Витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

1. Процесуальними витратами є всі витрати, здійснені у зв'язку із кри­мінальним провадженням. Більшість з них держава покладає на себе (утриман­ня органів досудового розслідування, прокуратури, суду, тримання під вартою

тощо).

2. Витрати, пов'язані з передачею засудженого в Україні іноземця для подальшого відбування покарання в державу його громадянства, крім тих, що виникли на території України, покриває держава, громадянином якої є засудже­на особа. Витрати, пов'язані з переданням засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за ра­хунок Державного бюджету України (ст. 613 КПК).

3. До судових витрат не включаються: середній заробіток за місцем ро­боти, що зберігається за свідком, потерпілим, перекладачем, експертом, незаін-тересованими особами (понятими), спеціалістом за весь час, витрачений ними у зв'язку із явкою за викликом органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді і суду; суми, що виплачуються експерту, спеціалісту і перекла­дачеві за виконання ними обов'язків у цих органах в порядку виконання ними службового завдання.

4. Про витрати, пов'язані з вирішенням питання про видачу особи іно­земній державі див. коментар до ст. 594 КПК.

5. Відшкодування процесуальних витрат є однією із умов передачі осіб, засуджених судом України, для відбування покарання в іншу державу, а також прийняття громадянина України, засудженого іноземним судом, для відбування покарання в Україні (п. 6 ч. 1 ст. 606 КПК).

6. Коментована стаття містить вичерпний перелік різновидів судових витрат.

Стаття 119. Зменшення розміру процесуальних витрат або звіль­нення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат

1. Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпіло­го), за власною ініціативою або за її клопотанням мас право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити

 

від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити спла­ту процесуальних витрат на визначений строк.

2. Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до су­дового рішення.

3. У разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних ви трат чи звільнення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України в поряд­ку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Судові витрати покладаються на обвинуваченого (засудженого) у разі постановления обвинувального вироку. У разі ж прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судові витрати з неї не стягуються.

Рекомендація Верховного Суду України щодо необхідності у разі звільнен­ня особи від кримінальної відповідальності вирішення судом питання про від­шкодування судових витрат (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду Укра­їни від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності») має загальний характер і не означає, що ці витрати мають бути покладені саме на засудженого, оскільки обвинувального вироку в цьому разі не постановляється. Суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити це питання, поклавши судові витрати на державу.

2. У випадку, якщо особу звільнено від оплати витрат на правову допо­могу, компенсація цих витрат здійснюється не нею, а за рахунок Державного бюджету.

3. Компенсація за рахунок коштів Державного бюджету України у разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 120. Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюва­ний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

2. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову до­помогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, ци­вільний відповідач.

3. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призна­ченням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регу­лює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвину-

ваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу вста­новлюється законодавством.

1. Правова допомога - це надання правових послуг, спрямованих на за­безпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення (п. З ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 червня 2011 р. «Про безоплатну правову допомогу»). У сенсі коментованої статті право на правову допомогу мають захисники обвинувачених і представ­ники потерпілих, цивільних позивачів та відповідачів.

2. Потерпілі, цивільні позивачі і цивільні відповідачі мають право на різновиди безоплатної вторинної правової допомоги, передбачені пунктами 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону України від 2 червня 2011 р. «Про безоплатну правову допомогу». При цьому слід ураховувати, що вони повинні належати до од­нієї із категорій суб'єктів надання такої правової допомоги, визначених ст. 14

Закону.

3. КПК регламентоване право підозрюваного, обвинуваченого на надан­ня правової допомоги (ч. З ст. 20) і послуг перекладача (пункти Зі 18 ч. З ст. 42) безоплатно за рахунок держави.

Про право адвоката у разі його участі у кримінальному провадженні за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість отримувати оплату праці за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, йдеться у Законі України «Про адвокатуру» (ч. 2 ст. 12).

4. Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допо­моги в кримінальних справах за рахунок держави (далі - Порядок) затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008

р. № 539).

Згідно з цим Порядком підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допомоги громадянам, звільненим слідчим, прокурором чи судом від оплати правової допомоги у зв'язку з їхньою малозабезпеченістю, а також у разі, коли адвокат за їх призначенням брав участь у досудовому провадженні чи розгляді кримінальної справи судом, є постанова слідчого, прокурора, ухва­ла суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі (п. 1).

Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати право­вої допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у про­вадженні подаються керівнику адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у трьох примірниках. Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об'єднання (адво­кат) надсилає слідчому, прокурору чи суду для приєднання до матеріалів про­вадження, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається У справах адвокатського об'єднання (адвоката) (п. 2 Порядку).

 

5. Оплата праці адвокатів здійснюється згідно з Порядком за рахунок коштів державного бюджету в розмірі 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката при провадженні дізнання, досудового слідства чи розгляді кримінальної справи судом (п. 3).

6. У разі, якщо адвокат надавав правову допомогу підозрюваному, обви­нуваченому під час досудового провадження чи розгляду кримінальної справи судом за призначенням, то при визнанні громадянина винним у вчиненні злочи­ну і за відсутності підстав для звільнення його від оплати за правову допомог, відшкодування витрат покладається на засудженого (п. 4 Порядку).

Якщо підозрюваний, обвинувачений відмовився від адвоката, а участь останнього як захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою, то ко­шти для відшкодування витрат на оплату праці такого адвоката з його підза­хисного не стягуються.

7. Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 червня 2011 р. «Про безоплатну правову допомогу»).

Частина 3 коментованої статті передбачає, що безоплатна допомога на­дається захисником підозрюваному, обвинуваченому лише за рахунок коштів Державного бюджету України. Це положення узгоджується і з ч. 2 ст. 29 За­кону України від 2 червня 2011 р. «Про безоплатну правову допомогу», згідно з якою фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України. Підозрюваний, обвинувачений можуть скористатися безоплатною правовою допомогою як напряму через ад­воката, так і через центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що функціонують при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Стаття 121. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження

1. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв'язку із відривом від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичай­них занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

2. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе само­стійно.