ГЛАВА16 Відкриття провадження у справі

§ 1. Поняття відкриття провадження у справі

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції права і свободи людини і гро­мадянина захищаються судом. Для того, щоб було реалізовано право на судовий захист, необхідне звернення до суду осіб, що мають право вимагати відкриття провадження у справі, та від­повідна ухвала суду. Право вимагати відкриття провадження у справі мають особи, які вважають, що їх права, свободи та інте­реси порушені, не визнані або оспорюються. Також у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Такими особами є пози­вачі у справах позовного провадження, а також особи, за заявою яких може бути відкрито наказне провадження (заявник, він же стягувач у справах наказного провадження) і заявники у справах окремого провадження. Право вимагати відкриття провадження у справі мають представники вказаних осіб, якщо обмеження їх повноважень не застережене у виданій їм довіреності (ч. ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК), а також особи та органи, вказані в ст. 45 ЦПК. Так, прокурор відповідно до ст. 36-1 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» має право звернутися до суду із заявою про захист прав або інтересів фізичних осіб або держави. Органи опіки і піклування мають право пред'явити позов про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК). Може також звернутися до суду з позовом про захист прав споживачів уповноважений централь­ний орган виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальні органи (п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 13 січня 2006 р.).

Як уже зазначалося у главах 2 і 3 цього підручника, особи, які звертаються до суду з позовною заявою або із заявою у спра­вах наказного провадження, мають матеріальну та процесуальну заінтересованість у захисті своїх суб'єктивних прав та інтересів. Матеріальну і процесуальну заінтересованість у охороні своїх інтересів мають також заявники у справах окремого провадження. Особи та органи, які звертаються до суду з позовною заявою або заявою про охорону або захист прав, свобод та інтересів інших осіб, мають лише процесуальну заінтересованість у вирішення справи. Це пояснюється тим, що вони не є суб'єктами спірного матеріального правовідношення. Суддя одноособово постановляє ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за наяв­ності відповідних підстав та умов.

При прийнятті позовної заяви чи заяви про відкриття про­вадження у справі суддя, як слушно зазначається у фаховій літературі, вирішує процесуальні питання, виходячи із наявності, вказаних у ст. 121 і ст. 122 ЦПК умов та підстав відкриття провадження у цивільній справі, і не може вирішувати питання матеріально-правового характеру. Так, суддя не може відмовити в прийнятті позовної заяви з тих підстав, що особа, яка подала позовну заяву, не є стороною передбачуваного спірного матеріаль­ного правовідношення, тобто належною стороною у справі.

Подання позовної заяви (ст. 119 ЦПК) (заяви про відкриття позовного провадження), заяви про видачу судового наказу (заяви про відкриття наказного провадження) і заяви про від­криття окремого провадження (ст. 235 ЦПК) зумовлює виник­нення цивільних процесуальних відносин між судом та особою чи органом, які подали позовну заяву або заяву про відкриття відповідного провадження у цивільній справі, ухвала суду про повернення заяви позивачу (заявнику) або про відмову у відкрит­ті провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 293 ЦПК) і у випадку, якщо скарга не буде задоволена — в касаційному порядку (ст. 324 ЦПК/.

Більш того, цивільні процесуальні відносини у виняткових випадках, передбачених законом, можуть виникнути до подання позовної заяви або заяви про відкриття провадження. Так, від­повідно до ч. 3 і ч. 4 ст. 133 ЦПК суд може постановити ухвалу про забезпечення доказів до подання позовної заяви; а згідно з ч. 4 ст. 151 ЦПК суд за заявою заінтересованої особи може за­безпечити позов до подання позовної заяви з мстою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

Відкриття провадження у цивільній справі ~ самостійна стадія цивільного процесу. Під відкриттям провадження у цивіль­ній справі як стадією цивільного процесу треба розуміти сукуп­ність процесуальних дій суду й осіб та органів, які мають право подавати позовну заяву і заяву про відкриття провадження у справі (ст. ст. З, 44—46, 98 ЦПК - наказне провадження, ст. 235 ЦПК — окреме провадження), що мають за мету початок про­вадження у справі. Відкриття провадження у цивільній справі, як зазначалося, здійснюється на підставі одноособової ухвали судді за наявності умов і підстав для відкриття провадження у цивільній справі, вказаних у ЦПК (ст. ст. 98, 118—122, 235.

§ 2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження

Необхідною умовою для відкриття провадження у цивільній справі є подання позовної заяви у справах позовного провадження (ст. ст. 118, 119 ЦПК) або у справах наказного (ст. 98 ЦПК) чи окремого провадження (ст. 235 ЦПК).

З позовною заявою звертаються до суду за наявності спору, пов'язаного із захистом суб'єктивних цивільних прав та інте­ресів. Зміст і форма позовної заяви мають відповідати вимогам ст. 119 ЦПК.

Позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити:

— найменування суду, до якого додається заява;

- ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представ­ником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

— зміст позовних вимог;

— ціну позову щодо вимог майнового характеру;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину наявність підстав для звільнення від доказування;

— перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява має бути оплачена судовим збором. Суд або суддя, враховуючи майнове становище сторін, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення по справі (ч. 1 ст. 82 ЦПК). У випадках, визначених законом (ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р..№ 7-93 «Про державне мито») позивачі у певних ка­тегоріях справ і визначені категорії громадян звільняються від сплати судового збору.

Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 120 ЦПК). Правила ч. 1 ст. 120 ЦПК щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкоду­вання шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

У разі, якщо форма або зміст заяви не відповідають вимогам ст. 119 ЦПК або до позовної заяви не додані її копії та копії відповідних документів за винятком передбачених законом випад­ків (ч. 2 ст. 120 ЦПК), а також якщо не сплачено судовий збір або не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя постановляє ухвалу про залишення по­зовної заяви без руху. В ухвалі суддя вказує підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. У разі, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає всі вимоги, вказані в ст. ст. 119, 120 ЦПК, і сплатить суму судового збору та оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

Положення, передбачені ч. 1 і ч. 2 ст. 121 ЦПК, застосову­ються не лише до позовних заяв, а й до заяв у справах наказного (ст. 101 ЦПК) та окремого провадження (ст. 235 ЦПК).

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 5 ст. 121 ЦПК).

Крім того, заява повертається у випадках, коли:

— позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

— заяву подано недієздатною особою;

— заяву від імені позивача подано особою, яка не має пов­новажень на ведення справи;

— справа не підсудна цьому суду;

— подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дру­жини або до досягнення дитиною 1 року без дотримання вимог, встановлених СК.

Ухвала судді про повернення заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК) і в касаційному порядку (ст. 324 ЦПК).

§ 3. Умови і підстави відкриття провадження у цивільній справі

Умови відкриття провадження у цивільній справі можна поді­ляти на позитивні та негативні. До позитивних умов належить дотримання правил ст. 119 ЦПК щодо форми та змісту позовної заяви або заяви в наказному чи окремому провадженні, щодо сплати судового збору та оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Негативні умови відкриття провадження у цивільній справі вказані в ч. 3 ст. 121 ЦПК: а) позивач до відкриття проваджен­ня у справі подав заяву про повернення йому позову; б) заяву подано недієздатною особою; в) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; г) справа не підсудна цьому суду. У останньому випадку суддя повертає заяву позивачу для подання її до належного суду, про що поста­новляє ухвалу (ст. 115 ЦПК). Ухвала разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві. Негативною умовою відкриття провадження у справі також є подання заяви про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнен­ня дитиною 1 року без дотримання вимог, установлених ст. 110 СК. Положення ст. 110 СК, згідно з яким не лише чоловік, а й дружина не мають права пред'являти позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та до досягнення дитиною 1 року, було піддано справедливій критиці. Так, І. Жиліикова зазначає, що вищезазначене правило ст. 110 СК суттєво обмежує права жінки-матері і не забезпечує прав дитини.

Повернення позовної заяви або заяви не перешкоджає повтор­ному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення заяви.

Підстави відкриття провадження у цивільній справі можуть бути суб'єктивними і об'єктивними. У тому випадку, коли вони залежать від особи суб'єкта, який звертається до суду із заявою про відкриття провадження у цивільній справі, від його заінтересо­ваності у вирішенні справи, підстави є суб'єктивними. Об'єктивні підстави відкриття провадження в цивільній справі не залежить від особи суб'єкта, який звертається до суду за захистом. Суб'єктивною підставою права на відкриття провадження у цивільній справі є наявність матеріальної і процесуальної заінтересованості у особи, яка звертається до суду за захистом своїх суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, або лише процесуальної заінтересованості, наявної у органів або в осіб, які наділені правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси.

Наявність матеріальної заінтересованості у вирішенні справи по­яснюється тим, що рішення суду у справі може бути підставою для виникнення, зміни або припинення суб'єктивних прав у особи, яка звертається до суду. Матеріальна й процесуальна заінтересованість є у позивача в позовному провадженні, у заявника в наказному провадженні, у заявника в окремому провадженні. У окремому провадженні розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК). Матеріальна і процесуальна заінтересованість може бути також: у батьків неповнолітніх дітей при стягненні аліментів на дітей (ч. 1 ст. 179 СК); у осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, однак вони не мають права вимагати відкриття проваджен­ня в цивільній справі; у відповідача в позовному провадженні, у боржника в наказному провадженні. Лише процесуальну заінтере­сованість у вирішенні справи як зазначено в § 1 цієї глави мають особи та органи, які мають право звертатися до суду з позовною заявою або заявою про охорону чи захист прав, свобод та інтересів інших осіб (ч. 2 ст. 3, ст. ст. 44 — 46 ЦПК).

Об'єктивні підстави права па відкриття провадження у цивіль­ній справі можна поділяти на позитивні й негативні. Позитивними

об'єктивними підставами є умови, наявність яких необхідна для реалізації права на відкриття провадження в цивільній справі. До загальних об'єктивних підстав відноситься цивільна процесуальна правоздатність фізичної особи, яка звертається до суду, та особи, яка притягається як відповідач, боржника в наказному прова­дженні або заінтересованої особи в окремому провадженні. Для фізичної особи достатньо наявності процесуальної правоздатності. Для юридичних осіб, органів та осіб, указаних у ч. 2 ст. З ЦПК, у ст. ст. 44 — 46 ЦПК, а також для держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав не­обхідна цивільна процесуальна правосуб'єктність, тобто наявність цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. Деякі фа­хівці вважають, що цивільна процесуальна правоздатність озна­чених осіб є суб'єктивною підставою права на звернення до суду. Із цією думкою навряд чи можна погодитись. Правоздатність — суспільно-юридична якість, юридична можливість, на підставі якої особа може мати відповідні права та обов'язки. Зміст пра­воздатності визначається законом, а не волею окремих осіб. Тому правоздатність є об'єктивною категорією, а не суб'єктивною. Як зазначається в літературі, цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність на відміну від цивільної матеріальної правоздат­ності та дієздатності має конкретний характер. Фізичні особи володіють цивільною процесуальною правоздатністю. Організація володіє цивільною та цивільною процесуальною правоздатністю та дієздатністю, якщо вона є юридичною особою.

Загальною об'єктивною позитивною підставою є також підві­домчість справи суду (ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК). До часткової позитивиої підстави п. 2 ст. 136 ЦПК 1963 р. відносив необхідність дотримання попереднього досудового порядку вирішення спору. У ЦПК 2004 р. не передбачена необхідність попереднього досу­дового вирішення спору. У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» у п. 2 поста­нови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина» в зв'язку із тим, що ст. 124 Конституції поширює юрисдикцію судів па всі правовідносини, що виникають в державі, вказано, що суди не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

У ст. 925 ЦК 2003 р. було передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти, є обов'язковим пред'явлення йому претензії в порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника міг бути пред'явлений відправ­ником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Закон України від 23 червня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового, врегулю­вання спорів вніс зміни до редакції ч. 1 ст. 925 ЦК (слова «є обов'язковим» замінено словами «можливим є») і в ч. 2 ст. 26 Закону від 4 липня 1996 р. «Про залізничний транспорт» слова «в претензійно-позовному порядку» замінені словами «в претен­зійному чи позовному порядку». Крім того, внесено відповідні зміни до ч_? І.ст, 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (змінено редакцію п. п. З і 4 ч. 1 ст. 8). Отже, ЦПК 2004 р. не передбачає обов'язкового попереднього досудового вирішення спорів.

Негативними є підстави, з відсутністю яких закон пов'язує звернення до суду з позовною заявою або заявою про відкриття провадження у цивільній справі. До таких підстав належать:

- неможливість розгляду справи в судах у порядку цивіль­ного судочинства;

— наявність таких, що набрали законної сили, рішення або ухвали суду про закриття провадження у справі в зв'язку з від­мовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилася від позову;

- у провадженні цього або іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав;

— є рішення третейського суду, прийняте в межах його ком­петенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;

— після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припи­ненням юридичної особи, яка є однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Питання про відкриття провадження у справі або про відмо­ву у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше 10 днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків.

Про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі вказуються:

- найменування суду, прізвище та ініціали судді, який від­крив провадження у справі, номер справи;ким і до кого пред'явлено позо»;

- зміст позовних вимог;

— час і місце попереднього судового засідання;

- пропозиція відповідачу подати у зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачу разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає пов­торному зверненню до суду з таким самим позовом.

Ухвала про відмову у відкритті провадження у цивільній справі може бути оскаржена в апеляційному (п. 1 ст. 293 ЦПК) та в касаційному порядку (ч. 1 ст. 324 ЦПК.

§ 4. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі

Як зазначалося в § 1 цієї глави, подання позовної заяви про відкриття позовного провадження або заяв про відкриття про­вадження у справах наказного провадження та окремого про­вадження зумовлює виникнення процесуальних правовідносин між судом та особою або органом, що подали відповідні позовну заяву або заяву._;

Відкриття провадження у цивільній справі зумовлює настання певних цивільних процесуальних і матеріальних наслідків. Від­криття провадження у справі зумовлює виникнення процесуаль­них відносин між судом і позивачем у позовному провадженні, між судом та заінтересованими особами в наказному й окремому провадженні. Відкриття провадження у справі є підставою для подальшого розвитку і продовження цивільного процесу. Цивіль­ним процссуально-правовим наслідком відкриття провадження у справі, як зазначено в літературі, є також неможливість повторного звернення до суду з тих самих сторін, за вирішенням спору про той самий предмет, з тих самих підстав (п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Цивільним процесуально-правовим наслідком відкриття прова­дження у цивільній справі є також неможливість зміни підсудності справи за винятком випадків, передбачених ст. 116 ЦПК. цивільних процесуально-правових наслідків відкриття провадження належить також положення, передбачене ч. 3 ст. 19 СК, згідно з яким у разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви про захист сімейних прав та інтересів. У разі звернення з позовом до суду припиняються також виконання рішення органу опіки і піклування.

Відкриття провадження у цивільній справі зумовлює і певні цивільні матеріальні правові наслідки. Так, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має пози­вач. Отже, відкриття провадження у цивільній справі є підставою для переривання позовної давності. Відкриття провадження у цивільній справі має значення для визначення дня, з якого стя­гуються аліменти на одного із подружжя і дитину. Згідно з ч. 1 ст. 79 і ч. 1 ст. 191 СК аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відкриття провадження в цивільній справі зумовлює ви­никнення цивільних матеріально-правових наслідків і при пред'явленні власником віндикаційного позову, тобто позову власника про витребування належного йому майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 390 ЦК власник майна має право вимагати від добросовісного на­бувача иередання всіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався або міг дізнатися про незаконність володіння цим майном, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний чи недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власнику належить право на повернення майна або пе­редавання доходів.

Отже, відкриття провадження у цивільній справі породжує як цивільні процесуальні, так і цивільні матеріальні правові наслідки.