Наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

2. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового про­вадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона криміналь­ного провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційно­го судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обгрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судо­вого провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обви­нувачений, якщо він проти цього заперечує.

3. Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні за­соби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження,

ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.

4. Якшо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистан­ційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка пере­буває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташова­ний суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов'язаний вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, пе­ревірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

5. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанцій­но, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухва­лою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така осо­ба, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухва­ли може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов'язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.

6. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанцій­но, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконан­ня покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюють­ся службовою особою такої установи.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеокон-ференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

8. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її немож­ливо впізнати.

9. Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

1. Коментована стаття є новелою у КПК. Необхідність проведення проце­суальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження зумов­лена тим, що при здійсненні судового розгляду виникають різні ситуації, в яких судовий розгляд може бути відкладено, і таким чином, значно збільшено строк його проведення. Досвід зарубіжних країн свідчить, що при розгляді кримі­нальних справ часто використовується режим відеоконференції, що обумовлю­ється зниженням витрат на транспортування ув'язнених для їх участі в процесі, а також виключає можливості їх втечі, дозволяє продовжувати судовий розгляд у разі неможливості їх прибуття в суд тощо. Наприклад, якщо потерпілий не має можливості бути присутнім під час судового розгляду за станом здоров'я

або з інших поважних причин, а щодо обвинуваченого обрано запобіжний за­хід у вигляді тримання під вартою. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового розгляду залишається єдиною можливістю його завершення протягом розумного строку.

2. Суд за власною ініціативою чи за клопотанням сторони або інших учас­ників кримінального провадження ухвалює рішення про здійснення дистанцій­ного судового провадження, проте суд обмежений у здійсненні дистанційного судового провадження:

- у випадку, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий за­перечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухва­лити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обгрунтував­ши в ній прийняте рішення;

- у випадку, якщо обвинувачений перебуває поза межами приміщення суду і заперечує проти проведення дистанційного судового провадження, суд не має права прийняти рішення про здійснення такого провадження.

Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції також у разі необхідності забезпечення безпеки осіб. Статтями 1, 2, 3 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінально­му судочинстві» визначається поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у судовому розгляді, встановлюється перелік осіб, які мають право на забезпечення безпеки, а також визначається перелік органів, які забезпечують безпеку під час судового провадження. Дуже важливо зазначити, що особа, яка знаходиться під захистом, може бути допитана в умовах відеоконференції зі змінами її зовнішності і голосу за допомогою комп'ютерних технологій, щоб її неможливо було впізнати. Справжній відеозапис допиту цієї особи має зберіга­тись окремо в режимі секретності.

3. Особа може бути залучена до участі в судовому провадженні дистан­ційно, коли вона перебуває в приміщенні на території, яка знаходиться під юрисдикцією суду, що проводить цей судовий розгляд, або на території міста, в якому розташований цей суд, чи особа тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, - відповідно судовий розпоряд­ник (секретар судового засідання) або службова особа установи попереднього ув'язнення чи виконання покарань повинні вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевіривши її документи, і перебувати поряд з нею (в кадрі) до закінчення судового засідання.

Необхідно звернути увагу на процедуру участі за дорученням у відеокон­ференції іншого суду та зміст і способи спілкування цих судів між собою (ч. 5 коментованої статті).

4. Фіксація ходу і результатів судового розгляду в режимі відеоконферен­ції відбуваються за загальними правилами (ч. 5 ст. 27, ст. 343 КПК), але лише способом відеозапису.

Для спілкування в режимі відеоконференції під час судового проваджен­ня суд та сторони судового провадження повинні мати термінальний пристрій

зв'язку відеоконференції, відеотелефон або інший засіб обчислювальної тех­ніки. Як правило, в комплекс пристроїв зв'язку відеоконференції входять: ві-деокамера з мікрофоном, що забезпечує кодування/декодування аудіо- і віде-оінформації, захоплення і відображення контенту (все, що є в кадрі), а також пристрій відображення інформації і відтворення звуку.

5. Коментована стаття визначає, що судове провадження в режимі відео­конференції може здійснюватись в судах всіх інстанцій та у Верховному Суді України.

§ 2. Межі судового розгляду

Стаття 337. Визначення меж судового розгляду

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбаченнях цією статтею.

2. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання держав­ного обвинувачення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

1. Судовий розгляд проводиться стосовно обвинувачених і лише в межах висунутого їм обвинувачення, що є суттєвою гарантією справедливого розгля­ду та вирішення справи і права забезпечення обвинуваченого на захист.

2. Судовий розгляд може проводиться тільки стосовно тих обвинувачених і тільки по тому обвинуваченню, яке сформульоване та викладене в обвину­вальному акті.

3. Обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, в результаті дослі­дження доказів під час судового розгляду може змінитися, але суд за власною ініціативою не може змінити обвинувачення і постановити по зміненому обви­нуваченню вирок, якщо зміна обвинувачення в суді погіршує становище обви­нуваченого, а також порушує його право на захист.

4. Суд не може доповнити обвинувачення новими епізодами або визнати встановленими кримінальні правопорушення, про які не вказано в обвинуваль­ному акті, і які обтяжують покарання обвинуваченого. Також суд не вправі змі­нити формулювання обвинувачення за його фактичними обставинами, якщо це вносить істотні зміни в обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, а також змінити юридичну кваліфікацію пред'явленого обвинувачення, якщо це обтяжує покарання обвинуваченого, а в ситуації, коли воно пом'якшує пока­рання обвинуваченого в частині наслідків вчиненого діяння і за своїм змістом

суттєво не відрізняється від викладеного у обвинувальному акті, то суд вправі визначити іншу кваліфікацію інкримінованого злочину при ухваленні вироку.

5. У ході судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення зали­шається без істотних змін або тісно зв'язане з первісним, або, навпаки, змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної квалі­фікації, якщо в результаті такої зміни не буде порушено право особи на захист.

6. Виходячи з того, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на доказах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отри­мав у порядку, передбаченому законом, суд вправі виключити із обвинувачен­ня окремі епізоди, які не знайшли свого підтвердження в ході судового роз­гляду, окремі склади кримінальних правопорушень, а також обставини, що обтяжують відповідальність та кваліфікуючі ознаки. У такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку до ухвалення відповідного су­дового рішення.

7. Якщо під час судового розгляду прокурор дійде висновку, що обвинува­чення потрібно змінити, він звертається до суду з відповідним клопотанням. Суд відкладає судове засідання та надає прокурору час для складання та погодження відповідних процесуальних документів з керівником органу прокуратури, в яко­му він працює. Якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокура­тури, який дійшов висновку, що обвинувачення потрібно змінити, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

8. У випадку відмови керівника органу прокуратури, прокурора вищого рівня у погодженні обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням він усу­ває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому про­куророві. Судовий розгляд у такому разі продовжується в загальному порядку.

9. У межах судового розгляду кримінального провадження, одночасно з ухваленням вироку, якщо суд у результаті дослідження всієї сукупності доказів у ході судового розгляду вважає, що свідок або потерпілий дали завідомо не­правдиві показання, або перекладач зробив завідомо неправильний переклад, а експерт дав завідомо неправильний висновок, суд виносить ухвалу про направ­лення прокурору повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з наданням неправдивих показань, неправильного перекладу або неправильного висновку експерта, і оголошує його після проголошення вироку. Суд приймає таке рішення незалежно від того, чи надійшло відповідне кло­потання про це від інших учасників судового розгляду. Суд надсилає ухвалу прокурору разом з іншими необхідними матеріалами після набрання вироком законної сили. Прокурор зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдино­го реєстру досудових розслідувань і не пізніше наступного дня з дотриманням правил підслідності передати наявні матеріали до органу досудового розсліду­вання та доручити проведення досудового розслідування.

Стаття 338. Зміна обвинувачення в суді

1. З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгля­ду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якої о обвинувачується особа.

2. Дійшовши до переконання, шо обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обви­нувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає об­грунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та за­конним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

3. Якщо в обвинувальному акти зі зміненим обвинуваченням ста­виться питання про застосування закону України про кримінальну відпо­відальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинува­чення у раніше пред'явленому обсязі.

Суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк можу бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.

1. Якщо під час судового розгляду суд встановить нові фактичні обстави­ни кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується особа, які переконливо свідчать, що кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення потрібно змінити, прокурор має право звернутись з клопотанням про відкладення судо­вого засідання та надання йому часу на підготовку і погодження відповідних процесуальних документів.

2. Коли під час судового розгляду прокурор дійде висновку про необхід­ність змінити висунуте особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, він може клопотати про це в межах інкримінованої особі події кримінального правопорушення щодо всіх її складових.

3. Виходячи зі встановлених обставин кримінального правопорушення, у вчи­ненні якого обвинувачується особа, прокурор складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.

4. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального проваджен­ня, а його копії в термін, встановлений судом, прокурор надає обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

5. Суд зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому особливос­ті ситуації, яка склалася, що він буде захищатись у засіданні від нового

—, 709

 

обвинувачення, навіть якщо потерпілий відмовився підтримувати обвину­вачення у раніше пред'явленому обсязі. Після цього суд відкладає розгляд не менш ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику і законному представнику можливості підготуватися до захисту проти ново­го обвинувачення. Головуючий повинен роз'яснити весь комплекс прав і обов'язків обвинуваченого та вжити необхідних заходів для забезпечення його прав (наприклад, права мати захисника). Одночасно роз'яснює право на клопотання про скорочення або продовження терміну, відведеного судом для підготовки до захисту проти нового обвинувачення. Після закінчення встановленого, з урахуванням позиції сторони захисту, терміну для підго­товки судовий розгляд продовжується.

6. У разі складання прокурором обвинувального акта, в якому форму­люється нове обвинувачення і викладено обгрунтування прийнятого рішен­ня, його копія має бути вручена прокурором потерпілому, його представнику та законному представнику. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обви­нуваченням ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, то головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Одно­часно це положення закону головуючий роз'яснює представнику та законному представнику потерпілого (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права по­терпілого від злочинів» від 2 липня 2004 р. № 13).

7. Клопотання про необхідність змінити висунуте особі обвинувачення прокурор може заявити до закінчення судового розгляду і видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Зміна обвинувачення в суді не допус­кається, якщо цим будуть порушені правила про підсудність.

8. Якщо під час здійснення судового провадження по справі, що надійшла до суду з обвинувальним актом, прокурор у порядку, визначеному ст.ст. 338, 341 КПК, змінює обвинувачення з перекваліфікацією вчиненнях дій за іншим законом і доходить висновку, що наявні обставини та відповідні правові під­стави, які свідчать, що особа підлягає звільненню від кримінальної відпові­дальності, то одночасно відповідно до ст. 287 КПК порушує клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності. До клопотання прокурор по­винен додати письмову згоду особи на звільнення від кримінальної відпові­дальності. Суд зобов'язаний невідкладно розглянути таке клопотання, і під час його розгляду з'ясувати думку потерпілого стосовно можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження.

9. Право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, яке тісно пов'язане з першим і їх окремий розгляд неможливий, надано під час су­дового розгляду прокурору. Суд не вправі вчинити зазначені дії за клопотанням інших учасників судового засідання.

Стаття 339. Висунення додаткового обвинувачення

1. У разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваче­ним іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалося і яке тісно зв'язане з первісним та їх окремий розгляд не­можливий, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу має право звернутися до суду і вмотивованим клопотанням про розгляд додат­кового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

2. У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передба­чених статтями 276-278, 290-293 цього Кодексу, але не більше ніж на чо­тирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продо­вжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки

До захисту.

3. Після закінчення встановленого судом строку, судове проваджен­ня повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове до­слідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додат­кового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.

1. Отримавши під час судового розгляду відомості про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинува­чення не висувалось і яке тісно пов'язане з першим і їх окремий розгляд не­можливий, прокурор вправі звернутися до суду з клопотанням про необхідність висунення додаткового обвинувачення в одному провадженні й відкладення су­дового засідання для надання йому часу для складання та погодження відповід­них процесуальних документів.

2. Питання про притягнення до кримінальної відповідальності за нове кримінальне правопорушення під час судового розгляду може порушити, за­явивши відповідне клопотання, тільки прокурор. Після обговорення клопотан­ня суд виносить ухвалу про задоволення клопотання або відмову у його за­доволенні і продовжує судовий розгляд. Оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про порушення питання щодо додаткового обвинувачення законом не передбачено.

3. Задовольнивши клопотання про порушення питання щодо висунення додаткового обвинувачення, змінивши тим самим межі судового розгляду, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором необхідних дій та підготовки процесуальних документів, але не більш ніж на 14 днів.

4. У разі складності нового обвинувачення захисник обвинуваченого може звернутись до суду з клопотанням про продовження строку, необхідного для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення.

5. Прокурор, який брав участь у судовому розгляді і за клопотанням якого було відкладене судове засідання, подає клопотання про висунення додаткового обвинувачення на розгляд керівнику органу прокуратури, в якому він працює. У випадку, якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокурату­ри, який дійшов висновку про необхідність висунення додаткового обвинува­чення, він повинен погодити клопотання з прокурором вищого рівня.

6. Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні клопотання про висунення додаткового обвинувачення, то він усу­ває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у судовому розгляді як прокурор або доручає участь ін­шому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

7. У встановлений судом термін, за наявності достатніх доказів, прокурор зобов'язаний скласти письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримі­нального правопорушення і вручити його протягом доби обвинуваченому. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопо­рушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться прокурором до Єдиного реєстру до-судових розслідувань.

Визнавши зібрані докази достатніми для висунення додаткового обвину­вачення і складання обвинувального акта, прокурор зобов'язаний повідомити обвинуваченого, його захисника та законного представника, потерпілого, його представника і законного представника, цивільного позивача, його представни­ка та законного представника, цивільного відповідача і його представника про відкриття сторонам матеріалів та надання доступу до них.

8. Порядок відкриття сторонам матеріалів, надання доступу до них і порядок ознайомлення відбувається з додержанням вимог, передбачених ст. 290 КПК.

9. Після ознайомлення сторонами з матеріалами, до яких їм було надано доступ, а також відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, прокурор складає новий обвинувальний акт, в яко­му викладає додаткове обвинувачення поряд з першим і передає його до суду. Копію обвинувального акта, під розписку, прокурор зобов'язаний надати об­винуваченому та його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

10. Після підготовки до захисту проти додаткового обвинувачення в тер­мін, встановлений судом, судове провадження розпочинається з підготовчого судового засідання, де головуючий з'ясовує в учасників їх думку стосовно мож­ливості призначити судовий розгляд.

11. Необхідність повторного дослідження доказів, які вже були досліджен­ні судом до висунення додаткового обвинувачення, може бути здійснено тільки у разі визнання судом такої необхідності або за клопотанням сторін.

Стаття 340. Відмова від підтримання державного обвинувачення

1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, то пред'явлене обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання дер­жавного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надасться обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представни­ку та законним представникам.

2. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинува­чення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.