Не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину.

3. У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одно­го або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окре­ме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримі­нальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

 

4. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту до­судового розслідування та судового розгляду.

5. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового роз­слідування приймається прокурором.

6. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового роз­слідування не може бути оскаржене.

1. Досудове розслідування здійснюється за кожним фактом виявлення кримінального правопорушення і відомості про таке розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

2. Об'єднання матеріалів досудового розслідування необхідно вважати доцільним, якщо в результаті об'єднання в одне кримінальне провадження ма­теріалів кількох досудових розслідувань досягається можливість забезпечення повноти й об'єктивності дослідження обставин вчиненого злочину чи злочи­нів або кримінальних проступків, правильного визначення ролі і ступеня вини кожного з учасників кримінального правопорушення. Коментована стаття пе­редбачає можливість (а не обов'язковість) прийняття слідчим, прокурором рі­шення про об'єднання матеріалів кількох досудових розслідувань в одне в разі виявлення вказаних у законі підстав для цього. Зі змісту коментованої статті випливає, що повинні об'єднуватися в одне провадження матеріали досудового розслідування щодо кількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного криміналь­ного правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, за якими не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчи­нені однією особою (особами), незалежно від часових чи територіальних меж вчинення таких кримінальних правопорушень.

3. Підстави об'єднання матеріалів досудового розслідування не передба­чають їх поширювального тлумачення. Випадки об'єднання матеріалів досудо­вого розслідування за різними злочинами з мотиву практичної доцільності на підставах, що прямо не вказані в законі, треба вважати такими, що суперечать принципу законності. Вчинення різними особами кількох злочинів без ознак співучасті в одному й тому ж місці або стосовно одних і тих само потерпі­лих не створює підстав для об'єднання в одному кримінальному провадженні матеріалів досудового розслідування за цими злочинами. Прийняття рішення щодо об'єднання матеріалів досудового розслідування передбачає необхідність ретельної оцінки ймовірних наслідків цієї дії.

4. Допустимість об'єднання в одному кримінальному провадженні мате­ріалів досудового розслідування до встановлення підозрюваних може визнача­тися виявленням доказів, що вказують на вчинення кількох злочинів однією або кількома особами у співучасті (наприклад, виявлення тих самих слідів пальців рук ймовірних підозрюваних на різних місцях вчинення злочинів). Об'єднання

матеріалів досудового розслідування в таких випадках сприятиме цілеспрямо­ваності досудового розслідування та його результативності.

5. Відповідно до ч. 2 коментованої статті не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступ­ку та щодо злочину. Розслідування кримінальних проступків здійснюється у формі дізнання, розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слід­ства (див. коментар до ст. 215 КПК). Проте не слід вважати порушенням про­цесуальних вимог розслідування в об'єднаному провадженні кількох злочинів, якщо за результатами досудового розслідування буде встановлено, що окремі з епізодів правопорушення є не злочином, а кримінальним проступком.

6. За правилами, передбаченими ч. З коментованої статті, у разі необхід­ності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох криміналь­них правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа обгрунтовано підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопо­рушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень, і такі обставини знаходять своє підтвердження матеріалами кримінальних проваджень. Якщо при провадженні досудового розслідування встановлюється відсутність зв'язку як між окремими злочинами, так і між підозрюваними у їх вчиненні особами, виділення матеріалів досудо­вого розслідування вважається обов'язковим. Відсутність такого зв'язку може бути констатовано, зокрема, при виявленні в ході досудового розслідування ві­домостей про нові, раніше не відомі злочини.

7. У випадках, коли значний обсяг матеріалів досудового розслідування й мно­жинність його епізодів ускладнюють своєчасне закінчення досудового розсліду­вання, зумовлюють доволі тривале й надмірне тримання підозрюваних під вартою, створюють загрозу реалізації прав учасників кримінального судочинства на доступ до правосуддя у розумні строки, вони можуть бути розцінені як підстави для виді­лення з цього кримінального провадження матеріалів як самостійного досудового розслідування. Законодавець чітко визначає, що повнота досудового розслідування й судового розгляду в результаті виділення матеріалів не повинні постраждати.

8. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розсліду­вання приймається прокурором і не підлягає оскарженню. За наявності підстав й визнання необхідності об'єднання в одному кримінальному провадженні або виділення матеріалів досудового розслідування прокурор виносить постанову про об'єднання або виділення матеріалів досудового розслідування з викладенням мо­тивів прийнятого рішення. Постанова прокурора підлягає безумовному виконан­ню особою, в провадженні якої перебувають матеріали досудового розслідування або якій такі матеріали направлені для проведення досудового розслідування.

С т а т т я 218. Місце проведення досудового розслідування 1. Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудо­вого розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

2. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відо­мо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, ро {слідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить роз­слідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

3. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено іа межами України, місце проведення досудового розслі­дування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

4. На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпоча­тих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування роз­почато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопору­шення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, по­терпілого або заявника та вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

5. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури ви­щого рівня.

6. Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та не­гласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов'язаний її виконати.

1. Коментована стаття регламентує питання визначення підслідності досу­дового розслідування за територіальною ознакою розташування органу досудо­вого розслідування та місця вчинення кримінального правопорушення. Викла­дені в цій статті норми підлягають застосуванню у сукупності із положеннями

ст. 216 КПК.

2. Кримінальне правопорушення вважається вчиненим там, де воно закін­чене, незалежно від місця підготовки чи настання суспільно небезпечних на­слідків. За неможливості точно визначити місце вчинення кримінального пра­вопорушення досудове розслідування (до моменту кінцевого виявлення цього місця) здійснюється за місцем виявлення кримінального правопорушення або настання наслідків його скоєння. Йдеться про випадки, коли місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або коли з урахуванням обставин кримінального провадження (створення умов для більш швидкого і повного розслідування кримінального правопорушення) найбільш доцільно провадити досудове розслідування за місцем виявлення кримінального правопорушен­ня, місцем заходження підозрюваного, а також місцем перебування більшості

свідків. Останнє може бути, коли кримінальне правопорушення вчинено в різ­них адміністративно-територіальних утвореннях.

3. У разі, якщо слідчому надійшла на розгляд заява, повідомлення або з інших джерел стало відомо про обставини, які вказують на вчинення кримі­нального правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетен­ції, він зобов'язаний розпочати досудове розслідування і здійснює всі можливі слідчі (розшукові) дії і негласні слідчі (розшукові) дії допоки прокурор не ви­значить іншу підслідність.

4. У разі, якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідо­ме або його вчинено за межами України, відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопо­рушення або настання його наслідків тощо визначає місце проведення досудо-вого розслідування.

5. До початку розслідування під час реєстрації заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення слідчий, прокурор повинен переконати­ся в тому, що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не зареєстровано, а отже, й не розпочато досудових розслідувань щодо того ж кримінального пра­вопорушення. У разі, якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу до-судового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато й проводиться кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розсліду­вання, наявні у нього матеріали та встановлені відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до Єди­ного реєстру досудових розслідувань.

6. Якщо при провадженні досудового розслідування поміж слідчими різ­них органів досудового розслідування виникає спір з приводу того, хто з них повинен розслідувати кримінальне правопорушення і підставами для спору щодо підслідності стає неоднозначне визначення виду, складу злочину, місця події, місця вчинення кримінального правопорушення тощо, спірні питання про підслідність вирішує виключно керівник органу прокуратури вищого рівня.

7. Слідчий за матеріалами досудового розслідування, яке перебуває в його провадженні, прокурор у межах наданих йому прав має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходить­ся під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю по­становою доручити їх проведення іншому органу досудового розслідування за місцем його юрисдикції, який зобов'язаний виконати отримане від слідчого, прокурора доручення.

Невідкладність виконання слідчих (розшукових) дій та негласних слід­чих (розшукових) дій слідчим, прокурором за кримінальним провадженням на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслі­дування, визначається необхідністю термінового виявлення й процесуального закріплення слідів кримінального правопорушення, які можуть бути безпово-

ротно втраченими до прийняття кримінального провадження іншим слідчим після передачі його за підслідністю. Визначення кола слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, які підлягають обов'язковому ви­конанню до передачі кримінального провадження іншому слідчому, залежить від конкретних обставин кримінального провадження.

8. У разі необхідності провести слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, слідчий, прокурор своєю постановою доручає її проведення такому органу досудового розслідування. В постанові слідчий ко­ротко викладає обставини кримінального провадження й формулює завдання із проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Орган досудового розслідування, якому доручено проведення слідчих (розшу­кових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій зобов'язаний виконати по­станову.

Стаття219. Строки досудового розслідування

1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчи­ненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчи­ненні злочину.

2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загаль­ний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кри­мінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні зло­чину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчинен­ні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постано­ви про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

1. Дотримання, порядок обчислення й продовження строків досудового розслідування здійснюється відповідно до порядку й правил, встановлених главою 7 КПК щодо визначення й дотримання будь-яких інших процесуаль­них строків. Закінчення досудового розслідування у встановлений законом строк є необхідною умовою своєчасного розкриття кримінального правопору­шення, виявлення, закріплення й використання доказів, створення необхідних передумов для розгляду кримінального провадження в суді, забезпечення під­озрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального

судочинства права на участь у судовому розгляді. Строк досудового розсліду­вання вираховується в місяцях. Строк досудового розслідування розпочинаєть­ся з моменту повідомлення особі про підозру і набуття нею статусу підозрю­ваного в цьому кримінальному провадженні і закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, при­падає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця (ч. 4 ст. 115 КПК), а не в перший день наступного.

2. Законодавець визначає загальні строки досудового розслідування: у формі дізнання для кримінального проступку - протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні; у формі досудового слідства для кримінального правопорушення - протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, незалежно від тяжкості вчинених діянь, кількості учасників та епізодів злочину.

3. Якщо у встановлені терміни досудове розслідування з поважних і об'єктивних причин не може бути закінченим, то законодавець встановлює можливість подовження таких строків, але до гранично визначених термінів. Строк досудового розслідування продовжується за клопотанням особи, яка його здійснює, у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК. При цьо­му загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

- для дізнання - двох місяців із дня офіційного повідомлення конкретній особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

- для досудового слідства - шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

- для досудового слідства у складних випадках - дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Така процесуальна вимога означає, що коли внаслідок складності потреби виконання значного обсягу роботи під час провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку у місячний строк, його може бути продовжено в межах додаткового строку ще на один місяць, тобто загаль­ний строк досудового розслідування під час дізнання не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (ч. 1 ст. 294 КПК).

Двомісячний строк досудового для розслідування кримінального право­порушення у формі досудового слідства не є остаточним, хоча слідчий, проку­рор повинен зробити все, що від нього залежить, для дотримання цього строку. У разі складності розслідування злочину невеликої або середньої тяжкості він може бути продовженим на один місяць, а загалом до трьох місяців. При розслі­дуванні злочину в разі особливої складності провадження -до шести місяців, а при винятковій складності провадження - до дванадцяти місяців з дня повідо­млення особі про підозру. Можливості провадження розслідування криміналь­них правопорушень понад 12 місяців законодавець не встановлює і це означає, що до закінчення цього граничного терміну досудове розслідування має бути закінченим або ж провадження підлягає закриттю.

4. В разі зупинення розслідування в порядку, встановленому КПК, слідчі (розшукові) ті інші процесуальні дії у межах кримінального провадження не здійснюються, а тому і строк розслідування зупиняється, а час від зупинення розслідування до його відновлення в загальний строк розслідування не вклю­чається.

Стаття 220. Розгляд клопотань під час досудового розслідування

1. Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слід­чий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з мо­менту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

2. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні кло­потання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

1. Клопотання - це звернення в усній або письмовій формі сторони кри­мінального провадження, потерпілого чи учасників процесу, які наділені таким правом (сторона захисту, потерпілий і його представник чи законний представ­ник), до слідчого, прокурора про виконання будь-яких процесуальних дій під час досудового розслідування. Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочин­ства, повного й об'єктивного дослідження обставин кримінального проваджен­ня. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримі­нального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання.

2. У коментованій статті йдеться про клопотання, які направлені на про­ведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі ді­яльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому кло­потання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З'ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заяв­ник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження.

Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його зая­ви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможли­ве, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Продо­вженню такий строк не підлягає. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює

потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, по­відомляючи заявника про рішення останнього.

3. Слідчий, прокурор зобов'язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшу-кових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об'єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

4. Результати розгляду клопотання доводяться до відома заявника. Про задоволення клопотання, а також про повну або часткову відмову в задоволен­ні клопотання слідчий, прокурор виносить вмотивовану постанову, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а оригінал долучається до матеріалів досудового розслідування. У разі задоволення клопотання слідчий, прокурор може обмежитися усним або письмовим повідомленням про це особі, яка за­явила клопотання без пояснення мотивів. При повній або частковій відмові у задоволенні клопотання особі, яка заявила клопотання, повинно бути вручено копію постанови.

С т а т т я 221. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення

1. Слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайом­лення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріа­лів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлен­ня загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріа­лах досудового розслідування, не допускається.

2. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування осо­ба, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

1. На будь-якому з етапів досудового розслідування до його завершення сторона захисту та потерпілий мають право звернутися до слідчого, прокурора, який здійснює досудове розслідування, з клопотанням про надання їм для озна­йомлення матеріалів досудового розслідування. За загальним правилом таке клопотання підлягає задоволенню, окрім випадків, встановлених ч. 1 коменто­ваної статті. Не підлягають наданню для ознайомлення будь-кому матеріали до­судового розслідування, в яких відображені відомості про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, оскільки розкриття таких даних стороннім особам може зашкодити законним інтересам, життю, здоров'ю осіб, взятих законом під охорону. Слідчий, прокурор може відмовити у наданні матеріалів для ознайомлення, якщо, на його думку, на цій

стадії кримінального провадження це може зашкодити досудовому розсліду­ванню. Про відмову у задоволенні клопотання слідчий, прокурор виносить вмотивовану постанову, копію якої вручає заявнику, а оригінал долучає до ма­теріалів досудового розслідування. Докладного розкриття мотивів відмови у наданні матеріалів для ознайомлення законодавець не вимагає, але така відмова в загальних рисах повинна бути зрозумілою для заявника.

2. Ознайомлення з окремими матеріалами прямо заборонене деякими статтями КПК, наприклад, заборонено показувати особі, яка впізнає, зобра­ження осіб чи речі, що підлягають впізнанню (див. ст.ст. 228, 229 КПК). Не можуть бути наданими для ознайомлення матеріали, за якими на певний час проводяться судово-експертні дослідження, оскільки вилучення їх у експерта може призвести до порушення ходу досліджень. Водночас, доцільно пояснити заявнику, що дозвіл на ознайомлення з певними матеріалами може бути нада­ним згодом після того, як відпадуть певні перешкоди. Проте якщо матеріали досудового розслідування містять загальнодоступні відомості, ознайомлення з оригіналами таких документів не може зашкодити інтересам кримінального провадження, тоді відмова у їх наданні для ознайомлення стороні захисту чи потерпілому забороняється.

3. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування може здій­снюватись лише в присутності слідчого, прокурора, на якого покладається обов'язок забезпечення збереження всіх матеріалів провадження. Особа, що здійснює ознайомлення, має право робити необхідні виписки, знімати копії документів, не допускаючи при цьому пошкодження наданих матеріалів або внесення до них змін, позначок, які можуть спотворити зміст чи змінити влас­тивості таких матеріалів.

Стаття 222. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування