Глава 23. Зупинення досудового розслідування

Стаття 280. Підстави та порядок зупинення досудового розслідування

1. Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:

1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відпо­відним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження не­відоме;

3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжна­родного співробітництва.

2. До зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний ви­конати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обста­винами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.

3. Якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрю­ваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих під­озрюваних.

Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, які мають право її оскаржити слідчому судді.

5. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлен­ня місцезнаходження підозрюваного.

1. Зупинення досудового розслідування являє собою тимчасову перерву в кримінальному провадженні, яка може бути зумовлена однією з трьох підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 КПК. Важливо підкреслити, що перелік підстав зу­пинення розслідування є вичерпним і не підлягає поширювальному тлумачен­ню, попри те, що під час проведення розслідування можуть виникати серйозні перешкоди, наприклад, тимчасова відсутність свідків, хвороба потерпілого, відчутна затримка в одержанні висновків експертизи тощо. У таких випадках розслідування не зупиняється, а у разі необхідності його строк може бути про­довжений на підставі ст.ст. 294-296 КПК.

Перерва в розслідуванні триватиме допоки обставини, що викликали його зупинення, не будуть усунені, тобто якщо підозрюваний, котрий захворів на

тяжку хворобу, вилікується чи стан його здоров'я вже не перешкоджатиме його участі у кримінальному провадженні або якщо підозрюваний, який перехову­вався від органів слідства і суду з метою уникнення кримінальної відповідаль­ності, затриманий та його участь у кримінальному провадженні забезпечена, або якщо всі процесуальні дії в межах міжнародного співробітництва, що пере­шкоджали нормальному ходу кримінального провадження, виконано.

Захворювання підозрюваного може стати підставою для зупинення досудо­вого розслідування, якщо воно засвідчене довідкою лікаря як офіційного доку­мента медичної установи або висновком судово-медичної чи судово-психіатрич­ної експертизи, проведеної за зверненням сторони обвинувачення або сторони захисту (на договірних умовах), або за дорученням слідчого судді відповідно до вимог ст.ст. 242-244 КПК. Очевидно, що за наявності у підозрюваного тяжкої хвороби питання про зупинення досудового розслідування може вирішуватись за умови такого перебігу цієї хвороби, котрий на даний момент вимагає госпіта­лізації хворого, про що має бути зазначено в медичних документах.

Хвороба як тяжка визначається на підставі Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подаль­шого відбування покарання, встановленого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я Укра­їни від 18 січня 2000 р. № 3/6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 березня 2000 р. за № 155/4376.

Варто передбачити і таку ситуацію, коли підозрюваний раптом захворів на психічну хворобу, що унеможливлює його участь у кримінальному проваджен­ні, тоді вирішення питання про зупинення розслідування залежатиме від ха­рактеристики хворобливого розладу психічної діяльності підозрюваного. Якщо встановлений судово-психіатричною експертизою розлад психічної діяльності є тимчасовим, тобто має повну зворотність, - алкогольні та інші інтоксикацій­ні психози, так звані виключні стани або стани декомпенсації при психопаті-ях тощо, то досудове розслідування може бути зупинене на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК. Такі розлади тривають, як правило, не більше трьох місяців.

Якщо ж розлад психічної діяльності належить до категорії хронічних психічних захворювань, тобто таких, які тривають не менше трьох місяців або мають частий рецидив з тенденцією до прогресивності, то можуть бути два ва­ріанти вирішення справи. Перший - щодо особи, яка хоча і вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки конкретного кримінального правопорушен­ня, але перебуває в такому психічному стані, що за висновком судово-психіа­тричної експертизи не становить небезпеки для себе або інших осіб, прокурор після проведення необхідних процесуальних дій має скласти постанову про за­криття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу криміналь­ного правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 та абз. З ч. З ст. 284 КПК, оскіль­ки неодмінною складовою злочину є його суб'єкт, яким згідно з ч. 1 ст. 18 КК України є фізична осудна особа. Другий - стосовно особи, яка вчинила суспіль­но небезпечне діяння, що має ознаки конкретного кримінального правопору-

шення, захворіла на тяжку психічну хворобу і за висновком судово-психіатрич­ної експертизи перебуває в такому психічному стані, що становить небезпеку для себе або інших осіб, прокурор після проведення необхідних процесуальних дій має звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових захо­дів медичного характеру відповідно до ст.ст. 92 та 93 КПК на підставі п. З ч. 2

ст. 283 та ст. 292 КПК.

Необхідно мати на увазі, що обраний щодо підозрюваного запобіжний захід у випадку зупинення досудового розслідування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК може бути скасований або змінений залежно від обставин справи та ситуації, що виникла, за процедурою, унормованою ст. 200 або ст. 201 КПК. Якщо запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, то перебіг строку розслідування зупиняється, а строки тримання під вартою три­вають і за певних умов повинні бути продовжені в порядку, передбаченому

ст.ст. 197 та 199 КПК.

Під час здійснення досудового розслідування може виникнути необхід­ність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Ці дії виконуються компетентними органами запитуваної сторони в порядку, ви­значеному міжнародними договорами України та розділом ЇХ КПК. Оскільки процедури направлення запиту про міжнародну правову допомогу та одержан­ня доказів і відомостей від компетентних органів іноземної держави є досить складними й тривалими, а вітчизняні суд, прокурор, слідчий не мають ніяких імперативних засобів впливу на строки проведення запитуваною стороною процесуальних дій, то законодавець цілком резонно передбачив можливість зу­пинення досудового розслідування у таких випадках.

2. Необхідною умовою реалізації рішення прокурора, слідчого про зупи­нення досудового розслідування є виконання всіх слідчих (розшукових), не­гласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, участь у проведен­ні яких підозрюваного не є обов'язковою. Проведення слідчим на цьому етапі розслідування відповідних дій ніяких особливостей за процедурою або змістом

не мають.

Спеціально наголошується на необхідності ретельного проведення всіх дій для встановлення місцезнаходження підозрюваного, якщо досудове розслі­дування має бути зупинено у зв'язку з його переховуванням від органів слідства

і суду.

3. У випадках, коли в одному кримінальному провадженні є два або кілька підозрюваних, а підстави для зупинення розслідування стосуються не всіх, а окремих осіб, прокурор вправі прийняти рішення відповідно до ст. 217 КПК про виділення досудового розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних залежно від обставин до видужання чи розшуку підозрюваного або до завершення виконання процесуальних дій у межах міжнародного спів­робітництва, а щодо інших провадження закінчується на загальних підставах.

4. Постанова прокурора або слідчого за узгодженням з прокурором про зупинення досудового розслідування повинна містити виклад фактичних

обставин кримінального правопорушення, вчиненого підозрюваним, його юри­дичну кваліфікацію, а також підстави зупинення розслідування з посиланням на відповідний пункт ч. 1 ст. 280 КПК. Відомості про факт зупинення досудово-го розслідування та підстави такого рішення невідкладно вносяться до Єдино­го реєстру досудових розслідувань. Одночасно копія постанови про зупинення розслідування надсилається підозрюваному і його захиснику-адвокату та по­терпілому (п. 13 ч. І ст. 56 КПК та п. 15 ч. З ст. 42 КПК), яку підозрюваний і потерпілий мають право оскаржити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК.

5. Закон у разі зупинення досудового розслідування забороняє проведен­ня слідчих (розшукових) дій, водночас він цілком логічно не звільняє слідчого від обов'язку продовжувати активну діяльність щодо встановлення місцезнахо­дження підозрюваного, яка здійснюється у взаємодії із співробітниками опера­тивних підрозділів.

Стаття281. Розшук підозрюваного

1. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрю­ваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

2. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо до-судове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зу­пинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відо­мості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оператив­ним підрозділам.

1. Слідчий, прокурор виносить постанову про розшук підозрюваного за наявності в сукупності трьох підстав: (а) місцезнаходження підозрюваного не­відоме; (б) всі вжиті заходи не дозволили одержати достовірні дані про його точне місце перебування; (в) складено письмове повідомлення про підозру сто­совно розшукуваної особи.

Метою розшуку, який у межах своєї компетенції проводять слідчий і опе­ративні підрозділи, є встановлення місця перебування підозрюваного і його затримання. Тому одночасно з оголошенням розшуку підозрюваного повинна бути винесена слідчим суддею ухвала про обрання щодо підозрюваного за­побіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його етапування до міс­ця досудового розслідування. Після виявлення і затримання підозрюваного, доставки його до місця проведення досудового розслідування та відновлення останнього, якщо воно зупинялося, запобіжний захід залежно від обставин може бути змінений на більш м'який.

Ефективне проведення розшуку значною мірою залежить від його якіс­ного інформаційного забезпечення. Як свідчить практика і вимагають відомчі настанови, перед оголошенням розшуку слідчий зобов'язаний зібрати великий обсяг систематизованих відомостей про підозрюваного, до яких належать, зо­крема, його дані (прізвище, ім'я, по батькові, псевдонім; день, місяць, рік та

місце народження; національність, громадянство, освіта; сімейний стан; місце постійного або тимчасового проживання; місце роботи, вид занять, спеціаль­ність; судимість), відомості про зовнішність, особливі прикмети; коло родичів, говаришів, знайомих; фотографії та інші матеріали, які можуть сприяти роз­шуку.

При виявленні підозрюваного і затриманні його для етапування до місця досудового розслідування розшук рішенням слідчого припиняється, про що не­гайно повідомляються органи й особи, які брали участь у розшуку. Затримання розшукуваного підозрюваного оформляється протоколом затримання, до якого приєднуються документи, котрі були підставою для розшуку.

2. Рішення про оголошення розшуку може бути реалізовано в одному з двох юридично рівнозначних варіантів: виноситься слідчим, прокурором окре­ма постанова про розшук підозрюваного, а у разі зупинення досудового роз­слідування - окремий пункт про розшук підозрюваного вноситься в постанову про зупинення досудового розслідування. До кожної з цих постанов приєдну­ються копії повідомлення про початок досудового розслідування (ст. 214 КПК), письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК), ухвали про обрання запо­біжного заходу (ст. 176 КПК).

У постанові, яка є підставою для розшуку підозрюваного, обов'язково по­винні міститися відомості про зміст соціально небезпечного діяння, юридичну кваліфікацію кримінального правопорушення, дані про розшукувану особу. Доцільно до постанови приєднати довідки про зовнішність розшукуваної осо­би, її одяг, звички, особливі прикмети, родинні та інші зв'язки, останнє місце роботи, місця ймовірного перебування, паспортні дані, фотографії тощо.

Відомості про оголошення розшуку невідкладно, тобто не пізніше наступ­ного дня, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Слідчий здійснює розшук підозрюваного шляхом проведення гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, наприклад, обшуку (ч. 1 ст. 234 КПК) або обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (п. 4 ч. 1 ст. 267 КПК), а також доручаючи в разі необхідності його проведення оперативним підрозділам. Слід мати на увазі, що в останньому випадку слідчий не вправі визначати методи, за допомогою яких повинен здійснюватись розшук.

Стаття 282. Відновлення досудового розслідування

1. Зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слід­чого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших проце­суальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому.

2. Зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасу­вання слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.