Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Глава 22. Повідомлення про підозру

Поиск

Стаття 276. Випадки повідомлення про підозру

1. Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, пе­редбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопору­шення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримі­нального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визна­чаються главою 37 цього Кодексу.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом на­дано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

3. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповно­важена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.

Норми глави 22 КПК регулюють підстави та порядок повідомлення особи про підозру. Цей правовий акт є новелою українського кримінального проце­суального законодавства, який значно посилює захисну функцію судочинства, відчутно сприяє проведенню швидкого й неупередженого досудового роз­слідування. Значне його достоїнство полягає також у тому, що він практично унеможливлює участь у процесі осіб з невизначеним статусом, які фактично є підозрюваними, а слідчі працюють з ними як із свідками, що з точки зору захис­ту прав людини вбачається неприпустимим, оскільки свідок для захисту своїх інтересів не має дуже вагомих прав у порівнянні з наданими законом офіційно визнаному підозрюваному.

Слід особливо підкреслити, що підозрюваний є центральною процесу­альною фігурою протягом усього досудового розслідування, все кримінальне провадження у виконанні поставлених перед ним завдань пов'язане з особою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, обов'язково вирішуючи його долю в один із передбачених законом спосіб, а тому всі його дії, відносини з ним і його права в сенсі захисту від підозри повинні бути чітко визначені й зрозумілі всім учасникам кримінального судочинства. Однією з першорядних і визна­чальних процесуальних дій є повідомлення про підозру.

У всіх випадках повідомлення про підозру здійснюється лише після по­чатку досудового розслідування, тобто з моменту внесення прокурором або слідчим відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного

реєстру досудових розслідувань (ч. 1 і 2 ст. 214 КПК). Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається (ч. З ст. 214 КПК).

1. Одним з випадків вручення особі письмового повідомлення про підозру є її затримання на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосе­редньо після його вчинення.

Загальний припис ч. 1 ст. 207 КПК забороняє затримувати будь-кого без ухвали слідчого судді, суду. Проте винятком з цього правила є саме цей випа­док, адже випадковість і нагальність затримання не дозволяють вдаватися до попереднього одержання ухвали слідчого судді, суду. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, якщо (а) цю особу затримали під час вчинення зло­чину або замаху на його вчинення, або якщо (б) безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч. 1 ст. 208 КПК).

Крім того, право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-кого має кожен, хто не є уповноваженою особою, якій законом надано право здійсню­вати затримання, при (а) замаху на вчинення кримінального правопорушення, або (б) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (ч. 2 ст. 207 КПК). Водночас такого роду затримання може розцінюватись як фактичне, і той, хто затримав особу, зобов'язаний негайно доставити її до упо­вноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (ч. З ст. 207 КПК). І лише з моменту, коли осо­ба змушена буде залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою, вона буде мати юридичний статус затриманої особи, і саме з цього моменту починається відлік строку її затримання.

За таких обставин і за наявності достатніх підстав протягом 24 годин з моменту затримання слідчий, прокурор зобов'язані вручити затриманій особі письмове повідомлення про підозру.

Другим з передбачених ст. 176 КПК випадків повідомлення про підозру є обрання до особи на підставі ухвали слідчого судді, суду одного із запобіж­них заходів, передбачених в ч. 1 ст. 176 КПК: особистого зобов'язання, осо­бистої поруки, застави, домашнього арешту, тримання під вартою, а також (ч. 2 ст. 176 КПК) тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання особи.

Цілком зрозуміло, що у разі затримання або взяття під варту повідомлення про підозру повинно бути вручено особі, щодо якої обрано один із цих запобіж­них заходів, не пізніше 24 годин з моменту її затримання чи арешту. В інших ви­падках обрання запобіжних заходів повідомлення про підозру за логікою речей

 

повинно бути вручено без зволікань, оскільки в іншому разі особа не набуде процесуального статусу підозрюваного і не зможе достатньою мірою і вчасно реалізовувати своє право на захист.

Нарешті, третім випадком повідомлення про підозру є наявність достат­ніх доказів, зібраних від початку розслідування, для підозри особи у вчинен­ні кримінального правопорушення. В цьому разі здійснюється найпростіша схема, яка не потребує ніяких оціночних суджень: починається розслідування, збираються докази, деяка система доказів утворює підставу для підозри певної особи, слідчий або прокурор здійснюють повідомлення про підозру, на підставі ухвали слідчого судді, суду обирається один із передбачених законом запобіж­них заходів.

2. В усіх випадках повідомлення про підозру слідчий, прокурор, інша упо­вноважена службова особа, наприклад, один з представників керівного складу місця тримання під вартою, або службова особа, якій законом надано право здійснювати затримання, повинні невідкладно повідомити підозрюваному про його права, які чітко виписані в ст. 42 КПК. Особливу увагу підозрюваного слід звернути на його права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють; на першу його вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом; не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на за­питання; збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; бра­ти участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь.

3. Цілком логічно, що на прохання підозрюваного слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа детально повинні роз'яснити йому всі чи якісь окремі його права. Було б корисно, якби при цьому підозрюва­ному вручалась надрукована на окремому аркуші пам'ятка з переліком його прав, хоча в одному з пунктів повідомлення про підозру наводиться такий перелік, але цей документ є занадто громіздкий для постійного його вико­ристання. У будь-якому разі для впровадження такої пам'ятки не існує юри­дичних перешкод.

4. У ст. 276 КПК міститься застереження, що письмові повідомлення про підозру народному депутату України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, а також присяжному і народному засідателю на час здій­снення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, голові Рахункової палати, його пер­шому заступнику, заступнику, головному контролеру та секретарю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, генеральному прокурору України, його заступнику (ст. 480 КПК) щодо кожної з названих персон здійснюєть­ся точно визначеними уповноваженими посадовими особами, зазначеними в ст. 481 КПК.

 

Стаття 277. Зміст письмового повідомлення про підозр> 1. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлен­ня;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчинен­ні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопору­шення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 305; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.68.167 (0.01 с.)