Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не має права повторно звертатися до суду з такою самою заявою з тих самих підстав.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.

Тож, згідно із засадою диспозитивності особи, перелічені в ст. 460 КПК, мають право як подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими об­ставинами, так і відмовитися від вже поданої заяви.

2. Клопотання про відмову від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має бути подане до початку судового розгляду. Про строки судового розгляду заяви про перегляд судового рішення за ново-виявленими обставинами див. ст. 466 КПК.

3. Виходячи з тексту ч. 1 коментованої статті, може скластися враження, що суд має право як прийняти відмову від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами, так і не прийняти заявлену відмову від поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Така позиція може бути підтримана положеннями, що містяться в ч. З ст. 337, ч. 2 ст. 404, ч. 2 ст. 433 КПК, та основна ідея яких полягає в тому, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод суд має право вийти за межі поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного або виховного характеру, а також, якщо розгляд поданої заяви дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких такі заяви не надійшли.

Однак прямої вказівки про право суду здійснювати провадження щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у випадку відмови особи від поданої заяви про такий перегляд у ст. 465 КПК не міститься. Тому відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, якщо положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, мають бути застосовані загальні засади кримінального провадження. Оскільки ч. З ст. 26 КПК визначає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції КПК, то положення ч. 1 ст. 465 КПК необхідно розуміти таким чином, що суддя в разі надходження до нього відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до початку судового розгляду повинен винести ухвалу про закриття кримінального провадження.

4. Частина 1 ст. 465 КПК передбачає, що особа, яка подала заяву про пере­гляд судового рішення за нововиявленими обставинами, має право відмовитися від заяви, не визначаючи процесуальних можливостей учасників процесу від­кликати заяви, подані їх захисниками, законними представниками чи представ­никами. Однак, виходячи з природи захисту та представництва процесуальних функцій, вбачається можливим застосування в цьому випадку кримінального процесуального закону за аналогією із порядком відкликання апеляційних та касаційних скарг. Таким чином, засуджений або виправданий, особа, щодо якої закрита судом справа або до якої застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру, вправі відмовитись від своєї заяви про перегляд судового

—. 955

рішення за нововиявленими обставинами в будь-якому випадку. Засуджений або виправданий мають право також відкликати заяву свого захисника, за винятком випадків, коли участь захисника є обов'язковою (див. ст. 52 КПК), адже в цьому випадку участь захисника не залежить від волевиявлення засудженого чи виправданого. Також зазначеними особами не може бути відкликана заява їх законного представника. Захисник засудженого або виправданого може відкликати свою заяву тільки за згодою самого засудженого або виправданого, а якщо засуджений або виправданий є неповнолітніми, то повинна бути також згода їх законних представників. Потерпілий вправі відкликати як свою заяву, так і заяву свого представника. Представник потерпілого має право відкликати свою заяву тільки за наявності згоди потерпілого.

5. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за но­вовиявленими обставинами, не має права повторно звертатися до суду з такою самою заявою з тих самих підстав. Однак таке звернення може відбутися в зв'язку із виникненням чи встановленням інших нововиявлених обставин, пе­редбачених ч. 2 ст. 459 КПК, ніж ті, на які посилалася особа при поданні заяви.

Стаття 466. Порядок здійснення перегляду судового рішення за но­вовиявленими обставинами

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обста­винами розглядається судом протягом двох місяців і дня її надходження згідно і правилами, передбаченими цим Кодексом для кримінального про­вадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

2. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належ­ним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судо­вого рішення.

3. Суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рішен­ня, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.

4. Суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встанов­лені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обстави­нами, якщо вони не оспорюються.

1. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомляються учасники процесу, зокрема особи, визначені ст. 460 КПК. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має бути призначена до розгляду судом протягом двох місяців з дня її надходження в порядку, визначеному ст. 463 КПК. У випадку застосування до поданої заяви положень ч. З ст. 464 КПК та виправлення наявних недоліків поданої заяви у визначений в ухвалі суду строк, днем надходження заяви вважається перша дата її подання.

2. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Однак у необхідних випадках суд вправі викликати їх у судове засідання, враховуючи можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

3. Якщо заінтересовані особи бажають взяти участь у розгляді справи, але з об'єктивних причин не можуть це зробити, суд, що здійснює перегляд судово­го рішення за нововиявленими обставинами, повинен забезпечити реалізацію цього права шляхом застосування положень ст. 336 КПК, яка визначає порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового про­вадження. Засуджений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд визнає обов'язковою його участь, а засуджений, що утримується під вартою, -також у випадках, коли про це надійшло його клопотання.

4. Після з'ясування всіх питань організаційного порядку (правомочність осіб, що з'явилися в судове засідання, відводи, клопотання) і прийняття від­повідних рішень суддя доповідає суть заяви про перегляд судового рішення за нововиявленимми обставинами. Після цього суд заслуховує учасника процесу, який подав заяву, та інших учасників, що з'явилися в судове засідання.

5. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом згідно з правилами, передбаченими КПК для кримінально­го провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Відповідно до ч. 7 ст. 31 КПК перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому кількісному складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально). Про порядок судового розгляду в суді першої, апеляційної, ка­саційної інстанцій тау Верховному Суді України див. глави 28, 31, 32, 33 КПК.

6. Враховуючи, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами подаються лише стосовно судових рішень, що набрали законної сили і, відповідно, зверненні до виконання, суд своєю ухвалою має право зу­пинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду. У випадку зупинення виконання обви­нувального вироку та постанови про застосування примусових заходів медич­ного чи виховного характеру суд має право обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід, керуючись положеннями глави 18 КПК.

7. Під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд має право не досліджувати докази щодо обставин, встановлених у судовому рішен­ні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

8. Обсяг перевірки справи обмежується поданою заявою про пере­гляд судового рішення за нововиявленими обставинами. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод суд має право вийти за межі поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, щодо якої справа була закрита або щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного або виховного характеру, а також, якщо розгляд поданої заяви

дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких такі заяви не надійшли. Тож, якщо в межах передбачених законом підстав для такого перегляду є необхідність вийти за межі поданої заяви з метою поліпшення становища засудженого, який подав заяву, суд повинен це зробити. Якщо суд при задоволенні заяви встановить передбачені законом підстави для перегляду судових рішень і стосовно інших засуджених, від імені яких заяв не надходило, суд вправі прийняти відповідне рішення стосовно цих осіб. Якщо в задоволенні поданої заяви суд відмовляє, то приймати рішення стосовно осіб, які не подали таку заяву, він не має права.

Стаття 467. Судове рішення за наслідками кримінального прова­дження за нововиявленими обставинами

1. Суд мас право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судо­вого рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

2. Судове рішення за наслідками кримінального провадження за ново-виявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом, для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні.

1. Розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має право користуватися повноваженнями суду відповідної інстанції.

2. Якщо судове рішення за нововиявленими обставинами переглядається судом першої інстанції, суд, керуючись ст.ст. 284, 335, 373, 501, 513 КПК, має право прийняти наступні рішення:

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про закриття справи, якщо нововиявлені обставини містять підстави для її закриття;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про зупинення про­вадження у випадку, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні;

скасувати судове рішення і ухвалити обвинувальний або виправду­вальний вирок;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про застосування при­мусових заходів медичного чи виховного характеру;

залишити вирок, постанову, ухвалу без зміни, а заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - без задоволення.

3. Якщо судове рішення за нововиявленими обставинами переглядається судом апеляційної інстанції, суд, керуючись ст.ст. 284, 335, 407 КПК, має право прийняти наступні рішення:

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про закриття справи, якщо нововиявлені обставини містять підстави для її закриття;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про зупинення прова­дження у випадку, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні;

скасувати судове рішення повністю чи частково і ухвалити новий об­винувальний або виправдувальний вирок;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про зміну вироку або ухвали;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про призначення но­вого розгляду у суді першої інстанції, якщо в зв'язку із нововивявленими обста­винами буде встановлено, що першим допустив помилку внаслідок незнання про існування цієї обставини суд першої інстанції;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про застосування при­мусових заходів медичного чи виховного характеру;

залишити вирок, постанову, ухвалу без зміни, а заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

4. Якщо судове рішення за нововиявленими обставинами переглядається судом касаційної інстанції, суд, керуючись ст.ст. 284, 335, 436 КПК, має право прийняти наступні рішення:

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про закриття справи, якщо нововиявлені обставини містять підстави для її закриття;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про зупинення про­вадження у випадку, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про зміну вироку або ухвали;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про призначення нового розгляду у суді першої інстанції, якщо в зв'язку із нововиявленими обставинами буде встановлено, що першим допустив помилку внаслідок незнання про існування цієї обставини суд першої інстанції;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, якщо в зв'язку із нововиявленими обставинами буде встановлено, що першим допустив помилку внаслідок незнання про існування цієї обставини суд апеляційної інстанції;

залишити вирок, постанову, ухвалу без зміни, а заяву про перегляд судового рішення - за нововиявленими обставинами без задоволення.

5. Якщо судове рішення за нововиявленими обставинами переглядається Верховним Судом України, суд, керуючись ст.ст. 284, 335, 454 КПК, має право прийняти наступні рішення:

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про закриття справи, якщо нововиявлені обставини містять підстави для її закриття;

-959

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про зупинення про­вадження у випадку, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про зміну вироку або ухвали;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про призначення нового розгляду в суді першої інстанції, якщо в зв'язку із нововиявленими обставинами буде встановлено, що першим допустив помилку внаслідок незнання про існування цієї обставини суд першої інстанції;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, якщо в зв'язку з нововивявленими обставинами буде встановлено, що першим допустив помилку внаслідок незнання про існування цієї обставини суд апеляційної інстанції;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про призначення но­вого розгляду в суді касаційної інстанції, якщо в зв'язку із нововиявленими обставинами буде встановлено, що першим допустив помилку внаслідок незнання про існування цієї обставини суд касаційної інстанції;

скасувати судове рішення повністю чи частково і ухвалити новий об­винувальний або виправдувальний вирок;

скасувати судове рішення і постановити ухвалу про застосування при­мусових заходів медичного чи виховного характеру;

залишити вирок, постанову, ухвалу без зміни, а заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

6. При перегляді вироків за нововиявленими обставинами, що були вине­сені на підставі угод про визнання вини чи про примирення, суд має керуватись положеннями глави 35 КПК. Суд відповідної інстанції має право за результа­тами перегляду вироків за нововиявленими обставинами, що були винесені на підставі угод про визнання вини чи про примирення повернути справу до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження, та до органу досудо­вого розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному по­рядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

7. Нарада суддів проводиться з дотриманням вимог ст.ст. 367 і 371 КПК. Після виходу з нарадчої кімнати суд оголошує судове рішення або його резолю­тивну частину з вказівкою дня і часу оголошення повного тексту рішення. Текст судового рішення підписує головуючий суддя. Зміст рішення повинен відпові­дати тим само вимогам, що і будь-яке рішення суду відповідної інстанції.

8. Якщо при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами буде встановлено, що нововиявлені обставини не підтвердились або не справи­ли істотного впливу на законність та обгрунтованість судового рішення, що пе­реглядалося, а також якщо сплинули строки перегляду судових рішень за ново-виявленими обставинами, передбачені ст. 463 КПК, та не подавалося клопотань

про поновлення цих строків, які б були задоволені, суд має постановити ухвалу про залишення поданої заяви без задоволення.

9. Справа направляється на новий розгляд зі стадії підготовчого прова­дження, якщо нововиявлені обставини свідчать про неправильність судового рішення, що було винесене судом під час підготовчого слухання справи, зокре­ма, про закриття провадження та визнання доказів недопустимими.

10. Поява нововиявлених обставин призводить до нової оцінки наявних у справі доказів, тобто до нового рішення по справі. Саме тому суддя не зв'язаний думкою, що склалась у суду під час попереднього розгляду справи.

11. Судове рішення за наслідками кримінального провадження за ново-виявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому КПК для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. Закон не встанов­лює будь-яких винятків із загального порядку досудового розслідування чи су­дового розгляду справи після скасування по справі судового рішення у зв'язку із встановленням нововиявлених обставин, а також особливостей щодо поряд­ку оскарження винесених під час нового розгляду справи судового рішення.

12. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають закон­ну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні. При цьому треба враховувати положення ст. 532 КПК, відповідно до якої:

вирок або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скар­ги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеля­ційного оскарження буде поновлено, то вважається, що вирок чи ухвала суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції;

судові рішення суду апеляційної, касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Розділ VI. Особливі порядки кримінального провадження

Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод

1. Глава 35 Розділу VI «Особливі порядки кримінального провадження» нового Кримінального процесуального кодексу України (КПК) вводить ще одну новелу в кримінальний процес України, а саме: кримінальне провадження на підставі угод. При цьому виділяються два види угод - про визнання винуватості та про примирення. Внесення такої консенсуальної процедури провадження по кримінальних справах до нового Кодексу не є несподіванкою. Передусім такі зміни пов'язані з більшим спрямуванням Кодексу на розвиток процесу в на­прямі його гуманізації, забезпечення змагальності та рівності сторін, а також втілення у кримінальний процес ідей відновного правосуддя через інститут примирення сторін.

2. Також введення інституту угод відображає напрям розвитку криміналь­ного процесу України щодо його подальшого скорочення і спрощення. Новий КПК суттєво доповнює та змінює інститути спрощеного та скороченого про­вадження, раніше відомі українському кримінальному процесу та закріплені в КПК України 1960 р. Зокрема, це стосується таких положень щодо скорочення і спрощення провадження у кримінальних справах, як протокольної форми до-судової підготовки матеріалів, положень про примирення потерпілого із осо­бою, що вчинила злочин (підсудним), що, як наслідок, призводять до відмови в порушенні кримінальної справи або її закриття суддею (ч. 1 ст. 27, ст. 251, ч. З ст. 282 КПК 1960 р), положень про примирення обвинуваченого з потерпілим (ст. 8 КПК 1960 p.), а також можливості для суду не проводити судове слідство, обмежившись лише допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні (ст.ст. 299, 301^і КПК 1960 p.).

3. Практичне введення інституту угод до кримінального процесу Украї­ни співпадає за своїми завданнями з конституційними засадами здійснення правосуддя, передбаченими ст. 129 Конституції України (зокрема, законністю, забезпеченням доведеності винуватості та змагальності сторін), та завдання­ми кримінального правосуддя відповідно до положень нового КПК. Зокрема, ст. 2 нового Кодексу передбачає такі завдання, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень (маючи на увазі також і превентив­ну мету), забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування і судового розгляду (зокрема, йдеться і про скорочення та спрощення процедур розгляду кримінальних справ), а також забезпечення пропорційності та обгрун­тованості процесуальних дій щодо учасників процесу, застосування належної правової процедури (шляхом дотримання принципів верховенства права, закон­ності та доступу до правосуддя). Отже, на відміну від КПК 1960 p., завдання кримінального судочинства містять нові завдання, що повніше відповідають

конституційним положенням здійснення правосуддя, реаліям сучасності та роз­витку суспільних та правових відносин в Україні.

4. Слід зазначити, що сам по собі інститут скороченого та спрощеного розгляду кримінальних справ не новий для європейського правового просто­ру. Угоди є також характерними для кримінального процесу держав загального права (Англіїта США). Найчастіше вони укладаються сторонами на ранніх ста­діях процесу, наприклад, на стадії попереднього слухання кримінальної справи під час попереднього представлення доказів сторонами та їх попереднього оці­нювання з точки зору їх достатньості для винесення рішення про віддання об­винуваченого до суду. її аналоги існують також і в системах континентального права (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Бельгія, Голландія, Швеція тощо). Сутність угод полягає в тому, що обвинувач та обвинувачений досягають пев­ної домовленості стосовно пред'явлення офіційного обвинувачення щодо кон­кретного кримінально караного діяння в обмін на певні «знижки» у застосов­ному кримінальному покаранні. Сутність такої домовленості між прокурором та обвинуваченим полягає у досягненні врегулювання правових відносин, що склалися у справі, не доводячи її до повного судового розгляду. Такі процедури існують і ефективно використовуються передусім з метою забезпечення про­цесуальної економії та економії ресурсів системи кримінального правосуддя у більшості країн Європи. Зокрема, принципи застосування таких процедур, як угода про примирення та угода про визнання винуватості висвітлені в Реко­мендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(87)18 щодо спрощення кримі­нального правосуддя від 17 вересня 1987 р (надалі - Рекомендація). Такі про­цедури загалом застосовуються щодо кримінальних правопорушень невеликої тяжкості і їх основною метою знову ж таки є заохочення ширшого застосування процедур розгляду кримінальних справ, які вимагають менше фінансово-еко­номічних витрат та зменшення навантаження на суди та правоохоронні органи, тобто основна мета застосування таких спрощених та скорочених процедур -це вивільнення ресурсів системи кримінального правосуддя для зосередження на розгляді більш складних, нагальних, важливих для суспільства, резонансних з публічної точки зору та з погляду мети здійснення правосуддя злочинів та правопорушень.

5. Таким чином, йдеться про застосування спрощених та скорочених про­цедур, зокрема, у вигляді угод щодо злочинів невеликої тяжкості, проступків, справ про адміністративні правопорушення, які не мають ознак великої суспіль­ної небезпеки або не є тяжкими та не заподіяли великої шкоди потерпілим або загалом існуючим суспільним відносинам. Рекомендація Комітету Міністрів є найбільш актуальною для вивчення та запозичення в Україні, особливо з точки зору практичного застосування нових положень КПК стосовно угоди про прими­рення сторін та угоди про визнання винуватості. Застосування угод є нагальним і у зв'язку зі зростанням кількості кримінальних справ, які щороку розгляда­ються українськими судами, а також рішень Європейського суду з прав людини стосовно порушення розумних строків провадження у кримінальних справах.

Стаття 468. Угоди в кримінальному провадженні 1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обви­нуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про ви­знання винуватості.

1. Стаття 468 КПК виділяє наступні два види угод, що можуть бути укладені у кримінальному провадженні: угоду про примирення та угоду про визнання винуватості. Ці два види угод відрізняються за своєю сутністю, а також за змістом правових наслідків, встановлення, зміни чи припинення вза­ємних прав та обов'язків учасників таких угод, тобто як для сторони обвину­вачення чи потерпілого, так і для підозрюваного або обвинуваченого. Обидві угоди мають на меті, з одного боку, процесуальне спрощення розгляду справ, зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальних справах, зокрема на суд, а з іншого - пом'якшення покарання обвинуваче­ного, визнання можливості каяття та виправлення особи, її ресоціалізацію. На основі теоретичних розробок вчених США та Сполученого Королівства розрізняються такі види угод про визнання винуватості: «явні угоди» і «пре-зюмовані угоди», «письмові» та «усні», «угоди про домовленість щодо за­явления клопотання стосовно визнання обвинувачення», «домовленість про призначення міри покарання» тощо. Угоди щодо обсягу обвинувачення мо­жуть стосуватися: а) зменшення обсягу обвинувачення до обвинувачення у вчиненні одного злочину, б) вчиненні більш загального злочину, що охоплює склад іншого злочину; в) зняття додаткових обвинувачень або обіцянка не продовжувати обвинувачення стосовно інших, менш тяжких злочинів та відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Угоди стосовно міри покаран­ня можуть передбачати: а) рекомендацію прокурора щодо запропонованого виду покарання (штраф, умовне засудження тощо); б) рекомендацію проку­рора стосовно зменшення суворості застосованого покарання (суми штрафу, тривалості позбавлення волі). Угоди про визнання винуватості можуть також розрізнятися за стадіями укладення: а) досудова угода (рання угода) про ви­знання винуватості і б) угода, що укладається в суді, вже під час судового розгляду.

2. Рекомендація № R(87)18 Комітету Міністрів Ради Європи стосовно спрощення кримінального правосуддя, зокрема, розглядає угоди як принципи та способи процесуальної економії, що мають такі загальні засади та риси:

- можливість дискреційного обвинувачення, тобто відмови чи односто­роннього припинення кримінального переслідування, що поєднується з вине­сенням попередження або за умови вчинення підозрюваним певних дій;

- необхідність застосування спрощених процедур стосовно кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та адміністративних проступків, що при-

зводить до застосування матеріальних санкцій, певного обмеження чи позбав­лення прав і не передбачає позбавлення волі;

- можливість вирішення справ на основі так званого «позасудового урегу­лювання» (зокрема, шляхом мирових угод або угод щодо примирення без учас­ті суду, укладених за участі відповідних спеціально створених органів кримі­нальної юстиції) як альтернатива можливому обвинуваченню по кримінальних справах та повному судовому розгляду цих справ;

- обов'язок застосування спрощених процедур у «простих» справах. Зокрема, це стосується справ, де порушника визначено, чітко відомі фак­ти справи та санкції, що застосовуватимуться. Справу може бути вирішено шляхом письмової процедури без проведення повного судового розгляду та з винесенням рішення, що матиме силу вироку або постанови про накла­дення певної санкції (прикладом теж може слугувати «карний наказ» або угоди, як-от transactie, що набули поширення в країнах Бенілюксу). Осо­ба, до якої застосовуватиметься спрощена процедура, погоджується на неї добровільно, розуміє її правові наслідки (за наявності правової допомоги), які повинні стосуватися виключно матеріальних санкцій або позбавлення певних прав;

- зобов'язання спрощення звичайних судових процедур шляхом розсліду­вання до судового розгляду кримінальної справи або після судового розгляду, що включає у себе практику розгляду справ через процедуру клопотання про визнання винуватості, спрощення процедур у ході судового слухання справ (об'єднання кримінальних справ, слухання за відсутності обвинуваченого тощо), спрощення ведення судового засідання, посилення спеціалізації судових органів тощо.

Щодо угоди про примирення, то Рекомендація передусім виділяє проце­дури, спрямовані на виконання завдань «відновлювального правосуддя», тоб­то медіацію чи посередницькі дії, обумовлені обов'язком виплати компенсації державі або установам, що виконують громадські чи благодійницькі функції, повернення матеріальних цінностей або відмови від певних привілеїв, отрима­них внаслідок злочину, виплати компенсації потерпілому як умову мирової уго­ди чи виплату компенсації як передумову її укладення. При цьому укладення такої угоди згідно з Рекомендацією має відбуватися в ході конфіденційної не-публічної процедури за умови добровільної участі правопорушника. У випадку досягнення угоди про примирення сторін відмова правоохоронного органу від кримінального переслідування є остаточною за наявності згоди підозрюваного, що бере участь у цій процедурі.

Стосовно угоди про визнання винуватості Рекомендація виділяє її наступ­ні елементи: а) особа визнає свою вину публічно під час судового слухання (також за наявності правової допомоги), б) визнання винуватості повинно бути добровільним та з розумінням наслідків такого клопотання, в) перед тим, як перейти до винесення вироку або вирішення питання щодо санкцій суддя по­винен мати можливість вислухати сторони стосовно фактів та питань права, які

.. 965

повинні мати зв'язок між собою (отже, обвинувачення повинно засновуватися на фактах справи).

3. Практика Європейського Суду з прав людини стосовно угод та, зо­крема, стосовно угоди про визнання винуватості. Практика укладання угод в кримінальному провадженні неодноразово була предметом розгляду у Євро­пейському суді з прав людини, який зазначав, що саме по собі існування таких спрощених процедур не суперечить Конвенції з прав людини та практиці Єв­ропейського суду з прав людини. Зокрема, в одному з останніх рішень Суду у справі «Ніколов проти Болгарії» Європейський суд зазначив, що застосування спрощеної процедури на підставі угоди про визнання винуватості та загалом спрощення процедур на підставі Рекомендації № R(87) 18, безперечно, має пе­реваги для обвинуваченого та правосуддя загалом, оскільки скорочує трива­лість кримінального провадження, швидко визначаючи винуватість особи та міру її відповідальності, крім того, спрощує вирішення питань цивільної відпо­відальності та відшкодування шкоди, заподіяної злочином. В іншому рішенні Європейського суду з прав людини «Бабар Ахмад та Інші проти Сполученого Королівства» Суд дійшов висновку про те, що інститут угод, зокрема «угоди про визнання винуватості», є спільною рисою кримінального правосуддя не лише США та Сполученого Королівства, а й належить до спільного надбан­ня Європейських систем кримінального правосуддя, загальною рисою яких є надання «знижки покарання» в обмін на визнання винуватості до початку су­дового провадження у кримінальній справі або за суттєве співробітництво з правоохоронними органами чи прокурором, за умови відповідності такої угоди гарантіям справедливого судового розгляду, закріпленим п. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, основними вимогами до такої угоди є забезпечення її добровільності, а також розуміння особою правових наслідків угоди (за умови забезпечення її права на захист), відповідність угоди фактичним обставинам справи, а також нейтральність, певною мірою пасивність суду та його невтручання в процес досягнення і укладення угоди між сторонами, з його більш вагомою роллю в частині перевірки умов угоди - її законності, добровільності, дійсності заявле­ного клопотання тощо.

Суд також неодноразово зазначав, що застосування угод не повинно су­перечити загальним принципам справедливого правосуддя. Угоди за умови дотримання положень справедливого розгляду кримінальних справ мають зна­чні переваги, які полягають в оптимізації кримінального судочинства, раціо­нальному і економному використанні бюджетних видатків, що асигнуються на здійснення правосуддя, скороченні часу розгляду кримінальних справ, а отже, і строку тримання обвинуваченого під вартою (або навіть відмови від тримання під вартою та застосуванні санкцій, не пов'язаних із триманням під вартою), зменшенні навантаження на суддівський корпус, забезпеченні прав потерпілого тощо. Таким чином, за умови суворого дотримання прав сторін та загальних за­сад здійснення правосуддя у кримінальних справах угоди можуть досить вдало та доцільно застосовуватися в кримінальному процесі України. До речі, пози-

тивним прикладом сприйняття угод та їх апробації на прикладі процедури угод про визнання винуватості є широке застосування цього інституту міжнародно­го кримінального процесу в Міжнародному кримінальному суді щодо Югос­лавії, де застосування такої процедури розглядається в основному в контексті каяття особи.

4. Угоди - це інститут кримінального процесу, спрямований на спрощен­ня та скорочення процедури розгляду кримінальних справ, зменшення строків перебування осіб під вартою, заощадження коштів та часу, що витрачаються на розгляд кримінальної справи, позасудове вирішення конфліктних ситуацій, зменшення навантаження на суд та суддю. Угода властива сучасному кримі­нальному процесу як держав загальної, так і континентальної правової тра­диції, вона дедалі частіше розглядається як прийнятна форма сучасного про­вадження в кримінальних справах, де обвинувачений або підсудний визнають свою вину або погоджуються з пред'явленими обвинуваченнями. Загалом уго­ду в кримінальному провадженні можна визначити як письмову згоду сторін кримінального провадження щодо вирішення кримінальної справи на взаємо­вигідних умовах, наприклад, визнання обвинуваченим своєї винуватості в об­мін на м'якшу міру покарання, ніж та, що визначена законом за злочин, у вчи­ненні якого його обвинувачено. Виходячи з зазначеної характеристики «угод» як юридичних домовленостей між обвинуваченим та обвинувачем, вбачається певн