Папілярні узори, їх властивості, типи та види.

 

Найпростішим і найменш розповсюдженим серед людей (всього у 5% людей землі) є ДУГОВИЙ папілярний узор, у якого папілярні лінії (один потік всього) плавно підіймаючись на одному боці і досягнувши певної висоти плавно опускаються на протилежному боці.

Цей тип узору дельт не має.

Види цього типу: прості, шатрові, пірамідальні, з невизначеним центром, обманнопетлеві.

 

У ПЕТЛЕВОМУ узорі, який є дещо складніший за дуговий за будовою, (а серед людей найбільш розповсюдженим до 65%); папілярні лінії, що утворюють центральну частину малюнка, проходять від одного краю пальця до центру нігтьової фаланги, потім згинаються і повертаються до того ж краю, утворюючи таким чином петлю.

Види петель: типові (прості), замкнуті, зігнуті, паралельні, половинчаті, обманнозавиткові, подвійні.

У залежності від того, куди обернена ножка петлі – до мізинця чи до великого пальця – їх поділяють, відповідно, на ульнарні (мізинцеві) та радіальні (великопальцеві).

 

ЗАВИТКОВИЙ (круговий) узор є найбільш складним за будовою (формою). До 30 % людей мають такий тип узора.

Піднявшись уверх, папілярна лінія (потік) може утворити коло, овал, спіраль, може повернутися на той самий бік чи закінчитися на протилежному боці.

Для цього типу характерні не менше 2-х дельт (зліва і справа від центральної частини), хоча може бути бути, зрідка правда, і 3-4 дельти; 3 потоки папілярних ліній.

ВИДИ: прості, петлі-клубки, петлі-спіралі; петлі-овали (равлики), спіралеподібні, вигнуті петлі.

 

і окремі (індивідуальні) ознаки – деталі будови папілярних узорів:

- початок (основа) лінії – той її край, який розташований лівіше і нижче, а кінцем (вершиною) – край, що знаходиться правіше і вище;

- вилка (вила) – роздвоєння ліній, коли за ходом годинникової стрілки папілярна лінія розгалужується на дві, або навпаки, злиття, якщо дві лінії з'єднуються в одну;

- гачок (відгілкування) – коротке відгалуження роздвоєної лінії утворює з основною лінією (стовбуром) гострий кут.;

- мостик – з'єднання двох ліній короткою поперечною (з”єднучою) лінією;

- дельта;

- фрагмент (відривок), відрізок – коротка ізольована лінія;

- точка –папілярна точка;

- острівок (очко) – роздвоєння папілярних ліній і наступне її з'єднання;

- особливості будови пор (пороскопічний напрям дослідження);

- особливості країв папілярних ліній (еджеоскопічний....).

Але тільки папілярні узори найбільш придатні для ідентифікації, оскільки тільки їм притаманні:

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ – яка означає, що кожний папілярний узор, маючи багато добре виражених ознак, разом з тим притаманний лише певній людині.

Ця властивість обумовлена особливостями анатомічної будови шкіри.

Неможливість співпадіння папілярних узорів не тільки у двох людей, але й навіть у однієї людини на різних руках або пальцях (у сукупності загальних та окремих ознак) вже доведена не тільки багаторічною практикою, але й математичними розрахунками.

СТІЙКІСТЬ– характеризується тим, що малюнок папілярних ліній формується ще в період внутрішньоутробного (до 6-ти місяців вагітності) життя зародку людини та майже не змінюється до повного розкладу тканини після її смерті.

Папілярний узор зовні змінюється лише у масштабі і до певних меж і часу.

Тобто ці зміни абсолютно не впливають на взаєморозташування ознак.

ВІДНОВЛЮВАНІСТЬ – здатність папілярних узорів набувати попереднього вигляду після пошкодження верхнього шару шкіри, тобто після неглибоких ушкодженнях (термічних або хімічних впливах), папілярні лінії відновлюються протягом певного часу після заживлення рани.

МОЖЛИВІСТЬ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ – папілярні узори класифікують за

десятипальцевою системою;

пятипальцевою;

однопальцевою.

 

Класифікація слідів у трасології.

Єдиної загальноприйнятої класифікації слідів злочину не­має, навіть трасологічпої.

Можна запропонувати таку розширену слідознавчо-трасологічну класифікацію слідів злочину у криміналістиці.

> Слід злочину можна поділяти за характером або структур­но-просторовою формою на:

- сліди у широкому розумінні (значенні);

- сліди у вузькому розумінні (значенні), трасологічні.

> Сліди злочи­ну в широкому розумінні можна поділити на три великі класи:

1)Сліди людини2)Сліди засобів учинення злочину3)Сліди матеріальною середовища

> Сліди злочину від людини за посієм відображення інфор­мації поділяються па дві групи:

• нематеріальні (ідеальні) сліди, тобто об'єктивні образи про злочин;

• матеріальні сліди злочину.

Нематеріальні (ідеальні) сліди злочину можуть поділятися за предметом інформації (про які об'єкти відомо людині):

- інформація про людей; образи про речі;образи про події;

- інформація про способи дії людини тощо. Нематеріальні сліди за рецепторами сприйняття ідеальної

інформації, згодом відображеної у пам'яті, можна поділяти на сприйняті:

- зором;- слухом;- нюхом;- на смак;- на дотик.

За характером формування слідів пам'яті нематеріальні слі­ди можна класифікувати як:

-- інформацію віл осіб, які безпосередньо сприймали подію злочину (очевидці, виконавці, жертви);

- інформацію від осіб, які опосередковано сприймають по­дію злочину (свідки - неочевидні, поняті, фахівці);

- інформацію сторонніх осіб, які не мають стосунку до події розслідуваного злочину, але мають іншу інформацію (знання -професійні, експериментальні: спеціалісти, експерти, ревізори, консультанти тощо).

У Сліди у вузькому значенні - трасологічні - можна поділяти іа характером змін в об'єктах слідоутворення на:

1)Сліди-предмети Своєю чергою, сліди-предмети утворюють три великі групи.

• Частини, фрагменти цілого,що утво­рюються внаслідок пошкоджень або руйнувань різних об'єк­ті;

• Запиральні та фіксуючі пристрої.

• Вироби-носії слідів різних об'єктів.

2)Сліди-речовини3)Сліди-відбитки

> За об'єктом слілоутворення трасологічні сліди поділяють­ся на:

- гомологічні - сліди людини;- механічні - сліди зламу, транспортну, механізмів;

- балістичні - сліди зброї;- сліди тварин.

> За зв'язком механічного стану об'єктів з виникаючими слі­дами сліди-відбитки поділяють на:

- статичні сліди, що виникають внаслідок впливу на слідо-сприймальний об'єкт;

- динамічні сліди утворюються у випадках, коли слідоутво-рювальний об'єкт рухається паралельно чи під будь-яким ку­том окрім прямого.

> За мірою (величиною) відображеного рельєфу, або по-іншо­му: за характером (ступенем) змін у слідосприймальному об'єкті:

- об'ємні - утворюються внаслідок значної зміни слідоспри­ймального об'єкта в об'ємні (принцип залишкової деформації).

- поверхневі - залишаються тоді, коли обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю наближено рівні.

> За характером змін поверхневого шару площини слідо-сприймального об'єкта:

- сліди нашарування - утворюються під час відокремлення частинок від поверхні слідоутворювального;

- сліди-відшарування - утворюються внаслідок відокрем­лення частинок від поверхні слідосприймального об'єкта.

> За ступенем можливості візуального сприйняття сліду:

- видимі - ті, що легко проглядаються простим оком;

- невидимі, яких не можна побачити не тільки візуально, а й за допомоги оптичних засобів;

- слабовидимі - спостерігаються за певних умов.

> За кольором чи забарвленістю:

- кольорові та безкольорові;- забарвлені та безбарвні.

> За видом та формою відображення ознак у сліді:

- лінійні і вузькоканальні; площинні та заглиблені (надповерхневі);

> За розмірами:

- мікросліди;- макросліди.

> За кількістю:

- одинарні;- множинні.

> Залежно від характеру слідосприймальної поверхні:

- слід на твердій чи м'якій поверхні;

- слід на глянцевій чи шерехатій поверхні;

- слід на фарбованій чи безкольоровій поверхні тощо.

> За видом енергії, що використовується у слідоутворенні:

- сліди механіко-фізичного впливу;

- сліди біологічного впливу;

- сліди хімічного впливу;

- сліди термічного впливу;

- сліди радіаційного впливу.