Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним,

 

можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмов­ляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

5. В ухвалі суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії за­значається, для з'ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання до­ручення. Слідчі (розшукові) дії, що проводяться на виконання доручення суду, здійснюються в порядку, передбаченому главами 20 та 21 цього Кодексу.

6. Прокурор зобов'язаний надати доступ до матеріалів, отриманих внаслідок проведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, учас­никам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, та надати їх суду у встановлений строк.

1. Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового про­вадження застосовуються з метою досягнення дієвості судового провадження (див. ч. 1 ст. 131 КПК). Законом передбачається застосування заходів забезпечен­ня кримінального провадження на підставі ухвали суду (див. ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо в ході судового провадження не буде доведено стороною кримінального провадження з наданням конкретних доказів, що (а) встановлений під час судово­го розгляду ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення є таким, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (б) потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втру­чання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні сторони кримі­нального провадження; (в) завдання, для виконання якого сторона кримінального провадження звертається із клопотанням, реально може бути виконано.

2. Законодавець передбачив у коментованій статті можливість застосу­вання заходів забезпечення кримінального провадження, обгрунтування і пра­вила реалізації яких викладені в розділі II КПК: судового виклику (ст.ст. 134 - 143), накладення грошового стягнення (ст.ст. 144 - 147), відсторонення від посади (ст.ст. 154 - 158), арешт майна (ст.ст. 170 - 175), запобіжного заходу (ст.ст. 176 - 205). Всі перераховані питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час судового провадження вирішуються по­вністю на підставі названих правових норм.

3. Питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом вирішується слідчим суддею і під час судового провадження не розглядаються.

4. Питання про тимчасове вилучення майна під час судового проваджен­ня розглядається лише в аспекті припинення тимчасового вилучення (п. 2 ч. 1 ст. 169, ч. 6 ст. 173 КПК).

5. Питання упорядкування застосування такого заходу забезпечення кримі­нального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів, законода­вець особливо виділив із системи заходів, що можуть застосовуватись під час судового провадження, присвятивши йому ч. 2 ст. 333 КПК. Це пояснюється тим, що розгляд клопотання і реалізація цього заходу під час судового провадження мають деякі особливості, які виводять діяльність суду в проведенні цієї проце­суальної дії певною мірою за межі норм, які її регулюють на етапі досудового розслідування (ст.ст. 159-166). По-перше, розглядаючи клопотання про надан­ня тимчасового доступу до речей і документів, суд повинен ураховувати, крім доводів сторони кримінального провадження, причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Це можуть бути професійний про­мах, службове недбальство, зловживання, тактична ситуація, незаконний вплив, протидія супротивної сторони тощо. Вони так чи інакше можуть вплинути на остаточне рішення суду щодо заявленого клопотання. По-друге, у разі прийняття судом рішення про задоволення клопотання він має відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для здійснення дозволеного доступу до речей і документів та ознайомлення учасників судового провадження - що особливо важливо в плані доказування - з його результатами. По-третє, особа, яка під час судового про­вадження отримала речі й документи, зобов'язана надати до них доступ проти­лежній стороні, бо інакше відомості, одержані в результаті доступу до речей і документів, суд не матиме права допустити як докази (ч. 11 і 12 ст. 290 КПК).

6. Доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії здійснюється судом на підставі винесеної за клопотанням сто­рони кримінального провадження ухвали суду, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. При цьому суд відкладає судовий розгляд на строк, необхідний для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

7. Застосовуючи приписи ст. 333 КПК у судовому провадженні, особли­ву увагу слід звернути на її ч. 4. В ній наголошується, що під час розгляду кло­потання про встановлення або перевірку обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження суд повинен ураховувати причини, з яких не були здійснені належні для встановлення або перевірки обставин слідчої дії на стадії досудового розслідування. Тут законодавець висловлює однозначний імператив: якщо під час досудового розслідування були відомі обставини, які свідчили про необхідність проведення слідчих (розшукових) дій, щодо прове­дення яких у ході судового розгляду клопоче прокурор, то суд неодмінно має відмовити прокурору в задоволенні його клопотання. Така позиція законодавця цілком логічна, оскільки саме прокурор уповноважений здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі ке­рівництва досудовим розслідуванням (ч. 2 ст. 36 КПК).

8. В ухвалі суду вказується, які саме слідчі (розшукові) дії та неглас­ні слідчі (розшукові) дії в порядку, передбаченому главами 20 та 21 КПК,

необхідно провести для з'ясування і перевірки конкретних обставин та вста­новлюється граничний строк виконання доручення.

9. Коментована стаття визначає обов'язок прокурора в порядку, перед­баченому ст. 290 КПК, надати доступ до матеріалів, які отримані в результаті проведення дозволених судом слідчих (розшукових) дій учасникам судового провадження (перш за все - стороні захисту), а також надати їх суду у встанов­лений в ухвалі строк.

Стаття 334. Об'єднання і виділення матеріалів кримінального про­вадження

1. Матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими стат­тею 217 цього Кодексу.

2. У разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримі­нального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійсню­ється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.

1. Об'єднання та виділення матеріалів кримінального провадження зна­чною мірою упорядковує межі судового розгляду, зміцнює його організаційно-пізнавальний елемент і зрештою сприяє повному і всебічному дослідженню об­ставин конкретного кримінального правопорушення та досягненню істинного судового рішення.

2. Суд своєю ухвалою, керуючись правилами, передбаченими ст. 217 КПК, може об'єднати в одне провадження матеріали кримінальних проваджень, якщо вони перебувають у нього на розгляді щодо кількох осіб, обвинувачуваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, обви­нувачуваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Матеріали кримінального провадження щодо кримінального правопору­шення та щодо кримінального проступку не можуть бути об'єднані в одне кри­мінальне провадження.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті у разі, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання. У разі їх об'єднання може постати питання про зміну обвинувачення або висунення до­даткового обвинувачення в суді (див. ст.ст. 338, 339 КПК та коментар до них).

3. Практика знає чимало випадків, а законом передбачено, що криміналь­не провадження, яке здійснюється у загальному порядку, і кримінальне про­вадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне кримінальне провадження, якщо кілька суб'єктів вчинили одне суспільно небезпечне діяння, яке для одного або кількох з них кваліфіку-

ється як кримінальне правопорушення, або один суб'єкт вчинив кілька суспіль­но небезпечних діянь. В таких випадках суд завершує розгляд кримінального провадження постановлениям вироку щодо обвинуваченого (обвинувачених) і окремо ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру (див. ст.ст. 510 і 512 КПК).

4. Питання про необхідність виділення матеріалів кримінального прова­дження виникає щодо одного або кількох кримінальних правопорушень, якщо одна особа обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи обвинувачуються у вчиненні одного чи більше кримі­нальних правопорушень.

Найбільш поширеними підставами для виділення матеріалів криміналь­ного провадження є зупинення судового провадження щодо одного обвинуваче­ного, коли стосовно інших судове провадження продовжується (ст. 335 КПК), або судове провадження, в якому обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітній разом з дорослим (ст. 494 КПК). Тут треба зва­жувати всі «за» і «проти» дуже уважно.

Загалом ч. 4 ст. 217 КПК застерігає суд, що матеріали з кримінального провадження не варто виділяти в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Стаття 335. Зупинення судового провадження

1. У разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на пси­хічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Роз­шук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

1. Зупинення судового провадження є вимушеною тимчасовою перервою у провадженні, викликаною однією з наступних обставин: а) ухилення обвину­ваченого від суду; б) захворювання обвинуваченого на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу.

У першому випадку провадження у справі зупиняється до розшуку обви­нуваченого, а в другому - до його видужання. В обох випадках зупинене судове провадження щодо обвинуваченого не заважає продовженню судового прова­дження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо кількох осіб.

2. Тяжкою є така хвороба, яка виключає можливість обвинуваченого бути присутнім у судових засіданнях або брати необхідну участь у судовому розгля­ді, а її тяжкість визначається на основі Переліку захворювань, які є підставою Для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбу­вання покарання, встановленого наказом Державного департаменту України

-703

з питань виконання покарань та Міністерством охорони здоров'я України від 18 січня 2000 р. № 3/6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 берез­ня 2000 р. № 155/437 (див. коментар до ст. 280 КПК).

Наявність психічної хвороби встановлюється шляхом проведення судо­во-психіатричної експертизи, а наявність іншої тяжкої хвороби - консиліумом лікарів відповідного профілю.

3. Якщо судове провадження відбувається щодо кількох обвинувачених, а підстави для зупинення провадження є щодо одного з них, суд зупиняє про­вадження щодо цього обвинуваченого, а стосовно інших продовжує судовий розгляд.

4. Зупиняючи провадження у справі у зв'язку з ухиленням обвинуваченого від суду, суд своєю ухвалою оголошує розшук обвинуваченого, виконання якого доручається слідчому та/або прокурору. Здійснення розшуку може бути дору­чено оперативним підрозділам (див. ч. З ст. 281 КПК).

Стаття 336. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконферен-пії під час судового провадження

1. Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконферен-ції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального про­вадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поваж­них причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, по­терпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;