Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складас клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. За наявності достатніх підстав слідчий може прийняти рішення з такої категорії кримінального провадження про: а) закриття кримінального прова­дження; б) складення клопотання про застосування примусових заходів медич­ного характеру.

2. Тільки прокурор приймає постанову про закриття кримінального про­вадження, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або особа не вчиняла це суспільно небезпечне діяння чи кримінальне правопо­рушення, або/та ця особа не є суспільно небезпечною внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 284, п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 505 КПК).

3. Постанова прокурора про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в порядку, передбаченому п.п. З, 4 ч. 1 ст. 303 КПК. Скарга на постанову прокурора може бути подана особою протягом десяти днів з момен­ту отримання нею копії такої постанови (ч. 1 ст. 304 КПК).

4. Постанова прокурора про закриття кримінального провадження надси­лається до місцевих органів охорони здоров'я.

5. Якщо слідчий складає клопотання про застосування примусових захо­дів медичного характеру (ч. 2 ст. 292, ч. З ст. 511 КПК), то прокурор затверджує його і надсилає до суду.

У клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені обставини, що зазначені в ст. 505 КПК, а також підста­ви для застосування примусових заходів медичного характеру та інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.

6. Прокурор може самостійно скласти клопотання про застосування при­мусових заходів медичного характеру і надіслати його до суду.

7. Одночасно із переданням клопотання про застосування примусових за­ходів медичного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати копію такого клопотання та реєстру матеріалів досудового розслідування за­конному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається за­стосування цих заходів (ст. 293 КПК).

Стаття 512. Судовий розгляд

1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому за­сіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої пе­редбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не

Є обов'язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.

2. Судовий розгляд завершується постановлениям ухвали про засто­сування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх за­стосуванні.

3. У разі об'єднання в одне провадження кримінального проваджен­ня, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухва­лення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування приму­сових заходів медичного характеру.

1. Законодавець визначає особливий порядок судового розгляду, який пе­редбачає додаткові гарантії прав і свобод особи, стосовно якої є необхідність у застосуванні примусових заходів медичного характеру.

2. Суд не вправі спрощувати судовий розгляд кримінальних проваджень про застосування примусових заходів медичного характеру. Судовий розгляд у таких випадках, маючи деяку специфіку, пов'язану з особливостями прова­дження, передбаченими главою 39 КПК, відбувається за загальними правилами судового розгляду (глави 27-29 КПК).

3. Судовий розгляд таких кримінальних проваджень здійснюється суддею одноособово, за участі прокурора, законного представника та захисника. Вод­ночас, участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов'язковою.

4. Оскільки в цій категорії кримінального провадження відсутнє обвину­вачення, в своїй промові прокурор повинен підкреслити та вказати на обстави­ни, які свідчать про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру, а також навести обгрунтовані докази.

У судовому розгляді також відсутній допит особи, стосовно якої вирішу­ється питання щодо застосування заходів медичного характеру, навіть якщо вона присутня в залі судового засідання, оскільки показання цієї особи не є доказами, хоча вона може дати пояснення з приводу обставин кримінального провадження, якщо цьому не перешкоджає характер розладу її психічної ді­яльності.

5. Судовий розгляд завершується одним із таких рішень: постановлениям ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, постанов­лениям ухвали про відмову в їх застосуванні.

6. У випадку об'єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється в загальному порядку, та кримінального провадження щодо застосу­вання примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому за­сіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог КПК.

-1035

7. По закінченні судового розгляду суд у нарадчій кімнаті ухвалює вирок щодо обвинуваченого та ухвалу щодо застосування примусового заходу медич­ного характеру.

Стаття 513. Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо засто­сування примусових заходів медичного характеру

1. Під час постановления ухвали про застосування примусових захо­дів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопо­рушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопо­рушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопору­шення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного ха­рактеру і якщо слід, то які.

2. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопору­шення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосу­вання покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового заходу медичного характеру.

3. Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне право­порушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, криміналь­не правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне прова­дження.

4. Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчи­нила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або вна­слідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримі­нального провадження щодо застосування примусових заходів медичного

Характеру.

5. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального пра­вопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне прова­дження в загальному порядку.

1. Ухвала суду у кримінальному провадженні виноситься в нарадчій кім­наті. Коментована стаття містить перелік питань, які вирішуються в тому по­рядку, як вони викладені в ній.

2. Суд повинен вирішити послідовно всі зазначені в цій статті питання. Залежно від обставин кримінального провадження суд вирішує також питання про речові докази, судові витрати, оплату праці захисника, про скасування за­ходів забезпечення кримінального провадження, про заходи піклування про не­повнолітніх дітей і заходи з охорони майна особи, до якої засновані примусові заходи медичного характеру.

3. При встановленні неосудності або обмеженої осудності особи слід виходити з наявності двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного). Медичний критерій припускає наявність в особи хронічно­го психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, сла­боумства або іншого хворобливого стану психіки. Встановлення і діагности­ка психічного стану особи належить до компетенції експертів-психіатрів. В юридичному критерії слід виділити два аспекти: особа не здатна чи здатна не повною мірою усвідомлювати свої дії; особа не здатна чи здатна не повною мірою керувати своїми діями. Ці аспекти встановлює суд шляхом всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів.

4. Про види примусових заходів медичного характеру див. ст. 94 КК Укра­їни і коментар до ст. 503 КПК.

5. Розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження про засто­сування примусових заходів медичного характеру, суд у нарадчій кімнаті може постановити ухвалу: а) про застосування примусового заходу медичного харак­теру; б) про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру та закриття кримінального провадження.

6. Якщо суд визнає за необхідне застосування примусового заходу медич­ного характеру, то він в ухвалі визначає його вид з урахуванням характеру і тяжкості психічної хвороби, тяжкості вчинення суспільно небезпечного діяння, а також ступеня небезпеки психічно хворого.

7. Призначивши примусове лікування, суд одночасно повинен прийняти рішення про скасування з часу доставки неосудного для госпіталізації до психі­атричного закладу запобіжного заходу, якщо такий був до нього застосований, а також вирішити питання про речові докази відповідно до вимог ст. 100 КПК та процесуальні витрати.

В ухвалі про застосування примусового заходу медичного характеру обов'язково має бути зазначено, що збитки, заподіяні неосудним або обмежено осудним (якщо вони були), відшкодовуються в порядку цивільного судочин­ства.

8. Якщо суд встановить, що суспільно небезпечне діяння або кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, він постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

9. У випадку, якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небез­печне діяння або кримінальне правопорушення, суд постановляє аналогічне

рішення.

10. Не можна застосовувати примусові заходи медичного характеру до особи, якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння вона вчинила в стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів.

Закриваючи кримінальне провадження, суд має повідомити про це органи охорони здоров'я для взяття такої особи на облік і здійснення необхідного лі­карського нагляду за нею.

11. Якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечно­го діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, кри­мінальне провадження має бути закрите судом. У цьому випадку після закрит­тя судом кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

Стаття514. Продовження, зміна або припинення застосування при­мусових заходів медичного характеру

1. Продовження, зміна або припинення застосування примусових за­ходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається

Лікування.

2. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діян­ня у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

3. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосу­вання примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

4. Питання про продовження застосування примусового заходу медич­ного характеру, призначеного судовим рішенням суду іноземної держави стосовно особи, переданої в Україну в порядку, передбаченому статтями 605-611 цього Кодексу та міжнародними договорами України, вирішується за результатами судового розгляду.

1. На відміну від покарання, термін застосування примусових заходів ме­дичного характеру наперед не визначається і не обмежується якимось строком.

Стаття 514 КПК регулює продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру лише щодо осіб, які вчинили суспіль­но небезпечне діяння в стані неосудності.

Про скасування таких заходів щодо осіб, які після вчинення кримінального правопорушення захворіли на психічну хворобу, див. ст. 515 КПК і коментар до неї.

2. Питання продовження, зміни або припинення застосування примусо­вих заходів медичного характеру вирішується судом, у межах територіальної юрисдикції якого застосовується такий захід чи відбувається лікування. Суд за місцем лікування такої особи вирішує ці питання в тому випадку, коли ухвала суду виконується поза місцем діяльності суду, який застосував заходи медич­ного характеру.

3. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного ха­рактеру може відбутися, якщо особа видужала або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру і вона не становить більше небезпеки для суспільства.

4. Приводом до розгляду кримінального провадження відповідно до ч. З ст. 514 КПК є подання лікаря-психіатра медичного закладу, де тримається ця особа (ст. 95 КК). Судовий розгляд здійснюється в порядку, передбаченому ст. 512 КПК. До подання представника медичного закладу додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

5. У судове засідання викликаються: прокурор, захисник, представник ме­дичного закладу, представник лікарської комісії, що дала висновок, особа щодо якої вирішується питання про продовження, зміну або припинення застосуван­ня примусових заходів медичного характеру (якщо дозволяє стан її здоров'я).

6. На основі медичних і соціальних показників суд вправі змінити при­мусові заходи медичного характеру і у зв'язку з цим тип психіатричного закла­ду, перевести особу в психіатричний заклад з менш суворим наглядом. Заміна більш суворого виду примусового заходу на менш суворий (ч. 1 ст. 94 КК) не спричинює потребу в поступовому скасуванні цих заходів.

7. Якщо особі судовим рішенням суду іноземної держави призначено за­стосування примусового заходу медичного характеру і ця особа передана в Україну в порядку, передбаченому ст.ст. 605-611 КПК, то питання про продо­вження застосування цього заходу вирішується лише за результатами судового розгляду в Україні.

Стаття 515. Відновлення кримінального провадження 1. У разі видужання особи, яка після вчинення кримінального пра­вопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які по­збавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє за­стосування примусових заходів медичного характеру.

2. Постановления ухвали суду про припинення застосування приму­сових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.

3. У разі засудження цієї особи до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі час її перебування в медичній установі {враховується у строк відбування покарання.

4. Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної від­повідальності або прийнято закон, який усуває кримінальну відповідаль­ність за вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне проваджен­ня підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.

1. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КК у випадку припинення застосування при­мусових заходів медичного характеру в зв'язку з видужанням особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів виносить про це свою ухвалу, яка є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.

2. Відповідно до закону особа, яка видужала після примусового лікуван­ня, може бути притягнута до кримінальної відповідальності і нести покарання, якщо не закінчилися строки давності.

3. Особам, засудженим до одного з видів покарань, перелічених в ч. З ст. 515 КПК, чи перебування в лікувальній установі зараховується у строк від­бування покарання (ст. 540 КПК).

4. Якщо під час розгляду питання про відновлення кримінального про­вадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відпові­дальності або прийнято закон, який усуває кримінальну відповідальність, таке кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо особа, не заперечує проти цього.

Стаття516. Оскарження ухвали суду

1. Ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні примусо­вих заходів медичного характеру, продовження, зміну, припинення застосу­вання примусових заходів медичного характеру або відмова у цьому може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На ухвалу суду про закриття кримінального провадження щодо за­стосування примусових заходів медичного характеру у такому разі можуть бути внесені заперечення, які викладаються в апеляційній скарзі, що по­дається за наслідками судового розгляду в загальному порядку, передбаче­ному цим Кодексом.

1. Питання, пов'язані з оскарженням ухвали суду регулюються відповід­ними главами 31 і 32 КПК (подача апеляцій, розгляд кримінального проваджен­ня за апеляціями і касаційне провадження).

2. На ухвалу про застосування чи відмову в застосуванні примусового за­ходу медичного характеру, продовження, зміну або його припинення може бути подана апеляційна скарга законним представником чи захисником особи, щодо якої вирішувалося питання про це, протягом тридцяти днів з моменту її про­голошення. Поряд з особами, які уповноважені подавати скаргу, не згадується особа, яка хворіє на тяжкий психічний розлад, оскільки в більшості випадків вона просто фактично не здатна скласти такий документ. Однак якщо така осо­ба подала скаргу, то вона повинна бути прийнята судом після перевірки її ав­торства.

3. Заперечення на ухвалу суду про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути ви­кладені в апеляційній скарзі, яка подається за наслідками судового розгляду (ст. 392 КПК).

4. Касаційна скарга може бути подана законним представником та захис­ником особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру, у строки, передбачені ст. 426 КПК, тобто протягом трьох місяців з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної ін­станції.

Глава 40.