Для допиту тяжко хворого свідка, потерпілого під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання.

3. При ухваленні судового рішення за результатами судового розгля­ду кримінального провадження суд може не враховувати докази, отримані в порядку, передбаченому цією статтею, лише навівши мотиви такого рі­шення.

4. Суд під час судового розгляду має право допитати свідка, потерпіло­го, який допитувався відповідно до правил цієї статті, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з'ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування.

5. З метою перевірки правдивості показань свідка, потерпілого та з'ясування розбіжностей з показаннями, наданими в порядку, передбаче­ному цією статтею, вони можуть бути оголошені при його допиті під час судового розгляду.

1. Будь-хто зі сторони кримінального провадження як з боку обвинувачен­ня, так і з боку захисту (п. 19 ч. 1 ст. З КПК) має право звернутися під час до­судового розслідування до слідчого судді із клопотанням провести допит свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків або потерпілих, зокрема, й у випадках, коли такі особи є малолітніми або неповнолітніми. Таке клопотання повинно подаватися до суду за місцем проведення досудового розслідування і мати в своєму обгрун­туванні викладення конкретних й реальних причин, які вказують на необхід­ність отримання від певної особи чи осіб показань і водночас існування на час

подання й розгляду клопотання чи в майбутньому до часу розгляду матеріалів кримінального провадження судом небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, розвиток і наслідки якої створюють небезпеку для життя чи можуть викликати тяжкі наслідки для здоров'я особи, наявності інших обставин, що можуть унеможливити в майбутньому їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. До таких інших обставин може бути віднесено найближчий переїзд особи на постійне проживання до віддале­них країн, повернення чи тимчасовий приїзд з яких до України, а так само про­ведення слідчих дій в яких на запит правоохоронних органів України в порядку надання міжнародної правової допомоги значно ускладнені, існування загрози впливу на свідка чи потерпілого з боку зацікавлених осіб з метою схилення до відмови від показань або зміни показань на користь однієї із сторін кримі­нального провадження тощо. В разі задоволення слідчим суддею заявленого клопотання допит свідка чи потерпілого здійснюється в судовому засіданні за місцем розташування суду, до якого надійшло і яким задоволено клопотання, або за місцем перебування хворої особи, що підлягає допиту, в присутності обох сторін кримінального провадження з дотриманням правил, встановлених ст.ст. 352, 353, 354 КПК. Обидві сторони кримінального провадження повинні бути завчасно повідомлені про місце й час проведення допиту свідка чи потер­пілого в судовому засіданні. Неприбуття для участі в допиті належним чином повідомленої протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в суді, а складений за результатами допиту в суді протокол долучається до мате­ріалів досудового розслідування як документ, що має значення джерела доказів.

2. Не може бути заявленим під час досудового розслідування клопотання за тих само підстав про допит у судовому засіданні підозрюваного або про од­ночасний допит підозрюваного зі свідком чи потерпілим.

3. За відсутності в кримінальному провадженні підозрюваного на момент задоволення клопотання допиту свідка чи потерпілого в суді проводиться без участі захисника, якого, природно, за відсутності підозрюваного не повинно бути в провадженні. Якщо ж до моменту проведення допиту в судовому засі­данні під час досудового розслідування повідомляється будь-кому про підозру або особу затримують за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, за яким проводиться кримінальне провадження, слідчий суддя зобов'язаний відкласти проведення допиту на час, що потрібний для належного повідомлен­ня сторони захисту про проведення допиту свідка чи підозрюваного в судовому засіданні і провести такий допит за участі сторони захисту.

4. Виїзне судове засідання для допиту тяжко хворого свідка чи потерпіло­го під час досудового розслідування проводиться лише у випадках, якщо хво­роба дійсно загрожує життю чи може призвести до інших тяжких наслідків у разі переміщення особи зі стаціонару лікарняного закладу для допиту до примі­щення суду. Тяжкість хворобливого стану та ймовірність настання небезпечних для особи наслідків транспортування з лікарняної установи до іншого місця повинна бути підтверджена відповідною медичною документацією з висновка-

ми лікарів, а для проведення допиту створюють належні умови в приміщенні лікарняного стаціонару за місцем перебування хворого свідка чи потерпілого. Допит такої хворої особи судом у домашніх чи інших умовах за межами лікар­няного закладу слід вважати процесуально проблематичним.

5. Докази, які отримані під час досудового розслідування в порядку про­ведення допиту свідка чи потерпілого судом, вважаються такими, що отримані в судовому засіданні (ч. 4 ст. 95 КПК), і для їх неврахування при ухваленні відповідного судового рішення за результатами судового розгляду суд повинен навести конкретні й беззаперечні мотиви такого рішення.

6. Під час судового розгляду предметом допиту свідка або потерпілого, яких допитували за правилами цієї статті в судовому засіданні під час досудо­вого розслідування, може бути уточнення раніше наданих показань чи отри­мання нових показань щодо обставин, які не були з'ясовані під час досудового розслідування і встановлення яких судом має значення для кримінального про­вадження.

7. Свідок чи потерпілий, які були допитані в судовому засіданні під час досудового розслідування, є тими особами, яким відомі обставини, що можуть мати значення для судового провадження, і тому такі особи можуть бути до­питані в судовому засіданні під час розгляду відповідного кримінального про­вадження. В разі встановлення судом істотних розбіжностей у показаннях тієї самої особи щодо сутності встановлення фактичних обставин вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, правиль­ність кожного з наданих показань підлягає перевірці судом. За таких обставин після допиту свідка чи потерпілого під час судового розгляду показання, надані в порядку, передбаченому цією статтею, можуть бути оголошені з метою пере­вірки правдивості показань та з'ясування причин розбіжностей між тими по­казаннями, що були надані суду під час досудового розслідування та надаються під час судового розгляду. Оцінку таким показанням суд надає з урахуванням усіх встановлених у судовому засіданні доказів.

Стаття 226. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи

1. Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутнос­ті законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

2. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжува­тися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

3. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз'яснюється обов'язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджую­чи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

4. До початку допиту особам, зазначеним у частині першій цієї статті, роз'яснюється їхній обов'язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

1. У кримінальному провадженні окремі вікові характеристики особи його учасника мають певне значення, що знаходить своє відображення у процесуаль­них нормах. Це, зокрема, визначає особливості підготовки й проведення допиту малолітньої особи - дитини до досягнення нею чотирнадцяти років і неповноліт­ньої особи, якою може бути малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнад­цяти до вісімнадцяти років (п.п. 11, 12 ч. 1 ст. З КПК). Нижню вікову межу учасни­ків судочинства законодавець не встановлює і тому всі діти віком до чотирнадцяти років можуть бути віднесені до категорії «малолітніх осіб», а можливість їхнього допиту визначається конкретною ситуацією, зокрема, й колом та характером об­ставин, відомих малолітній особі і які належить з'ясувати під час такого допиту. Вік особи встановлюється в загальному порядку за відповідними документами, а в разі їх відсутності - іншим шляхом, зокрема, шляхом призначення судово-ме­дичної або комплексної судової медичної та психологічної експертизи.

2. Під час допиту малолітньої або неповнолітньої особи застосовують­ся загальні правила, встановлені ст. 224 КПК, і одночасно правила, що вста­новлені вимогами ст. 226 КПК, які й розкривають окремі особливості слідчої дії. Обов'язковою в таких випадках є присутність під час допиту малолітніх чи неповнолітніх свідків, підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, їхніх за­конних представників (ст.ст. 44, 59 КПК), якими можуть бути батьки, усинов-лювачі, опікуни чи піклувальники, інші близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки й піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває малолітній або неповнолітній, педагога або пси­холога, а під час допиту малолітніх чи неповнолітніх підозрюваних та обви­нувачених також захисника (п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК). Присутність під час допиту таких осіб лікаря визначається в кожному конкретному випадку особою, яка проводить допит, з урахуванням того, що запрошений для присутності під час допиту лікар повинен бути спеціалістом у галузі дитячої психології або педіа­трії, а не з будь-якої іншої медичної галузі знань. Запрошення зазначених осіб для проведення допиту малолітньої або неповнолітньої особи не обмежується лише їх присутністю під час проведення слідчої дії, а й передбачає виконан­ня ними певних обов'язків та надає таким особам певні права, як, наприклад, право з дозволу слідчого чи прокурора ставити допитуваним особам запитання або висловлювати заперечення проти окремих зі заданих малолітньому або не­повнолітньому запитань.

Законний представник повинен бути присутнім під час допиту поряд з педагогом або психологом. Залежно від характеру взаємин малолітнього чи неповнолітнього із законним представником і обставин кримінального прова­дження слідчий, прокурор має право на власний розсуд або за погодженням із допитуваною особою визначати, хто саме із законних представників буде при­сутнім під час допиту. З цією метою слідчий, прокурор виносить постанову про залучення законного представника малолітнього або неповнолітнього підозрю­ваного, потерпілого для участі в кримінальному провадженні, а стосовно свідка -для участі у допиті, копія якої вручається законному представнику.

Залежно від особи допитуваного як педагоги можуть бути викликані для присутності під час проведення допиту вчителі шкіл, викладачі педагогічних навчальних закладів чи педагогічних факультетів, співробітники місцевих від­ділів освіти, які мають педагогічну освіту й досвід роботи з дітьми, вихователі дитячих дошкільних закладів тощо. їхня присутність або присутність під час допиту психолога є обов'язковою, оскільки для правильного й результативного проведення допиту потрібні спеціальні знання в галузі педагогіки, дитячої та юнацької психології, що може не лише сприяти встановленню психологічно­го контакту з допитуваним, наданню правильної оцінки його поведінці під час допиту й відповідям на поставлені запитання, а й охороняє психічне здоров'я малолітнього чи підлітка від можливого травматичного впливу незвичної для них ситуації.

3. Тривалість проведення допиту будь-якої особи має процесуальне обме­ження в часі. Для малолітньої або неповнолітньої особи незвична обстановка допиту, характер і зміст запитань, які ставлять перед ними і потреба формулю­вання відповідей, які не можуть спиратися на достатній життєвий досвід такої особи, становить значні труднощі і викликає швидку психологічну втому, надто у випадках, якщо предмет допиту може негативно вплинути на психіку, торка­ється особистих інтересів та прав допитуваної особи. З цієї причини визначено як обов'язкові умови про те, що допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом понад дві години на день. Якщо є потреба допитати малолітню або неповнолітню особу в межах кількох кримінальних проваджень, то і в таких випадках загальний час проведених допитів не повинен перевищувати двох годин на один день, а кожен окремий допит не може тривати без перерви понад одну годину. Час перерви, що потрібен для відновлення сил допитуваного і встановлення його психологічної рівноваги, не визначено, але слід вважати, що перерва у допиті повинна становити не менше двох годин як щодо допиту малолітньої, так і не­повнолітньої особи, а на час перерви для такої особи повинні бути створені на­лежні умови для відпочинку, що виключає можливість проведення з нею в цей час будь-яких інших слідчих (розшукових) дій або інших заходів, які заважають нормальному відпочинку. Час початку допиту, початку перерви та продовження допиту і час його закінчення обов'язково зазначається в протоколі, а продовже­ний допит не вважається додатковим чи повторним і не потребує повторного встановлення особи, роз'яснення її прав і прав інших присутніх при допиті осіб та порядку проведення допиту.

4. Оскільки свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, не може не­сти кримінальну відповідальність за відмову давати показання та за завідомо неправдиві показання, а потерпілий, що не досяг такого ж віку, - за давання за­відомо неправдивих показань, то перед початком допиту таким особам замість попередження про таку відповідальність у доброзичливій формі роз'яснюється про громадянський обов'язок давати правдиві показання, крім того, їм слід роз'яснити значення повідомлення відомостей, які стосуються кримінального

провадження, та необхідність розповісти все відоме у цьому провадженні. До­помогу в цьому можуть надати присутні під час допиту законний представник, педагог або психолог.

5. Права й обов'язки присутнім при допиті особам роз'яснюються до по­чатку допиту, що зазначається і підтверджується підписами присутніх осіб на початку протоколу допиту до викладення сутності поставлених запитань та отриманих від малолітньої або неповнолітньої особи відповідей. До протоколу заносяться також заперечення присутніх осіб проти поставлених запитань та поставлені ними допитуваним особам запитання і відповіді на них або вказу­ється про ненадання дозволу на постановку таких запитань особою, яка про­водить допит.

6. Правила, викладені в цій статті, застосовуються і до порядку проведен­ня одночасного допиту кількох осіб, якщо одним із допитуваних або кілька з них є малолітні чи неповнолітні.

Стаття 227. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповно­літньої особи

1. При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, пе­дагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

2. До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педа­гогу, психологу або лікарю роз'яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потер­пілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповноліт­нього чи з власної ініціативи мас право обмежити участь законного пред­ставника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.

1. У разі проведення слідчих (розшукових) дій за участі малолітньої або неповнолітньої особи участь у їх проведенні законного представника, педаго­га або психолога є обов'язковою. Право на залучення законного представника малолітнього або неповнолітнього підозрюваного й обвинуваченого передба­чене ч. 1 ст. 44 КПК, а малолітнього або неповнолітнього потерпілого - ч. 1 ст. 59 КПК. Окремої процесуальної норми, що встановлює право неповноліт­нього свідка на залучення законного представника, не передбачено і тому та­кою нормою слід вважати ч. 1 ст. 227 КПК, а питання його участі у криміналь­ному провадженні регулювати згідно з положеннями ст. 44 КПК. З цією метою слідчий, прокурор виносить постанову про залучення законного представника малолітнього чи неповнолітнього підозрюваного, потерпілого для участі в про-

веденні слідчих дій під час конкретного кримінального провадження, а стосов­но свідка - під час проведення конкретної слідчої дії в межах цього криміналь­ного провадження, копію якої вручає законному представнику.

2. Окрім того, п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК встановлено, що обов'язковою у кри­мінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, є участь захисника навіть якщо на час проведення з ними слідчих дій таким особам виповнилося 18 років. Обов'язок забезпечити їх участь у проведенні слідчих дій поклада­ється на процесуальну особу, яка такі дії проводить. Це забезпечується шляхом офіційного виклику законного представника, педагога або психолога, а у перед­бачених законом випадках - і захисника на визначений час до місця проведення слідчих дій особою, яка такі дії проводить. В разі неявки запрошених осіб для участі в проведенні слідчої дії її слід перенести на інший час і вжити заходів для з'ясування причин неявки запрошених. Якщо такі причини є істотними та унеможливлюють участь конкретного законного представника малолітньої або неповнолітньої особи, педагога або психолога, а у визначених законом ви­падках - також адвоката в проведенні слідчої дії, то треба на наступний раз забезпечити участь у слідчій дії інших осіб, які можуть виконувати обов'язки законного представника, педагога або психолога, захисника, оскільки їхня від­сутність грубо порушує процесуальні норми, що нівелює результати слідчої дії і не дає підстав посилатися на встановлені під час проведення такої слідчої дії фактичні дані як на докази.

3. На розсуд слідчого чи прокурора ставиться вирішення питання щодо необхідності запрошення для участі в проведенні слідчої дії за участі малоліт­ньої або неповнолітньої особи лікаря, а також вирішення питання, кого саме: педагога або психолога чи обох треба запросити для участі в конкретній дії. Фах лікаря як спеціаліста визначається виходячи не з наявності в учасників слідчої дії певних захворювань і прогнозованої потреби надання медичної до­помоги, а з урахуванням тих обставин, що учасник чи один з учасників слідчої (розшукової) дії є малолітньою або неповнолітньою особою, і саме факт недо-сягнення особою повноліття зумовлює потребу присутності додаткового учас­ника слідчої (розшукової) дії, який має відповідну медичну підготовку.

4. Зазначеним у цій статті учасникам слідчої дії надається право ставити за­питання допитуваним малолітнім чи неповнолітнім особам, що роз'яснюється до початку проведення слідчої дії і про що зазначається на початку протоколу. Слід мати на увазі, що такі запитання законний представник, педагог або психолог, а також лікар можуть задавати лише з дозволу особи, яка проводить слідчу дію, адресувати їх малолітньому або неповнолітньому, а за змістом такі запитання по­винні мати уточнювальний характер і не містити підказок чи вказівок малолітній або неповнолітній особі щодо її відповідей, дій чи поведінки під час проведення слідчої дії. Водночас, слідчий, прокурор має право відвести поставлені запитання, якщо вони не стосуються сутності слідчої дії, суперечать досягненню поставленої мети або можуть вплинути на об'єктивність і повноту встановлюваних обставин.

5. Відповідно до положень ст. 227 КПК можливість обмеження участі у виконанні окремих слідчих дій або усунення від участі в кримінальному прова­дженні взагалі надається лише стосовно законного представника малолітнього або неповнолітнього свідка та потерпілого. Таке право надано слідчому, проку­рору, які здійснюють кримінальне провадження, і реалізується ними за власною ініціативою або за клопотанням малолітнього чи неповнолітнього, незалежно від того, ким було прийняте рішення про залучення конкретного законного представника до участі в слідчій дії. З цією метою слідчий, прокурор виносить постанову, в якій вказує, чому саме і як участь конкретного законного пред­ставника може завдати шкоди інтересам малолітньої або неповнолітньої особи, в якому обсязі і для проведення яких слідчих (розшукових) дій обмежується участь законного представника або з якого часу його слід вважати усунутим від участі в кримінальному провадженні. З огляду на обов'язковість участі за­конного представника у слідчих (розшукових) діях за участі малолітньої або неповнолітньої особи цією ж постановою має бути призначено іншого закон­ного представника для участі в проведенні окремої дії, якщо участь законного представника обмежується, або для участі в подальшому кримінальному про­вадженні під час проведення слідчих дій, якщо законного представника усуне­но взагалі. З прийнятим рішенням повинен бути ознайомлений малолітній або неповнолітній свідок чи потерпілий, а копія відповідної постанови слідчого, прокурора направляється як раніше залученому, так і новому законному пред­ставнику.

В разі, якщо дії законного представника суперечать інтересам малолітньо­го або неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, за рішенням слід­чого, прокурора такий законний представник замінюється іншим в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 44 КПК. З цією метою слідчий, прокурор виносить від­повідну постанову, з якою знайомить усіх заінтересованих осіб.

6. Обмеження або усунення педагога, психолога чи лікаря від участі у слідчих (розшукових) діях за участі малолітньої або неповнолітньої особи не передбачено. Такі особи викликаються як фахівці в певній галузі знань і для участі лише в проведенні окремих слідчих (розшукових) дій, а у випад­ку завдання чи спроби з їхнього боку завдання шкоди інтересам малолітньо­го або неповнолітнього учасника слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор зобов'язаний негайно припинити проведення слідчої (розшукової) дії та вжити відповідних заходів впливу на таких осіб.

Стаття 228. Пред'явлення особи для впізнання

Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнавати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю

яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо по­казувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впіз­нання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

2. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впіз­нає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутнос­ті особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються.