Судового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухва­лою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судово­го провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захис­ника чи іаконного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за кло­потанням якої було арештовано майно.

3. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримі­нального провадження скасовує арешт майна.

4. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчуєть­ся судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом пока­рання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

1. Арешт майна має бути скасованим, якщо відпали підстави його засто­сування, або арешт було накладено необгрунтовано. Питання про скасування арешту майна розглядається на підставі клопотання підозрюваного, обвинува­ченого, їх захисника, законного представника, інших власників або володільців майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Непри­буття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК), а питання про майно, яке було вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна (ч. 2 ст. 172 КПК).

2. Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумови­ти такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального ко­дексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіс­кації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; встановлення обставин, які свідчать, що майно, на яке накладено арешт, не від­повідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК; помилкове накладення аре­шту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

3. Клопотання про скасування арешту майна має бути розглянуто під час Досудового розслідування слідчим суддею, а під час судового провадження -судом у строк не пізніше трьох днів після його надходження. Особа, яка заявила

клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, повідомля­ється про час та місце розгляду. Зміст повідомлення має відповідати вимогам, визначеним у ст. 112 КПК.

4. Рішення про скасування арешту майна може прийняти прокурор при закритті кримінального провадження повністю або в тій частині обвинува­чення, в межах якого був накладений арешт на майно. Підстави закриття кримінального провадження визначені в ст. 284 КПК. Ураховуючи те, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, підозрюваним протягом 10 днів з момен­ту прийняття цього рішення (ч. 1 ст. 303, ст. 304 КПК), то рішення про ска­сування арешту майна має бути виконано після вступу в силу рішення про закриття провадження, тобто по закінченні 10-денного строку з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження і повідо­млення про це зацікавлених осіб.

5. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвину­ваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у вигляді конфіскації майна, залишення цивільного позову без роз­гляду або відмови в цивільному позові. Суд відмовляє в цивільному позові у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення. Цивіль­ний позов залишається без розгляду у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його не­причетності до вчинення кримінального правопорушення; якщо в судове за­сідання не прибув цивільний позивач чи його представник (ч. 2 та 3 ст. 129, ч. 1 ст. 326 КПК). Якщо цивільний позов залишено без розгляду, то особа має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК). У таких випадках питання про арешт майна вирішується в порядку цивільного судочинства.

6. Арешт може бути скасовано як повністю, так і стосовно конкрет­ного майна (його певної частини). Для цього за наявності певних підстав можливо виділити частину майна з арешту (наприклад, суму відшкодова­ної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням). У разі скасування арешту на окремі види майна (нерухомість, автотранспортні засоби, цінні папери, банківські вклади) копію ухвали слідчого судді чи суду про ска­сування арешту необхідно направляти у відповідні органи і установи, що інформувались про арешт цього майна. Повернення майна, звільненого від арешту, доцільно оформляти протоколом повернення майна, який варто складати у трьох примірниках, один з яких вручати власнику майна, другий - особі, що здійснювала зберігання майна, третій - долучати до матеріалів кримінального провадження.

Стаття 175. Виконання ухвали про арешт майна 1. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, проку­рором.

1. Ухвала слідчого судді або суду про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно в порядку, визначеному в цій ухвалі. Умови і порядок ви­конання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, у разі невико­нання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р.

2. Властивості, якими наділено деяке майно, певним чином впливають на специфіку процедури накладення арешту. Це стосується накладення арешту на нерухоме майно, грошові кошти, що знаходяться у банках чи кредитних уста­новах, цінні папери.

Порядок виконання арешту нерухомого майна визначений у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 p., де зазначено, що державна реєстрація обтяження (заборона розпо­ряджатися та/або користуватися нерухомим майном) проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження не­рухомим майном (п. 8 ст. 16) за наявності рішення оргаĽ摺ะᰁᴕЛᣓᔓİషТѪ帳용зߖ谊ڸ萸葵ҵ䅝ٶ࡚訢ঽ㉟ഀᔗ⌆ӎꀮးಲŠ䩃ق❧à⒑䄿1耊恢Ь肕伵葶䞒䘘恠唵䀠䐮�Д䕱Ԟ戰泰ഫᐟ썺Ѿಁ␐䜴蒯ӭ胅⴦耺읁䐕䑵摜̓ࡒ⛐搒ਢԗ☕޾ᝈo踜جбൖɵпุԶՑᰇᤵఙ蓠ᔞ䗉㌾‹屵㔴鰝ڲȣЬ㔥ݭ⦽걧ꉠз嘽㛳Þ䧀丿ᘴ0 ŋࣴ䑠ᘀ䙀⹐え䱆䔉ꅴҔ쒌䴴ТО䀵蔐޳ࢺအᘹᘹb⁐ㅏ␽д䮻詒ല㘢֔Դ撽Ја鄬葆䁀䀲찠ᑆ㠦꙰䒠ⴛ貂ꧽ'摀ᘤỖ⑹賁ЩЇ홥շя腸▾搃葅ۏٺ䐲嘽〻谏Ġ�倓覤䀕摟쩢־舤ᜤ熨ూ݂Ń걨┄⑾䐲ҿ㤠쀌Ⱄ蕹๩搜䒬ဠ䙈㕞蠠봻ઞ쑬グ㵌ыŬ๩ąqՃ脦വ䐰聯ӥ䘾␰︓ᄠࡲᑳᙯ色ᰫв⺦ꐤဵ೭ᴜ촋ᐴ゠Ѹๅڷ䘎䑂䑝밽㐘┱࣪䒶عįټ耚噆౺␨॥蕀챓幍ᰖД鱲㒲踲Ģ>畲霵钽ဠ᠒䀌㒿ٶ蒤ᄒ.ꢻ蠈؟а␿⥾騶耧悵聝็錏貿꓈సɖສ䑥А蛸и✸؄쑑⁝ᓀЦ䶀㐡搳ᖰ▰曯腄7Й䊢䖴䗟ύŠ葃阔숭訝䕎脀ျ䐰䏦జ㩵⹃೗圴䤤氱д⍁›న葼♴贲╾6䀦꾽ҰѺ࠼夣ㄭ쬀ശ蔴ꁀ쑦ⶱ蘄౔䌔蔷඿䲿䐋ᚿᡪ蘟옰ⱺѸ䉖䀲╹ӆ씞깾íɶⳁłൕ㚠Уׂ쒔ᢼ悢搇䙂螠쑸쨟칇ᜆ摗쑱㙧嘪鑂4䳇Щ蓷Ѐٰ๖␴逴0₠聧Է㥈Ҳᨽ࿇ఀ7耹臸悩ȶсᘬ蚤쁠含ӈ╰Ҿ␠ʾ铋灖籏葰û谰ᗺႠ葭౳ᆂ萖ׄ␽ᒮՉృౕӡ┸䱲葸¢㓬屳ً೻┌䧶쐰䴫ッ䰤㰭䠩䐶③ݒ璗രဠ肩Ͱའᑼ㑈彺耽ѿቀ⠆㈨ဲ怵ꈲ⁰Į쑡࠳愢ꕒP䜣吴ಝ谕䐂ѳ찱°᤹☾쑤ᜰ庄پ携ၔ⫠씼ِԘ摱ᬰר鐢$♢蛵$夡н쐹К䊓ᑔय़ื谰Ҿꑎ₠躔谰‡鹺ᡰ呜ᱵᐼ࠰蘩ⰰђ䘵靀ᔒћ䂏ሴ}ಪオӣ풰֊ᐤ吆퉊㑌耩ړ䔫ٔ✑Ⴢӑ걲Ⓜ༬ը䕓扠☧肠ᑏ戂␓ࢠֶ॑⑲䀲낺Ȟ಻┳Д걛䁾᝜㚞ᑣ䐳䐠ⴲ촶=휚㣡ҭ੆Ⴄቸ䂬 %咲㘲踰艖吂脹堔鹳త(­p乷藰శ㑏⁤䁧Џ[¤8挜蹰蘿㒻Ⱡ洶ذ㽙暜Ŋ䁠☹ᵝ袥葈рࡃエ쒝Ұ오طッ؞苘➀鑴㳔焀�⑒6ళᰶ٪ᨶ蘘䐆ԟ౪ధၰ՘∦Ывⓛᜃ額>갽왥Ӟ⹁㕆舼硅⺤͑籁䀨˼दǶ晨蒇堨述Ლ䄈䣀摒吰∠䞁ザ鐆ȑ‼᝟ⲻیᚽ윩⺳蕆ᘤѮ⃱암䇋豓븵輀%鐿갍Ғ☝豬ڝࠂ䄲঻ᓈ๖ഹ昰詰岣ط쐵賵蘾㟜搵䔕摟耈⑾Ք갹ꂿ␾’䐔屝肹ɷఽ萨䰾ʼnᲿ䒵Ṧ㊌怒ᐤⴰ⵹ꛀ㐶懋ࡍයಱ☚腸䅸靁쐲䔪ɬ燪㘿Մ쐹肳⚦弨ᖹ풰ࠠᝆ᰽胗Ю嗶Ѡ跴창谣䐵䄿䎜衩ਠう⑹∬ϸꆤ萓Ⓠ氷蕌خ躲☺萼ک䁡┳呏ᑘᐂ1쑷൸ꎮ9Ч吼ొ⑪阞�ҼҊ萲镐ӱ耧剨dख़嬢ѕӰᐸឞ渝ᔋ᩠✣改蕝呠ꑛ꒝غだ勫ᔞᕗ显邱쐗萐䖿䂺쒜쀠䙖耰靵ߴĩ䐖瓂ҢɃ์Ųṵ̑怲萆豋辬呐袕鑟鱉❀墈삻Ⲻ꙲Ќ့萫А೏డᐐ㐯b⑉ꀎ쀤ᙵⱥ얻蛜ᕞ䘷Ოý╿Ġ䘓꘨฾┸ᑀ鑫摾ⲳ 䜭呮ܜҗ쑈뀰ࢇӖ9⬨з½Ѷ┖ుਝ쑮ўВَ囧葋䣀屠Լ줵О㝤␗ၲ푉ǒ鑸⒠驎⡭怆얔騨♏萬嫀⤼=2蔊䐓!䐴េ⑸ा㖠ٰ胀ҥ鐌㑖ɤ 䐶Ⓚ๖鐭Φ䙴尶ЦвꐊК♞␶ၬ颡"噒л肙捠갘ⓔ찵┈䒆計и踰Ӫ㝀ز⥬࠶弝⒯ԈБ왍ԯ肘ʲ␇ೆ萶ѝᐻ膱ᖻᐩ栿옋粀т갸䀢放䁟ԣ嫱Р豼จ㬮᮲蔐蒈ִ鰏杁䅒㒽బࠀꐂ↻ᔺ踵๖㴨佐‏ꐲᴷᙈ˕ᒽҠ׃м吚␄癬ѠغҐ蓠վ␹씵刔쉁ఝ䓍吐԰䐰ధ肦໼ㄩͨꔗ갍穊 ׎␾ָ၅氡耫뱠书摐Աђѵثᙇᡀ<ၵೊزᓌࣜ䐭鈨Ἷܾ耠䑄摠ەهⱿ瑫옋Ѡᐰ䀰Є‘䓲⸸A‰␣၂脜찹ࡠѩꔲ䓶జֹЀÅЅЯҤ〤ႳとᗔѶⱉꀑ఼蕕౦⃡䑡ꑛᙖք搓䑌됳ռ酱걃Ѫ咶搰얰↡䱉䖸낢Հѳ܈т줨萃ፔశ⑀䑵㑤д褺䑈浆䰾␇د䝲픢ܟలԲⰵҏ汞萠ѡ꘸җª҂쐋ҁ₊ᅿ尛䠼ࠠ⒃ꓘ順옵ؿꐒ␏ȀԲᓸؗఽ꼴◇鰵䐣䜱쫪蓑袦ᒺ䆦䁡਱‹ဠֆⒽӃ⑃䑰呔᜺削䑊ᑗԈ䌮쑈咶䰳Ⱛ锺蘀ᐙẼᓾ豺˰ز㐳堻蹀뗞๞晩䈽衵ŏన丬㛲ꑣ葂і㤺֧砜꓈Ӈ蝱�х豆萳옠˝㔱擎ᡂ얀ᗀ〯з䐵쑠ಕ薕ᔹ٦१ᐂЀ䱲ꑇⱷ␳Ѻ샥ᡡ谰㱿쐾ռᒼӖ␿त葺࠴мৡ门僕ч㑱肨ڻ陌ᓒ咨╩ʥ蓁☓摨ܰꔒᚳ鱅斤䀅䑧曾ꐽᲽ>ൡ摋谥ı댎ѠࠓĠ豤ᘹ㳈Ꞿ䖳ࢾ挂സ⑀ᰰЬЪ٠оԓ໱궧㐡౾␼斠锴×᰷萭褐⑵=䅯ြ선␅䠾䖄ї숴␝໪䕸蜳п↵葝+і఼蛡Ⓨ䔑౼ठၖ₂쟑ൣ꒠葃(ꚞݞ⌴쀠0Ħ恠Ց吰䵀㖿둯ٮ(԰”䦱ԡ༬ꑺਟ耐쒣᧤i邠ᆷ氇ȥ⸳ï┱ҽ☽킿Ф蘛Ჽ䖣Չ둈њᐼᕅАอꅮꄠڿ䐐䝻␻Պӓఎ摉怤Лᡶ䰁ܸጛѝ푚葋ь 䚲⡼ѿѽ㒌㛒Ӕ搠ŷص우ﰔ䀨肹䐀ࠬᐲђ౵鱁摈ᰮ䚺┽꜁೓⫁蔂䰹ᬵھЦഘ堾Եᡏ݂ɰ਺萂і倦݁咖╜坵萝옼ꟺ堄␰䑈㲘砂ؽ☠ḻŗP☵䚩锯ٹᱚʰ࢙࣢혔⻿ᓂӇူ뽱䐰ち⛢Ҽⴱ׈␞ᆀꪴО․ిⓠ㨖౑⑴飴ڤк⨭␭镇IJꅂ褳㱨䨱ᑍဧ萰꒨ꑝٔ䰿倎Ԕ⡜ྐྵ䣁ҵ蠞ブၠۀ࠲ᰥ␭ഓ䳎銰Àј䔒㙜䑠᱐섩В哔ᗜؾ䒒úʏ⠣ᒜ铄Ⓑ⑈ൂⰠ␵ఴခ鐼㐼Д₰阇ᐪ逃䱝ත̸฻ᐐ刔摥萗┿葸䄸ꐼৰ㈨Оᘓ☒葽ᒉ Җ葰ࠕᐵฉ萦霁䑥:٧ీ谤䕤Փ?㵺谘إ4☘►ီ☨㐗䐨虀䑃˕噗ࠚ㐤뱜ᐾⱆؽ脬ᕃѶำ施ిҞ䈩蒲ؖԭᄚGဗ㤗쉃ᄾ鐸ᑄ∲吱станов, що знаходяться за межами України, про вилучення банківських Документів, про наявність коштів у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на ра­хунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, визначається відповідними міжнародними угодами.

4. В ч. 8 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Порядком накладення арешту на цінні папери, за­твердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери». Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їх виду та форми випус­ку як одного власника, так і кількох співвласників. У разі накладення арешту на іменні цінні папери у документарній формі копія рішення надсилається реє­стратору або емітенту, що веде реєстр власників іменних цінних паперів згідно із законодавством, а у випадку накладення арешту на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та/або знерухомлені цінні папери - зберігачу (п. 5). Цінні папери, на які накладено арешт, підлягають опису в порядку, передбаче­ному законодавством. У процесі проведення опису цінних паперів складається акт за встановленою формою, в якому зазначається їх вид, найменування ви­пуску, категорія та кількість (п. 6). Виявлені під час опису іменні цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред'явника у документарній формі, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню та негайній пе­редачі на зберігання до установ Національного банку. Крім того, іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їх блокування ре-єстроутримувачем на особовому рахунку власника. Блокування полягає у при­пиненні реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов'язаннями (п. 7). Цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та знерухомлені цінні папери, на які накладено арешт, обмежуються в обігу шля­хом здійснення зберігачем відповідної облікової операції невідкладно після отримання копії постанови державного виконавця. У цьому разі частина або вся кількість цінних паперів на рахунку власника обмежується в обігу шляхом виконання відповідного облікового запису (п. 8).

5. Особи, яким передано на зберігання майно, на яке накладено арешт (ке­рівник банку, представник територіальної держадміністрації або житлово-екс­плуатаційної організації, власник цього майна чи його родич), попереджаються про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за розтрату, відчужен­ня, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.