Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Глава 22. Повідомлення про підозруСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Стаття 276. Випадки повідомлення про підозру 1. Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. 3. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав. Норми глави 22 КПК регулюють підстави та порядок повідомлення особи про підозру. Цей правовий акт є новелою українського кримінального процесуального законодавства, який значно посилює захисну функцію судочинства, відчутно сприяє проведенню швидкого й неупередженого досудового розслідування. Значне його достоїнство полягає також у тому, що він практично унеможливлює участь у процесі осіб з невизначеним статусом, які фактично є підозрюваними, а слідчі працюють з ними як із свідками, що з точки зору захисту прав людини вбачається неприпустимим, оскільки свідок для захисту своїх інтересів не має дуже вагомих прав у порівнянні з наданими законом офіційно визнаному підозрюваному. Слід особливо підкреслити, що підозрюваний є центральною процесуальною фігурою протягом усього досудового розслідування, все кримінальне провадження у виконанні поставлених перед ним завдань пов'язане з особою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, обов'язково вирішуючи його долю в один із передбачених законом спосіб, а тому всі його дії, відносини з ним і його права в сенсі захисту від підозри повинні бути чітко визначені й зрозумілі всім учасникам кримінального судочинства. Однією з першорядних і визначальних процесуальних дій є повідомлення про підозру. У всіх випадках повідомлення про підозру здійснюється лише після початку досудового розслідування, тобто з моменту внесення прокурором або слідчим відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 1 і 2 ст. 214 КПК). Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається (ч. З ст. 214 КПК). 1. Одним з випадків вручення особі письмового повідомлення про підозру є її затримання на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення. Загальний припис ч. 1 ст. 207 КПК забороняє затримувати будь-кого без ухвали слідчого судді, суду. Проте винятком з цього правила є саме цей випадок, адже випадковість і нагальність затримання не дозволяють вдаватися до попереднього одержання ухвали слідчого судді, суду. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, якщо (а) цю особу затримали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, або якщо (б) безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч. 1 ст. 208 КПК). Крім того, право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-кого має кожен, хто не є уповноваженою особою, якій законом надано право здійснювати затримання, при (а) замаху на вчинення кримінального правопорушення, або (б) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (ч. 2 ст. 207 КПК). Водночас такого роду затримання може розцінюватись як фактичне, і той, хто затримав особу, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (ч. З ст. 207 КПК). І лише з моменту, коли особа змушена буде залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою, вона буде мати юридичний статус затриманої особи, і саме з цього моменту починається відлік строку її затримання. За таких обставин і за наявності достатніх підстав протягом 24 годин з моменту затримання слідчий, прокурор зобов'язані вручити затриманій особі письмове повідомлення про підозру. Другим з передбачених ст. 176 КПК випадків повідомлення про підозру є обрання до особи на підставі ухвали слідчого судді, суду одного із запобіжних заходів, передбачених в ч. 1 ст. 176 КПК: особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, тримання під вартою, а також (ч. 2 ст. 176 КПК) тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання особи. Цілком зрозуміло, що у разі затримання або взяття під варту повідомлення про підозру повинно бути вручено особі, щодо якої обрано один із цих запобіжних заходів, не пізніше 24 годин з моменту її затримання чи арешту. В інших випадках обрання запобіжних заходів повідомлення про підозру за логікою речей
повинно бути вручено без зволікань, оскільки в іншому разі особа не набуде процесуального статусу підозрюваного і не зможе достатньою мірою і вчасно реалізовувати своє право на захист. Нарешті, третім випадком повідомлення про підозру є наявність достатніх доказів, зібраних від початку розслідування, для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. В цьому разі здійснюється найпростіша схема, яка не потребує ніяких оціночних суджень: починається розслідування, збираються докази, деяка система доказів утворює підставу для підозри певної особи, слідчий або прокурор здійснюють повідомлення про підозру, на підставі ухвали слідчого судді, суду обирається один із передбачених законом запобіжних заходів. 2. В усіх випадках повідомлення про підозру слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа, наприклад, один з представників керівного складу місця тримання під вартою, або службова особа, якій законом надано право здійснювати затримання, повинні невідкладно повідомити підозрюваному про його права, які чітко виписані в ст. 42 КПК. Особливу увагу підозрюваного слід звернути на його права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють; на першу його вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом; не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. 3. Цілком логічно, що на прохання підозрюваного слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа детально повинні роз'яснити йому всі чи якісь окремі його права. Було б корисно, якби при цьому підозрюваному вручалась надрукована на окремому аркуші пам'ятка з переліком його прав, хоча в одному з пунктів повідомлення про підозру наводиться такий перелік, але цей документ є занадто громіздкий для постійного його використання. У будь-якому разі для впровадження такої пам'ятки не існує юридичних перешкод. 4. У ст. 276 КПК міститься застереження, що письмові повідомлення про підозру народному депутату України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, а також присяжному і народному засідателю на час здійснення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру та секретарю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, генеральному прокурору України, його заступнику (ст. 480 КПК) щодо кожної з названих персон здійснюється точно визначеними уповноваженими посадовими особами, зазначеними в ст. 481 КПК.
Стаття 277. Зміст письмового повідомлення про підозр> 1. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного;
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 305; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.21.125 (0.007 с.) |