Заперечення на апеляційну скаргу підписується особою, яка його подає.

1. Особи, вказані у ст. 393 КПК, мають право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції (див. коментар до ст. 393 КПК). Відповідно до ст. 401 КПК суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу.

2. Заперечення на апеляційну скаргу подаються лише в письмовій формі. Вимоги до змісту заперечень на апеляційну скаргу є вичерпними та містять­ся у коментованій статті. В запереченнях на апеляційну скаргу зазначається повна офіційна назва апеляційного суду. Фізична або юридична особа, що подає заперечення, повинна вказати своє прізвище, ім'я і по батькові, процесуальне положення в кримінальній справі, місце проживання або перебування. Номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти не є обов'язковими реквізитами заперечень на апеляційну скаргу. Прокурор, крім того, повинен вказати своє посадове положення, чи брав він участь у судовому засіданні при розгляді справи або затверджував обвинувальний акт. У запереченнях на апеляцію зазначається, яке конкретно судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, число, місяць і рік його винесення, прізвище, ім'я і по батькові особи, щодо якої ухвалене рішення, суть вироку, ухвали. В запереченнях на скаргу вказується номер кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, лише якщо він повідомлений судом апеляційної інстанції. Учасник кримінального провадження, що подає заперечення, має його обгрунтувати щодо змісту і вимог апеляційної скарги. У заперечення на апеляцію в разі необхідності можна включати клопотання особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу, та їх обгрунтування.

3. У запереченнях на апеляцію повинно викладатися конкретне прохання особи, що подає їх, сформульоване з урахуванням того, які рішення апеляційний суд вправі ухвалити (див. ст. 407 КПК).

4. У запереченнях на апеляцію наводиться перелік усіх документів, що додаються до неї із зазначенням кількості копій.

5. Закон не зобов'язує до заперечень на апеляційну скаргу надавати копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга.

6. Апеляція повинна бути підписана особою, від імені якої вона подається. Захисник, представник та законний представник повинні додати до заперечень на апеляцію належним чином оформлені документи, що підтверджують їх по­вноваження в кримінальній справі (про порядок оформлення документів, які підтверджують повноваження в кримінальному провадженні, див. коментар до ст.ст. 44, 50, 58, 59, 63, 64 КПК).

7. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазна­чає про це в запереченнях на апеляційну скаргу. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК суд апеляційної інстанції може прийняти рішення про обов'язковість участі в апеляційному розгляді певних учасників кримінального провадження.

Стаття 403. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження

1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, маг право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обви­нуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи по­терпілого.

2. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені ін­шими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляцій­ну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляцій­ної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

3. До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляцій­ної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному роз­гляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї.

4. Внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою по­гіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.

1. Після подання апеляції особа, що її подала, може змінити свою думку щодо обсягу оскарження судового рішення у бік його збільшення або зменшен­ня (кваліфікації дій кожного з засуджених, обсягу обвинувачення, виду і міри покарання, підстав і мотивів виправдання, розміру заподіяного збитку тощо); доводів і мотивів, викладених у апеляції; доцільності оскарження вироку, ухва­ли. Тому особа, що подала апеляцію, може скористатися своїм правом допо­внити, змінити подану апеляцію або відмовитися від неї.

2. Якщо особа, котра подала апеляцію, дійде висновку про необхідність доповнити, змінити апеляцію або відмовитися від неї, вона може подати таке клопотання безпосередньо в суд апеляційної інстанції, а якщо матеріали кримінального провадження знаходяться ще в суді першої інстанції, то в цей суд.

840.-

3. Клопотання про доповнення або зміну апеляції повинні бути подані до початку апеляційного розгляду. Клопотання про відмову від поданої апеляційної скарги може бути подано до закінчення апеляційного розгляду, тобто до виходу складу суду апеляційної інстанції в нарадчу кімнату для постановления ухвали.

4. Особа, котра подала апеляцію, вправі подати додаткові доводи і міркування до клопотань і висновків, уже викладених в апеляції, а також змінити клопотання і висновки, вказати нові підстави для скасування або зміни судового рішення.

5. Додаткові доводи до апеляції, поданої захисником, що брав участь у судовому розгляді, вправі подати інший захисник, який замінив першого або вступив у провадження поряд із ним. Якщо захисник, що брав участь у судовому розгляді, не подав апеляцію, то захисник, який замінив його, може привести додаткові доводи до апеляції засудженого.

6. Захисник, який вступив у провадження в апеляційній інстанції, може змінити або доповнити апеляцію захисника, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, тільки за наявності згоди на це засудженого або виправданого і їхніх законних представників.

7. Якщо в справі засуджено кілька осіб і апеляція подана тільки стосовно однієї з них, то і додаткові доводи можуть бути подані тільки щодо однієї особи.

8. Згідно зі ст. 40 Закону України «Про прокуратуру» апеляція, подана прокурором, може бути доповнена або змінена прокурором, що подав її, а та­кож прокурором вищого рівня до початку апеляційного розгляду.

9. Внесення в апеляцію змін, що тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, не допускається після закінчення строків на апеляційне оскар­ження. Про строки на апеляційне оскарження див. коментар до ст. 395 КПК.

10. До змін, що тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, відносяться такі зміни, які обґрунтовують необхідність: засудження особи за законом про більш тяжке кримінальне правопорушення; істотного збільшення обсягу обвинувачення; посилення виду і міри покарання тощо.

11. До змін, що погіршують становище виправданого, відносяться такі доповнення і зміни, які обґрунтовують необхідність скасування виправдуваль­ного вироку й засудження особи за певним обвинуваченням, вимагають вирі­шення інших питань не на користь виправданого.

12. У випадку зміни або доповнення поданої апеляційної скарги суд апеля­ційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгля­ді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і поданих заперечень на неї. Про ознайомлення з апеляцією іншого учасника судового розгляду і подання на неї заперечень див. коментар до ст. 351 КПК.

13. Підозрюваний, обвинувачений вправі відмовитись від своєї апеляції в будь-якому випадку.

14. Підозрюваний, обвинувачений мають право також відмовитись від апеляції свого захисника, за винятком випадків, коли участь захисника є обов'язковою (див. ст. 52 КПК).

-, 841

15. Закон не передбачає права підозрюваного, обвинуваченого відмови­тись від апеляції свого законного представника.

16. Захисник підозрюваного, обвинуваченого може відмовитись від сво­єї апеляції тільки за згодою самого підозрюваного, обвинуваченого, а якщо підозрюваний, обвинувачений с неповнолітніми, то повинна бути також згода законних представників.

17. Потерпілий вправі відмовитись як від своєї апеляції, так і від апеляції

свого представника.

18. Представник потерпілого має право відмовитись від своєї апеляції

тільки за наявності згоди потерпілого.

19. Відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК Генеральний Прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесеної ними або прокурорами

нижчого рівня.

20. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені ін­шими особами, крім тієї особи, що відмовилась від поданої апеляції, або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної ін­станції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження. Винесення судом та­кої ухвали тягне за собою набрання законної сили судовим рішенням, що було оскаржене в апеляційному порядку.

Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медич­ного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає під­стави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке

Рішення.

3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.