Вчинення інших дій, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана верховною радою України.

2. Запит компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу виконується упродовж одного місяця з дати його над­ходження до безпосереднього виконавця. За необхідності виконання склад­них та великих за обсягами процесуальних дій, у тому числі таких, що потребують погодження прокурора або можуть бути проведені лише на підставі ухвали слідчого судді, строк виконання може бути продовжений центральним органом України або органом, уповноваженим здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до час­тини третьої статті 545 цього Кодексу.

3. Складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або суддею документи для забезпечення виконання запиту про міжнародну правову допомогу підписуються зазначеними посадовими особами та скрі­плюються печаткою відповідного органу. Отримані за результатами вико­нання запиту від інших відомств, установ чи підприємств (незалежно від форми власності) документи повинні бути підписані їхніми керівниками та скріплені печаткою відповідного відомства, установи чи підприємства. Орган досудового розслідування або слідчий передає матеріали виконання запиту прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, для перевірки повноти і законності проведених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

4. Отримані під час виконання запиту про міжнародну правову допо­могу документи направляються компетентному органу іноземної держави у порядку, встановленому відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

5. У разі відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою виконання запиту про міжнародну правову допомогу здійснюється з дотриманням вимог цієї статті, а отримані документи на­правляються центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги дипломатичним шляхом.

6. При передачі матеріалів компетентному органу іноземної держа­ви центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, може встановити відповідно до законодавства та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, обмежен­ня щодо використання таких матеріалів.

7. У разі неможливості виконати запит про міжнародну правову допомо­гу, а також у разі відмови у наданні міжнародної правової допомоги з підстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу, центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зно­сини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, повертає такий запит компетентному органу іноземної держави із зазначенням причин.

1. На центральний (уповноважений) орган або на орган, визначений у міжнародному договорі, покладається обов'язок вирішення питань щодо мож­ливості надання міжнародної правової допомоги. Принципове вирішення пи­тання про допустимість надання правової допомоги не може бути ревізоване компетентним органом, який зобов'язаний лише безпосередньо вчиняти дії, спрямовані на виконання запиту. Одним із питань, яке вирішується при оцінці запиту, є питання співрозмірності витрат на виконання запиту та шкоди, завда­ної кримінальним правопорушенням. У виконанні запиту може бути відмовле­но, якщо витрати є неспіврозмірними шкоді або якщо це питання не врегульо­вано по-іншому відповідним міжнародним договором.

2. Частиною 2 коментованої статті встановлено загальний строк, у межах якого має бути виконаний запит. Компетентний орган не в праві самостійно ви­рішувати питання продовження такого строку, це слід погоджувати з централь­ним (уповноваженим) органом.

3. Усі документи, які потрібні для виконання запиту, повинні бути належ­ним чином оформлені, а виконання запиту на предмет повноти і законності пе­ревіряється прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

4. Вказівка на те, що документи, отримані в результаті виконання запиту, направляються дипломатичним шляхом означає, що участь у їх передачі бере і Міністерство закордонних справ України.

5. Безпідставна відмова у виконанні запиту не допускається. У випадку дмови запит підлягає поверненню із супровідним документом, в якому зазна­чаються причини неможливості виконання запиту.

—

Стаття 559. Відкладення надання міжнародної правової допомоги 1. Надання правової допомоги може бути повністю або частково від­кладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслі­дуванню або судовому розгляду, що триває в Україні.

Статтею встановлено пріоритетність досудового розслідування або судо­вого розгляду, що триває в Україні, перед наданням правової допомоги запиту­ючій стороні у випадку, якщо надання такої допомоги перешкоджатиме відпо­відному розслідуванню в Україні. Така норма закріплює пріоритет досудового розслідування та судового розгляду в Україні перед наданням міжнародної пра­вової допомоги. Відкладення повинне бути обгрунтованим, інакше це супер-ечитиме принципам міжнародного співробітництва.

Стаття 560. Завершення процедури надання міжнародної правової допомоги

1. Орган, якому було доручено виконання запиту, після здійснення необхідних процесуальних дій надсилає всі отримані матеріали уповно­важеному (центральному) органу України. У разі неправильного або не­повного виконання запиту уповноважений (центральний) орган має право вимагати додаткових заходів для виконання запиту.

Документи, отримані внаслідок виконання запиту, засвідчуються гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальні дії, та передаються уповноваженому (центральному) органу України для передання запитуючій стороні без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором.

3. Уповноважений (центральний) орган України надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту, уповноваженому (центральному) ор­гану запитуючої сторони протягом десяти календарних днів після їх отри­мання від компетентного органу України.

1. Первинну перевірку повноти виконання запиту компетентним орга­ном України здійснює уповноважений (центральний) орган. Уповноважений (центральний) орган оцінює матеріали, одержані від компетентного органу, на предмет їх правильності та повноти, відповідності проведених дій та одержа­них матеріалів виконуваному запиту про міжнародну правову допомогу. Закон дозволяє центральному органу в разі виявлення неповноти вимагати проведен­ня додаткових заходів, спрямованих на виконання запиту.

2. Коментованою статтею встановлено особливий порядок оформлення матеріалів, одержаних на виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Зокрема, матеріали засвідчуються компетентним органом відбитком гербової печатки. Обов'язок щодо перекладу матеріалів законом не встановлений, однак такий обов'язок може бути окремо встановлено у міжнародному договорі. Таким чином, «тягар» перекладу одержаних матеріалів лежить на запитуючій стороні.

3. Уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний у межах де­сяти календарних днів з моменту одержання матеріалів від компетентного ор­гану надіслати матеріали уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони. При виявленні недоліків, у межах згаданого строку, уповноважений (центральний) орган України повертає матеріали компетентному органу для вжиття додаткових заходів, спрямованих на виконання запиту про міжнародну правову допомогу.

С т а т т я 561. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги

1. На території України з метою виконання запиту про надання між­народної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені цим Кодексом або міжнародним договором.

Законодавство України не встановлює вичерпного переліку процесуаль­них дій та заходів, які можуть бути проведені в порядку надання правової до­помоги. Вони передбачені в главах 20 та 21 КПК. Перелік процесуальних дій не вичерпується посиланням на процесуальні дії, різновиди та порядок яких визначені КПК. Процесуальні дії можуть бути встановлені й у міжнародному договорі. Процесуальні дії можна класифікувати на дії, які не потребують спе­ціального дозволу, та дії, які потребують спеціального дозволу. Незважаючи на те, що процесуальна дія вчиняється в межах надання правової допомоги, якщо вона потребує спеціального дозволу суду або прокуратури, такий дозвіл необ­хідно отримувати в загальному порядку.

Стаття 562. Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу

1. Якщо для виконання запиту компетентного органу іноземної дер­жави необхідно провести процесуальну дію, виконання якої в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дія здійснюється лише за умови отримання відповідного дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не перед­бачає. Підставою для вирішення питання щодо надання такого дозволу є матеріали звернення компетентного органу іноземної держави.

2. У разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необ­хідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія може запитуватися лише після надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, вста­новленому цим Кодексом. При цьому належно засвідчена копія такого до­зволу долучається до матеріалів запиту.

1. Закон не робить виключення для процесуальних дій, проведення яких

требує спеціального дозволу, у випадку, якщо такі дії проводяться в поряд-

надання міжнародної правової допомоги. Загальний порядок одержання

p

 

спеціального дозволу повинен бути дотриманий, незважаючи на відсутність вимоги щодо одержання спеціального дозволу для процесуальної дії за законо­давством запитуючої сторони.

2. Прокурор або суд, який уповноважений надавати спеціальний дозвіл для проведення процесуальної дії, вирішує питання про її проведення, керую­чись матеріалами, наданими в межах звернення компетентним органом інозем­ної держави згідно із правилами, закріпленими в КПК.

3. Статтею врегульовано і порядок проведення процесуальних дій, які по­требують спеціального дозволу при зверненні за правовою допомогою до іно­земної держави. Законодавство незалежно від того, як вирішується питання спеціального дозволу запитуваною стороною, вимагає наявності такого дозво­лу, наданого прокурором або судом у порядку, встановленому КПК, у випадку звернення компетентним органом України для проведення процесуальної дії на території іноземної держави. Отже, одним із необхідних документів, який долучається до матеріалів запиту, є копія дозволу, наданого уповноваженим ор­ганом України для проведення процесуальної дії.

Стаття 563. Присутність представників компетентних органів за­питуючої держави

1. Представник компетентного органу іноземної держави, дозвіл на присутність якого надано відповідно до вимог цього Кодексу, не має пра­ва самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. У разі присутності під час проведення процесуальних дій такі представники повинні дотримуватися вимог законів України.

2. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, мають право спостерігати за проведенням процесуальних дій та вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, з дозволу слідчого, прокурора або суду ставити запитання, а також робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.

Положення КПК не наділяють представників компетентних органів іно­земної держави правом самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. Роль представника зводиться до спостереження за проведен­ням процесуальних дій, внесення зауважень та пропозицій щодо їх проведення. За наявності дозволу слідчого, прокурора або суду представник компетентного органу іноземної держави може ставити запитання та робити записи, зокрема із застосуванням технічних засобів.

Стаття 564. Вручення документів

1. За запитом компетентного органу іноземної держави про міжна­родну правову допомогу документи та рішення, долучені до такого запи­ту, вручаються особі, визначеній у запиті, в порядку, встановленому цією статтею.

2. Слідчий, і іноземної де

, прокурор або суд для виконання запиту компетентного ор-інозевної держави про міжнародну правову допомогу викликає особу для вручення документів. Якщо особа не з'явилася без поважних причин, до неї може бути застосовано привід у порядку, передбаченому цим Кодек­сом.

3. Орган досудового розслідування, слідчий, прокурор або суд складає протокол про вручення особі документів із зазначенням місця та дати їх вручення. Протокол підписується особою, якій вручено документи, з ви­кладом її заяв або зауважень при отриманні документів. У випадках, пе­редбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, складається також окреме підтвердження, що підписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здійснила їх вручення.

4. У разі відмови особи отримати документи, що підлягають вручен­ню, про це зазначається у протоколі. При цьому документи, що підлягають врученню, вважаються врученими, про що зазначається у протоколі.

Якщо документи, що підлягають врученню, не містять перекладу українською мовою і складені мовою, яка є незрозумілою особі, зазначеній у запиті, така особа має право відмовитися отримати документи. У такому разі документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.

6. Протокол про вручення документів передається разом з іншими до­кументами, доданими до запиту, компетентному органу іноземної держави у порядку, передбаченому статтею 558 цього Кодексу.

1. Коментованою статтею визначено порядок надання міжнародної право­вої допомоги шляхом вручення документів особі, яка перебуває на території України.

2. Особами, уповноваженими здійснювати вручення документів, є слід­чий, прокурор або суддя, які мають право викликати особу для вручення їй до­кументів та рішень, долучених до запиту про міжнародну правову допомогу. Закон дозволяє застосувати привід до особи, яка добровільно не з'явилася на виклик уповноваженої особи для вручення документів.

3. Вручення документів оформляється протоколом, в якому повинно бути зазначено місце і дата вручення документів. Особа, котрій вручаються доку­менти, може робити заяви і зауваження, які мають бути зафіксовані у протоко­лі. Окрім протоколу, вручення документів може бути зафіксовано в окремому документі - підтвердженні, яке містить інформацію про результат виконання вручення.

4. Відмова особи від одержання документів повинна бути зафіксована у протоколі. Відмова особи від одержання означає, що процесуально особі вру­чені документи та рішення.

->. Частина 5 коментованої статті встановлює вимоги до мови доку-'в, які підлягають врученню. Документ повинен містити переклад

українською мовою або має бути викладений мовою, яка зрозуміла одержу­вачу. Недотримання вимог и щодо мови документів унеможливлюй виконання процесуальної дії, якщо особа відмовилася від отримання таких/документів, а не процесуально означає, що документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.

Стаття 565. Тимчасова передача

1. Якщо для давання показань або участі в інших процесуальних діях під час кримінального провадження необхідна присутність особи, яка тримається під вартою або відбуває покарання у виді позбавлення волі на території іноземної держави і не притягується до кримінальної відпо­відальності в цьому кримінальному провадженні, орган досудового роз­слідування, прокурор, суддя або суд України, які здійснюють кримінальне провадження, складають прохання про тимчасову передачу такої особи в Україну.

2. Прохання про тимчасову передачу оформляється та направляється відповідно до порядку, передбаченого статтями 548, 551 та 552 цього Ко­дексу.

3. У разі задоволення компетентним органом іноземної держави про­хання про тимчасову передачу особи така особа має бути повернута після проведення процесуальних дій, для яких вона була передана, у погоджений з іноземною державою строк.

4. Орган досудового розслідування, прокурор, суддя або суд України, які здійснюють кримінальне провадження, складають документи про про­довження в разі необхідності строку тимчасової передачі та направляють їх центральному органу щодо міжнародної правової допомоги не пізніш як за двадцять днів до закінчення такого строку.

Рішення компетентного органу іноземної держави про тримання особи під вартою або про призначення їй покарання у виді позбавлення волі є підставою для тримання під вартою в Україні особи, яка тимчасово передана в Україну.

6. Тимчасова передача до іноземної держави особи, яка відбуває пока­рання на території України, можлива на прохання компетентного органу іноземної держави з дотриманням умов, передбачених частинами першою і третьою цієї статті.

7. Тимчасова передача особи здійснюється лише за наявності письмо­вої згоди такої особи.

1. Важливою гарантією належного розслідування кримінальних справ є процесуальна можливість залучення до участі при проведенні процесу­альних дій особи, яка утримується під вартою або відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на території іноземної держави і не притягується до кримінальної відповідальності в цьому кримінальному провадженні. За

необхідності такої участі орган досудового розслідування, прокурор, суддя або суд України складають прохання про тимчасову передачу такої особи в Україну.

2. При погодженні передання особи слід оговорити строк, необхідний для проведення вціх необхідних дій, після чого особа підлягає поверненню на те­риторію іноземної держави. Недотримання погоджених строків є недопусти­мим. У разі неможливості вчинення дій в обумовлені строки вони можуть бути продовжені виключно шляхом погодження із компетентним органом іноземної держави не пізніш як за двадцять днів до закінчення такого строку.

3. Рішення компетентного органу іноземної держави про тримання осо­би під вартою або про призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі є підставою для тримання під вартою в Україні особи, яка тимчасово передана в Україну, а тому тримання під вартою такої особи не потребує жодних додатко­вих правових рішень органів, уповноважених вирішувати питання про триман­ня під вартою за законодавством.

4. Закон допускає як тимчасову передачу особи з іноземної держави в Україну, так і передачу особи із України на територію іноземної держави з до­триманням аналізованого порядку.

5. Основною умовою для передачі особи в межах надання міжнародної правової допомоги є наявність її письмової згоди, без якої передача відбутися не може.

Стаття 566. Виклик особи, яка перебуває за межами України

1. Особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Викли­каній особі, крім підозрюваного та обвинуваченого, повідомляється про розмір і порядок відшкодування витрат, пов'язаних з викликом. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в ін­ший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Викликана особа не може бути притягнута до кримінальної відпо­відальності, затримана, стосовно неї не може бути обраний запобіжний за­хід у вигляді тримання під вартою, до неї не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження чи обмеження її особис­тої свободи як з приводу кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження, так і за будь-яке інше кримінальне правопорушення, вчинене до перетинання державного кордону України (при в'їзді в Україну). Стосовно такої особи не може бути приведений до виконання вирок, ухвалений до перетину державного кордону України у зв язку з викликом. Підозрюваний, обвинувачений або засуджений може

бути затриманий, стосовно нього може бути застосований запобігший захід або приведений до виконання вирок лише за злочин, іа значений у повістці. 3. Викликана особа втрачає гарантії, передбачені цією статтею, якщо не залишить територію України, маючи таку можливість, протягом п'ятнадцяти діб або іншого строку, передбаченого міжнародним догово­ром, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, від моменту отримання письмового повідомлення органу досудового розслі­дування, прокуратури або суду про відсутність необхідності у проведенні слідчих чи інших процесуальних дій за її участю.

1. Стаття визначає порядок та гарантії проведення виклику особи для про­вадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України. Ключовим є питання про розмір і порядок відшкодування витрат, пов'язаних з викликом, які повинні бути повідомлені викликаній особі, якщо вона не є підозрюваним чи обвинуваченим. Закон встановлює граничні строки направлення запиту та явки особи, різниця між датами направлення запиту та явкою особи повинна бути не менше шістдесяти днів.

2. Важливими є гарантії, закріплені у ч. 2 коментованої статті, існування яких унеможливить зловживання згаданим різновидом міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, - особа гарантована від будь-яких з пере­лічених примусових акцій проти неї і за будь-яке правопорушення, вчинене до перетину кордону з Україною, а стосовно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого такого роду акції можуть бути застосовані лише за злочин, зазна­чений у повістці.

Водночас закон обмежує названі гарантії для особи строком у п'ятнадцять діб від моменту отримання письмового повідомлення органу досудового роз­слідування, прокуратури або суду про відсутність необхідності у проведенні слідчих чи інших процесуальних дій за її участю. Якщо особа залишається на території України після закінчення зазначеного строку, вона втрачає гарантії, закріплені у ч. 2 ст. 566 КПК.

Стаття 567. Допит за запитом компетентного органу іноземної дер­жави шляхом проведення відео- або телефонної конференції

1. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави прово­диться у присутності слідчого судді за місцезнаходженням особи за допо­могою відео- або телефонної конференції у таких випадках:

1) неможливості прибуття певних осіб до компетентного органу іно­земної держави;

2) для забезпечення безпеки осіб;