Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з пору­шеннями цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

1. Слідчу (розшукову) дію слід розуміти як передбачений Кримінальним процесуальним кодексом захід, який застосовується компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказів під час конкретно­го кримінального провадження. Вони мають пізнавальний і водночас процесу­альний характер та розшукову спрямованість, сутність якої полягає у намаганні процесуальної особи розшукати й належним чином зафіксувати у відповідних процесуальних джерелах фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження. Не менш важливою метою слідчих (розшукових) дій є перевір­ка раніше отриманих у цьому кримінальному провадженні доказів або інших встановлених фактів. Всі інші дії слідчого, що прямо не пов'язані з отриманням (збиранням), дослідженням і перевіркою доказової інформації, прийнято позна­чати терміном «процесуальні» або «інші» дії слідчого. Як збірне кримінальне процесуальне поняття слідча (розшукова) дія - це система кримінальних про­цесуальних правил і умов, що здійснюються уповноваженою на те особою в конкретному кримінальному провадженні з метою виявлення, вилучення, до­слідження і фіксації доказів. Складений за результатами слідчої (розшукової) дії протокол з додатками до нього є документом, що розглядається як окреме джерело доказів.

2. Достатність відомостей, які виступають фактичними підставами для про­ведення слідчої (розшукової) дії, вказує не на гарантію, а лише на більшою чи меншою мірою обгрунтовану можливість отримання бажаного результату. Це повною мірою стосується й фактичних підстав проведення тих слідчих (роз­шукових) дій, на проведення яких потрібна ухвала слідчого судді з дозволом на їх проведення. Такі підстави можуть міститися як в процесуальних, так і в не-процесуальних джерелах, бути відображеними у відповідних документах, які є в конкретному кримінальному провадженні, або логічно випливати із загального й звичного перебігу подій. Проведення окремих слідчих дій, як-от: проникнення до житла чи іншого володіння особи, обшук, накладення арешту на кореспонден-

цію, аудіо-, відеоконтроль місця тощо потребує наявності в процесуальної особи, крім фактичних, також і юридичних підстав у вигляді ухвали слідчого судді або ж має спеціально врегульований відповідними процесуальними нормами порядок.

3. Заходи із забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшу­кової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або по­рушенні, слідчий чи прокурор визначають у кожному конкретному випадку проведення слідчої (розшукової) дії залежно від її виду, характеру й обсягу об­меження або порушення прав та законних інтересів особи, наявних можливос­тей, зокрема, пов'язаних із часом та місцем проведення слідчої (розшукової) дії. Це може бути запрошення і надання права присутності під час проведення слідчої дії самої особи, її захисника, родича чи іншої особи, що представляє інтереси на законних підставах, перекладача. Проте повідомлення особою слід­чого чи прокурора про її бажання, але неможливість за будь-яких причин при­сутності таких осіб під час проведення слідчої (розшукової) дії не є підставами для відмови в її проведенні, надто у випадках, якщо перенесення часу прове­дення дії створює загрозу реалізації мети та може призвести до втрати доказів, за винятком тих випадків, коли присутність чітко визначених учасників під час проведення слідчої (розшукової) дії є обов'язковою, а незалучення їх до учас­ті в слідчій (розшуковій) дії робить незаконними отримані результати. Факт роз'яснення до початку проведення слідчої (розшукової) дії її учасникам перед­бачених процесуальним законодавством прав і обов'язків, а також попереджен­ня про встановлену законом відповідальність має бути зазначеним на початку протоколу, що підтверджується власноручними підписами кожного з учасників.

4. У процесуальному розумінні нічним і таким, що не допускає проведен­ня будь-яких слідчих (розшукових) дій, визнано час доби з 22 до 6 годин за міс­цевим часом. Вважається, що цей час, з огляду на фізіологію життєдіяльності людини, має бути відведеним для відпочинку і тому допускається проведення в нічний час лише окремих слідчих дій і тільки у невідкладних випадках, якщо затримка в їх проведенні загрожує втратою слідів кримінального правопору­шення або ж це пов'язано із безпосереднім переслідуванням чи запобіганням втечі особи, яка обгрунтовано підозрюється в причетності до його вчинення. Окремого обгрунтування й спеціального відображення в протоколі факту про­ведення конкретної слідчої (розшукової) дії саме в період з 22 до 6 годин не потрібно, проте цю обставину слід мати на увазі.

5. Вимога щодо зобов'язання проведення слідчим, прокурором відповід­ної слідчої (розшукової) дії в повному обсязі й долучення складених процесу­альних документів до матеріалів досудового розслідування та надання їх суду навіть у разі отримання під час її проведення доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, забезпечує об'єктивність, всебічність і повноту кримінального провадження, підкреслює ту обставину, що жоден з отриманих доказів не має для процесуальної особи, яка приймає рішення у провадженні, заздалегідь визначеної сили, а всі зібрані докази підлягають їх оцінці в сукупності.

6. Відповідно до вимог ст. 223 КПК підозрюваний, обвинувачений і їх за­конний представник та захисник як сторона захисту (ст.ст. 42, 44, 45, 46, 93 КПК), а також потерпілий (ст.ст. 56, 93 КПК) мають право заявити клопотання про проведення процесуальних дій і бути ініціатором проведення слідчої (роз-шукової) дії. Згідно із загальними положеннями кримінального процесуального судочинства такі ж права мають представник та законний представник потер­пілого (ст.ст. 58, 59 КПК), які користуються процесуальними правами остан­нього, хоча ці учасники судочинства прямо в ст. 223 КПК не вказані. В разі прийняття рішення про здійснення слідчої (розшукової) дії за клопотанням за­значених осіб вона має проводитися за участі відповідної особи-ініціатора та (або) її захисника чи представника, проте організовує й проводить таку слідчу дію не ініціатор, а слідчий, прокурор, який здійснює кримінальне провадження. Клопотання ініціатора про проведення слідчої дії повинно бути оформленим окремою заявою на ім'я слідчого чи прокурора або занесеним до протоколу до­питу, відповідно, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого з викладенням обгрунтованих належним чином мотивів такого клопотання. Відмова ініціато­ра від участі в проведенні слідчої (розшукової) дії також потребує письмового викладення як причин та мотивів небажання брати участі у слідчій дії, так і мотивів заявленої відмови. Проте окремі слідчі (розшукові) дії мають певну специфіку, котра зумовлює можливість участі в їх проведенні лише обмеженого і викликаного особливостями змісту або ж тактичними міркуваннями учасни­ків, наприклад, освідування, обшук, обстеження публічно недоступних місць, контроль за вчиненням злочину тощо, порядок проведення і коло учасників яких визначають виключно слідчий або прокурор.

Особи, що ініціювали проведення слідчої (розшукової) дії і присутні під час її проведення, повинні дотримуватися відповідних процесуальних вимог, виконувати законні вказівки й розпорядження слідчого, прокурора, який про­водить слідчу дію, і лише з його дозволу можуть ставити запитання, а в разі незгоди з рішеннями особи, яка проводить слідчу дію, висловлювати власні пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової") дії, факт та зміст яких підлягає обов'язковому занесенню до протоколу, незалежно від задоволення чи відмови слідчого, прокурора або особи, яка проводить таку дію за його дорученням.

7. Участь понятих у проведенні слідчої (розшукової) дії має як обов'язковий, так і альтернативний характер. Обов'язковою є участь понятих у кількості, що зумовлена потребою, але не менше двох осіб в разі проведення впізнання особи, трупа чи речі, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Незаінтересованість понятих означає відсут­ність будь-якого їх відношення до роботи в правоохоронних чи судових органах, родинних або дружніх чи неприязних стосунків з будь-ким із учасників судочин­ства, зацікавленості в результатах кримінального провадження.

Немає потреби обов'язкового залучення понятих у разі застосування слід­чим, прокурором безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слід-

чої (розшукової) дії, однак у такому випадку на особу, яка проводить слідчу дію, покладається обов'язок забезпечення дійсно безперервної, повної і об'єктивної фіксації за допомогою технічних засобів усіх подій, які відбуваються під час проведення слідчої дії і пов'язаних з їх підготовкою, проведенням, отриманням і фіксацією результатів. У таких випадках кількість застосованих технічних пристроїв для відеографічної фіксації може бути більша, ніж одна відеокамера. В усіх інших випадках поняті запрошуються для участі в слідчій (розшуковій) дії на розсуд процесуальної особи, яка таку дію проводить і яка визнає доціль­ність запрошення понятих, ставить перед ними певні завдання та пояснює їм їхні права й обов'язки.

Законодавець не висуває вимоги встановлення повних і вичерпних даних щодо справжньої особи понятих, їх віку, інших анкетних даних, точного місця проживання, стану здоров'я, психологічного статусу тощо. Здатність понятого виконувати покладені на нього обов'язки під час проведення слідчої (розшуко­вої) дії слідчий, прокурор визначає в кожному конкретному випадку на власний розсуд.

Проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, а також особистого обшуку особи мають ту особливість, що участь у них не менше двох понятих є обов'язковою, незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, до того ж у випадку проведен­ня обшуку, пов'язаного з роздяганням, перевдяганням або оголюванням особи, поняті, як і слідчий та прокурор, повинні бути однієї статі з особою, особистий обшук якої проводять.

У разі потреби поняті можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки з питань щодо їх особистої участі, порядку проведення слідчої дії, правильності й повноти відображення в протоколі встановлених відомостей, окремих особливостей проведення дії й поведінки учасників, отримання до­казів, застосування технічних засобів тощо. Предметом такого допиту понятого як свідка можуть бути лише обставини проведення слідчої дії і отримання дока­зів, а не обставини вчинення кримінального правопорушення, з приводу якого здійснюється провадження.

8. Закінчення строків досудового розслідування позбавляє слідчого й про­курора підстав для проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій, а зібрані після закінчення таких строків докази визнаються недійсними як такі, що отри­мані в результаті проведення слідчих (розшукових) дій з грубим порушенням встановлених процесуальних правил і тому є недопустимими. В таких випад­ках слідчі дії можуть бути проведені лише за дорученням суду і лише в порядку, який встановлено ч. З ст. 333 КПК.

Стаття 224. Допит

1. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.