Загальні тактичні умови проведення відтворення обстановки і обставин події.

Методика слідчого експерименту передбачає виконання та дотримання правил його проведення — процесуальних та тактичних. До процесуальних правил належать такі:

1) при проведенні слідчого експерименту обов’язковою є участь понятих; як уже зазначалося, їх кількість визначається характером дослідів та розташуванням учасників експерименту;

 

2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їхні спеціальні знання можуть бути використані для відтворення обстановки події або явища, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їхніх поз — у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;

3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, показання яких перевіряються; якщо слідчим експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є обов’язковою;

4) про перебіг і результати проведення слідчого експерименту складається протокол відповідно до ст. 195 КПК.

До тактичних правил проведення відтворення обстановки і обставин події належать такі:

1. Відтворення має бути проведено в умовах максимально наближених до умов реального перебігу досліджуваної події (діянь):
2. Для унеможливлення випадковості в результатах дослідних дій, їх треба проводити неоднократно (багаторазово їх повторювати).
3. У тих випадках, коли слідчий недостатньо володіє інформацією про потрібні умови, відповідні параметри дії (події), що перевіряється (наприклад, недостатньо інформації про тривалість впливу чи силу впливу або силу удару), доцільно не лише повторювати досліди, а й змінювати умови дослідів, тобто застосовувати різноваріантні умови експериментів (ускладнені або спрощені).
4. Досліди, особливо складні, тривалі за часом повинні проводитись у декілька етапів, черговість яких та специфіку визначає слідчий.
5. Після прибуття на місце перевірки показань за пропозицією слідчого, перевірювана особа, йдучи попереду інших учасників, без сторонньої допомоги і втручання визначає напрямок руху і спочатку розповідає про відомі їй обставини злочину, після чого вказує де вони мали місце і демонструє окремі свої дії та дії інших учасників події.
6. Показання повинні перевірятись лише на тому місці, де відбувалась досліджувана подія, де було ним або підозрюваним (обвинуваченим), свідком (потерпілим) залишено сліди чи знаряддя злочину тощо.
7. У разі потреби слідчий оглядає вказані перевірюваною особою місця і об”єкти.
8. Якщо перевіряються показання на місці кількох осіб, кожна з них виводиться на нього окремо, іншим складом понятих, водія тощо.

Поняття, види і завдання допиту.

Допит – це слідча дія, спрямована на збирання та первірку інформації щодо питань, які мають значення для встановлення істини у справі, шляхом особистого і безпосереднього спілкування слідчого (суду) з допитуваною особою із використанням напрацьованих криміналічтикою тактичних засобів.

Отже, завданням допиту є одержання якомога повних, достовірних і об’єктивних відомостей (інформації) стосовно обставин злочину, який розслідується або перевірка вже наявної інформації.

види допиту:

І. За суб’єктом проведення допиту:

а) допит проведений працівником органу дізнання;

б) – І І – слідчим;в) – І І – прокурором;г) – І І – суддею (судом).

ІІ. Залежно від процесуального становища допитуваного:

а) допит свідка;

б) допит потерпілого;

в) – І І – підозрюваного;

г) – І І – обвинуваченого;

д) – І І – підсудного;

е) – І І – експерта.

ІІІ. Залежно від вікових особливостей допитуваної особи:

а) допит малолітнього;б) – І І – неповнолітнього;в) – І І – дорослої особи;г) – І І – особи похилого віку.

ІХ. Залежно від певних так званих девіантних (особливих, виняткових, первинних) властивостей особи допитуваного:

а) допит звичних (без девіантних властивостей) людей;

б) допит рецидівістів;

в) допит осіб з психічними вадами, алкоголіків, наркоманів тощо;

г) допит засуджених, що утримуються в місцях відбуття покарання;

д)допит іноземців або осіб з особливим регламентно-свідоцьким статусом.

Х. Від структури учасників допиту, тобто від суб’єктного складу:

а) допит, що роводиться самостійно слідчим, прокурором, дізнавачем;

б) допит з участю третіх осіб: - з участю прокурора, нач. слідч. під.;

- захисника;

- представників (законних, адвоката);

-педагога, родичів, психолога, спеціаліста

ХЙ. За послідовністю (черговістю) проведення:

а) первинний;

б) повторний (з’ясовуються обставини, про які допитуваний вже давав показання під час первинного, з’явилась інформація, що ці свідчення умисно неповні, або виникли сумніви щодо їх достовірності, або первинний допит проведено неналежними способами та засобами тобто з порушенням процесуальної форми).

ХЙЙ. За об’ємом з’ясовуваних питань:

а) основний;

б) додатковий (отримання показань щодо окремих обставин, про які об’єктивних причин не йшлося під часпопередніх допитів).

ХЙЙЙ. Залежно від місця проведення допиту:

а) допит на місці події;

б) допит у кабінеті особи,у провадженні якої знаходиться кримінальна справа у залі судового засідання,за місцем проведення виїздного засідання суду;

в) за місцем знаходження допитуваного:вдома,в мед установі,за місцем навчання,роботи або за місцем реалізації застосованого засобу процесуального примусу тощо.

ЙЧ. Залежно від позиції, яку займе допитувана особа:

а) допит особи, яка дає правдиві показання;

б) допит особи, яка дає помилкові свідчення;

в) допит особи, яка дає завідомо неправдиві показання.

Ч. За ситуацією, що склалась на допиті:

а) допит у безконфліктній ситуації;

б) дрпит у конфліктній ситуації.

ЧЙ. Залежно від процесуально-тактичних особливостей:

а) звичайний допит;

б) допит під час очної ставки;

в) прехресний допит (судово-слідчий).

ЧЙЙ. У залежності від використання науково-технічних засобів:

а) допит із застосуванням звуко- та відеозапису;

б) допит без використання технічних засобів.

Стадії допиту і завдання, які вирішуються на кожній із них.

Завданням допиту є одержання якомога повних, достовірних і об’єктивних відомостей (інформації) стосовно обставин злочину, який розслідується або перевірка вже наявної інформації.

Умовно допит складається із двох стадій:

І. Стадія підготовки до допиту;

ІІ.Робоча стадія, яка своєю чергою складається із наступних етапів:

1.вступний етап,

2.етап вільної розповіді,

3.етап запитань – відповідей,

4.завершальний етап.

1. Підготовка до допиту, реалізується шляхом виконання наступних заходів та міроприємств, а саме:

а) визначення кола осіб, які підлягають допиту;

б) визначення послідовності їх допиту (за умови що допиту підлягають декілька осіб);

в) визначення матеріалів справи з уточненням обставин, що можуть бути відомими конкретним свідкам, потерпілим, підозрюваним (обв.);

г) визначення предмету допиту з урахуванням можливості його корегування;

д) вивчення особи допитуваного;

е) підбір речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному;

є) вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

ж) вивчення питань, що відносяться до спеціальних знань, котрі можуть виявитись потрібними під час допиту, скориставшись для цього консультаціями спеціалістів тощо;

з) визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовка;

и) визначення учасників (третіх осіб) проведення допиту;

і) прогнозування можливих ситуацій допиту, визначивши можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, а для цього обрати найдоцільні способи встановлення психологічного контакту тощо;

ї) складання плану допиту.

 

 

Стадії допиту свідка.

Умовно допит складається із двох стадій:

І. Стадія підготовки до допиту;

ІІ.Робоча стадія, яка своєю чергою складається із наступних етапів:

5.вступний етап,

6.етап вільної розповіді,

7.етап запитань – відповідей,

8.завершальний етап.

Порядок допиту свідка наступний:

- встановлення особи свідка, що з’явився за викликом;

- роз’яснення йому прав і обов’язків свідка;

- роз’яснення змісту с. 69, 69^-1 , 70 КПК;

- попередження про кримінальну відпоідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК) та відмову від показань (ст. 385 КК);

- встановлення стосунків свідка з іншими учасниками процесу, якщо такі відомі йому;

- пропозиція викласти відомі йому факти, що стосуються обставин справи;

- постановка у необхідних випадках доповнюючих, уточнюючих та контрольних запитань;

- попередження в кінці допиту (в необхідних випадках) про нерозголошення даних попереднього розслідування (ст. 121 КПК + 387 КК).