Компетентному органу запитуючої держави надсилається копія остаточного процесуального рішення, що набуло законної сили.

1. Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка почина­ється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдино­го реєстру досудових розслідувань і закінчується прийняттям рішення про закриття кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, кло-

отання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (див. комен-тар доп. 5 ч. іст.ЗКПК).

2. Коментована стаття передбачає, що кримінальне провадження, яке пере­йняте від компетентних органів іншої держави, починається з досудового роз­слідування, яке здійснюється згідно з вимогами КПК. А це означає, що досудове розслідування за кримінальним провадженням, яке перейняте від іншої держави, повинно розпочинатися з моменту внесення про це відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Під час проведення розслідування дозволяється проводи­ти будь-які процесуальні дії, передбачені КПК: викликати осіб, проводити слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, повідомляти особі про підозру, засто­совувати заходи забезпечення кримінального провадження, фіксувати кримінальне провадження за допомогою технічних засобів, приймати процесуальні рішення та звертати їх до виконання тощо.

3. Оцінка відомостей, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження, повинна здійснюватись відповідно до вимог КПК України (див. коментар до ст.ст. 86-89 КПК) з урахуванням особливостей порядку їх збирання.

4. У коментованій статті встановлена презумпція допустимості доказів, одер­жаних на території іншої країни, якщо вони посвідчені і передані у встановлено­му порядку, це не порушує засад кримінального судочинства, передбачених Конституцією України та КПК, і вони не отримані з порушенням прав люди­ни і основоположних свобод. Отже, якщо під час кримінального провадження з'ясується, що ці докази були одержані з порушенням умов справедливого прова­дження, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р. (особа не була своєчасно і на зрозумілій мові поінформована про характер і причини пред'явленого їй обвинувачення або не мала достатньо часу і можливостей для підготовки до свого захисту, а також можливості захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, допитувати свідків обвинувачення тощо), то такий доказ має бути визнаний недопустимим.

5. Для того щоб докази, одержані в порядку, передбаченому цією статтею, могли використовуватися у вітчизняному кримінальному судочинстві, можуть знадобитися певні дії, спрямовані на їх процесуальну адаптацію, а саме: пере­клад протоколів слідчих дій та інших документів на українську або іншу мову, якою здійснюється судочинство; огляд предметів і документів, що мають озна­ки речових доказів.

6. При засуджені на території України осіб, кримінальне провадження Щодо яких передано з іншої країни, призначене їм покарання не може переви­щувати верхньої межі санкції, передбаченої кримінальним законом іноземної Держави, на території якої було вчинене кримінальне правопорушення.

7. Копія постанови про закриття кримінальної справи чи вироку, що на­орав законної сили, направляється Міністерству юстиції України, Генеральній прокуратурі України чи іншому уповноваженому органу для інформування

зацікавленої іноземної установи про результати кримінального переслідування у справі, що була передана в Україну для подальшого провадження.

Стаття 599. Порядок і умови передання кримінального проваджен­ня компетентному органу іншої держави

1. Клопотання слідчого, погоджене з прокурором, прокурора або суду про передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави розглядаються уповноваженим (центральним) органом України протягом двадцяти днів з моменту надходження.

2. Незакінчене кримінальне провадження може бути передане іншій державі за умови, що видача особи, яка підлягає притягненню до кримі­нальної відповідальності, неможлива або у видачі такої особи Україні від­мовлено.

3. Слідчий, прокурор або суд на вимогу уповноваженого (централь­ного) органу України поновлює кримінальне провадження, продовжує -якщо це дозволяється цим Кодексом - строки розслідування або тримання під вартою з урахуванням часу, необхідного для перейняття його компе­тентним органом іноземної держави.

1. Відповідно до ст. 10 КК України громадяни України та особи без грома­дянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримі­нальної відповідальності. Іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебува­ють на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.

2. Ініціатива щодо передачі кримінального переслідування органам інозем­ної держави завжди виходить від слідчого, прокурора, суду (судді), у провадженні яких знаходяться матеріали кримінального провадження. Відповідне рішення при­ймається ними лише за наявності достатніх підстав, що засвідчують необхідність застосування цього міжнародного механізму кримінальної юстиції, та визначених законом умов.

3. Клопотання слідчого або суду повинно відповідати вимогам ст. 600 КПК і розглядається Генеральною прокуратурою України або Міністерством юстиції України у строк не більш ніж двадцять днів з моменту його надходження.

4. Матеріали кримінального провадження можуть бути направлені для по­дальшого розслідування іноземному правоохоронному органу за умови проведення в повному обсязі всіх можливих процесуальних дій на території України (див. на­каз генерального прокурора України від 5 травня 2011 р. № 8 гн «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги у кримінальних справах»). Це звільняє іноземні компетентні органи від необхідності у подальшому звертатись з клопотаннями про виконання

справі процесуальних дій, що, своєю чергою, суттєво зменшує час розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень.

5 Підготовлені матеріали направляються залежно від міжнародного до­говору до Міністерства юстиції чи Генеральної прокуратури України. У коло

бов'язків цих органів входить перевірка законності і обгрунтованості прийнят­тя слідчим, прокурором, судом (суддею) рішення про передання кримінального

провадження.

6 При підготовці звернення про передання кримінального провадження до іноземного компетентного органу має бути забезпечена ретельна перевір­ка наявності договірних відносин із запитуваною державою з питань передачі провадження; законність та обгрунтованість початку досудового розслідуван­ня- всебічність, повнота та об'єктивність розслідування чи судового розгляду кримінального правопорушення на території України; наявність перекладу ма­теріалів кримінального провадження; наявність строків давності притягнення до відповідальності за розслідуваний злочин згідно з чинним законодавством України; належне оформлення процесуальних документів та матеріалів кримі­нального провадження.

7. Якщо особа в момент направлення клопотання про передання кримі­нального провадження тримається під вартою на території України, вона до­ставляється на територію запитуваної сторони. Передача такої особи відбува­ється у порядку, передбаченому для здійснення екстрадиційної процедури.

8. При передачі матеріалів кримінального провадження (кримінальної спра­ви) до іншої країни їх належним чином засвідчені копії зберігаються в органі, який проводив розслідування.

Стаття 600. Зміст та форма клопотання про передання криміналь­ного провадження іншій державі

1. Зміст та форма клопотання про передання кримінального прова­дження повинні відповідати вимогам цього Кодексу та відповідних між­народних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Клопотання про передання кримінального провадження повинно містити:

1) назву органу, який здійснює кримінальне провадження;

2) посилання на відповідний міжнародний договір про надання право­вої допомоги;

3) найменування кримінального провадження, передання якого за­питується;

4) опис кримінального правопорушення, що є предметом криміналь­ного провадження, та його правову кваліфікацію;

5) прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої здійснюється кримі­нальне провадження, дату і місце народження, місце проживання або пере­бування та інші відомості про неї.

3. До клопотання додаються такі документи:

1) матеріали кримінального провадження;

2) текст статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення, щодо якого здійсню­ється провадження;