У разі необхідності отримання показань від опитаних осіб слідчий, прокурор проводить їх допит.

1. Дистанційне досудове розслідування передбачає можливість проведен­ня окремих слідчих (розшукових) дій за умови, що учасники таких дій на момент їх проведення перебувають у різних місцях, географічно віддалених одне від одного на відстань, що створює неможливість їх безпосереднього спілкування. Таке спілкування відбувається завдяки використанню спеціального обладнання зв'язку і в режимі відеоконференції з обов'язковою трансляцією зображення і звуку до місць, в яких перебувають особи, котрі беруть участь у слідчій (розшу-ковій) дії. При цьому слідчий, прокурор або слідчий суддя, який проводить такі дії, перебуває в обраному ним місці разом із одним з учасників слідчої (роз-шукової) дії, а присутність органу розслідування біля іншого учасника забез­печують уповноважені на це офіційні особи. Згідно з вимогами коментованої статті під час досудового розслідування допускається дистанційне проведення лише допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, експерта й пред'явлення для впізнання особи чи речі. Перелік підстав для проведення слідчих (розшукових) дій у режимі відеоконференції, які наведені у ч. 1 цієї статті, не є вичерпним, оскільки достатність інших підстав у кожному випадку визначається процесу­альною особою, яка самостійно приймає рішення про дистанційне проведення слідчої (розшукової) дії, а така підстава, як оперативність вказує на необхід­ність швидкого отримання результату певної слідчої (розшукової) дії, що може вплинути на весь хід розслідування чи й кримінального провадження загалом.

2. Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування може бути прийнятим не лише з власної ініціативи слідчим, прокурором чи у визна­чених ст. 225 КПК випадках слідчим суддею, а й ними за обгрунтованим клопо­танням будь-кого з учасників кримінального провадження. Наявність заявлено­го письмового або усного, яке підлягає занесенню до відповідного протоколу, заперечення з боку сторони кримінального провадження чи потерпілого проти здійснення дистанційного досудового розслідування зумовлює потребу відмо­витися від проведення слідчих (розшукових) дій у режимі відеоконференції. Прийняття слідчим, прокурором чи слідчим суддею іншого рішення можливе лише після винесення вмотивованої постанови (ухвали) з його обгрунтуванням. Проте наявність такого заперечення з боку підозрюваного робить неможливим

проведення слідчої (розшукової) дії, в якій він братиме участь, у режимі відео­конференції, і тому заявлене клопотання із запереченням підлягає безумовному задоволенню слідчим, прокурором.

3. Використанню в дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій надається надзвичайно важливе значення. Якщо за звич­ного порядку проведення слідчих (розшукових) дій технічні засоби застосову­ють переважно з метою фіксування ходу дії та отриманих результатів, то в дис­танційному досудовому розслідуванні визначальне значення має створення за їхньою допомогою повноцінних умов для отримання й передачі інформації на відстань у режимі реального часу, належної якості звукового сигналу і відеогра-фічного зображення, за умови одночасного й повноцінного сприйняття інфор­мації із кожного з віддалених місць, в якому відбуваються події, що пов'язані сутністю і єдністю завдань допиту чи впізнання. Окрім того, під час проведення дистанційного розслідування слідчий, прокурор чи слідчий суддя, що прийняв рішення про проведення слідчої (розшукової) дії в режимі відеоконференції, зобов'язаний забезпечити неможливість витоку відомостей про таку дію, які можуть призвести до розголошення даних досудового розслідування, зокрема, запобігти витоку таких даних шляхом несанкціонованого втручання сторонніх осіб у роботу засобів зв'язку. Застосування технічних засобів і технологій не повинне перешкоджати реалізації наданих учасникам слідчої (розшукової) дії прав та виконанню їхніх процесуальних обов'язків.

4. Порядок проведення слідчих (розшукових) дій у режимі відеоконфе­ренції не може порушувати загальних правил отримання показань (ст. 95 КПК), проведення допиту, що встановлені ст.ст. 225-227 КПК, та пред'явлення для впізнання особи чи речі, що встановлені ст.ст. 228 та 229 КПК з урахуванням тих обставин, що таких правил повинні дотримуватися всі учасники слідчої (розшукової) дії і в кожному з місць її проведення.

Місце свого перебування, з якого буде здійснюватися керування проведен­ням дистанційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, який прийняв таке рішення, визначає за власною ініціативою. Місце перебування під час та­кої дії слідчого, прокурора є водночас і місцем складання протоколу слідчої (розшукової) дії, що проводиться в режимі відеоконференції. У випадках здій­снення розслідування слідчою групою в кожному з місць дистанційного про­ведення слідчої (розшукової) дії може перебувати окремий слідчий, що входить до складу групи і діє за розпорядженням її керівника, а місце складання прото­колу визначається в такому випадку слідчим, прокурором, який керує роботою слідчої групи.

5. За загальним правилом, встановленим ч. 5 ст. 232 КПК, під час прове­дення дистанційного досудового розслідування в разі прийняття слідчим, про­курором рішення про проведення слідчої (розшукової) дії в режимі відеоконфе­ренції кожній особі, що бере участь в такій дії, на підставі доручення слідчого, прокурора службовою особою органу досудового розслідування в приміщен­ні за його юрисдикцією або в місті (місці, якщо слідчу дію проводять на

території іншої адміністративно-територіальної одиниці) розташування вруча­ється пам'ятка про її процесуальні права, здійснюється перевірка її документів, що посвідчують особу. Окрім того, ця службова особа органу досудового роз­слідування повинна перебувати поряд з такою особою до закінчення слідчої (розшукової) дії, рішення про що приймає і повідомляє про це всіх учасників особа, яка її проводить.

6. Якщо слідча (розшукова) дія буде проводитись у приміщенні, що роз­ташоване за межами території юрисдикції органу досудового розслідування, яким здійснюється кримінальне провадження, або поза територією міста, в якому він розташований, то слідчий, прокурор виносить вмотивовану поста­нову, якою доручає в межах компетенції органу внутрішніх справ чи іншого уповноваженого на те правоохоронного органу, на території юрисдикції якого перебуває особа, яка братиме участь у дистанційному досудовому розслідуван­ні, вручити їй пам'ятку про її процесуальні права, здійснити перевірку її до­кументів, що посвідчують особу, а також перебувати поряд з такою особою до закінчення слідчої (розшукової") дії. Тією ж постановою може бути визначено місце проведення допиту чи впізнання у режимі відеоконференції або надано доручення відповідному правоохоронному органу підібрати таке приміщення, що відповідає умовам проведення слідчої (розшукової) дії дистанційно. Копія постанови надсилається електронною поштою, факсимільним або іншим за­собом зв'язку і підлягає виконанню службовою особою, котра отримала дору­чення, в найкоротший строк і за погодженням зі слідчим чи прокурором, який надіслав таке доручення.

7. Особам, які перебувають в місці проведення дистанційного досудового розслідування і слідчі (розшукові) дії з якими проводяться в режимі відеокон­ференції слідчим, прокурором, процесуальні права й обов'язки можуть бути роз'яснені в загальному порядку особою, яка проводить таку дію, про що за­значається в протоколі. В таких випадках вручення особі пам'ятки про її про­цесуальні права можна вважати зайвим.

8. Порядок проведення дистанційного досудового розслідування за рішен­ням слідчого судді повинен відповідати загальним положенням коментованої статті з дотриманням вимог, що встановлені ч. 4 і 5 ст. 336 КПК, якими вре­гульовано проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження.

9. Якщо до особи, яка буде брати участь у досудовому розслідуванні дис­танційно, обрано запобіжний захід - тримання під вартою в установі попере­днього ув'язнення, або вона відбуває покарання в установі виконання покарань, то незалежно від місця розташування органу досудового провадження та розта­шування таких установ вручення такій особі пам'ятки про її процесуальні права, перевірку її документів, що посвідчують особу, здійснює службова особа такої установи, і вона ж перебуває поряд з учасником цієї слідчої дії до її закінчення.

10. Застосування технічних засобів відеозапису з метою фіксування ходу і результатів слідчої (розшукової") дії, що проводиться у режимі відеоконфе-

ренції, здійснюється слідчим, прокурором або за його вказівкою спеціалістами експертно-криміналістичних підрозділів за місцем перебування процесуальної особи, яка проводить таку дію, та місцем складання протоколу. Відеозйомка по­винна бути організованою з таким розрахунком, щоб у матеріалах відеозапису як додатках про протокол слідчої дії містилася вся потрібна інформація, яка відображає події, що відбувалися під час слідчої (розшукової) дії в кожному з місць її проведення. Така вимога вказує на доцільність застосування для фіксу­вання ходу і результатів слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеокон­ференції, не однієї, а кількох відеокамер.

11. Зміна зовнішності й голосу особи, якій забезпечується захист і яка бере участь в діях у режимі відеоконференції, становить технічне завдання, ви­конання якого слідчий, прокурор повинен покласти на спеціалістів, переконав­шись особисто в тому, що за створених умов особу неможливо упізнати.

12. Вимога дотримання розумних строків під час кримінального про­вадження та забезпечення оперативності досудового розслідування надають право на проведення у режимі відео- або телефонної конференції не допиту, а опитування особи, що також є одним із допустимих способів встановлення фактичних обставин, які мають значення для кримінального провадження. Підставами й приводами для такого опитування особи можуть бути: знахо­дження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування міс­ці (наприклад, тривала закордонна поїздка, виконання робіт у віддалених і важкодоступних місцях тощо); хворобливий стан, що заважає можливості не лише прибути за викликом до правоохоронних органів, а й спілкуватися в режимі дистанційного допиту; зайнятість виконанням важливих завдань, що мають державне або суспільне значення; інші причини, наявність яких заважає вчасно прибути до слідчого, прокурора або взяти участь у допиті в режимі відеоконференції. За результатами такого опитування складається не протокол слідчої дії, а рапорт із зазначенням у ньому дати та часу опитування, даних про особу опитаного та ідентифікаційних ознак засобу зв'язку, що ви­користовувався слідчим, прокурором для опитування, а також із викладенням причин отримання відомостей шляхом опитування, а не допиту, та розкрит­тям змісту обставин, які були повідомлені особою. Враховуючи особливий порядок отримання відомостей, що можуть мати важливе значення для кри­мінального провадження, варто вважати необхідним фіксування ходу й ре­зультатів опитування за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозапису, про що доцільно сповістити особу, яку опитують, а матеріали такого запису додати до протоколу.

13. Для точного встановлення особи опитаного у режимі відео- або те­лефонної конференції після проведення опитування слідчий, прокурор зобов'язаний вжити можливих заходів з метою точного встановлення такої осо­би, зазначивши у рапорті, як саме була підтверджена ця особа. Проведення опи­тування не виключає в наступному допиту цієї ж особи і за тим само чи іншим колом питань з метою отримання слідчим, прокурором показань.

-515

14. За результатами допиту, впізнання у режимі відеоконференції склада­ється один протокол з дотриманням вимог, що встановлені КПК до складання протоколу й додатків до нього.

Стаття 233. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьої цієї статті.

2. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходить­ся у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його при­значення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимча­сового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші бу­дівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничо­го та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

3. Слідчий, прокурор має право до постановления ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних ви­падках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосеред­нім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке кло­потання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім ін­шого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в по­рядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

1. Житло, як і будь-яке інше володіння особи, є недоторканим об'єктом, про­никнення до якого може мати місце лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Всі інші спроби або здійснені проникнення будь-кого до житла чи іншого володіння особи вважаються неза­конними, оскільки грубо порушують захищені законом права особи. Винятки із такого загального правила передбачені ч. З коментованої статті, а їхнє допущення зумовлює потребу негайного після здійсненого проникнення звернення до слід­чого судді з клопотанням про надання ухвали з дозволом на проведення обшуку.

Під житлом, що потребує надання дозволу особи, яка в ньому проживає, або наявності правових підстав у вигляді ухвали слідчого судді на проникнення

до такого житла, слід розуміти будь-яке приміщення чи частину приміщення, що перебуває в постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від форми власності, пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб і використовується певною або разом з нею й іншими особами для проживання. Складовими частинами такого приміщення слід вва­жати конструктивно пов'язані з ним інші приміщення, які забезпечують або створюють умови для користування житлом і використовуються особами, котрі в ньому проживають. Правомірність зведення такого житла чи пристосування його до умов проживання на тимчасовій або постійній основі, право власності іншої особи на житло не впливає на обов'язковість отримання підстав у ви­гляді дозволу на проникнення від особи, яка ним фактично володіє, або ухвали слідчого судді. Якщо таким житлом володіють одночасно кілька осіб, то до­бровільну згоду на проникнення може бути отримано від будь-кого з них, неза­лежно від наявних заперечень з боку інших та правомірності володіння ними цим житлом. В разі, якщо володар чи володарі житла не встановлені і вжитими заходами встановити їх не вдалося, або не отримано добровільної згоди від осо­би, яка ним володіє, проникнення до такого житла може бути здійсненим лише на підставі постановленої ухвали слідчого судді за винятком невідкладних ви­падків і в порядку, встановленому ч. З коментованої статті.

Якщо особа проживає в приміщенні, що спеціально призначене для утри­мання осіб і права такої особи обмежені за законом, зокрема, право вільного обрання місця проживання та добровільного залишення призначеного місця проживання, то таке приміщення слід розглядати не як житло певної особи (чи осіб), а як інше приміщення, порядок проникнення до якого встановлено ст. 234 КПК, і тому згоди на проникнення від особи, що проживає в такому при­міщенні, не потрібно. З огляду на встановлений спеціальний режим утримання осіб проведення обшуку не може порушувати порядку й режиму, які встанов­лені в таких спеціальних устаьовах, а тому проникнення до приміщень і обшук в них повинні проводитись за погодженням з адміністрацією пенітенціарної установи.

Під іншим володінням особи слід розуміти транспортні засоби, призначені для перевезення людей або вантажу і незалежно від їхньої справності, земель­ну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, госпо­дарського, виробничого та іншого призначення, які конструктивно не поєднані із житлом особи і не використовуються для проживання в них, перебувають у володінні фізичної чи юридичної особи, незалежно від форми власності на такі об'єкти. Транспортні засоби, що обладнані для постійного чи тимчасового проживання в них (яхти, баржі, літаки тощо), а також причепи до транспортних засобів, які обладнані під житло і в яких постійно або тимчасово проживає осо­ба, слід розглядати як житло особи.

2. Відповідно до вимог, які встановлені ч. З коментованої статті, право уві­йти до житла чи іншого володіння особи у невідкладних випадках без дозволу особи-володаря і постановления ухвали слідчого судді має лише обмежене коло

- 517

посадових осіб правоохоронного органу, якими є слідчий, прокурор. Іншим по­садовим особам, зокрема співробітникам оперативних підрозділів, і навіть при виконанні ними службових обов'язків, законодавець такого самостійного права не надає. Співробітники оперативних підрозділів згідно з ч. 2 ст. 41 КПК не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою. Здійснювати проникнення до житла чи іншого володіння особи і проводити в ньому слідчі (розшукові) дії вони можуть лише за дору­ченням слідчого, прокурора. З огляду на спрямованість слідчих (розшукових) дій на отримання доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні і те, що досудове розслідування розпочинається та здійснюється лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 та 3 ст. 214 КПК), проникнення до житла чи іншо­го володіння особи може бути здійсненим лише після початку досудового роз­слідування. Обмеженими і чітко визначеними є й підстави такого проникнення, якими можуть бути: невідкладні випадки, що пов'язані із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні лише такого виду кримінального правопорушення, як злочин, або якщо їхні дії містять ознаки підготовки чи вчинення злочину.

3. Визнавши випадок невідкладним і пов'язаним з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, слідчий, прокурор після входу до житла чи іншого володіння особи і ви­конання в ньому розшукових дій чи інших дій, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна, слідчий за погодженням із прокурором, прокурор зобов'язаний невідкладно звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшу­ку в приміщенні, до якого здійснено проникнення. Перевірка, що здійснюється слідчим суддею під час розгляду такого клопотання відповідно до порядку, вста­новленого ст. 234 КПК, передбачає, з-поміж іншого, встановлення також того, чи дійсно були підстави для проникнення до житла або іншого володіння особи і в чому полягає невідкладність таких дій з боку органів досудового розслідування.

4. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання прокурора чи погодже­ного з прокурором клопотання слідчого про обшук, то встановлені внаслідок проникнення до житла чи іншого володіння особи докази вважаються недо­пустимими для використання їх не лише у цьому, айв будь-якому іншому кри­мінальному провадженні. Оскільки отримана слідчим, прокурором у результаті таких дій інформація не використовується у кримінальному провадженні, вона підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 55 КПК, а вилучені речі або документи, які становлять цінність для їх володаря і не заборонені для викорис­тання в цивільному обігу, повинні бути повернуті особі, в якої вони вилучені.

Стаття 234. Обшук