Способи розкрадань, вчинюваних привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Спосіб вчинення розкрадання – це комплекс умисних дій щодо підготовки, вчинення та приховування злочину, які вчиняються розкрадачами залежно від ряду об’ктивних і суб’ктивних чинників специфічними прийомами у певній послідовності та для досягнення злочинної мети. Спосіб вчинення розкрадання утворено з ряду сладових: *способу підготування до розкрадання (прийом для створення неврахованих лишків сировини, готової продукції, коштів та ін.); *способу вчинення розкрадання (прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту); *способу приховування зл-нів, маскування злоч. дій і їх наслідків; * обставини, що обумовили вибір розкрадачами певних способів (загальних для різних галузей, характерних для конкретної галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сировини, напівфабрикатів, готових виробів та ін.); *прийоми, що використовуються злочинцями – комплекси різноманітних дій, що власне утворюють своєю сукупністю спосіб (способи) розкрадання. Тобто, прийоми є складовими частинами способу. На вибір способів розкрадання впливають певні об”єктивні та суб”єктивні фактори. Зокрема, до факторів першого виду відносять: *посадове становище розкрадача (розкрадачів), тобто характер зв”язку винної особи з предметом злочинного посягання, характер наявності у злочинця можливості до вчинення привласнення чи розтрати; *наявність співучасників та їх посадове становище; *особливості виготовлюваних, оброблюваних, обслуговуваних тощо матеріальних цінностей, сировини, напівфабрикатів; *вид виробничо-господарської операції, у ході виконання якої вчиняється злочин; *обстановка на виробничо-господарському об”єкті: характер підприємства, установи, організації; особливості його діяльності (обліку, звітності, технологічного процесу, організації охорони); *правового захисту новітніх напрямів підприємництва; *наявності необхідних сил і засобів у правоохоронних органів щодо забезпечення режиму законності. До суб”єктивних факторів, що впливають на спосіб розкрадання належать: *наявність у суб”єкта злочину певних навичок у застосуванні конкретного способу вчинення розкрадання; *знання розкрадачами особливостей умов виробництва і обстановки на підприємстві; *ступінь злочинної кваліфікації; *наявність спеціальної (фахової) освіти; *мета і мотиви вчинення розкрадання; *поведінка інших осіб (керівника підприємства, установи, організації, ревізора, контролюючого працівника, які допускають службову недбалість, беруть хабар тощо).

 

220. Особливості організації та планування розслідування розкрадань. Обставини, що підлягають встановленню.

Приводами для порушення кримінальної справи є:

1.заяви громадян або представників громадськості (заяви та листи дійсних чи колишніх працівників підприємства, установи, організації, на якому мають місце факти розкраданню; заяви і повідомлення із числа клієнтів суб”єкта господарювання; заяви громадян: пайовиків, акціонерів, вкладників тощо);

2.повідомлення службових осіб підприємств, установ, організації (зокрема, повідомлення організацій – засновників юридичних осіб; фінансових, податкових, контролюючих органів тощо);

3.публікації, повідомлення, передачі тощо у ЗМІ;

4.явка з повинною;

5.безпосереднє виявлення ознак розкрадання органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом.

Підстави до порушення кримінальної справи – це фактичні дані (відомості про факти), що вказують на ознаки злочину. Такими фактичними даними слугують, у більшому, відомості про сліди-ознаки відповідних елементів складу розкрадань.

У ході розслідування розкрадань, вчинюваних привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем повинні бути встановлені (доказані) наступні обставини:

1.спосіб розкрадання (готування, вчинення, приховування);

2.факти привласнення або інші форми відчуження ввіреного майна;

3.вид і розмір незаконно відчуженого від власника майна (цінностей);

4.місце і час (період) усіх злочинних діянь;

5.особа або особи, що вчинили розкрадання, роль кожного;

6.вина, мотиви і цілі злочинних дій кожного обвинуваченого;

7.обставини, що характеризують особу обвинуваченого; обставини, які пом”якшують та обтяжують покарання;

8.характер і розмір шкоди;

9.інші злочини, що певним способом зв”язані із розслідуваним покаранням;

10. причини і умови. Що сприяли вчиненню цього злочину та ін.

1. Встановлення способу розкрадання. Від способу розкрадання залежить, встановлення розміру викраденого, учасників злочинної групи, характеру і розміру шкоди та інших важливих обставин.

2. Встановлення фактів вилучення або інших способі відчуження ввіреного майна. Не завжди стає можливим виявити усе викрадене, оскільки воно часто швидко реалізується, перетворюється в гроші які витрачаються або надійно переховуються. Відчужене розтратою майно, споживається, продається чи іншим способм реалізується.

3. Вид і розмір розкраденого. Види привласненого чи розтраченого – це,товари, гроші, цінні папери тощо. Викрадене повинно бути конкретизовано за назвою, зовнішнім виглядом, формою, кольором, номерами та іншими індивідуальними позначенням. Розмір відчуженого майна встановлюється в сумі за цінами на день розкрадання

4. Місце і часовий період вчинення всіх злочинних діянь. Привласнення, розтрати і службові заволодіння чужого майна, зазвичай, вчиняються протягом тривалого часового періоду. Розкрадання реалізуються у декілька етапів, епізодів. Час (період), протягом якого вчинялись розкрадання, інтервал кожної злочинної операції і місця їх перебігу (підприємство, установа, організація) – повинні бути визначені в цілому та щодо окремих епізодів.

5. Розкрадач чи група розкрадачів та роль кожного у злочині. Встановлюючи обвинуваченого, потрібно достовірно переконатися, що це власне та особа, якій було ввірено майно власником. Якщо у розкраданні брало участь декілька осіб, тоді необхідно встановити злочинну роль і дії кожної із них.

6. Вина, мотиви і цілі злочинних дій обвинуваченого (обвинувачених). потрібно доказати намір обвинуваченого збагатитись чи одержати щось реально для себе, своїх близьких; доказати, що вилучене він відокремив від загальної маси цінностей і приєднав до свого майна з метою розпорядитись ним як власним, а потім звернув на свою користь або, не відокремлюючи, розтратив цінності в корисливих цілях.

7. Обставини, що характеризують обвинуваченого. Вивчаючи особу обвинуваченого у розкраданні, слідчі з”ясовують його стать, вік, освіту, місце народження та виховання, місце роботи і посаду, трудовий стаж, характеристику за місцем роботи, проживання, матеріальний стан та його зміни у часі, стан здоров”я, житлові умови, наявність або відсутність судимостей, умови формування психологічної направленості корисливого типу і трансформування її в умисел на вчинення даного злочину. Перевіряють наявність або відсутність обставин, що звільняють від кримінальної відповідальності, пом”якшуючих та обтяжуючих караність обставин.

8. Характер і розмір шкоди. Розкрадання завжди супроводжується заподіянням матеріальної шкоди, яка, зазвичай, буває більшою за суму безпосередньо привласненого чи розтраченого. Характер і розмір шкоди можуть бути обтяжуючими караність обставинами; вони впливають на кваліфікацію зловживання службовими повноваженнями, якщо вони супроводжують розкрадання; впливають на оцінку особи розкрадача і на визначення виду і міри покарання, а також на пред”явлення та забезпечення цивільного позову.

9. Зв”язок розкрадання з іншими злочинами.

Особливості планування розслідування розкрадань У плануванні широко використовують схеми злочинних зв”язків, джерел розкрадання, каналів збуту, руху привласнених чи розтрачених сум. Використовуються й інші різноманітні ілюструючи злочинну діяльність матеріали.

Варто зазначити, що для розслідування розкрадання, як і для більшості злочинів, характерно письмове планування всіх основних етапів цієї діяльності. Таких,умовно, є чотири:

1.проведення перевірочних дій і вирішення питання про порушення кримінальної справи;

2.початок розслідування (проведення первинних слідчих та організаційних дій і оперативно-розшукових заходів);

3.провадження подальшого слідства;

4.завершення досудового слідства.

Здійснюючи планування і використовуючи комп”ютерну техніку, слідчі із допомогою спеціалістів (чи самостійно) створюють банки даних про підозрюваних, свідків, інших осіб, котрі потрапили у сферу розслідування у справі; про джерела розкрадань, канали збуту викраденого тощо. Робота із комп”ютером більш ефективна, порівняно із паперовими носіями. Застосовуючи принципи системи управління, деякі слідчі складають план-графік провадження усієї справи, від початку і до завершення розслідування. На ці строки наперед і завчасно планується створення слідчо-оперативні групи.