки і жваво розмовляють між собою. У підгрупі статистів призначаються 1-2 чоловіки “терористів”, які з появою робочої підгрупи витягують зброю і довільно ціляться в її учасників, роблять умовні постріли і ховаються з місця злочину (або кидають вибуховий пакет їм під ноги). Вони одержують наступну інструкцію: “Займіть на “базарній площі” такі місця, щоб ви були прикриті іншими людьми і одночасно могли спостерігати всю “площу”. Продумайте напрямок свого відходу. З появою робочої підгрупи (патруля) виберіть зручний момент і прицільтеся, зробіть 1-2 постріли холостими набоями (киньте вибуховий пакет) і, прикриваючись людьми, відходьте. Швидкість застосування зброї, маскування тощо – на ваш розсуд”. Ваше завдання – не потрапити до рук патруля.

Учасники робочої підгрупи (патруля) одержують наступну інструкцію: “Ви виходите на базар за продуктами. Ходите, вибираєте товар, торгуєтеся. Але будьте пильні. У юрбі можуть ховатися злочинці. Не потрапте під постріли (ураження вибухом “гранати”), відповідними діями не зашкодьте місцевим жителям. Ваше головне завдання –затримати або знешкодити “терористів” і надати допомогу постраждалим цивільним особам.

Робочі підгрупи (патрулі) виходять “на базар” стільки разів, скільки чоловік у групі – 3-4 рази. При цьому на роль “терористів” щоразу призначаються нові статисти.

Керівник заняття (інструктор) після проведення кожного тренування робить ретельний розбір дій військовослужбовців і вказує на помилки. Потім повторює тренування.

 

Додаток 6