Психологічна підготовка особового складу під час водіння бойових машин

 

75. Водії (механіки-водії) бойових машин та інші члени екіпажів повинні бути фізично і психологічно підготовлені для здійснення тривалих маршів у різних умовах місцевості, погоди і видимості, правильного подолання природних і штучних перешкод, зон зараження, руйнування і пожеж, переправи танків по глибоких бродах, під водою і на плаву.

Основними завданнями психологічної підготовки особового складу при навчанні водінню бойових машин є:

- подолання негативного впливу тривалого перебування у специфічних умовах машини, що рухається, збереження уважності і швидкості реакції при керуванні машиною;

- формування вольових якостей, необхідних для успішного водіння бойових машин у складних умовах місцевості й обстановки, а також для сміливого подолання різних перешкод і загороджень;

- подолання в особового складу водобоязні при водінні бойових машин через водні перешкоди.

Успішне вирішення цих завдань досягається: точним виконанням вимог керівних документів із водіння бойових машин, цілеспрямованими і наполегливими діями військовослужбовців, створенням на заняттях з водіння складної обстановки, наближеної до умов бойових дій, а також постійним удосконалюванням сформованих навичок і якостей у ході тактичних занять, навчань, стрільб та інших виходів у поле.

76. Формування необхідних механікам-водіям вольових якостей на заняттях з водіння досягається: збільшенням часу перебування військовослужбовців у машині, що рухається; виконанням вправ після одержання великого фізичного навантаження; вибором ділянок і маршрутів, що вимагають великої напруги у керуванні машиною; постановкою спеціальних завдань зі спостереження у русі тощо.

Для вирішення цих завдань при виконанні одиночних вправ необхідно мати в машині не одного, а двох-трьох військовослужбовців. Один з них повинний вести машину, інші – вирішувати завдання зі спостереження і дій з озброєнням. Після кожного заїзду військовослужбовці міняються місцями. Це дозволяє на одному занятті у два-три рази збільшити час перебування військовослужбовців у машині, підвищити їх фізичне і моральне навантаження, дати їм більше практики у спостереженні під час руху й у той же час по черзі виконувати обов’язки кожного члена екіпажу.

Перед водінням бойової машини з військовослужбовцями доцільно проводити напружені тренування на тренажерах, фізичні вправи, різного роду роботи, що підвищують фізичне навантаження.

Необхідно більше практикувати водіння поза дорогами, вибираючи незнайомі ділянки, що включають різні перешкоди. Це сприяє формуванню самовладання і стійкості, розвиває увагу і спостережливість. На заняттях з водіння складна обстановка, що сприяє формуванню необхідних психологічних якостей, досягається:

- створенням на ділянках водіння мішеневої обстановки і проведення більшої частини занять у складі штатного чи зведеного екіпажу, коли всі його члени активно виконують свої функціональні обов’язки: ведуть розвідку цілей і визначають відстані до них, вирішують вогневі завдання і практично діють при зброї; ведуть переговори по радіо в умовах радіоперешкод;

- задимленням ділянок водіння і створенням пожеж на шляху руху;

- включенням у маршрути руху різних за характером і розміром перешкод і обмежених проходів.

Маршрути висування бойових машин на навчальні поля повинні включати найхарактерніші перешкоди: круті підйоми і спуски, косогори, круті повороти, лісові, заболочені і піщані ділянки, рови, канави і танкові пастки.

Танкові пастки доцільно влаштовувати в районах дефіле і на інших ділянках, де швидкість бойових машин значно знижується. Вони можуть обладнуватися у виді ями глибиною до 1 м, що наповнена водою, прикрита зверху жердинами і замаскована під фон навколишньої місцевості.

77. З метою подолання в особового складу екіпажів бойових машин водобоязні у ході занять з водіння необхідно формувати:

- впевненість у надійності ізолюючого протигаза (апарату) і в можливості тривалого перебування в ньому під водою;

- впевненість у можливості порятунку при будь-якій аварійній ситуації й у надійності евакорятувальної служби;

- переконаність у надійності системи герметизації бойової машини при тривалому перебуванні екіпажів під водою й її можливостях із подолання водних перешкод під водою і вбрід.

Завдання з подолання в особового складу водобоязні мають вирішуватись у процесі занять з легководолазної підготовки, плавання, стрибків у воду, а також під час практичного водіння бойових машин під водою і по глибоких бродах.

При навчанні практичних дій під водою військовослужбовців, які найбільш піддаються водобоязні, доцільно занурювати у воду в супроводі досвідчених товаришів. У тих випадках, коли військовослужбовець сумнівається в надійності свого протигаза, керівник заняття повинний продемонструвати цю надійність на іншому, більш досвідченому військовослужбовцеві чи на собі, після чого зажадати від військовослужбовця самостійних і рішучих дій.

Не менш важливе значення формування в особового складу впевненості при діях під водою має формування навичок у самостійному визначенні, пошуку й усуненні несправностей в ізолюючому протигазі. Для цього необхідно заздалегідь штучно створювати несправності і тренувати військовослужбовців у їхньому виявленні й усуненні. Необхідно також тренувати особовий склад у тривалій затримці дихання під водою. З початком занурення військовослужбовця у воду йому може бути поставлене завдання затримати подих на 30 с, а потім поступово доводити цей час до 1 хв і більше. Особовий склад повинний знати, що це йому може стати у нагоді під час практичних дій при затопленні танка і виходу з нього. При необхідності для тренування в затриманні подиху можуть проводитися змагання на тривалість перебування під водою.

Формування впевненості в можливості порятунку у випадку затоплення танка досягаються навчанням особового складу практичним діям на гідротренажері при затопленні макета танка і виходу з нього в рятувальних жилетах та ізолюючих протигазах. Успіх тренування багато в чому залежить від умов, у яких будуть діяти військовослужбовці. Внутрішній пристрій макета танка повинний відповідати реальному і створювати військовослужбовцям такі ж умови, як і в бойовому танку. Тренування повинні проводитися для формування в особового складу упевнених дій.

Для формування впевненості в надійної герметизації танка і надійності евакорятувальної служби на початку практичних занять із водіння танків під водою доцільно продемонструвати на досвідченому екіпажі і добре натренованій евакорятувальній групі входження танка у воду, рух його по підводній трасі, зупинку машини і двигуна у воді й евакуацію.

Перед водінням танків під водою керівник у присутності військовослужбовців повинний перевірити герметичність машини виміром ступеня розрідженості повітря в її корпусі. Надійність цього способу перевірки герметизації доцільно підтвердити практичним “замочуванням” машини у воді.