Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

3. У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після два­дцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайно­му звільненню.

4. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримі­нального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазна­ченням статті (частини статті) закону України про кримінальну відпові­дальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

1. Вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення прокурором або слідчим організаційно здійснюється в один з трьох варіантів, причому у всіх випадках це повинно відбуватись з проявом максимальної по­ваги до прав і законних інтересів підозрюваного. Отже, перший варіант поля­гає в тому, що в разі затримання або арешту особи повідомлення складається і вручається їй протягом доби після затримання в робочий час з урахуванням моменту затримання, а саме: якщо затримання відбулося після 22 години, то складення й вручення повідомлення повинно здійснитися наступного дня в робочий час, який для кримінального провадження становить період, коли на підставі ч. 4 ст. 223 КПК дозволяється проводити слідчі (розшукові) дії, тобто з 6 години ранку до 22 години вечора; якщо затримання відбулося в першій по­ловині дня, то складення й вручення повідомлення варто здійснити в цей само день або в першій половині наступного дня не пізніше зафіксованого в про­токолі моменту затримання минулого дня; якщо затримання відбулося в другій

половині дня, то можна намагатись означену акцію здійснити до 22 години, але реально вона може бути проведена наступного дня до моменту зафіксованого в протоколі вчорашнього затримання. Другий варіант вбачається надзвичайно простим і технологічно позбавленим будь-яких проблем: слідчий або проку­рор, пересвідчившись у тому, що за викликом прибула або доставлена саме та особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, технічно оформлюють заздалегідь підготовлене або щойно складене повідомлення про підозру і здійснюють процедуру його вручення з дотриманням вимог ст.ст. 276 та 277 КПК. Третій варіант виникає у випадках, коли необхідно забезпечи­ти вручення повідомлення про підозру особі, якщо з різних причин немож­ливо в цей момент безпосередньо вручити їй таке повідомлення. Норма ч. 1 ст. 278 КПК пропонує у таких випадках скористатися способом, передбаченим КПК для вручення повідомлень, тобто приписами глави 6 «Повідомлення». Водночас, ч. З ст. 111 КПК з цієї глави пропонує здійснювати повідомлення в кримінальному провадженні в порядку, передбаченому главою 11 КПК «Ви­клик слідчим, прокурором, судовий виклик, привід». При цьому слід особливо наголосити, що вручення повідомлення про підозру повинно здійснюватись прокурором, слідчим або іншою уповноваженою особою безпосередньо, оскільки правова норма передбачає саме вручення, а не передачу. Система­тичне й буквальне тлумачення цих норм свідчить, що у спосіб, передбачений главою 11 КПК, здійснюється не вручення повідомлення про підозру особі, якій в даний момент неможливо зробити таке вручення, а виклик до слідчого чи прокурора для вручення повідомлення шляхом надання повістки про ви­клик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК). У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).

Такий порядок виклику слід вважати загальним. Водночас, досить часто виникають ситуації, коли запідозрена особа на виклики не з'являється без по­важних причин, навмисно уникає одержання повідомлення про підозру й об­рання стосовно неї у зв'язку з цим процесуального запобіжного заходу, чим за­тягує строки розслідування та унеможливлює проведення багатьох слідчих дій, які вимагають участі підозрюваного. В цьому разі до такої особи не може бути застосований привід, тобто примусове супроводження особи до місця її викли­ку, оскільки відповідно до ч. З ст. 140 КПК привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка, а ця особа ще не набула офіційного статусу підозрюваного (ч. 1 ст. 42 КПК) і не є ні свідком, ні обвинуваченим.

Єдино правильним у такій ситуації є обрання стосовно підозрюваної осо­би, котра ухиляється від явки, на підставі ухвали слідчого судді тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання (ч. 2 ст. 176 КПК), оскільки така особа переховується від органів досудового розслідування, перешкоджає криміналь-

ному провадженню (п.п. 1 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК). Після затримання особи та до­ставляння її до місця проведення офіційного розслідування їй протягом 24 го­дин вручається повідомлення про підозру та виконуються всі інші передбачені законом дії. Тут можна використати також наш коментар до цієї статті щодо першого варіанта вручення повідомлення про підозру.

2. Коментуючи ч. 2 ст. 278 КПК, повною мірою можна використати комен­тар до ч. 1 цієї ж статті, де йдеться про порядок вручення повідомлення про підозру у випадку затримання запідозреної особи. До цього слід лише додати, що в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, зазнача­ються дата і точний час (година і хвилини) затримання (ч. 5 ст. 208 КПК), а при обчисленні строку затримання годинами строк закінчується у відповідну хвилину останньої години (ч. 2 ст. 114 КПК).

3. Норма про негайне звільнення затриманої особи, якщо їй протягом 24 годин з моменту затримання не вручено повідомлення про підозру, є кон­кретною й однозначною та не терпить ніяких виключень, причому строк затри­мання в цьому випадку визначається в годинах і хвилинах. Щоправда, можна уявити собі якусь надзвичайну ситуацію, коли ані слідчий, ані прокурор, ані інша уповноважена особа об'єктивно ніяким чином не можуть вчасно вручити особі повідомлення. В такому разі вирішення питання про можливе порушення передбаченого правовою нормою строку вручення повідомлення повинно зна­ходитись в компетенції слідчого судді.

4. Закон зобов'язує слідчого, прокурора невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань дату і час вручення повідомлення про підозру, а також дані про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчи­ненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, насамперед Кримінального кодексу України.

Під невідкладністю КПК встановлює необхідність внесення відомостей до Єдиного реєстру в день здійснення процесуальної акції, яка підлягає реє­страції, але не пізніше наступного дня (ч. 1 і 7 ст. 214 КПК).

Внесення персональних відомостей до Єдиного реєстру не суперечить Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. (на­був чинності 1 січня 2011 p.), який у ст. 25 обмежує встановлені цим законом заборони, коли це робиться в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, захисту прав і свобод фізичних осіб, а також з метою боротьби зі злочинністю.

Стаття 279. Зміна повідомлення про підозру

1. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний ви­конати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити рані­ше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Поява під час досудового розслідування нової підозри до особи, зміна її фактичних підстав і правової кваліфікації, а також часткове чи повне зняття підозри є досить поширеними ситуаціями, особливо в умовах, коли розсліду­вання починається відразу після подання заяви чи надходження іншого повідо­млення про кримінальне правопорушення об'єктивно без глибокого й всебічно­го дослідження підстав для початку кримінального провадження.

Підставами для зміни та доповнення підозри виступають нові перевірені й достатньо обгрунтовані докази. Зміна раніше повідомленої підозри полягає у

(а) висуненні нової підозри, не пов'язаної одним злочинним задумом з раніше повідомленою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цьо­го невідомими фактичними обставинами та іншою юридичною кваліфікацією;

(б) доповненні попередньої підозри новими епізодами кримінального правопо­рушення, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею (частиною статті) кри­мінального закону; (в) уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслід­ки тощо); (г) виключенні з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в ході розслідування; (ґ) уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри, тобто в кінцевому рахунку зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватись шляхом вне­сення коректив як у фактичну сторону розслідуваного кримінального право­порушення, так і в юридичну оцінку вчиненого.

Логіка припису ст. 279, який передбачає, що у разі виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені ст. 278 КПК, свідчить про те, що слід­чий, прокурор має скласти нове повідомлення про підозру, зазначивши в ньому, з-поміж іншого, про скасування раніше врученого повідомлення про підозру.

Повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри вручається підозрюваному в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278 КПК, і невідкладно, але не пізніше наступного дня вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Особливу увагу слід звернути на законність повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри з огляду на особу автора первинного повідомлення. Якщо перше повідомлення здійснив слідчий, то нове повідомлення або зміну першого повідомлення може зробити слідчий або про­курор, але якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, то лише він має право повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру.