Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи м-конним представником, прокурором.

10. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

11. У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подаль­шого тримання особи під вартою або її звільнення.

12. За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах тери­торіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одно­го разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.

13. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

14. Центральний орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадицій­ного арешту до осіб, зазначених у частині другій статті 589 цього Кодексу.

1. Екстрадиційний арешт є заходом процесуального примусу у вигляді взят­тя особи під варту з метою забезпечення її видачі (екстрадиції). Після затриман­ня особи, яка знаходиться у міжнародному розшуку, застосування слідчим суддею до неї тимчасового арешту та наступного надходження запиту компетентного ор­гану іноземної держави про видачу особи прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

2. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються: засвідчена копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екс­традицію); документи про громадянство особи; наявні матеріали екстрадицій-ної перевірки. Ці матеріали мають бути перекладені державною мовою або ін­шою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

3. Після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропо­нує їй зробити заяву щодо запиту про видачу (у вигляді пояснень особи щодо підстав її видачі, зокрема, про наявність обставин, що можуть перешкоджати

видачі), а якщо вона не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача. Суд повинен перевірити запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і ви­носить ухвалу або про застосування екстрадиційного арешту або про відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав. Зокрема, суд перевіряє, чи немає обставин, за наявності яких видача затрима­ної особи не здійснюється, наприклад, за вчинення військових або політичних правопорушень; у зв'язку із закінченням строків давності; коли порушується питання про видачу громадянина України або осіб, які постійно проживають в Україні, біженців тощо.

Коментована стаття встановлює межі судового дослідження, зокрема, за­значаючи, що при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Обставинами, що можуть впливати на рішення слідчого судді про застосування екстрадиційного арешту та вказувати на те, що особа, видача якої запитується, перебуваючи на волі, може ухилитися від слід­ства та суду, є відсутність зареєстрованого місця проживання, відсутність місця роботи, сім'ї, тривалість розшуку запитуючою державою.

4. Ця ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи закон­ним представником, а також прокурором.

5. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не пе­решкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

6. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про ви­дачу особи та її фактичної передачі, але не може тривати більш ніж 12 місяців. Коментована стаття встановлює порядок періодичності перевірки наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою чи наявності підстав для її звільнення. Зокрема, слідчий суддя за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення, а за скаргою особи, до якої застосовано екстра­диційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.

7. Центральний орган України невідкладно письмово інформує Управ­ління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біжен­ців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, яким надано статус біженця, статус особи, яка потребує до-

аткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні і вона не може Ути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній держа-> Де н здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси,

'1137

віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціаль­ної групи або політичних переконань.

Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обгрунтова­них побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадян­ської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи грома­дянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього по­стійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазна­чених побоювань (ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Стаття 585. Застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із три­манням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної дер­жави

1. За наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо та­кої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екс-традиційним арештом).

2. При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково враховує:

1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень;

2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходя­чи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопо­рушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики;

3) вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується;

4) міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї ро­дини та утриманців.

3. У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про її ви­дачу, умов обраного запобіжного заходу слідчий суддя за клопотанням про­курора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи.

1. Коментована стаття передбачає можливість застосування інших засобів процесуального примусу із забезпечення екстрадиції особи, якщо вона звільне­на з-під варти. Зокрема, під час розгляду клопотання прокурора про застосуван­ня екстрадиційного арешту слідчий суддя, за наявності обставин, які можуть гарантувати запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі,

може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом). Це може бути особиста порука (див. ко­ментар до ст. 180 КПК); домашній арешт (ст. 181 КПК), застава (ст. 182 КПК)

тощо.

2. До обставин, які можуть гарантувати запобігання втечі особи та забез­печення у подальшому її видачі, слідчий суддя додає: відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних про­ваджень; тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується; міцність соціаль­них зв'язків особи, зокрема, наявність у неї родини та утриманців.

3. Якщо після обрання слідчим суддею запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, особа, щодо якої він обраний, порушила умови об­раного запобіжного заходу, слідчий суддя за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечен­ня видачі особи.

Стаття 586. Припинення тимчасового арешту або запобіжного за­ходу

1. Тимчасовий арешт або запобіжний захід припиняється в разі, якщо:

1) центральний орган України в передбачені міжнародним договором України строки не отримав запит про видачу особи (екстрадицію);

2) під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наяв­ності яких видача особи (екстрадиція) не здійснюється;

3) компетентний орган іноземної держави відмовився вимагати ви­дачу особи;

4) центральним органом України прийнято рішення про відмову у ви­дачі особи (екстрадиції).

2. Скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу здійсню­ється прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Се­вастополя або його заступником за дорученням (зверненням) центрально­го органу України, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, за погодженням з відповідним центральним органом України. Копія постанови про скасування тимчасового арешту або запобіжного за­ходу надсилається уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, слід­чому судді, який приймав рішення про застосування тимчасового арешту або запобіжного заходу, а також особі, щодо якої застосовувався запобіж­ний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.

1. Коментована стаття розглядає питання припинення тимчасового аре­шту або інших запобіжних заходів. Визначено, що тимчасовий арешт або

запобіжний захід припиняється в разі, якщо: (1) в установлені строки не отри­мано запит про видачу особи; (2) встановлено обставини, за наявності яких видача особи не здійснюється (наприклад, особа є громадянином України, або вона є біженцем чи отримала політичний притулок в Україні та ін.); (3) компе­тентний орган іноземної держави відмовився вимагати видачу особи; (4) цен­тральним органом України прийнято рішення про відмову у видачі особи.

2. Скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу здійснюється прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя або його заступником за дорученням центрального органу України, а у випад­ку, коли під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наявності яких видача особи не здійснюється, за погодженням з відповідним централь­ним органом України.

3. Копія постанови про скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу надсилається заінтересованим особам (до місця ув'язнення, слідчому судді, особі, щодо якої застосовувався запобіжний захід, не пов'язаний із три­манням під вартою).

Стаття 587. Проведення екстрадиційної перевірки

1. Бкстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати ви­дачі особи, проводиться центральним органом України або за його дору­ченням чи зверненням прокуратурою Автономної Республіки Крим, об­ласті, міст Києва і Севастополя.

2. Екстрадиційна перевірка здійснюється протягом шістдесяти днів. Цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом Укра­їни.