Методи і прийоми психологічної підготовки особового складу

 

15. Ефективного та якісного розв’язання завдань психологічної підготовки особового складу підрозділу командири досягають умілим застосуванням різноманітних прийомів і способів впливу на психіку військовослужбовців у процесі бойової підготовки і повсякденної діяльності. Систематичні прийоми і способи, які застосовують для досягнення психологічної готовності і стійкості військовослужбовця до впливу психотравмуючих факторів бойової обстановки, називаються методами психологічної підготовки. За характером застосування та впливу на психіку військовослужбовців дані методи поділяються на вербальні, моделювання психологічних факторів бою (практичні) та методи емоційно-вольової саморегуляції.

16. З погляду групового й індивідуального сприйняття, осмислення і закріплення в логічній пам’яті військовослужбовця важливе значення мають вербальні (словесні, мовні) методи – переконання, навіювання і психологічна консультація. Їх головне призначення в тому, щоб викликати бажані зміни у психіці воїна і психології колективу і на цій основі сформувати стійкі навички поведінки.

Вербальними методами може успішно користуватися той командир підрозділу, що майстерно володіє словом, письмовою та усною мовою, вміє грамотно складати бойові накази і віддавати усні розпорядження підлеглим, переконувати і вимагати, вселяти впевненість і надавати психологічну допомогу тим, хто цього потребує.

Метод переконання є цілісною системою словесно-наочного впливу командира підрозділу на свідомість воїна і загальну думку колективу, яка забезпечує добровільне ухвалення наказів і перетворення їх на мотиви поведінки військовослужбовців.

Психологічний механізм переконання полягає в тісному його зв’язку із світоглядом та волею воїна. Переконання безпосередньо впливають на зміст мотивів діяльності воїна та формують його установку. Переконаність – основа таких вольових рис, як мужність, рішучість, вірність ідеалам, стійкість, які допомагають йому успішно оволодівати необхідними навичками, долати труднощі військової служби.

Основні умови для ефективного переконання, яких повинен дотримуватись командир підрозділу:

- особиста переконаність командира і дійсна захопленість своєю справою;

- наукова підготовленість і різносторонність знань;

- врахування індивідуальних особливостей особистості окремого воїна і психології колективу;

- уміння встановити контакт, викликати довіру;

- свіжість думки, простота і ясність викладу;

- реалізм і правдивість;

- щирість та оптимізм;

- уміння доводити, роз’яснювати, спростовувати;

- уміння використовувати факти і приклади;

- витримка, терпіння і педагогічний такт;

- емоційна пристрасність.

Мета методу навіювання, що поєднується з переконанням і роз’ясненням, – активізувати приховані резерви людської психіки, сформувати установки правильної поведінки і соціально-етичної орієнтації. Словесне навіювання може бути у вигляді мотивованого, наказового і негативного навіювання.

Психологічна консультація – це один із найважливіших методів психологічної підготовки і допомоги, що сприяє зняттю психічної напруженості в колективі та у поведінці окремого воїна, пошуку оптимальних моделей поведінки у критичних ситуаціях. Психологічне консультування за допомогою спеціально організованого процесу спілкування сприяє усвідомленню воїном ситуації, висвітленню її причин, актуалізації додаткових сил і резервів для її подолання.

Вирішення психологічних проблем, що виникають під час підготовки особового складу, вимагає від командира підрозділу особливої настроєності і дотримання ряду умов:

1. Створення атмосфери взаєморозуміння між командиром і підлеглим. Командир підрозділу повинен переконати воїна в тому, що він бажає йому допомогти і проявляє щирість. Це досягається умілим підходом, встановленням контакту, який відображає зацікавленість командира, а не байдужість до людини.

2. Забезпечення такого мікроклімату, в якому солдат може спокійно виговоритися з питання, що його турбує.

3. Установка на заспокоєння. Враховуючи емоційну пригніченість або неефективність воїна, командир прагне йому допомогти переоцінити стресову ситуацію, навіяти воїнові, що вона не така трагічна, як йому здається.

4. Психологічний діагноз. Командир, ставлячи воїну питання, повинний зрозуміти причину явища, яке турбує воїна.

5. Інформування. Ґрунтуючись на поставленому діагнозі, командир допомагає воїну самому поставити діагноз ситуації, в яку він потрапив.

6. Вибір мети. Командир підрозділу разом зі своїм підлеглим намічає варіанти поведінки в ситуації, що склалася, але остаточний вибір залишається за самим воїном.

7. Закріплення психологічної установки на виконання ухваленого рішення. Це можна зробити за допомогою переконання або навіювання, залежно від типу особистості.

17. У мирний час принцип навчати війська тому, що необхідне на війні, втрачає свою гостроту, реалізується частково, не охоплює весь процес бойової підготовки. Командир підрозділу часто готує солдата як фахівця, що вміє стріляти, водити бойову техніку, працювати за пультом тощо, але не завжди розвиває у нього сміливість, мужність, самовладання, стійкість та інші вольові якості, що необхідні для бойової обстановки. На навчаннях і під час бойових стрільб вирішуються тактичні завдання і групові вправи, правила стрільби, що повинні бути завжди пов’язані з реалізацією мети психологічної підготовки військовослужбовців.

У процесі бойової підготовки командир підрозділу зобов’язаний створити єдиний комплекс практичних методів моделювання психологічних факторів (чинників) бою. Їх складовою є методи психологічних вправ і тренувань, аварійних ситуацій і стресових дій.

18. Психологічні вправи і тренування є системою багатократних повторень спеціальних дій і вчинків, що постійно ускладнюються, з метою формування у воїнів необхідних особистих якостей і підвищення психологічної надійності колективу.

Вони включають:

- вправи і тренування на спеціальних тренажерах, імітаторах, навчальних постах;

- комп’ютерні ігри;

- вправи з подолання спеціальних смуг перешкод, інженерних загороджень, завалів, водних рубежів тощо;

- спеціальні спортивні ігри і змагання;

- психологічні вправи для розвитку пізнавальних, емоційних і вольових якостей;

- соціально-психологічні тренування, рольові ігри, практикуми щодо згуртування бойових груп, формування їх психологічної сумісності і злагодженості.

У період планування психологічних вправ і тренувань командиру підрозділу треба врахувати наступні умови:

- перед тренуванням передбачається психологічна розминка особового складу;

- один-два рази на тиждень психологічні вправи і тренування повинні замінюватися новими;

- до початку тренування командир підрозділу інформує підлеглих про його інтенсивність і тривалість;

- учасники тренування набувають як індивідуальну, так і групову майстерність, для чого час, що відводиться на окремі вправи і взаємодію з іншими воїнами, повинен бути збалансований;

- на тренуваннях застосовується комплекс різноманітних вправ, що розвивають окремі або особистісні якості;

- вправи і тренування поступово ускладнюються аж до моделювання бойової ситуації;

- вправи моделюються з урахуванням змагальної, ігрової діяльності;

- під час тренувань розумно і своєчасно застосовуються різні види заохочень і покарань;

- у кінці тренування дається навантаження загальнорозвивального характеру, підбивається підсумок із вказівкою помилок і досягнутих успіхів воїнів.

Командир підрозділу зобов’язаний дотримуватися правил, що спрямовані на досягнення ефективності і якості психологічних вправ і тренувань:

1. У кожного відділення, екіпажу, розрахунку, взводу військовослужбовців повинні бути свої найефективніші вправи і тренування.

2. Перед виконанням вправ командир підрозділу створює психологічну установку, формує інтерес до заняття, пояснює, які якості й уміння розвиватимуться у воїнів, а які помилкові дії не можна допускати.

3. Нові вправи командир підрозділу повинен показувати за допомогою найпідготовленіших воїнів і відділень, вселяючи колективу впевненість, що всі вправи здійснимі.

4. У процесі тренування командир підрозділу зобов’язаний забезпечувати позитивний морально-психологічний клімат, пробуджувати у воїнів активність і самостійність, розвивати обережність і сміливість.

Основні документи, матеріали та обладнання (засоби) варіантів вправ загальної, спеціальної і цільової психологічної підготовки особового складу наведені (додатки 4, 4.1, 4.2, 5, 6, 8, 9).

19. Метод аварійних ситуацій – цесукупність прийомів і засобів, що моделюють діяльність підрозділу й окремого військового фахівця у складних умовах (відмова технічних пристроїв і озброєння, несправність засобів зв’язку та електроживлення, аварія і передумова до аварій тощо).

Моделювання аварії здійснюється за допомогою технічних і фізичних пристроїв, а також апаратурою імітаційного моделювання. Це дозволяє уявити будь-яку реальну ситуацію і визначити оптимальні способи дій у ній окремих воїнів і всього особового складу підрозділу.

Одним із простих видів моделювання аварійної ситуації є створення, імітація різних перешкод (несправність особистої зброї, приладу наведення, короткого замикання в електросистемі тощо).

Метод аварійних ситуацій може бути реалізований за допомогою алгоритмів, що складаються на основі інструкцій, вказівок, аналізу помилкових дій і інженерно-психологічних рекомендацій. У короткій і наочній формі вони повинні містити логіку необхідних заходів і оптимальних прийомів для усунення відмови, помилки, несправності або будь-якої непередбаченої ситуації. Алгоритми легше запам’ятовуються у процесі психологічної підготовки особового складу, а потім швидко відновлюються в пам’яті при необхідності діяти у складній обстановці. Алгоритм складається із двох основних частин. Перша – характерні аварійні ситуації або типи несправностей (відмов) – називається визначальним алгоритмом. Друга частина – вирішуваний алгоритм – це окремі шляхи усунення несправності або відповідні дії, направлені на ліквідацію аварійної ситуації. При вивченні алгоритмів командир підрозділу повинен зосередити увагу підлеглих на розвитку рухових (моторних) і розумових навичок, від яких залежить швидкість і якість виконання окремих операцій алгоритму, що вирішується, а також правильність вибору дій відповідної ключової точки логічної схеми.

Засвоєння алгоритмів і формування на їх основі професійно-бойових якостей воїнів сприяють підвищенню психологічної надійності військового колективу. Для цього необхідно добиватися від воїнів повних і добре осмислених знань, що виключають як недооцінку можливих ситуацій, так і перебільшення їх небезпеки. Для створення позитивного емоційного фону діяльності військовослужбовців треба формувати у них активність, що виключає відчуття невпевненості і страху.

Людина, що потрапила в аварійну ситуацію, без відповідної підготовки діє або імпульсивно, або орієнтується на прямі показники і приладову інформацію. А психологічно підготовлений воїн підсвідомо сприймає не тільки прямі показники, але й непрямі ознаки. Він може в умовах неповної або спотвореної інформації швидко прийняти рішення і діяти правильно. У цьому полягає перевага психологічно надійної людини перед автоматикою, яка в аварійному режимі видає єдине, іноді невірне, рішення, оскільки інформація, що поступає до неї, може бути спотворена.

Методи стресових дій та емоційно-вольової саморегуляції психіки військовослужбовців детально розглянуто нами у розділі IV та у відповідних додатках.