Генерального прокурора України, його заступника.

1. Згідно зі ст. 21 Конституції України всі люди є рівними у своїх пра­вах. Однак у главі 37 КПК встановлені суттєві винятки із загальних правил кримінального провадження щодо певних категорій осіб. У коментованій статті зазначені категорії за особливостями діяльності, виконуваної ними поза межами кримінального провадження, класифікуються на кілька груп: 1) поса­дові особи виборних державних органів і органів місцевого самоуправління (народні депутати; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; голова Рахункової палати, його перший заступник, заступник, головний контр­олер та секретар Рахункової палати; депутати місцевих рад); 2) посадові та інші особи судової влади (судді Конституційного Суду України, професійні судді, а також присяжні і народні засідателі на час здійснення ними правосуддя; 3) кан­дидати у Президенти України; 4) посадові особи правоохоронних органів (ге­неральний прокурор та його заступник); 5) адвокати.

Під час застосування статей глави 37 слід зважати на те, що особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб встановлені не лише цією главою, а й відповідними статтями інших глав КПК, а також інших зако­нів України («Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судоустрій і статус суддів», «Про вибори Президента України», «Про ста­тус народного депутата України» тощо).

2. Кандидати у народні депутати і кандидати у депутати місцевих рад, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під ка­тегорію осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального про­вадження, не підпадають.

3. Для вирішення питання про застосування норм коментованої гла­ви щодо суб'єктів, зазначених у цій статті, необхідно чітко встановити,

-995

чи перебуває особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, у зазна­ченому правовому статусі.

Так, повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присяги особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати при­сягу має наслідком втрату депутатського мандата (ч. 1 ст. 2 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»).

Однак Конституційний Суд України визначив, що гарантії депутатської недоторканності відповідно до положень ч. З ст. 80 Конституції України по­ширюються на народних депутатів України з моменту визнання їх обраними за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень. Якщо громадянина обрано народним депутатом України після пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину чи після арешту, подальше проваджен­ня у кримінальній справі стосовно такого депутата може бути продовжено за наявності згоди Верховної Ради України на притягнення його до кримінальної відповідальності або арешт. Такий підхід забезпечує реалізацію принципу рів­ності всіх народних депутатів України щодо гарантій депутатської недоторкан­ності (абз. 5 п. 4 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27 жов­тня 1999 року у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. З ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність п. 5 Рішення Конституцій­ного Суду України від 26 червня 2003 року № 12-рп/2003 у справі за консти­туційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень чч. 1,3 ст. 80 Конституції України, ч. 1 ст. 26, чч. 1, 2, 3 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» та за конституційним по­данням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення поло­ження ч. З ст. 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України). Народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень (ч. 1 ст. 27 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»).

За загальним правилом повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скли­кання (ч. 2 ст. 2 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»). Про дострокове припинення повноважень народного депу­тата України див. ст.ст. 4 і 5 цього Закону.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за ви­нятком відповідальності за образу чи наклеп (ч. 2 ст. 80 Конституції України). Це означає, що народний депутат України і після припинення депутатських

повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за за­значені дії.

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень (ч. 2 ст. 7, ч. З ст. 20 Закону України від 23 грудня 1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»). Уповноважений Верховної Ради України з прав люди­ни призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України. Припинення повноважень та звільнення з посади Уповноваженого оформля­ються відповідною постановою Верховної Ради України (ч. 5 ст. 9 цього ж За­кону). Він призначається строком на п'ять років, який починається з дня скла­дення ним присяги на сесії Верховної Ради України (ст. 5 цього ж Закону).

5. Коментована глава не стосується випадків притягнення до юридичної відповідальності Президента України, оскільки воно здійснюється згідно з про­цедурою імпічменту, передбаченою ст. 111 Конституції України.

Конституційний Суд України визначив, що під поняттями «право недо­торканності людини» та «право недоторканності Президента України» розу­міються різні конституційні інститути. Суттєві властивості цього права Пре­зидента України надають йому ознак посадово-функціонального імунітету, що зумовлено публічно-правовим статусом Президента України, встановленим виключно Конституцією України. Право недоторканності Президента Укра­їни не може бути скасоване, призупинене або обмежене шляхом порушення проти нього кримінальної справи і переслідування у порядку кримінального судочинства. Водночас Конституційний Суд України зазначає, що право не­доторканності Президента України має обмеження в часі і діє, відповідно до Конституції України, лише на час виконання ним повноважень (п. З Рішення Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 р. № 19-рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлу­мачення положень ч. 1 ст. 105, ч. 1 ст. 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України). Це означає, що Прези­дента України після завершення його повноважень може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, а також вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та здійснено інші заходи, передбаче­ні кримінальним процесуальним законом.

Встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним спо­собом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не аналогічна обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом. У разі порушення кримінальної спра­ви проти глави держави на нього поширювалася б юрисдикція уповноважених органів протягом усього періоду досудового слідства та розгляду справи в су­дах, що позбавило б його права недоторканності та можливості належним чи­ном виконувати покладені на нього конституційні повноваження (п. 4 Рішення

-997

Конституційного Суду України у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України).

6. Главою 37 КПК врегульовані особливості кримінального провадження, що стосуються здійснення повідомлення про підозру, затримання, обрання за­побіжних заходів у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту. Всі інші правила кримінального процесуального закону застосовуються у справах щодо категорії осіб, визначених коментованою статтею, без будь-яких винятків.

С т а т т я 48 1. Повідомлення про підозру

1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється:

1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генераль­ним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Респу­бліки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахун­кової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контроле­ру, секретарю Рахункової палати, заступникам Генерального прокурора України - Генеральним прокурором України;

3) судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяж­ному та народному засідателю на час здійснення ними правосуддя - Гене­ральним прокурором України або його заступником;