Прийоми і засоби моделювання психологічних факторів бойової обстановки

 

20. У процесі психологічної підготовки особового складу підрозділу керівником занять (інструктором) повинні імітуватися різні бойові ситуації з метою вдосконалення бойової діяльності. Чим ближче до реальності наближаються імітовані умови бою, тим ближче за своєю психологічною структурою навчально-бойова діяльність наближається до бойової. У військовослужбовця, що здійснює навчально-бойову діяльність, мотиви, цілі, дії, операції повинні бути якомога більш схожі з тими, які потрібні для успішного вирішення реальних бойових завдань і які можуть виникнути в реальному бою. За емоційним забарвленням навчально-бойова діяльність також повинна бути схожа з бойовою.

Імітація бойових ситуацій, умов бою – це створення моделі бойового середовища. Але її створення не є самоціллю, оскільки головним завданням психологічного моделювання у процесі психологічної підготовки особового складу виступає якраз відтворення моделі самої бойової діяльності, а не зовнішня картина бою.

Наближення умов навчання до умов реальної бойової діяльності – це одна з найважливіших передумов успішного формування психологічної готовності воїнів до бою.

Але якщо бойова обстановка може бути тільки в бою, то у процесі навчально-бойової діяльності ми можемо створювати модель бойової обстановки або її окремі елементи і, таким чином, здійснювати психологічну підготовку особового складу підрозділів.

Моделювання психологічних факторів (чинників) бою – це прийоми створення таких умов і обстановки, які викликали б у військовослужбовців психічні стани, подібні до тих, що виникають у реальному бою.

Моделювання психологічних факторів (чинників) бою в ході занять із бойової підготовки здійснюється за принципами аналогії і подібності, за допомогою прийомів, які відтворюють найістотніші чинники.

21. За ступенем повноти відтворення психологічних факторів (чинників) бою на практичних заняттях із предметів бойової підготовки і навчаннях можуть створюватися моделі:

- умовно повні моделі психологічних факторів (чинників) бою, які відтворюють всі основні психологічні складові бою;

- окремі моделі психологічних факторів (чинників) бою, коли відтворюється одна або декілька окремих характеристик.

При плануванні занять з бойової підготовки командиру підрозділу або керівнику навчань необхідно не тільки визначити їх тактичний задум і навчальні питання, але і психологічний задум.

Сутність такого задуму полягає в тому, щоб визначити, в який час, в якому місці заняття або навчання і якими прийомами і засобами створювати такі умови, подолання яких військовослужбовцями формувало б у них рішучість, сміливість, ініціативність та інші необхідні воїнам якості.

Командирам підрозділів, керівникам занять (інструкторам) категоричнозабороняється уникати організації і здійснення психологічної підготовки особового складу способом створення виключно зовнішніх умов бою за допомогою застосування великої кількості імітаційних засобів.

Для відтворення в навчально-бойовій діяльності психологічних факторів (чинників) бою у своїй практичній роботі командири підрозділів зобов’язані використовувати комплекс різноманітних прийомів і засобів.

Прийом – це складова частина будь-якого методу психологічної підготовки, спосіб, за допомогою якого командиром підрозділу найефективніше моделюються фактори (чинники) бою.

Для відтворення психологічних факторів (чинників) бою використовуються різноманітні прийоми моделювання бойової обстановки.

Вони класифікуються за такими ознаками:

- засобами моделювання бою;

- модальністю впливу (на зорове, слухове, тактильне або інше сприйняття);

- механізмами впливу на військовослужбовців.

22. За засобами моделювання психологічних факторів (чинників) бою виділяють такі прийоми моделювання:

1. Словесно-знакові. При цьому моделюванні вплив на військовослужбовців здійснюється через другу сигнальну систему за допомогою слів, знаків, інформативних жестів. Це може бути розповідь або пояснення про майбутній бій, можливості отримати травму, поранення тощо.

2. Наочні. При цьому моделюванні вплив здійснюється шляхом показу різних предметів, наприклад, після впливу на них стрілецької та інших видів зброї.

3. Комп’ютерні. Вплив на військовослужбовців здійснюється шляхом моделювання факторів (чинників) бою в ході вирішення завдань та комп’ютерних ігор при роботі на ЕОМ.

4. Тренажерні. Вплив здійснюється шляхом моделювання факторів (чинників) бою з використанням технічних засобів, що сприяють виробленню у воїнів тих або інших навичок і умінь.

5. Імітаційні. Вплив на військовослужбовців здійснюється з використанням засобів імітації зовнішніх ознак бойової обстановки.

6. Бойові. Вплив здійснюється шляхом моделювання факторів (чинників) бою з використанням бойової техніки, озброєння і підручних засобів, що застосовуються для організації і ведення бойових дій.

За модальністю впливу виділяють такі прийоми моделювання психологічних факторів (чинників) бойової обстановки:

- вплив на психіку військовослужбовців через слух;

- вплив на психіку військовослужбовців через вестибулярний апарат;

- вплив на психіку військовослужбовців через нюх;

- вплив на психіку військовослужбовців через тактильне відчуття;

- вплив на психіку військовослужбовців через зір.

23. Командир підрозділу, керівник заняття (інструктор) зобов’язаний описувати процес психологічної підготовки особового складу за такими основними характеристиками:

1. Початковий психічний стан військовослужбовців, з якими планується проведення психологічної підготовки, характеристики їх професійно значущих психічних якостей, рівень їх знань, вмінь і навичок, підготовленості.

2. Кінцевий (еталонний) психічний стан військовослужбовців в ефективній бойовій діяльності в різних умовах обстановки.

3. Фази процесу психологічної підготовки, їх спрямованість і тривалість, етапи протікання, швидкість проходження етапів, початкові і кінцеві психічні стани воїнів на кожному етапі.

4. Алгоритм впливу на військовослужбовців, загальна методика і конкретні методи, прийоми і засоби психологічної підготовки, порядок їх включення в конкретні заняття за предметами бойової підготовки.

5. Дозування навантажень на військовослужбовців та їх залежність від індивідуальних особливостей і успішності проходження ними різних етапів процесу психологічної підготовки.

При організації процесу психологічної підготовки командиру підрозділу, керівнику заняття (інструктору) слід керуватися наступним правилами:

- вносити елементи, що ускладнюють діяльність, тільки після освоєння військовослужбовцями порядку виконання дій у нормальних умовах;

- прийоми, засоби моделювання психологічних факторів (чинників) бою повинні відповідати за сенсом змісту дій, навчальним елементам, що відпрацьовуються за відповідною темою;

- моделювати навчально-бойові ситуації (завдання) необхідно у випадковому порядку, раптово, несподівано для військовослужбовців, щоб не було звикання до послідовності моделювання, шаблонності дій, бажано постійно комплексно змінювати і поєднувати модельовані фактори (чинники) бойової обстановки;

- найчастіше слід моделювати ті фактори (чинники) бою, вірогідність дії яких для військових фахівців відповідної спеціальності вища;

- під час моделювання психологічних факторів (чинників) бою рівень психічного навантаження повинен дозволяти більшості особового складу отримати позитивний результат у подоланні напруженості і досягненні успіху. Таке дозування навантажень сприятиме формуванню у військовослужбовців віри в себе, стимулює їх бажання отримати складніше завдання;

- якщо військовослужбовець не впорався з бойовою ситуацією, йому на наступному тренуванні потрібно запропонувати простіше завдання за тими змодельованими факторами (чинниками), які виявилися причиною утруднення.

Для того, щоб оцінити, досягли чи ні військовослужбовці необхідного півня підготовленості, що дозволяє здійснювати перехід до наступного етапу психологічної підготовки, потрібне проведення контрольних заходів, виходячи з положення, згідно з яким будь-які якості людини виявляються в її діяльності, що здійснюється в умовах, які вимагають використання даних якостей. Не поставивши військовослужбовця в умови, в яких йому необхідно використовувати ті або інші якості, неможливо достовірно визначити їх наявність.

24. Етапи протікання процесу психологічної підготовки особового складу мають свої особливості як у різних родах військ, так і при підготовці різних військових фахівців.

На першому етапі переважно використовуються демонстраційні методи, що знижують нестачу інформації про умови реального бою і дають загальне орієнтування в засвоюваних діях.

На другому етапі починають інтенсивно застосовуватися умовно-ситуативні методи, які направлені на формування орієнтовної основи професійних дій окремого воїна і підрозділу загалом. Завершенням другого етапу слід вважати опанування професійними діями, чітке їх виконання в нормальних умовах, тобто без моделювання різних перешкод.

Третій етап припускає поєднання умовно-ситуативних методів із використанням імітації вторинних факторів (чинників) бою. Таке поєднання дозволяє підвищити стійкість до зовнішніх впливів і сформувати упевненість військовослужбовців у своїх силах. Завершенням третього етапу психологічної підготовки слід вважати досягнення військовослужбовцями такого рівня оволодіння військовою діяльністю, при якому її хід не порушується в результаті імітації різних впливів вторинних факторів (чинників) бою.

Четвертий етап – актуалізація мотивів бойової діяльності за допомогою внесення елементів небезпеки до навчально-бойової діяльності практичними методами “реальних” ситуацій. Даний етап підготовки може починатися і до завершення третього етапу, але обов’язково після другого етапу, після твердого засвоєння дій у нормальних умовах. Основний же розвиток цей етап повинен отримати після завершення третього етапу психологічної підготовки. Завершенням четвертого етапу психологічної підготовки слід вважати формування у військовослужбовців готовності до бойової діяльності.

24. Процес моделювання психологічних факторів (чинників) бою ділиться командиром підрозділу, керівником заняття (інструктором) на декілька етапів:

1. Етап підготовки (створення мотиваційної установки на занятті).

2. Навчально-бойова діяльність (застосування засобів моделювання за часом і місцем).

3. Закріплення (психологічне обґрунтування).

Етап підготовки. Головне, що зобов’язаний зробити командир підрозділу, керівник заняття (інструктор) на даному етапі, – це створити певну мотиваційну установку військовослужбовців на заняття, що проводиться за відповідною темою. Від успішного вирішення цього питання повною мірою залежить те, наскільки повно будуть змодельовані психологічні фактори (чинники) бою.

Мотиваційна установка воїна – це схильність військовослужбовців діяти визначеним, потрібним для досягнення мети заняття, чином. Під цим, у свою чергу, розуміється бажання військовослужбовців брати участь у заняттях, розуміння ними сенсу його проведення (для чого це треба і чому вони повинні навчитися). Окрім цього, в ході підготовчого етапу створюється певний емоційний фон, що сприяє появі стану психічної напруженості в ході заняття.

Прийоми створення мотиваційної установки можуть розрізнятися залежно від того, які психологічні фактори (чинники) бою планується моделювати в ході заняття.

Методичні рекомендації командиру підрозділу, керівнику заняття (інструктору) щодо застосування прийомів мотиваційної установки воїнів під час моделювання психологічних факторів (чинників) бою в процесі бойової підготовки наведені (додаток 3).

Наступним етапом у процесі моделювання є етап навчально-бойової діяльності. Це етап, у ході якого військовослужбовець виконує будь-яку діяльність і на нього командир підрозділу, керівник заняття (інструктор) здійснює вплив для моделювання психологічних факторів (чинників) бою. Метою такого впливу є створення ускладнень у діяльності, які, у свою чергу, призводитимуть до виникнення психологічних чинників бою.

Командир підрозділу, керівник заняття (інструктор) може впливати на особовий склад через:

1. Зміну зовнішніх умов або їх вибір. До зовнішніх умов відносяться умови місцевості і фізико-хімічні умови середовища. Організовуючи заняття, доцільно вибирати важкопрохідні ділянки місцевості або створювати завали, пожежі, задимлення тощо. Можна змінити мікроклімат у бойових машинах шляхом імітації пожежі при поразці бойової техніки противником за допомогою димової шашки, що підкладена під відкритий люк, тощо.

2. Через постановку, формулювання навчально-бойових завдань та зміну умов у ході їх виконання. Навчально-бойове завдання, зазвичай, задається зовні, тобто ставиться командиром підрозділу, керівником заняття (інструктором). У процесі вирішення воно може ним корегуватися або повністю змінюватися, окрім цього, може задаватись певний темп його виконання, що за часом призводить до збільшення психічних і фізичних навантажень особового складу. Сюди ж може відноситися і постановка несподіваних ввідних. Постановка завдання може здійснюватися перед початком або змінюватися в ході занять у прямій формі. В той же час можуть створюватися такі умови, коли військовослужбовець, поставлений в умови невизначеності (завдання поставлене у дуже приблизній формі або не поставлене зовсім), вимушений сам сформулювати завдання й ухвалити рішення щодо його виконання.

3. Через зміну побутових умов. Йдеться, перш за все, про режим сну і відпочинку, а іноді й харчування особового складу. В цьому випадку труднощі виникають тоді, коли військовослужбовці виконують навчально-бойові завдання на межі своїх фізичних і психічних сил. Природно, що в цьому випадку психічне і фізичне навантаження не повинне призводити до повного зриву діяльності, тобто навантаження повинні бути посильні для солдатів, не зважаючи на їх втому (дотримуватися принципу адекватності навантажень). Така дія більш за все характерна для багатоденних занять, навчань, нічних виходів тощо. Після них, коли військовослужбовці через спеціально створені умови не можуть повністю відновити сили, необхідно надавати додатковий час для відпочинку й організовувати його.

Процес моделювання психологічних факторів (чинників) бою не закінчується проведенням заняття, в ході якого використовуються ті або інші методи психологічної підготовки. Завершальним етапом цього процесу є етап закріплення. Основним завданням, що вирішується в ході його, виступає завдання психологічного обґрунтування досягнутих результатів. Для того, щоб у військовослужбовців формувалися і закріплювалися необхідні для бою якості, кожен солдат, долаючи труднощі, повинен досягати успіху, долаючи себе. В цьому випадку підвищується його самооцінка, людина відчуває задоволення. Саме тут важлива проста похвала, підбадьорювання або схвалення з боку командира підрозділу, керівника занять (інструктора). У разі, коли з будь-яких причин військовослужбовцеві не вдалося подолати труднощі, але при цьому він докладав усіх зусиль для їх подолання, слід так само підбадьорити солдата, але ні в якому разі не сварити за те, що трапилося.

Окрім цього, на даному етапі необхідно провести детальний розбір всього заняття, вказуючи на помилки і причини їх здійснення. Матеріал заняття доцільно пов’язувати з прикладами з бойової практики, з тим, до чого можуть призводити допущені помилки в реальному бою. Розбір недоцільно будувати у формі нагнітання негативного відношення до військовослужбовця за прорахунки. Важливо, щоб у процесі розбору в особового складу формувалося чітке уявлення про те, як краще виконувати ту або іншу дію в обстановці, що склалася, і, головне, чому ця дія повинна виконуватися саме так, а не інакше.