Пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.

1. Основні положення, що встановлюють параметри повноважень суду апеляційної інстанції при зміні вироків та ухвал суду першої інстанції, відтво­рюють в основному принцип заборони погіршення правового становища обви­нуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК). Погіршенням правового становища обвинуваченого слід вважати: а) застосування норми кримінального закону, що передбачає більш суворе покарання; б) доповнення обвинувачення додаткови­ми фактами, що впливають чи навіть і не впливають на кваліфікацію кримі­нального правопорушення за більш суворим кримінальним законом.

2. Відповідно до ч. 1 коментованої статті суд апеляційної інстанції змі­нює вирок у разі: 1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопо­рушення та особі обвинуваченого; 2) зміни правової кваліфікації кримінально­го правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про

кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

3. Враховуючи п. 4 ч. 1 коментованої статті, перелік підстав для зміни ви­року не є вичерпним. Апеляційний суд вправі застосувати кримінальний закон про менш тяжке кримінальне правопорушення; виключити окремі епізоди об­винувачення, які не підтверджені доказами або не мають складу злочину чи поставлені у вину з порушенням процесуального закону, якщо направлення провадження на новий судовий розгляд буде визнано недоцільним; пом'якшити призначене покарання, виключити цілком або частково конфіскацію майна або будь-яку іншу додаткову міру покарання; змінити рішення про долю речових доказів, а також внести інші зміни за умови, що вони не погіршують становище засудженого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

4. Якщо засуджений був визнаний винним у вчиненні кримінального пра­вопорушення, кваліфікованого за однією статтею КК України або Закону про кримінальні проступки, а апеляційний суд дійде висновку, що його дії слід кваліфікувати за двома або більше статтями, які пом'якшують відповідальність, апеляційний суд вправі внести у вирок відповідні зміни.

5. Зменшуючи обсяг обвинувачення, а також змінюючи кваліфікацію кримінального правопорушення і застосовуючи закон про менш тяжке кримі­нальне правопорушення, апеляційний суд повинен обговорити питання і про зменшення міри покарання, а при залишенні її без зміни - привести мотиви такого рішення.

6. Якщо апеляційний суд встановить неправильне застосування судом першої інстанції принципу поглинення призначених покарань замість перед­баченого законом принципу додавання, то він вправі перейти до принципу до­давання, якщо покарання, призначене ним остаточно, не буде перевищувати розміру покарання, визначеного вироком.

7. При пом'якшенні засудженому основного покарання, зокрема при переході в порядку ст. 69 КК до більш м'якого виду покарання, ніж передбачено законом, апеляційний суд може залишити без зміни вирок у частині призначення додаткового покарання.

8. Апеляційний суд вправі внести у вирок зміни, що стосуються відшко­дування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином. При вирішенні Цього питання суд має право відійти від загального принципу заборони погір­шення правового становища засудженого, і не тільки зменшити, а й збільшити розмір стягнення, якщо судом першої інстанції повно і правильно встановлені обставини, які визначають розмір збитків, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права. Якщо зміна розміру збитків може вплинути на кваліфікацію правопорушення або на визначення обсягу обвинувачення у

-- 851

бік, що погіршує становище засудженого, вирок суду підлягає скасуванню з направленням провадження на новий розгляд, за умови, якщо з цих підстав подана апеляція прокурором або потерпілим чи його представником. У випадку скасування вироку суду першої інстанції і постановления апеляційним судом свого вироку, який збільшує обсяг обвинувачення (за умови, якщо це обвинувачення пред'являлося засудженому і від нього він захищався в суді першої інстанції), апеляційний суд вправі прийняти рішення, що стосується відшкодування збитків у цій частині.

9. Апеляційний суд вправі внести в постанову суду першої інстанції про за­стосування примусових заходів виховного або медичного характеру зміни, що стосуються тільки поліпшення становища особи, до якої застосовані такі заходи: І) змінити правову кваліфікацію діяння, передбаченого законом України про кри­мінальну відповідальність, і застосувати статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке ді­яння; 2) пом'якшити вид примусового заходу виховного чи медичного характеру.

10. Про підстави для скасування або зміни вироку або ухвали див. комен­тар до ст. 409-^t 14 КПК.

Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відпо­відальність.

2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримі­нального правопорушення та особі обвинуваченого.

3. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд апе­ляційної інстанції не вправі скасувати ухвалу про незастосування приму­сових заходів медичного або виховного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосу­вання таких заходів.

1. Підстави для скасування або зміни вироку чи ухвали - це сукупність достовірних даних, що вказують на незаконність, необґрунтованість чи невмо­тивованість судового рішення. До таких підстав відносяться істотні порушення матеріального або процесуального закону, допущені при розслідуванні або су­довому розгляді кримінального провадження і постановлені вироку чи ухвали.

 

2. Підстави і для скасування, і для зміни судового рішення однакові. Одні й ті ж самі порушення кримінального процесуального закону залежно від конкретних обставин у кримінальному провадженні можуть свідчити про необхідність як скасування, так і зміни судового рішення. Винятком є такі істотні порушення кримінального процесуального закону, при виявленні яких судове рішення завжди підлягає скасуванню (див. ч. 2 ст. 412 КПК).

3. Про зміст підстав для скасування або зміни вироку або ухвали див. ко­ментар до ст.ст. 410-414 КПК.

4. При встановлені кількох підстав для скасування або зміни вироку чи ухвали суд апеляційної інстанції повинен вказати у своїй ухвалі на всі такі підстави.

5. Виходячи зі змісту ст. 408 КПК, погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку, а при винесенні ним ухвали не допускається.

6. Апеляційний суд не має права скасувати:

виправдувальний вирок тільки з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого;

ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медич­ного характеру тільки з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.

Стаття410. Неповнота судового розгляду

1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рі­шення, зокрема, у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесу­альних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення;