Вимоги, напрями та принципи психологічної підготовки особового складу

 

11. Під час підготовки військовослужбовців до бойових дій необхідно враховувати ті труднощі, що мають місце у сучасному бою. Ці труднощі, які можна назвати психотравмуючими факторами бою, створюються спеціально противником для досягнення перемоги. Їх усвідомлення, урахування і вміле застосування, як свідчить досвід колишніх війн і сучасних воєнних конфліктів, забезпечують успіх як окремих бойових дій, так і всієї воєнної кампанії.

Психотравмуючі фактори бойових дій діляться на дві групи:

Перша група – фактори, які безпосередньо емоційно впливають на особистість військовослужбовця. До цієї групи належать такі: небезпека (загроза життю, полон); раптовість (неочікуваність); новизна (нестандартність); невизначеність; відповідальність за прийняте рішення і його виконання; негативні емоційні реакції військових фахівців, що взаємодіють між собою (за вертикаллю та за горизонталлю влади, прояв боязні, нервозність, невпевненість в діях, нечіткість команд і доповідей); монотонія (функціональний стан людини, що виникає при одноманітній роботі); групова ізоляція(вимушена самотність при виконанні бойових завдань); клаустрофобія (боязнь замкнутого простору); агорафобія (боязнь відкритого простору, прагнення сховатися від звукового і візуального бойового впливу); дискомфорт(відсутність елементарних нормальних умов для задоволення повсякденних духовних і фізичних потреб військовослужбовців, постійний інформаційно-психологічний вплив на них супротивника); кров, важкі поранення або крики поранених, смерть бойових товаришів, руйнування укриттів, будівель або бойової техніки, шум, гуркіт тощо.

Друга група – фактори, що опосередковано емоційно впливають на особистість військовослужбовця і залежать від його професійних можливостей. До цієї групи належать такі фактори: дефіцит часу та інформації (суперечливість інформації); збільшення темпу дій; надзвичайна інтелектуальна складність прийняття рішень; надлишок інформації; суміщення декількох видів діяльності водночас (афферентні операції – сприйняття інформації; логічні – пов’язані з переробкою інформації, оцінки обстановки і прийняття рішення; ефферентні – пов’язані з реалізацією прийнятого рішення); ступінь злагодження дій військових фахівців; високий рівень психофізичної втоми; нечуване ускладнення управління підрозділами; участь у насильстві тощо (додатки 1, 2).

Окрім розглянутих факторів, можна виділити ще декілька, які за своїм характером більше відносяться до соціально-психологічних, факторів групової діяльності і виражаються у процесі взаємодії між військовослужбовцями, що складають один екіпаж (розрахунок). До них відноситься так званий емоційний ефект групи. Відмічено, що іноді в умовах крайньої небезпеки між всіма членами екіпажу виникає зайва нервозність, конфлікти, тобто порушується природний для даної ситуації порядок взаємодії між членами екіпажу (розрахунку). Це може виражатися у криках, у нав’язливих порадах командирові (або іншому члену екіпажу) з боку інших військовослужбовців. Як правило, такий ефект не покращує результативності бойової діяльності.

Крім цього, може виникнути так званий професійний ефект групи. Він виражається в тому, що хто-небудь із членів екіпажу (розрахунку) повністю або частково виключається із взаємодії при вирішенні бойового завдання внаслідок надмірних психологічних навантажень, сильного страху, отримання психологічної травми. В цьому випадку людина може впадати у ступорний (заціпеніння) стан або виконувати зовсім не ті дії, які потрібні в даній ситуації, і тим самим порушити узгодженість діяльності всього екіпажу (розрахунку). Тому у процесі психологічної підготовки військовослужбовці, особливо командири підрозділів, повинні навчатися способів виведення з таких станів.

У процесі психологічної підготовки окрім розглянутих вище факторів повинні моделюватися й інші, які, за своєю суттю, відносяться до фізико-хімічних факторів середовища, але здійснюють суттєвий вплив перш за все на емоційний стан військовослужбовців. До них відносяться:

1. Фізичні фактори: а) метеорологічні (температура і вологість повітря); б) радіаційні (наявність радіаційного зараження); в) баричні (тиск); г) механічні (шум, вібрація тощо).

2. Хімічні фактори: а) зміна компонентів повітря (кисневе голодування або навпаки, перенасичення киснем); б) зміна газового складу повітря (задимленість, наявність отруйних речовин тощо); в) механічні домішки (наявність у повітрі високої концентрації пилу тощо).

Інверсія часу сну і неспання, різке обмеження часу на відпочинок і відновлення сил, нерегулярне і мізерне харчування – все це обумовлює негативний вплив фактора фізичної і психічної втоми і неприємних фізичних відчуттів на діяльність воїнів. Цьому багато в чому сприяє і відсутність нормальних умов для життя і бойової діяльності, які доводиться переживати воїнам у бойових умовах.

Важливу роль у бойовій обстановці відіграють і негативні емоційні реакції взаємодіючих фахівців – старших начальників, рівних за званням і посадою, і підлеглих. Цей фактор здійснює свій вплив як на начальників, так і на інших воїнів, на командирів підрозділів, і призводить до зниження якості бойової роботи.

Для того, щоб психологічно підготувати військовослужбовця до бою, необхідно, перш за все, завчасно готувати його психіку до впливу вказаних факторів. Це означає, що саме ці фактори повинні моделюватися у процесі психологічної підготовки. При цьому військовослужбовець повинен не просто звикнути до впливу даних факторів, а свідомо вчитися виконувати бойові завдання за умов їхнього впливу. Успішність вирішення даного питання багато в чому залежить від правильної організації психологічної підготовки.

12. Для того, щоб виявити весь комплекс впливів сучасного бою, що діють на психіку воїнів, необхідно розуміти загальну психологічну модель бою (додаток 1).

Виходячи із загальноприйнятих, широких визначень, психологічна модель бою є уявним образом (аналогом), своєрідною картою психічних процесів і явищ, що мають місце в реальному бою.

Психологічна модель бойових дій показує: що вона є стимулом бойової активності воїнів; визначає чинники, що впливають на бойову поведінку; показує зміни у психіці учасника бою, що відбуваються під впливом стресогенних факторів; психологічні явища повинні піддаватися корегуванню в бойовій обстановці для досягнення ефективності бойових дій.

Модель дозволяє системно впливати на бойову активність воїнів шляхом дії як на їх внутрішні психологічні можливості, так і їх соціальне, бойове й еколого-ергономічне середовище при організації психологічної підготовки особового складу.

Представлена психологічна модель бойових дії дозволяє виділити дві групи факторів (чинників), що впливають на бойову діяльність військ: зовнішні і внутрішні (додаток 2).

Зовнішні фактори (чинники) можна розділити на соціальні, бойові й еколого-ергономічні. Соціальні чинники вирішальні за дією на воїнів у бойовій обстановці, оскільки є основою для формування широких соціальних мотивів їх поведінки і міцних бойових установок.

До внутрішніх факторів (чинників) бойової активності воїнів відносяться фізіологічні та психологічні чинники бойової поведінки. Воїн – не сліпе знаряддя в руках зовнішніх обставин бою і природних інстинктів. Його поведінка вирішальною мірою визначається спрямованістю особистості, особливостями характеру, інтелекту, волі, емоцій, здібностей. Важливе значення в регуляції бойової активності військовослужбовців мають віра, забобони, чутки, символи-цінності, способи регуляції психічних станів (ритуали, обряди тощо). Без розуміння цього неможливо пояснити, звідки беруться самопожертвування, виправданий ризик, взаємовиручка в тих ситуаціях, де, здавалося б, повинен превалювати інстинкт самозбереження.

Саме переважаючі мотиви, рівень бойового досвіду визначають поведінку воїна в обстановці дії “вторинних” психологічних чинників бою: небезпеки, раптовості, несподіванки, новизни бойових подій, дефіциту часу й інформації, втрати бойових товаришів, дискомфорту, участі в насильстві тощо.

Соціальні, бойові, фізіологічні і психологічні чинники бойової поведінки воїнів діють у різний час із різною силою, в різних комбінаціях. Небезпечна для життя обстановка буде по-різному сприйматися воїнами, вони по-різному розуміють цілі війни, неоднаково відносяться до противника, до товаришів по службі, командирів, що беруть участь у різних видах бою, солдати відрізняються бойовим досвідом, типом нервової системи тощо.

Військові керівники всіх рівнів, психологи повинні передбачати специфіку впливу чинників бою на поведінку воїнів і прагнути додати їй позитивний, мобілізуючий характер.

13. У військовій практиці склалася така система основних напрямів психологічної підготовки:

- формування мотиваційних основ бойової діяльності військовослужбовців;

- інформування їх про навчально-бойові завдання, способи і прийоми розв’язання;

- залучення особового складу до активних практичних дій у процесі бойової підготовки в умовах, наближених до бойових завдань;

- навчання військовослужбовців методам самоуправління своїми психічними станами і діями;

- підвищення рівня психологічної стійкості і витривалості військовослужбовців, вироблення невибагливості, помірності в бажаннях і потребах;

- формування довіри до командирів і начальників, установки на беззаперечну покору і слухняність, благонадійності і лояльності до політики держави;

- зниження психічних травм, підвищення рівня професійних і бойових навичок і умінь, фізіологічної і психологічної витривалості військовослужбовців.

Усі ці напрями реалізуються під час занять з бойової підготовки, у процесі організації різноманітних виховних заходів. Специфіка психологічної підготовки полягає в тому, що вона є складовою кожного цього заходу, забезпечуючи та доповнюючи їх зміст своїми засобами з метою забезпечення безперервності процесу формування у військовослужбовців психологічної готовності до бойових дій.

14. Ефективність формування психологічної стійкості та готовності зумовлюється додержанням командирами підрозділів основних принципів психологічної підготовки.

Головний принцип психологічної підготовки – це моделювання, тобто відтворення в ході розв’язання навчально-бойових завдань зовнішньої картини бойової операції. Для цього можна широко застосовувати різні засоби імітації. На польових заняттях можлива імітація застосування противниками ядерної зброї, вогню артилерії, мінометів, зенітних засобів, бойових ударів авіації, радіоактивного забруднення місцевості тощо. Для цього можна застосувати вибухові пакети, холості патрони, шашки димові та нейтрального диму й інші засоби імітації. Добре зарекомендували себе звукові установки для відтворення звуків пострілів, розривів снарядів і шуму бою.

Крайньою формою такої імітації є принцип натуралізації. Засоби, що застосовуються, не повинні травмувати психіку військовослужбовців. Головною метою імітації є виклик в особового складу таких психічних станів, що збігаються з тими, які можуть з’явитися під час надзвичайних ситуацій при виконанні бойових завдань.

Значною мірою досягненню цієї мети сприяє додержання у процесі психологічної підготовки принципу проблемності, який передбачає включення під час виконання навчально-бойових і бойових завдань елементів ризику, небезпеки.

Важливим принципом психологічного загартування особового складу під час навчань є розв’язання солдатами завдань, що потребують від них максимального напруження духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил, не допускати жодного розслаблення.

Ще одним принципом є принцип психологічного протиборства, який разом із вогневим, тактичним та іншими видами протиборства має забезпечувати можливість відчувати вплив на себе.

Ця спрямованість може бути усвідомленою:

- унаслідок сильної фізичної дії на органи відчуття;

- при навантаженнях, що викликають стурбованість за достатність запасів моральних і фізичних сил;

- у ситуаціях, що викликають побоювання за правильність рішень, що приймаються, тощо.

Велику роль у психологічній підготовці відіграє принцип безпеки дій особового складу, додержання його на заняттях і навчаннях. Цей принцип відображає закономірну залежність між об’єктивною необхідністю діяти в умовах ризику і небезпеки та потребами мирного часу щодо збереження життя і здоров’я військовослужбовців.

Дотримання цих принципів психологічної підготовки особового складу впорядковує процес бойової підготовки, надає йому цілеспрямований характер щодо формування у військовослужбовців якостей, що дозволяють їм успішно долати труднощі сучасного бою та виконувати бойові завдання.