Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

1. Втручання у приватне спілкування є негласною слідчою (розшуковою) дією, сутність якої полягає в отриманні доступу до інформації, що передаєть­ся та зберігається під час приватного спілкування між особами, без їх відома, шляхом аудіо-, відеоконтролю особи (ст. 260 КПК), арешту (ст. 261 КПК), огля­ду і виїмки кореспонденції (ст. 262 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК) та зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК).

2. Спілкування є приватним, якщо під час нього інформація передається та зберігається за таких фізичних та юридичних умов, за яких учасники спіл­кування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Фізичними умовами, що можуть забезпечувати захист від втручання в спіл­кування, є обрані особами місце та час його здійснення, форма спілкування (вербальна, конклюдентна, письмова, графічна), форма обміну інформацією (безпосередня або опосередкована-листами, бандеролями, посилками, пошто­вими контейнерами, переказами, телеграмами, іншими матеріальними носіями передання інформації між особами), технічні засоби дротового та бездротового зв'язку та засоби писемності, створення графічних зображень, кодування ін­формації та її збереження тощо. Юридичними умовами, що забезпечують при-ватність спілкування, є гарантоване приписами Конституції України та інших нормативно-правових актів право будь-якої особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у її осо­бисте та сімейне життя, та можливість обмеження цих прав лише за рішенням суду (зокрема, ст.ст. 31, 32 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 7, ст.ст. 14, 15, ч. 1, 5 ст.ст. 258, 260, 261, 263,264 КПК, ст. 9 Закону України «Про телекомунікації», ст. 6 Закону України «Про поштовий зв'язок»), та укладення угоди між осо­бою та юридичною особою, що надає послуги телекомунікаційного, поштового зв'язку на території України для забезпечення її приватного спілкування.

3. Підставами, достатніми для втручання у приватне спілкування, є: а) фак­тичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, що розмови особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування, поштово-те­леграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, певна електронна інформаційна система можуть містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування; б) можливість отримання відо­мостей про зміст приватного спілкування тільки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, що включають втручання у приватне спілкування.

4. Частина 2 ст. 258 КПК зобов'язує прокурора, слідчого за погодженням з прокурором при встановленні ними наявності цих підстав звернутися до слід­чого судді із клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому ст.ст. 246, 248, 249 КПК. Тільки ухвала слідчого судді

 

про дозвіл на втручання у приватне спілкування виступає як юридична підста­ва його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом. 5. Частина 5 ст. 258 КПК забороняє будь-який різновид втручання у при­ватне спілкування, яке вказане у ч. 4 цієї статті, якщо у ньому, з одного боку, беруть участь захисник або священнослужитель, а з іншого - підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий.

Стаття 259. Збереження інформації

1. Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкуван­ня, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.

1. Протягом часу проведення втручання в приватне спілкування за допо­могою технічних засобів фіксується значний обсяг інформації, який потребує свого опрацювання та визначення, які саме відомості мають доказове значення, а які - ні. Таке опрацювання та визначення здійснюється слідчим у ході дослі­дження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів у порядку, передбаченому ст. 266 КПК, про що складається протокол (див. коментар до ст. 266 КПК). На виконання вимог ч. З ст. 252 КПК слідчий протягом двадцяти чотирьох годин передає прокурору протокол та додатки до нього для прийняття ним рішення про використання як доказ інформації, отриманої внаслідок втру­чання в приватне спілкування, в цілому або певного її фрагменту.

2. Для забезпечення безпосереднього дослідження судом отриманої під час втручання в приватне спілкування інформації, оцінки її доказового значен­ня коментована стаття передбачає обов'язок прокурора зберегти всю інформа­цію, незалежно від того, чи вся зафіксована на технічному носії інформація визначена прокурором для використання як доказ, чи тільки її певний фраг­мент. Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спіл­кування, забезпечується прокурором з дотриманням вимог ст. 100 КПК або ним складається доручення слідчому щодо забезпечення збереження цієї інформації в порядку, визначеному ст. 100 КПК та Кабінетом Міністрів України.

Стаття 260. Аудіо-, відеоконтроль особи

1. Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого суд­ді, якщо г достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

1. Аудіо-, відеоконтроль особи, як різновид втручання у приватне спіл­кування, полягає в отриманні без відома конкретної особи аудіо- або аудіо- та відеозапису її розмов або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або

 

місцем перебування тощо, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

2. Відмінність аудіо-, відеоконтролю особи від спостереження за особою, річчю або місцем (див. коментар до ст. 269 КПК) та аудіо-, відеоконтролю місця (див. коментар до ст. 270 КПК) полягає у використанні аудіо-, відеозаписуючих пристроїв, встановлених всередині публічно недоступних місць для фіксації поведінки особи.

3. Проведенню аудіо-, відеоконтролю особи в середині публічно недо­ступних місць, житла чи іншого володіння особи завжди передує обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, в результаті таємного проникнення до яких встановлюються технічні засоби аудіо-, відео­контролю особи (п. 5 ч. 1 ст. 267 КПК). Тому в разі отримання слідчим (про­курором) фактичних даних, що розмови конкретної особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю та перебуванням всередині публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування, та за неможливості отримати ці відо­мості іншим шляхом, окрім як проведенням цієї негласної слідчої (розшукової) дії, слідчий (прокурор) складає окремі клопотання, узгоджені з прокурором, до слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи та про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи всередині цих місць.

4. Порядок і тактика проведення аудіо-, відеоконтролю особи, що визна­чені законодавством України, зумовлюють доцільність після отримання ухва­ли слідчого судді про дозвіл на проведення цієї негласної слідчої (розшуко­вої) дії, її письмового доручення слідчим у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК оперативному підрозділу, вповноваженому на проведення опера­тивно-технічних заходів.

5. Узгоджене з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи повинно бути укладеним відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КПК. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого по­дається клопотання.

6. Посадова особа уповноваженого оперативного підрозділу правоохо­ронного органу, якій було доручено аудіо-, відеоконтроль особи, негайно після завершення цієї негласної слідчої (розшукової) дії повідомляє про це слідчого та надає йому для дослідження інформацію, отриману при застосуванні тех­нічних засобів. Слідчий, а у разі необхідності спеціаліст відповідно до вимог ст. 266 КПК вивчає зміст отриманої інформації, про що складає протокол. У цьому протоколі він, зокрема, описує технічні носії інформації, технічні засо­би, за допомогою яких була відтворена наявна на них інформація, результати дослідження наданої інформації, у разі виявлення інформації, що має значен­ня для досудового розслідування, відтворює її в повному обсязі із зазначенням

змісту розмови осіб або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю. Протокол про проведення дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту при­пинення аудіо-, відеоконтролю особи передається прокурору (ч. З ст. 252 КПК).

С т а т т я 261. Накладення арешту на кореспонденцію

1. Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома прово­диться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.

2. Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна ко­респонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідуван­ня, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового роз­слідування.

3. Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здій­снювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.

4. Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші мате­ріальні носії передання інформації між особами.

5. Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, на­кладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим.

1. Накладення арешту на кореспонденцію полягає у затриманні устано­вою зв'язку відправлення кореспонденції особи (листів усіх видів, бандеролей, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, інших матеріальних носі­їв передання інформації між особами) без її відома на підставі ухвали слідчого

судді.

2. Фактичними підставами для порушення слідчим клопотання про надан­ня дозволу на накладення арешту на кореспонденцію є отримані під час кри­мінального провадження відомості, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про об­ставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і докумен­ти, що є джерелами відомостей, які мають істотне значення для розслідування.

3. В узгодженому з прокурором клопотанні до слідчого судді про дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію поряд із зазначенням відомостей, що вказуються в ч. 2 ст. 248 КПК, слідчий повинен звернутися до слідчого судді не тільки щодо надання дозволу на накладення арешту на кореспон­денцію конкретної особи у певній установі зв'язку протягом необхідного для успішного проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії строку, а й щодо зобов'язання керівника цієї установи здійснювати контроль і затримувати ко­респонденцію особи і протягом доби повідомляти про це слідчого, та надання слідчим суддею дозволу слідчому в разі затримання кореспонденції, що міс­тить відомості, які мають значення для досудового розслідування, провести її

огляд та виїмку, а за необхідності зняти з неї копії та отримати зразки з відпо­відних відправлень.

4. Надання слідчим суддею дозволу на накладення арешту на кореспон­денцію дає слідчому право провести інші негласні слідчі (розшукові) дії- огляд і виїмку цієї кореспонденції (ст. 262 КПК).

5. Факт накладення арешту на конкретне поштово-телеграфне відправ­лення отримує свою фіксацію у протоколі затримання кореспонденції, який складається слідчим в установі зв'язку за участі представника цієї установи відповідно до вимог ст.ст. 104-107, 252, ч. 1 та 4 ст. 262 КПК з обов'язковим описанням всієї затриманої кореспонденції та способу забезпечення її збере­ження.

6. При закінченні строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладе­ний на кореспонденцію арешт вважається скасованим, і затримана в установі зв'язку кореспонденція, яка не була вилучена слідчим, підлягає негайному від­правленню адресату.

Стаття 262. Огляд і виїмка кореспонденції

1. Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв'язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію, за участю представника цієї установи, а за необхідності - за участю спеціаліс­та. У присутності зазначених осіб слідчий вирішує питання про відкриття і оглядає затриману кореспонденцію.

2. При виявленні в кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення для певного досудового розслідування, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку від­повідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отриманням зразків з відповідних відправлень. Зняття копій чи отримання зразків здійснюється з метою збереження конфіденційності накладення арешту на кореспонденцію. У разі необхідності особою, яка проводить огляд по­штово-телеграфної кореспонденції, може бути прийняте рішення про на­несення на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю, заміну речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні ана­логи.

3. У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для до­судового розслідування, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої ко­респонденції адресату.

4. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. У протоколі обов'язково зазначається, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що має бути доставлено адресату або тимчасово за­тримано, з яких відправлень знято копії чи отримано зразки, а також про проведення інших дій, передбачених частиною другою цієї статті.

5. Керівники та працівники установ зв'язку зобов'язані сприяти про­веденню негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її про­ведення чи отриману інформацію.

1. Коментована стаття регламентує проведення двох взаємопов'язаних між собою негласних слідчих (розшукових) дій - огляд кореспонденції та ви­їмка кореспонденції.

2. Огляд кореспонденції проводиться слідчим на підставі ухвали слідчого судді про накладення арешту, огляд та виїмку кореспонденції конкретної осо­би та отриманих від керівника установи зв'язку відомостей про її надходжен­ня та затримання. Слідчий, прибувши до установи зв'язку, ознайомлюється із затриманою поштово-телеграфною кореспонденцією та складає протокол за­тримання кореспонденції для проведення її огляду і вирішення питання про необхідність її виїмки. Рішення про проведення огляду конкретної затриманої кореспонденції приймається слідчим та не потребує винесення ним відповід­ної постанови. Обов'язковим учасником такого огляду є представник устано­ви зв'язку, у необхідних випадках - спеціаліст (наприклад, для гарантування безпеки учасників огляду при розкритті і безпосередньому огляді конвертів, бандеролей, посилок, що можуть містити сильнодіючі, отруйні, вибухові речо­вини, пристрої тощо, з'ясуванню змісту тексту листа, надісланого з-за кордону, надання допомоги слідчому у знятті копій чи отримання зразків об'єктів, що пересилаються, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю тощо). Огляду в присутності за­значених осіб підлягає вся затримана в установі зв'язку кореспонденція осо­би. Під час такого огляду слідчий може прийняти рішення про: 1) відкриття цієї кореспонденції, зняття з неї копій чи отримання зразків з відповідних від­правлень без вилучення їх вмісту, з метою збереження конфіденційності на­кладення арешту на кореспонденцію та її огляду; 2) нанесення на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контр­олю, для забезпечення проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій; 3) заміну речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги тощо.

Факт проведення перелічених дій обов'язково описується у протоколі огляду затриманої кореспонденції.

Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв'язку за загаль­ними правилами проведення огляду. У разі невиявлення за результатами про­ведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий повинен забезпечити їх таке упакування, що не викликає в особи підозр щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій з її кореспонденцією, щоб не завдати шкоди досудовому роз­слідуванню. Тому, якщо слідчий приймає рішення про відкриття затриманої ко­респонденції, ця дія повинна завжди проводитися із застосуванням способів та засобів, що забезпечують упакування кореспонденції та розташування її вмісту відповідно до оригінального. Якщо забезпечити первинне упакування оглянутої

кореспонденції є неможливим, а її відправлення адресату завдасть шкоду кри­мінальному провадженню, вона може бути вилучена та збережена до прийняття рішення прокурором про її повернення адресату в порядку та на підставах, пе­редбачених ст. 255 КПК.

3. Підставами для проведення виїмки затриманої в установі зв'язку ко­респонденції, є: а) наявність в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на кореспонденцію дозволу на проведення її виїмки при встановленні в ній відо­мостей про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речей і документів, що мають істотне значення для досудового розслідування; б) фактичне встановлення слідчим за результатами проведення огляду затрима­ної кореспонденції, що конкретне поштово-телеграфне відправлення містить відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування, і що зняття з них копій або їх фотографування, проведення відеозапису вмісту чи отримання зразків з цих відправлень не може забезпечити встановлення ві­домостей, які мають значення для досудового розслідування.

4. У разі встановлення за результатами огляду затриманої кореспонден­ції відсутності у ній речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку представнику установи зв'язку, який брав участь у проведенні огляду, про вручення цієї кореспонденції адресату, про що відмічається у протоколі огляду затриманої кореспонденції.

5. Виїмка кореспонденції проводиться слідчим за участі представника установи зв'язку, в якій була затримана ця кореспонденція, про що складається протокол.

6. Протоколи затримання кореспонденції, її огляду та виїмки складають­ся слідчим за результатами проведення кожної із цих дій згідно з вимогами ст.ст. 104-107, 252, ч. 1 та 4 ст. 262 КПК. У протоколах обов'язково зазначаєть­ся, які саме відправлення були затримані, оглянуті, їх зовнішній вигляд, вну­трішній вміст, що з них вилучено і що має бути доставлено адресату або тим­часово затримано, з яких відправлень знято копії чи отримано зразки, а також про проведення інших дій, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК.

Протоколи затримання кореспонденції, її огляду та виїмки не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цих негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору (ч. З ст. 252 КПК) для його ознайом­лення з результатами їх проведення, вжиття ним заходів щодо збереження ви­лученої кореспонденції, які він планує використовувати у кримінальному про­вадженні (ч. 4 ст. 252 КПК).

7. Частина 5 ст. 262 КПК встановлює обов'язок керівників та праців­ників установ зв'язку, які беруть участь у проведенні конкретних негласних слідчих (розшукових) дій, сприяти їх проведенню та не розголошувати факт їх проведення чи отриману інформацію, про що їх попереджає слідчий на початку проведення передбачених ст.ст. 261, 262 КПК негласних слідчих (роз­шукових) дій.

Стаття 263. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж

1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ме­реж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використо­вують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

2. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілку­вання в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

3. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по­лягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спосте­реження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетво­ренні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку.

4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по­кладається на уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ та ор­ганів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікацій­ного зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформа­ції, зберігати її в незмінному вигляді.

1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидом втручання у приватне спілкування, під час якого за допомогою спеціальних техніч­них засобів уповноваженими оперативно-технічними підрозділами органів внутріш­ніх справ та органів безпеки на підставі ухвали слідчого судді та за дорученням слід­чого проводиться спостереження, відбір, фіксація змісту інформації, яка передається особою, а також одержання, перетворення і фіксація різних видів сигналів, що пере­даються каналами зв'язку, без відома осіб, що використовують засоби телекомуніка­ції, для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження.

2. Важливе значення для розкриття особливостей втручання у приватне спілкування під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії має ро­зуміння ключових понять зі сфери телекомунікацій, з якими пов'язане її про­ведення. У ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» визначено:

транспортна телекомунікаційна мережа - це мережа, що забезпечує переда­вання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу;

телекомунікаційною мережею доступу є частина телекомунікаційної ме­режі між пунктом закінчення телекомунікаційної мережі та найближчим вуз­лом (центром) комутації виключно;

пунктом закінчення телекомунікаційної мережі є місце стику (з'єднання) мережі телекомунікацій та кінцевого обладнання;

кінцеве обладнання - це обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до теле­комунікаційних послуг (телефон, мобільний телефон, модем тощо).

Транспортна телекомунікаційна мережа - це основна частина інфраструк­тури будь-якого оператора телекомунікації, чи то оператор традиційної теле­фонії, сотовий оператор, провайдер бездротового або дротового доступу до Інтернету.

3. Важливе значення для організації проведення зняття інформації з тран­спортних телекомунікаційних мереж має встановлення слідчим під час досудо-вого розслідування ідентифікаційних ознак, які дозволяють унікально іденти­фікувати: 1) абонента спостереження (споживача телекомунікаційних послуг), тобто його абонентський номер (сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі); 2) транспортну телекомунікаційну мережу, тобто який оператор телекомуніка­цій має право на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційної мережі, якій належить номер абонента спостереження; 3) кінцеве обладнання - його ідентифікатор для розпізнання в телекомунікаційній мережі, який надав цьому кінцевому обладнанню виробник (наприклад, код ІМЕІ мобільного теле­фону, USB-модему) або адресу точки підключення кінцевого обладнання для публічних фіксованих проводових мереж телекомунікацій.

4. Підставами для проведення зняття інформації з транспортних теле­комунікаційних мереж є відомості, що особа, користуючись засобами телеко­мунікації, передає та отримує інформацію, яка має значення для досудового розслідування. У клопотанні слідчого, узгодженому з прокурором, про дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поряд із за­значенням відомостей, що перелічені у ч. 2 ст. 248 КПК, додатково повинні бути вказані ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве об­ладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

5. Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, слідчий письмово, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246, ч. 4 ст. 263 КПК, доручає оперативному підрозділу, вповноваженому на проведення оперативно-технічних заходів, проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

6. Відповідно до положень ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомуніка­ції» та ч. 4 ст. 263 КПК керівники й працівники операторів телекомунікаційного

зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошен-ня факту проведення таких дій, організаційних і тактичних прийомів їх про­ведення та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді. Операто­ри телекомунікацій також зобов'язані забезпечувати захист технічних засобів проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від несанкціонованого доступу.

7. За результатами проведення зняття інформації з транспортних телеко­мунікаційних мереж посадова особа оперативного підрозділу, яка здійснювала цю негласну слідчу (розшукову) дію, складає протокол з дотриманням вимог ст.ст. 104-107, 252 та 265 КПК та протягом двадцяти чотирьох годин з моменту припинення негласної слідчої (розшукової") дії направляє його прокурору.

Стаття 264. Зняття інформації з електронних інформаційних систем

1. Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомос­тей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інфор­мації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

2. Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не об­межується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

3. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілку­вання в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

1. Коментована стаття містить нормативно-правову регламентацію про­ведення втручання у приватне спілкування шляхом зняття інформації з елек­тронних інформаційних систем. Сутність такої негласної слідчої (розшукової) дії полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частин, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем системи розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі чи іншому во­лодінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відо­мостей без відома її власника, володільця або утримувача.

2. Під електронною інформаційною системою у цій статті розуміється сукупність електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), периферійного обладнання та програмного забезпечення, призначених для автоматизації при­йому, зберігання, обробки, пошуку і видачі інформації споживачам.

За своєю архітектурою електронні інформаційні системи можуть бути як локальними, в яких всі їх компоненти (база даних, система управління базою да­них, клієнтське програмне забезпечення) знаходяться на одному комп'ютері, так і розподіленими, в яких компоненти розподілені по кількох комп'ютерах. Роз­поділені електронні інформаційні системи, у свою чергу, розділяють на файл-серверні інформаційні системи (в них база даних знаходиться на файловому сер­вері, а система управління базою даних та клієнтське програмне забезпечення знаходяться на робочих станціях) та клієнт-серверні інформаційні системи (в них база даних та система управління базою даних знаходяться на сервері, а на робочих станціях знаходиться клієнтське програмне забезпечення).

Як локальні, так і розподілені електронні інформаційні системи можуть бути відкритими і закритими для громадян, тобто доступ до яких обмежений їх власником, володільцем або утримувачем шляхом розміщення файлових серве­рів та робочих станцій інформаційної системи у публічно недоступних місцях, житлі чи іншому володінні особи (див. їх поняття у коментарі до ст. 267 КПК) та встановленням систем логічного захисту доступу до електронної інформа­ційної системи з робочих станцій локальної мережі підприємства, установи, організації тощо, або з робочих станцій, зв'язаних з файловим сервером через мережу Інтернет.

3. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням сис­теми логічного захисту. Слід зауважити, що у випадках, коли під час досудово-го розслідування встановлюється, що файловий сервер електронної інформа­ційної системи встановлений у публічно недоступному місці, житлі або іншому володінні особи, але доступ до баз даних, розміщених на ньому, не захищений системами логічного захисту доступу і можливий з робочих станцій, розташо­ваних поза межами місць розміщення файлових серверів електронної інфор­маційної системи, зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частин також можливе без дозволу слідчого судді. У цій ситуації складаєть­ся тільки протокол зняття інформації з електронних інформаційних систем з відповідними додатками до нього з дотриманням вимог ст.ст. 104-107, 252 та 265 КПК.

4. Підставами для проведення зняття інформації з електронних інфор­маційних систем є відомості, що в електронній інформаційній системі або її частині наявна інформація, що має значення для досудового розсліду­вання. У клопотанні слідчого, узгодженому з прокурором, про дозвіл на зняття інформації з електронних інформаційних систем поряд із зазначен­ням відомостей, що перелічені у ч. 2 ст. 248 КПК, додатково повинні бути вказані ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи (найме­нування електронної інформаційної системи, фізична адреса розташування її файлових серверів та робочих станцій або електронна адреса в мережі Інтернет, її власник, володілець або утримувач) та спосіб, яким обмежений

доступ до неї. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

5. Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з електронної інформаційної системи, слідчий письмово, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК доручає оперативному підрозділу, уповноваже­ному на проведення оперативно-технічних заходів, проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

6. За результатами проведення зняття інформації електронної інфор­маційної системи посадова особа оперативного підрозділу, яка здійснювала таку негласну слідчу (розшукову) дію, складає протокол з дотриманням вимог ст.ст. 104-107, 252 та 265 КПК та протягом двадцяти чотирьох годин з моменту припинення негласної слідчої (розшукової) дії направляє його прокурору.

Стаття 265. Фіксація та збереження інформації, отриманої з телеко­мунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем

1. Зміст інформації, що передається особами через транспортні теле­комунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначаєть­ся у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для кон­кретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збере­ження знятої інформації.

2. Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомос­тей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на від­повідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпе­чити обробку, збереження або переданий інформації.

1. Фіксація та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних ме­реж за допомогою технічних засобів (ст. 263 КПК) та в результаті зняття відо­мостей з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК), здійснюється від­повідно до положень коментованої статті з дотриманням вимог ст.ст. 104-107, 252 КПК.

2. Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відпо­відному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпечи­ти обробку, збереження або передання інформації. За результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж або з інформаційних систем уповноважена посадова особа оперативного підрозділу, якому було доручено проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій, по її завер­шенні складає протокол. У такому протоколі відображається факт вияв­лення в інформації, що отримана в ході зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж або з інформаційних систем за допомогою тех­нічних засобів, відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування. В протоколі обов'язково повністю відтворюється відповідна змістова частина такої інформації, а за необхідності вона може бути роздру-кована на паперовий носій.

3. Протягом двадцяти чотирьох годин після припинення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж або з інформаційних систем уповно­важена посадова особа оперативного підрозділу передає протокол прокурор