Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні

Процесуальних дій

 

Стаття 551. Запит про міжнародну правову допомогу

1. Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

2. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

3. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

4. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.

 

Стаття 552. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу

1. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам цього Кодексу або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формі доручення.

2. Запит повинен містити:

1) назву органу, який здійснює кримінальне провадження, та компетентного органу запитуваної сторони;

2) посилання на міжнародний договір України або вказівку на дотримання засади взаємності;

3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога;

4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, його правову кваліфікацію;

5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;

6) повне ім'я та процесуальний статус осіб, з якими необхідно виконати процесуальні дії, відомості про місце їхнього проживання або перебування, громадянство та рід занять, а також інші відомості, які можуть полегшити виконання доручення;

7) чіткий перелік процесуальних дій, виконання яких запитується;

8) відомості про осіб, присутність яких при виконанні процесуальних дій вважається необхідною, і обґрунтування цієї потреби;

9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

3. До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта додається текст відповідної статті цього Кодексу з метою роз'яснення особі її процесуальних прав і обов'язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які слід одержати від особи.

4. До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з цим Кодексом, додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

5. Не вимагається надання інформації згідно з пунктами 4, 5, 8 частини другої цієї статті, до запиту про вручення особі документів або викликів до суду.

 

Стаття 553. Наслідки виконання запиту в іноземній державі

1. Докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленості про інше із запитуваною стороною.

2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих внаслідок виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетентного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встановленого цим Кодексом або міжнародним договором України.

 

Стаття 554. Розгляд запиту іноземного компетентного органу

про міжнародну правову допомогу

1. Отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.

2. У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.

3. З метою виконання запиту уповноважений (центральний) орган України має право надавати вказівки компетентним органам, які виконують запит, спрямовані на сприяння скорішому та якіснішому виконанню запиту.

 

Стаття 555. Повідомлення про результати розгляду запиту

1. У разі задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний забезпечити передання уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони матеріалів, одержаних у результаті виконання запиту.

2. У разі відмови у задоволенні запиту уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно, і повертає запит.

3. Якщо є підстави для відмови у задоволенні запиту або для його відкладення уповноважений (центральний) орган України може узгодити із запитуючою стороною порядок виконання запиту за певних обмежень. Якщо запитуюча сторона погоджується з визначеними умовами, запит задовольняється після виконання запитуючою стороною цих умов.

 

Стаття 556. Конфіденційність

1. На прохання запитуючої сторони уповноважений (центральний) орган України має право вжити додаткових заходів для забезпечення конфіденційності факту отримання запиту про міжнародну правову допомогу, його змісту та відомостей, отриманих внаслідок його виконання.

2. За необхідності погоджуються умови та терміни збереження конфіденційних відомостей, отриманих внаслідок виконання запиту.

 

Стаття 557. Відмова у виконанні запиту про міжнародну

правову допомогу

1. Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволенні запиту про правову допомогу у випадках, передбачених міжнародним договором України.

2. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту повинно бути відмовлено, якщо:

1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам України;

2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні відносно тієї ж особи судом прийняте рішення, яке набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері;

4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність;

5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

6) запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

 

Стаття 558. Виконання запиту

1. Запит про міжнародну правову допомогу виконується протягом двох місяців з дати його отримання безпосереднім виконавцем. У разі необхідності строк виконання може бути продовжено уповноваженим (центральним) органом України. При виконанні запиту про міжнародну правову допомогу застосовуються норми цього Кодексу.

2. За клопотанням запитуючої сторони і якщо це передбачено міжнародним договором України, можуть бути застосовані норми процесуального законодавства запитуючої сторони, якщо це не суперечить загальним засадам судочинства України і не порушує та не може призвести до порушення прав людини і основоположних свобод.

3. За наявності обставин, що перешкоджають застосуванню положень частини другої цієї статті, з уповноваженим (центральним) органом запитуючої сторони з'ясовується можливість виконання запиту у порядку, передбаченому законом України.

4. Якщо після задоволення запиту про міжнародну правову допомогу стане очевидною неможливість його виконання, про це невідкладно повідомляється уповноважений (центральний) орган запитуючої сторони із зазначенням причин, а також вивчається можливість виконання запиту згідно із частиною третьою статті 555 цього Кодексу.

 

Стаття 559. Відкладення надання міжнародної правової допомоги

1. Надання правової допомоги може бути повністю або частково відкладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслідуванню або судовому розгляду, що триває в Україні.

 

Стаття 560. Завершення процедури надання міжнародної

правової допомоги

1. Орган, якому було доручено виконання запиту, після здійснення необхідних процесуальних дій надсилає всі отримані матеріали уповноваженому (центральному) органу України. У разі неправильного або неповного виконання запиту уповноважений (центральний) орган має право вимагати додаткових заходів для виконання запиту.

2. Документи, отримані внаслідок виконання запиту, засвідчуються гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальні дії, та передаються уповноваженому (центральному) органу України для передання запитуючій стороні без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором.

3. Уповноважений (центральний) орган України надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту, уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони протягом десяти календарних днів після їх отримання від компетентного органу України.

 

Стаття 561. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку

надання міжнародної правової допомоги

1. На території України з метою виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені цим Кодексом або міжнародним договором.

 

Стаття 562. Виконання процесуальних дій, які потребують

спеціального дозволу

1. Якщо для виконання запиту потрібно здійснити процесуальні дії, проведення яких в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, такі дії здійснюються лише після отримання дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає.

 

Стаття 563. Присутність представників компетентних

органів запитуючої держави

1. Компетентний орган України може дозволити представникам компетентного органу запитуючої сторони, сторони захисту або потерпілому чи його представнику бути присутніми при виконанні запиту про міжнародну правову допомогу.

2. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, не мають права самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. У разі участі у проведенні процесуальних дій такі представники повинні дотримуватися вимог законів України.

3. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, мають право спостерігати за проведенням процесуальних дій і вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, з дозволу слідчого, прокурора або суду ставити запитання, а також робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.

 

Стаття 564. Виклик підозрюваного, обвинуваченого

з-за кордону та їхні гарантії

1. Підозрюваному, обвинуваченому, який перебуває в іншій державі, може бути запропоновано добровільно прибути за викликом слідчого, прокурора чи суду.

2. Підозрюваний, обвинувачений, незалежно від громадянства, викликаний згідно з частиною першою цієї статті, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий, триматися під вартою, до нього не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження та обмеження його особистої свободи за будь-які кримінальні правопорушення, вчинені до перетинання державного кордону України за викликом та не зазначені у повідомленні про виклик. Така особа не може бути піддана покаранню, призначеному за такі кримінальні правопорушення.

3. Підозрюваний, обвинувачений втрачає гарантії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо він за власним розсудом не залишить територію України протягом п'ятнадцяти днів від моменту отримання повідомлення компетентного органу про те, що подальша його присутність в Україні не є необхідною.

 

Стаття 565. Виклик свідка, потерпілого, його представника

1. Свідок, потерпілий, його представник, які перебувають за межами території України, можуть бути викликані або добровільно прибути до слідчого, прокурора, суду для проведення процесуальних дій на території України.

2. Процесуальні дії за участю осіб, вказаних у частині першій цієї статті, які прибули за викликом, проводяться у передбаченому цим Кодексом порядку.

3. Особа, зазначена у частині першій цієї статті, незалежно від її громадянства, яка прибула за викликом, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, затримана або триматися під вартою, до неї не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження та обмеження її особистої свободи як з приводу кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження, так і за будь-яке інше кримінальне правопорушення, вчинене до перетинання державного кордону України. Така особа не може бути піддана покаранню, призначеному за такі кримінальні правопорушення.

4. Особа втрачає гарантії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо за власним розсудом не залишить територію України протягом п'ятнадцяти діб від моменту отримання повідомлення компетентного органу про те, що подальша її присутність в Україні не є необхідною.

5. Викликаному свідку, потерпілому відшкодовуються витрати на проїзд і проживання в Україні, а також втрачений заробіток. На прохання викликаної особи компетентний орган, що склав запит про виклик, може виплатити авансом частину відшкодування для прибуття за викликом.

6. У виклику, який вручається свідку, потерпілому, що постійно перебувають за кордоном, роз'яснюється зміст частин третьої–п'ятої цієї статті. У ньому не може міститися попередження про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у зв'язку з неприбуттям.

 

Стаття 566. Допит на підставі запиту про міжнародну правову допомогу

1. Особа, яка перебуває на території України, може бути викликана судом для допиту. Їй повинно бути повідомлено про те, що вона викликана на виконання запиту іноземної держави про міжнародну правову допомогу.

2. Особа, вказана у частині першій цієї статті, має право відмовитись давати показання у випадках:

1) якщо закон України дозволяв би їй відмовитися від показання, якби кримінальне провадження проводилося відповідними органами України;

2) якщо закон запитуючої держави дозволяв би їй відмовитись від показання, якби допит проводився відповідним органом запитуючої сторони.

 

Стаття 567. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави

шляхом проведення відео- або телефонної конференції

1. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави може бути проведено у присутності слідчого судді за допомогою відео- або телефонної конференції у таких випадках:

1) неможливості прибуття певних осіб до компетентного органу іноземної держави;

2) для забезпечення безпеки осіб;

3) з інших підстав, визначених слідчим суддею (судом).

2. Допит шляхом відео- або телефонної конференції виконується у порядку, передбаченому процесуальним законом запитуючої сторони у тій мірі, у якій такий порядок не суперечить засадам кримінального процесуального законодавства України та загальновизнаним стандартам забезпечення прав людини і основоположних свобод.

3. Уповноважений (центральний) орган України доручає відповідному прокурору звернутися до слідчого судді за місцем знаходження особи з клопотанням про проведення цих дій та фіксування допиту на відео- чи аудіоносії.

4. Компетентний орган запитуючої сторони повинен забезпечити участь перекладача під час проведення відео- або телефонної конференції.

5. Якщо під час допиту слідчий суддя виявив порушення порядку, передбаченого частиною другою цієї статті, особою, яка здійснює допит, він повідомляє про це учасників процесуальної дії та зупиняє допит з метою вжиття заходів для його усунення. Допит продовжується тільки після узгодження з компетентним органом запитуючої сторони необхідних змін у процедурі.

6. Протокол допиту та носії відео- або аудіоінформації надсилаються до компетентного органу запитуючої сторони.

7. За правилами, передбаченими цією статтею, проводяться допити за допомогою відео- або телефонної конференції за запитами компетентного органу України.

 

Стаття 568. Розшук, арешт і конфіскація майна

1. На підставі запиту про міжнародну правову допомогу відповідні органи України проводять передбачені цим Кодексом процесуальні дії з метою виявлення та арешту майна, грошей і цінностей, отриманих злочинним шляхом, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам.

2. При накладанні арешту на майно, вказане в частині першій цієї статті, забезпечуються необхідні заходи з метою його збереження до прийняття судом рішення щодо такого майна, про що повідомляють запитуючій стороні.

3. За запитом запитуючої сторони виявлене майно:

1) може бути передане компетентному органу запитуючої сторони як доказ у кримінальному провадженні з дотриманням вимог статті 562 цього Кодексу або для повернення власнику;

2) може бути конфісковане, якщо це передбачено вироком чи іншим рішенням суду запитуючої сторони, які набрали законної сили.

4. Майно, передбачене пунктом 1 частини третьої цієї статті, не передається запитуваній стороні або його передання може бути відстрочене чи тимчасовим, якщо це майно потребується для цілей розгляду цивільної або кримінальної справи в Україні або не може бути вивезено за кордон з інших підстав, передбачених законом.

5. Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, передається у дохід Державного бюджету України, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

6. Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, або його частина, а так само грошовий еквівалент може бути передано запитуючій стороні, яка прийняла рішення про конфіскацію:

1) для відшкодування потерпілим шкоди, завданої злочином;

2) пропорційною частиною з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні запитуваної сторони, за рішенням Кабінету Міністрів України у порядку, передбаченому законом;

3) згідно з міжнародним договором України з питань розподілу конфіскованого майна або його грошового еквіваленту.

7. Передання майна, на яке накладений арешт, а також конфіскованого майна може бути відкладене, якщо це необхідно для досудового розслідування та судового розгляду в Україні або розгляду спору про права інших осіб.

 

Стаття 569. Контрольована поставка

1. Слідчий органу досудового розслідування України у разі виявлення ним контрабандної поставки при проведенні процесуальних дій, у тому числі за запитом про міжнародну правову допомогу, має право не вилучати її з місця закладки або транспортування, а за домовленістю з компетентними органами держави, куди її адресовано, безперешкодно пропустити її через митний кордон України з метою виявлення, викриття та документування злочинної діяльності міжнародних злочинних організацій.

2. Про виявлення контрабандної поставки згідно з правилами цього Кодексу складається протокол, який направляється компетентному органу держави, на територію якої пропущено контрольовану поставку, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави вони долучаються до матеріалів досудового розслідування.

 

Стаття 570. Прикордонне переслідування

1. У випадку проведення компетентними органами України прикордонного переслідування особи, яка вчинила незаконне переміщення через державний кордон України, проводиться розслідування її незаконної діяльності на території України згідно з вимогами цього Кодексу.

2. Матеріали кримінального провадження щодо документування незаконної діяльності вказаної особи на території України згідно з міжнародними договорами про прикордонне переслідування передаються відповідним органам держави, де цю особу притягнуто до кримінальної відповідальності, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави, вони долучаються до матеріалів досудового розслідування.

 

Стаття 571. Створення і діяльність спільних слідчих груп

1. Для проведення досудового розслідування обставин кримінальних правопорушень, вчинених на територіях декількох держав, або якщо порушуються інтереси цих держав, можуть створюватися спільні слідчі групи.

2. Генеральна прокуратура України розглядає і вирішує питання про створення спільних слідчих груп за запитом слідчого органу досудового розслідування України, прокурора України та компетентних органів іноземних держав.

3. Члени спільної слідчої групи безпосередньо взаємодіють між собою, узгоджують основні напрямки досудового розслідування, проведення процесуальних дій, обмінюються отриманою інформацією. Координацію їх діяльності здійснює ініціатор створення спільної слідчої групи або один з її членів.

4. Слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії виконуються членами спільної слідчої групи тієї держави, на території якої вони проводяться.

 

Стаття 572. Оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів

державної влади, їх посадових чи службових

осіб, відшкодування завданої шкоди

1. Особи, які вважають, що рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб, вчинених у зв'язку з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу, завдано шкоди їх правам, свободам чи інтересам, мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність до суду.

2. Якщо неправомірними діями чи бездіяльністю органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб, а також присутніх при виконанні запиту представників запитуючої сторони завдана шкода фізичним або юридичним особам, то ці особи мають право вимагати її відшкодування за рахунок держави.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб та відшкодування завданої шкоди вирішується у порядку, передбаченому законами України.