Діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.

3. У разі перейняття кримінального провадження Генеральна проку­ратура України в порядку, передбаченому цим Кодексом, доручає здійснен­ня досудового розслідування відповідному прокурору, про що повідомляє державу, яка надіслала запит.

4. При відмові перейняти кримінальне провадження Генеральна про­куратура України повертає матеріали відповідним органам іноземної дер­жави з обгрунтуванням підстав відмови.

1. Коментована глава регулює порядок передачі кримінального переслі­дування особи за правопорушення, вчинене на території України, компетентним органам іншої держави, а також діяльність національних правоохоронних органів, спрямовану на задоволення клопотання відповідної іноземної установи з пере­йняття матеріалів кримінального провадження для їх подальшого розслідування або судового розгляду згідно з вітчизняним законодавством у зв'язку із вчиненням Діяння, яке відповідно до чинного законодавства України є кримінальним правопо­рушенням (див. Європейська конвенція про передачу провадження у криміналь­них справах від 15 травня 1972 p.).

2. Відповідно до ст.ст. 7, 8 КК України громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні і які вчинили злочин за її

межами, підлягають кримінальній відповідальності за українським кримі­нальним законодавством, якщо інше не передбачено міжнародними договора­ми України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні кримінальній відпові­дальності у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені КК України тяжкі та особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

3. Центральними компетентними органами від України, уповноваженими здійснювати міжнародно-правову допомогу у вигляді перейняття кримінально­го провадження, є Генеральна прокуратура України щодо кримінальних прова­джень під час досудового розслідування та Міністерство юстиції України щодо кримінальних проваджень під час судового провадження.

4. Клопотання компетентних правоохоронних органів інших держав про перейняття Україною кримінального переслідування слід розглядати як при­від до початку досудового або судового провадження. Органи досудового роз­слідування, прокурор або суд не зв'язані межами клопотання про перейняття кримінального переслідування особи і можуть розширити його обсяг, надати йому іншу юридичну оцінку або закрити кримінальне провадження.

5. Зазначене клопотання розглядається протягом двадцяти днів з дня його надходження. Порядок обрахування строків розгляду та вирішення дано­го клопотання здійснюється відповідно до вимог ст. 115 КПК. В ході розгляду клопотання вивчається його зміст і додані до нього матеріали, а також можуть за­стосовуватись окремі процесуальні засоби перевірки законності й обґрунтованості перейняття кримінального переслідування. Зокрема, ст. 17 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 р. перед­бачає, що особі, кримінальне переслідування щодо якої передається, повинна бути надана можливість подати свої аргументи до прийняття українськими органами рішення стосовно отриманого клопотання.

6. Коментована стаття містить перелік умов, за наявності яких (однієї або кількох з них) може відбутися перейняття Україною кримінального проваджен­ня від компетентних органів іншої держави.

Особа, яка притягується до кримінальної відповідальності, є громадяни­ном України і перебуває на її території. До громадян України належать: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності Укра­їни (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України; 2) особи, не­залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживан­ня, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом Украї­ни «Про громадянство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на по­стійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено

1152 -

апис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками _в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазна­чені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України (див. Закон України від 18 січня 2001 р. «Про громадянство України»).

Особа, яка притягується до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовле­но. Під іноземцем слід розуміти особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадян­ства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (див. Закон України від 22 вересня 2011 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Територією України є суша, води, надра, повітряний простір, що обмежені лінією і вертикальною поверхнею, яка проходить по цій лінії, і є державним кордоном України (див. Закон України від 4 листопада 1991 р. «Про державний кордон України»). До території України також відносяться: військові судна, що приписані до портів на території України і плавають під прапором України, не­залежно від того, де вони перебувають - у відкритому морі, в територіальних водах чи портах інших держав; невійськові судна, що приписані до портів на території України і плавають під прапором України, - у відкритому морі; вій­ськові повітряні судна України, приписані до аеропортів на території України, під розпізнавальним знаком України, де б вони не знаходились - у відкритому повітряному просторі, у повітряному просторі чи на аеродромі іншої держави; невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на території України, - у відкритому повітряному просторі; територія дипломатичних пред­ставництв України за кордоном; територія розташування військових частин Збройних Сил України за кордоном.

7. Частина 1 ст. 589 КПК передбачає випадки, за наявності яких іноземній державі відмовляється у видачі особи, щодо якої надійшов запит. Окрім того, у видачі особи може бути відмовлено, якщо правопорушення, за яке вимагається видача, карається смертною карою за законодавством держави, що звертається із запитом; правопорушення, у зв'язку з яким запитується особа, розглядаєть­ся державою, яка звертається із запитом, як політичне або пов'язане з ним; є підстави вважати, що запит про видачу особи за вчинення звичайного кримі­нального правопорушення спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання тощо.

8. Кримінальне провадження може бути перейняте Україною й у разі на­дання іноземною державою письмових гарантій про те, що особа, щодо якої Ухвалено вирок в Україні, у майбутньому не піддаватиметься у державі, яка

звернулась із запитом, державному обвинуваченню за те ж саме кримінальне правопорушення.

Запит про перейняття кримінального провадження від іноземної держави повинен стосуватися діяння, яке відповідно до закону України про кримінальну відповідальність є злочином чи кримінальним проступком.

9. Рішення про перейняття кримінального провадження від іноземної дер­жави або відмову в цьому оформлюється постановою, яка повинна відповідати вимогам ст. 110 КПК.

Приймаючи рішення про перейняття кримінального провадження від іно­земної держави, Генеральна прокуратура України дає доручення відповідному територіальному прокурору (області, міста, району) провести досудове розслі­дування, яке здійснюється відповідно до положень розділу III КПК. Рішення про відмову у перейнятті кримінального провадження приймається за наявнос­ті обставин, передбачених ст. 596 КПК.

Стаття 596. Неможливість перейняття кримінального провадження Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо:

1) не дотримані вимоги частини другої статті 595 цього Кодексу або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) щодо цієї ж особи у зв'язку ї тим же кримінальним правопорушен­ням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок;

3) щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушен­ням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується;

4) щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушен­ням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від від­бування покарання у зв'язку з помилуванням або амністією;