Метод прикладної кінезіології

Для нормального функціонування центральної нервової системи необхідна безперервна взаємодія правої і лівої півкуль головного мозку. Визначені на практиці спеціальні рухи активізують нервові шляхи у мозку в обох півкулях одночасно, знижують стрес і покращують загальний стан здоров’я.

На думку Ф. Шапіро, люди використовують рухи очей для активації системи переробки інформації і досягнення психотерапевтичного ефекту. Ці рухи сприяють швидкому зняттю дистресу. При цьому думки, відчуття, емоції, пов’язані зі спогадами, сприймаються як нейтральні або позитивні, що не турбують, не впливають негативно. Рухи очей дають змогу знизити тривожність.

За рахунок виконання кінезіоактиваційних вправ стимулюються нейромоторні механізми функціонування головного мозку людини.

“Гімнастика мозку” П. Денісона

Вправа “Слон”

Під час виконання вправи ліве вухо притискають до лівого плеча так, щоб між ними можна було тримати аркуш паперу. Після цього ліву руку витягують, наче хобот, коліна розслаблені, а рука малює “ліниву вісімку”, починаючи від центра зорового поля вгору та проти годинникової стрілки; при цьому очі стежать за рухами кінчиків пальців. Для більшого ефекту вправу потрібно виконувати повільно 3-5 разів, повторюючи її правою рукою, притиснутою до правого вуха. Рухи, які здійснюють в основному центральні м’язи корпуса, активізують і балансують усю цілісну систему, збуджують вестибулярний апарат, сенсорні та моторні зони кори, а особливо – лобні долі мозку. Зорова інформація, що надходить у мозок, активізує також потиличну долю. А якщо до цієї вправи додати “слонові звуки”, то збуджуються слухові механізми скроневих ділянок мозку, покращується почуття рівноваги. Регулярне виконання цієї вправи стимулює весь вестибулярний апарат, відновлюючи пошкоджені нервові зв’язки. Її рекомендують людям із порушеною концентрацією уваги, бо вона сприяє повноцінній активізації організму та поліпшує увагу.

Вправа “Енергетичне позіхання”

Суть цієї вправи полягає в масажі м’язів навколо зони щелепно-скроневого суглобу. Цей суглоб – просто перед вушним отвором, він з’єднує верхню та нижню щелепи, через цей суглоб проходять стовбури п’яти основних черепних нервів, які збирають усю сенсорну інформацію від обличчя, очних м’язів, язика та рота. Коли людина живе у стані стресу, її щелепи часто стискаються, і передача імпульсів через цю ділянку погіршується. “Енергетичне позіхання” допомагає розслабити м’язи обличчя, а отже – покращити надходження сенсорної інформації. Це також сприяє ефективнішій комунікації та ясному звучанню. Якщо у військовослужбовців виникають проблеми з читанням, можливою причиною цього є те, що їхні очі працюють неузгоджено. Через стрес вони також можуть погано чути. Напруження у щелепно-скроневому суглобі може завадити їм розмовляти, що також відображається на мисленні. Завдяки розслабленню м’язів і полегшенню функціонування черепно-мозкових нервів покращуються всі пов’язані з ними функції очей, лицевих та м’язів рота.

Вправа “Ліниві вісімки для письма”

Це вправа, спеціально розроблена для покращення письмової комунікації. Вона допомагає встановити необхідний ритм для поліпшення координації “руки – очі”. Для виконання цієї вправи потрібно намалювати символ “безкінечності” (вісімку “на боці”) на дошці або папері неперервним рухом. Починати слід від центра, потім, рухаючись проти годинникової стрілки, вгору, ліворуч і назад до центра; потім за годинниковою стрілкою вгору, праворуч і назад через низ до центральної точки. Намалюйте п’ять або більше “вісімок” кожною рукою, а потім обома. Найкраще малювати “вісімку” великою, але в межах поля зору, щоб стимулювати великі м’язи. Ця вправа розслаблює м’язи п’ясті, передпліч і плечей, а також полегшує процес стеження очима.

Вправа допомагає в період бездіяльності або очікування. Військовослужбовцям вона може допомогти в період виконання контрольних опитувань, виконання нормативів тощо. Якщо вони починають відчувати стрес, можна намалювати кілька “лінивих вісімок” пальцями на столі, землі, щоб відновити перехресно-латеральну інтеграцію. У такому стані знайти рішення набагато легше.

Вправа “Ліниві вісімки для очей”

Схожа на “Ліниві вісімки для письма”, за винятком того, що при їхньому виконанні увага фокусується на рухах очей і системі координації “руки – очі” та “очі – руки”. Великий палець описує вісімку як знак нескінченності в горизонтальному полі бачення. Щоб зробити це, потрібно виставити руку вперед, підняти великий палець на рівні перенісся у передньому зоровому полі, приблизно на відстані ліктя, і почати рухи у вигляді вісімки. Рухи мають бути повільними й усвідомленими для досягнення максимальної м’язової концентрації Постава голови пряма, розслаблена. Стежте за рухами великого пальця тільки очима. Великий палець починає рух від центра зорового поля і йде вгору по краю поля бачення, далі – проти годинникової стрілки вниз і повертається в центр, аналогічно виконуйте вправу і за годинниковою стрілкою. Після цього необхідно зчепити пальці “в замок”, великими пальцями вгору. Рухи повторіть не менше 3-4-х разів кожною рукою.

Вправа “Перехресні кроки”

Це перехресно-латеральне (бічне, віддалене від середини) ходіння на місці. Коли людина торкається правим ліктем лівого коліна, а потім лівим ліктем правого коліна, активізуються одночасно обидві півкулі мозку. “Перехресні кроки” – усвідомлене ходіння, яке сприяє збалансованій активізації нервів мозолистого тіла мозку. Якщо виконувати вправу регулярно, у мозолистому тілі утворюється більша кількість нервових шляхів, які швидко й інтегровано зв’язують обидві півкулі мозку, що робить можливим причинно-наслідковий рівень мислення. “Перехресні кроки” треба виконувати дуже повільно – це активізує тонку моторну координацію, вестибулярний апарат, лобні долі мозку.

Вправа “Ключки”

Для виконання цієї вправи спочатку потрібно зручно схрестити п’ясті рук, потім зчепити пальці “в замок” і вивернути їх уперед тильними сторонами долонь одна до одної, а великі пальці – вниз, перенести одну руку через іншу, з’єднати долоні і зчепити пальці “в замок”. Після цього опустіть руки донизу і виверніть їх всередину на рівні грудей так, щоб лікті були спрямовані вниз. Ця складна перехресна вправа діє так само, як і “Перехресні кроки”.

Стоячи так, притисніть язик до піднебіння. Ця дія збуджує середній мозок (він розташований просто над піднебінням), а також допомагає звільнитися від напруження язика, що викликано незбалансованою позою. Поза “Ключки” сприяє об’єднанню емоцій лімбічної системи із процесами мислення в лобних долях мозку, допомагає найефективніше вчитися і реагувати на події довкола. Дві хвилини цієї вправи сприяють усвідомленому переключенню уваги, активізації моторної кори великих півкуль за рахунок зниження вироблення адреналіну.

Вправа “Кнопки мозку”

Для виконання цієї вправи необхідно покласти одну руку на пупок, а другою натискати на точки під ключицями між ребрами, ліворуч і праворуч від грудини. Це стимулює притік крові через сонні артерії до мозку. Сонні артерії – одні з перших артерій, що відходять від серця. Вони мають нести свіжу кров, яка насичує киснем мозок. “Кнопки мозку” – над місцем розгалуження двох сонних артерій. При масажуванні цих точок активізуються барорецептори (рецептори тиску). Нервові клітини барорецепторів можуть сприймати зміну кров’яного тиску і за допомогою рефлексу підтримувати тиск у нормі.

Рука на пупі дозволяє зосередити увагу на центрі тяжіння тіла, м’язи якого важливі для підтримки рівноваги.

Музична терапія

Це – один із шляхів, що допомагає як при подоланні стресів, так і при переробці їхніх негативних наслідків.

Музична терапія сприяє позитивній трансформації негативного досвіду дітей, допомагає вийти з кола неприємних асоціацій. Водночас відбувається активізація позитивних почуттів, інтеграція і гармонізація внутрішнього світу дітей та їхніх стосунків із оточенням, розвиває довіру. Таким чином можна подолати наслідки травматичних обставин.

Щоденник

Таку форму роботи з військовослужбовцями можна використовувати як допоміжну активність. Відповідно до плану програмних занять у щоденнику (записнику) занотовують ті поняття, які він засвоює при подоланні певних, важких для себе ситуацій.

Щоденник дозволяє залучати військовослужбовців до більш ефективного вираження своїх почуттів, створює унікальну можливість для інтеграції особистості.

Активна м’язова релаксація. Під терміном активної м’язової релаксації розуміється процес виконання ряду найпростіших вправ, які можуть знижувати мимовільну напругу попереково-смугастої мускулатури і тим самим приводити до значного зниження тривожності, надмірної нервово-психічної напруженості та зменшувати патогенну дію емоційного стресу. При постійних, нетривалих за часом щоденних заняттях в індивіда відзначається прогресуюча тенденція до розвитку “звички відпочивати” у будь-яких умовах професійної діяльності, тим самим формується психологічна установка, що характеризується меншою збудливістю та схильністю до стресів, у тому числі й в умовах екстремальної обстановки.

Використання методу активної м’язової релаксації показано у випадках вираженої нервово-психічної напруги, а в окремих випадках і при невротичних реакціях, що супроводжуються фобіями й порушеннями сну. Крім того, дана методика показана фахівцям, чия професійна діяльність супроводжується тривалим знаходженням у вимушеній робочій позі або пов’язана з великими фізичними навантаженнями.

Навчання прийомів активної м’язової релаксації здійснюється психологом як у груповому (група по 8-10 чоловік), так і в індивідуальному варіанті. Під час інструктивно-ознайомлювального заняття психологом надаються загальні інструкції, пояснюються принципи дії активної м’язової релаксації, спрацьовуються основні прийоми, створюється позитивна установка про сприятливу дію даної методики на організм військовослужбовця. Загальний час інструктивно-ознайомлювального заняття в цілому займає 25–30 хвилин. Загальний курс самостійних занять активної м’язової релаксації повинен тривати 2-3 тижні, по 15–20 хвилин щодня.

Пасивна м’язова релаксація

Метод пасивної м’язової релаксації полягає в зосередженні уваги військовослужбовця на сенсорних сигналах, що надходять із конкретних груп попереково-смугастих м’язів, і наступному їхньому розслабленні у процесі безпосередньої концентрації уваги на цих м’язових групах.

Показання до використання методу пасивної м’язової релаксації такі самі, як і у випадку з активною м’язовою релаксацією. Однак даний метод пасивної м’язової релаксації є найдієвішим у плані нормалізації якості сну, що в екстремальних умовах страждає в першу чергу. Перевага методу пасивної м’язової релаксації полягає в тому, що індивід може займатися пасивною релаксацією в будь-яких умовах, не заважаючи оточуючим і не привертаючи до себе увагу.

Навчання прийомів пасивної м’язової релаксації здійснюється компетентним командиром підрозділу (офіцером-психологом). Під час інструкторсько-ознайомлювального заняття керівником надаються загальні інструкції, пояснюються принципи дії пасивної м’язової релаксації, опрацьовуються основні прийоми й елементи даної методики. Загальний час інструкторсько-ознайомлювального заняття в цілому займає 20–25 хвилин. Самостійні заняття пасивної м’язової релаксації військовослужбовець здійснює, як правило, перед сном протягом 15–20 хвилин. Крім того, дана методика може використовуватися вдень у зручний для них час із метою зняття зайвої нервово-психічної напруги.

Основним недоліком даного методу пасивної м’язової релаксації є те, що він, як і інші форми розумової уяви, недостатньо ефективний із появою відволікаючих думок або якщо є низький рівень інтелектуального розвитку. У цьому випадку доцільно використовувати метод активної м’язової релаксації.