Застосування прийомів моделювання

психологічних факторів (чинників) бою

Для того, щоб командиру підрозділу, керівнику заняття (інструктору) у повному обсязі змоделювати такий психологічний фактор (чинник) бою, як небезпека, на майбутніх заняттях рекомендується застосовувати наступні прийоми, що створюють потрібний емоційний фон діяльності особового складу:

1. У ході інструктажу щодо заходів безпеки розповісти декілька випадків отримання травм у ході аналогічних занять. Можна зупинитися на подробицях цих травм та їх наслідках. Висвітлюючи ці події, не можна жартувати, розповідь повинна бути дуже серйозною.

2. Через військовослужбовців, що мають авторитет серед особового складу, передати інформацію про реальну небезпеку майбутнього заняття. Інформація може розповсюджуватися у формі чуток. Одночасно повинні бути доведені під розпис заходи безпеки.

3. Практично показати, продемонструвати на манекенах (чучелах) або інших предметах можливі наслідки невірних дій, помилок, що можуть призвести до отримання травми військовослужбовцем у ході майбутнього заняття.

4. Довести різні легенди, які повинні викликати в особового складу враження реальної бойової ситуації.

5. Підвищити неспокій особового складу з приводу майбутнього заняття через ретельну підготовку (або перебільшено ретельну) до нього, здійснити зайвий детальний інструктаж, особливо сержантів, різко підвищити вимогливість щодо виконання наказів, розпоряджень, пов’язаних із організацією і дотриманням заходів безпеки. Інструктаж перед початком заняття повинен різко відрізнятися від всіх інших подібних заходів.

Отже, мотиваційна установка, створювана у військовослужбовця на етапі підготовки до заняття, полягає в тому, щоб він був підготовлений до зустрічі з небезпекою.

Для того, щоб змоделювати фактор (чинник) раптовості, також необхідно створювати мотиваційну установку, але вона відрізнятиметься від попередньої. Оскільки чинник раптовості вимагає від військовослужбовця швидкого застосування програми бойової діяльності, то на етапі підготовки необхідно зробити все для того, щоб у воїна була сформована чітка програма дій на майбутньому занятті. Він повинен чітко і конкретно уявляти собі алгоритм (послідовність) дій, операцій, які він виконуватиме. Треба буквально примусити його вивчити їх напам’ять. Саме ця засвоєна в розумовому плані програма діяльності повинна бути змінена самим військовослужбовцем при раптовій зміні обстановки. Вона і є свого роду мотиваційною установкою, необхідною для успішного моделювання чинника раптовості. У цьому випадку військовослужбовець буде менш схильний передбачати можливий характер зміни обстановки і дій, вузько розуміючи своє завдання. Можливо, це дещо парадоксально виглядає, але для того, щоб навчити солдата, сержанта, офіцера ефективно діяти в умовах раптовості, необхідно створювати такі умови, коли він не передбачає будь-яку зміну обстановки, що вимагає швидкої перебудови і створення нової програми дій. Це – один із можливих підходів, за якого у військово-службовця можна виробити постійну внутрішню готовність до дій у непередбачених обставинах, сформувати свого роду “поправку на раптовість”.

Для успішного моделювання фактора (чинника) невизначеності також необхідне створення певної мотиваційної установки. Краще за все використовувати прийом суперечності інформації, коли перед початком заняття військовослужбовцям нечітко ставиться завдання. Вони наперед мають бути попереджені про те, що обстановка на заняттях може різко змінюватися у бік ускладнення умов виконання вправи, це вимагає від них самостійності, нестандартності дій і нешаблонності мислення.

Установка на невизначеність може створюватися шляхом нечіткого визначення часу початку занять, закінчення і його змісту. В цьому випадку у військовослужбовців повинне створюватися таке враження, що щось станеться, а ось що – ніхто конкретно не знає. Командирові підрозділу, керівнику занять (інструктору) в цьому випадку навряд чи варто з’ясовувати чутки, що розповсюджуються. При цьому ясність не повинна вноситися аж до початку занять.

Головне, чого повинен добитися командир підрозділу, керівник занять (інструктор) у цьому випадку, це викликати в особового складу відчуття тривожного очікування і легкого неспокою через те, що їм неясно, як, коли і що вони робитимуть. Для цього можна скористатися старим прийомом, який називається “зіпсований телефон”. У ролі джерела спотвореної інформації може виступати як сам командир, керівник заняття (інструктор), так і підготовлені військовослужбовці. Такий прийом у поєднанні з іншими сприятиме тому, що в особового складу поступово вироблятиметься уміння контролювати свій стан в умовах невизначеності.

У бойових умовах чинник новизни дуже часто поєднується з чинником раптовості. Тому створення мотиваційної установки для моделювання новизни не може відрізнятися від того, як це робиться при моделюванні раптовості. Виключення в цьому випадку складає те, що у процесі самого заняття вплив на військовослужбовця через зміну обстановки повинний бути не стільки раптовим (хоча і це теж), скільки новим для нього.

При моделюванні чинників збільшення темпу дій і дефіциту часу можна застосовувати ті ж самі прийоми створення мотиваційної установки на майбутнє заняття. Для цього перед початком заняття командир підрозділу, керівник заняття (інструктор), під час інструктажу чи у будь-якій іншій формі добивається від особового складу того, в якій послідовності за часом, в якому темпі вони повинні виконувати вправи або відпрацьовувати дії. Це, як і при моделюванні чинника раптовості, вимагає формування в особового складу певної програми дій, тільки ще і за часом.

Група соціально-психологічних, моральних факторів (чинників) бою є вторинною по відношенню до психологічних. Вони, зазвичай, моделюються без створення будь-якої мотиваційної установки, оскільки якщо ми добре моделюватимемо психологічні чинники бою, то вони неминуче призведуть до появи соціально-психологічних чинників. Хоча це не означає, що в деяких окремих випадках командир підрозділу, керівник заняття (інструктор) не може удатися до створення певної мотиваційної установки саме з метою моделювання соціально-психологічних чинників бою.

Окремим питанням, що завжди виникає у процесі психологічної підготовки особового складу, є те, як необхідно моделювати дії “противника”. Важливо, щоб “противник” не просто позначався стрільбою холостими набоями, іншими імітаційними засобами або групами, що “підіграють”. Це, звичайно, теж можна і треба робити, але головне, щоб “противник” був активно протидіючим. У зв’язку з цим зауважимо:

- протидія “противника” може імітуватися тільки у прихованій формі. В даному випадку начебто є протидія, але немає самого “противника”. Як, наприклад, при імітації ураження техніки “противником” за допомогою димової шашки тощо;

- протидія “противника” здійснюється в явній формі. У цьому випадку є “реальний противник”, такий, що діє. Для ілюстрації цього положення краще підходить приклад будь-яких спортивних змагань між двома командами. Звичайно така “протидія противника” може моделюватися на заняттях з фізичної підготовки під час вивчення прийомів рукопашного бою тощо. Але як “явний противник”, він може виступати як образ в комп’ютерних іграх, навчаннях тощо.

Іншими словами, моделювання протидії може здійснюватися вказаними вище способами.

Протидія “противника” у поєднанні з певними зовнішніми умовами створює можливість для виникнення психологічних факторів (чинників) бою, у процесі занять із бойової підготовки, наближених за своїм змістом до реальних.

Отже, труднощі можуть створюватися сукупністю прийомів, класифікація яких приводилася в Настанові. У кожному конкретному випадку той або інший прийом, засіб моделювання психологічних факторів (чинників) бою повинний спрямовуватися на зміну або вибір зовнішніх умов, постановку і зміну навчально-бойових завдань або на зміну побутових умов. Труднощі, за певних обставин, можуть виглядати як протидія противника. Вони можуть створюватися за допомогою певних конкретних методів психологічної підготовки. Кожний прийом, створюючи ускладнення у виконанні дій військовослужбовцем під час занять, сприяє моделюванню психологічних факторів (чинників) бою. Тому процес моделювання полягає у включенні в заняття тих або інших прийомів і засобів психологічної підготовки за часом, місцем, врахуванням рівня підготовленості особового складу.

 

Додаток 4

Психологічний паспорт