Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

4. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового роз­гляду.

5. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримі­нальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу при­ватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

6. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був ви­кликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне під­твердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачен­ня і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

1. Дійшовши в результаті судового розгляду висновку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, перебуваючи в залі судового засі­дання, прокурор повинен заявити про відмову від підтримання державного об­винувачення і просити суд відкласти судове засідання та надати йому час для складання відповідної постанови та її погодження. Суд зобов'язаний розгляну­ти клопотання та надати прокурору час на складання та погодження постанови.

2. Прокурор складає постанову, в якій повинен викласти мотиви повної або часткової відмови від державного обвинувачення, і звертається за її погодженням до керівника органу прокуратури, в якому він працює. Якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов такого висновку, він по­винен скласти відповідну постанову і погодити її з прокурором вищого рівня.

3. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можли­ва на будь-якому етапі судового розгляду, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

4. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійшов висновку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, підготував постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення і відповідним чином її погодив, то під час судового засідання звертається до суду з клопотанням розглянути це рішення. Постанова долучається до матеріалів кримінального провадження. Копії постанови, під розписку, надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

5. Після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення право підтримувати обвинувачення в суді після відповідного роз'яснення набу­ває потерпілий, якщо він висловив згоду на це. Суд надає йому час на підготов­ку до судового розгляду. У такому випадку кримінальне провадження набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (див. главу 36 КПК).

6. У ситуації, якщо потерпілий повторно не прибув у судове засідання, своєчасно отримавши повістку, або іншим шляхом ознайомлений з її змістом, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, коли про­курор відмовився від державного обвинувачення, а потерпілий виявив згоду підтримати обвинувачення в суді і все-таки не прибув у судове засідання, то це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і є підставою для закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

С т а т т \¥я 341. Погодження зміни обвинувачення, висунення ново­го обвинувачення та відмова від підтримання державного обвинувачення

1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, шо необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, він повинен погоди­ти відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове за­сідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.

У разі якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу проку­ратури, який дійшов одного з зазначених переконань, він повинен погоди­ти відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

2. Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня від­мовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостій­но бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуро­рові. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

1. Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що по­лягає у доведені перед судом обвинувачення з метою забезпечення криміналь-

ної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Від­мова прокурора від підтримання державного обвинувачення під час судового розгляду у передбачених законом випадках є підставою для закриття кримі­нального провадження за відповідним обвинуваченням.

2. Неприбуття з об'єктивних причин прокурора в судове засідання є під­ставою для відкладення судового розгляду на термін, необхідний для його при­буття. У разі встановлення, що неприбуття прокурора відбулось без поважних причин, головуючий виносить вмотивовану ухвалу з описом встановленого, яку направляє прокурору вищого рівня для вирішення питання про притягнен­ня до відповідальності такого прокурора.

3. Дійшовши висновку, що необхідно відмовитись від підтримання дер­жавного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, прокурор зобов'язаний звернутися з відповідним клопотанням про це до суду про відкладення судового засідання та надання йому часу для складання та по­годження відповідних процесуальних документів. Якщо відповідні процесу­альні рішення належним чином оформлені і погоджені, то прокурор звертаєть­ся до суду з клопотанням розглянути їх по суті.

4. Всі погоджувальні процедури, пов'язані зі зміною обвинувачення, ви­суненням додаткового обвинувачення та відмовою від підтримання державного обвинувачення, передбачені ст.ст. 338-340 КПК та роз'яснені в коментарі до цих статей.

Процедура судового розгляду

Стаття 342. Відкриття судового засідання

1. У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального про­вадження.

Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.

1. Рішення про призначення справи до судового розгляду приймається ухвалою судді на підставі п. 5 ч. З ст. 314 КПК, відповідно до вимог ч. І ст. 316 КПК. В ухвалі повинно бути чітко вказано дату, точний час початку і місце про­ведення судового розгляду. Необхідність вказати точний час початку судового розгляду зумовлює виконання певних дій суб'єктами кримінальної процесуаль­ної діяльності:

а) з боку суду - здійснити належний (такий, що надав би можливість учас­никам судового засідання завчасно дізнатись про час та дату судового розгляду, засвідчений відповідним доказом про результати такого повідомлення) судовий

виклик усіх осіб, коли встановлена наявність достатніх підстав вважати, що ці особи можуть дати показання, які мають значення для кримінального про­вадження, або їх участь є обов'язковою. Секретар судового засідання перед по­чатком розгляду справи зобов'язаний перевірити, хто з викликаних та повідо­млених осіб з'явився, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто

не прибув;

б) з боку осіб, які беруть участь у судовому розгляді - своєчасно прибути у судове засідання і повідомити про це або завчасно повідомити про неможли­вість явки і вказати причини неприбуття (поважні причини неприбуття особи на виклик перераховані в ст. 138 КПК);

в) адміністрації місця ув'язнення - якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то завчасно доставити його у суд або повідомити про наявність поважних причин затримки чи неможливості

доставки.

2. Перед появою в залі судового засідання суду, в складі якого буде роз­глядатись кримінальне провадження, секретар судового засідання або судовий розпорядник має запропонувати всім присутнім у приміщенні, в якому буде розглядатись справа: «Встати, суд іде!», - а після зайняття судом своїх місць усім присутнім пропонується сісти. Це запрошення має зробити головуючий. Після цього він оголошує, що судове засідання відкрито, вказавши точну і по­вну назву суду, його склад та відповідні дані кримінального провадження, яке буде розглядатися.

3. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судово­го провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідан­ня, та хто затримується або не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі, про що робить відмітку в журналі судового засідання, згідно зі ст. 108 КПК. Крім того, секретар судового засідання має встанови­ти особи всіх офіційно прибулих та перевірити повноваження захисників і

представників.

4. Якщо головуючий, одержавши повідомлення про з'явлення сторін та учасників, доходить висновку, що судове засідання у справі, в призна­чений день і час розпочати неможливо, то учасники судового розгляду повинні бути повідомлені про це та про призначення дня і часу розгляду справи або повідомлені про те, що цей час буде визначено пізніше. Журнал судового засідання у такому випадку не складається, а про причини пере­несення розгляду справи секретар судового засідання складає відповідну довідку, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Таки­ми причинами можуть бути: повідомлення обвинуваченого або потерпілого про свою хворобу або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням і неможливістю тимчасово залишити цей заклад, обставини не­переборної сили (епідемії, військові події, стихійне лихо), смерть близьких родичів тощо.

Стаття 343. Повідомення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами

1. Секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового розгляду, а також про умови фіксування судового за­сідання.

1. На початку судового засідання секретар судового засідання за вказівкою головуючого повідомляє учасникам судового розгляду про технічні параметри технічних засобів, якими буде здійснюватись фіксація, та технічні параметри носіїв інформації, на які буде здійснюватись запис. Одночасно секретар судово­го засідання вказує на розташування і кількість працюючих фіксувальних точок (мікрофонів), наявних у залі судового засідання.

2. Чітке і своєчасне вирішення питань, пов'язаних із підготовкою до судо­вого розгляду, постійний контроль за наслідками їх виконання з боку секретаря судового засідання і відповідних працівників апарату суду повинні бути відомі головуючому до початку розгляду справи.

3. Інформація про час та місце розгляду відповідного кримінального провадження завчасно розміщується на довідковому екрані в приміщені суду.

4. Згідно з законом фіксування за допомогою технічних засобів криміналь­ного провадження є обов'язковим, крім деяких передбачених законом випадків (ч. 4 ст. 107 КПК). Тому перед початком судового розгляду секретар судового засідання зобов'язаний повідомити учасників, які присутні в приміщенні, де відбувається судове засідання, про здійснення повного фіксування судового розгляду технічними засобами, а також про умови такого фіксування. Про здій­снення такого повідомлення секретар судового засідання зазначає в журналі судового засідання (див. коментар до ст. 107 КПК).

5. Порушення вимоги закону про обов'язковість фіксування криміналь­ного провадження тягне за собою недійсність відповідних процесуальних дій та отриманих внаслідок їх вчинення результатів, окрім випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Стаття 344. Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу

1. Після виконання зазначених у статтях 342 та 343 цього Кодексу дій головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він призначений, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, об­винуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та закон­них представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судово­го засідання, роз'яснює учасникам судового провадження право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.

Питання про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75-81 Цього Кодексу.

1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на під­ставі закону, згідно з приписами Конституції України про те, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних (див. ст. 129 Конституції) і що народ безпосередньо бере участь у здійсненні право­суддя через присяжних (див. ст. 124 КПК), які відповідно до п. 22 ст. З КПК мають статус судді.

2. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється, як пра­вило, професійним суддею одноособово, який згідно з п. 2 ст. З КПК набуває повноважень головуючого в судовому розгляді, а тому його діяльність прова­диться від імені суду. Підготовче судове засідання по справі здійснюється суд­дею одноособово. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

3. Колегіально судом першої інстанції розглядаються:

- кримінальні провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років. Справа розглядається судом у складі трьох професійних суддів;

- кримінальне провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі - судом у складі трьох професійних суддів, а за кло­потанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинуваче­них розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

4. Розгляд справ стосовно неповнолітньої особи здійснюється одноособо­во суддею, уповноваженим згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. У разі, якщо розгляд справи має здійснюватися колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального прова­дження стосовно неповнолітніх.

5. Визначення судді (запасного судді) або колегії суддів для конкретного су­дового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів за принципом ймовірності, який ураховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, їх обсяг та складність, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та за­кінчення терміну повноважень. Після визначення судді (запасного судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установ­лених законом.

6. Оголошення складу суду - це проголошення головуючим прізвищ суд­дів, запасного судді, якщо він призначений, прізвищ присяжних. Щодо учасни­ків судового провадження головуючий має назвати їхні прізвища і процесуальне становище, посаду прокурора, місце роботи захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників - місце роботи, спеціальність експер­та чи спеціаліста.

7. Після оголошення складу суду, учасників судового провадження, ого­лошення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами голо­вуючий роз'яснює учасникам право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони ко-му-небудь відвід. Відвід може бути заявлений суддям, присяжним, прокурору, захиснику, представнику потерпілого, цивільного позивача і цивільного відпо­відача, експерту, спеціалісту, перекладачу, секретареві судового засідання, за наявності обставин, які не дозволяють їх участь у справі на підставі норм, пе­редбачених ст.ст. 75-83 КПК.

8. Коло осіб, які мають право заявити відвід, законом не визначене, але логіка ч. 1 ст. 344 КПК, припис ч. 1 ст. 80 КПК та роз'яснення п. 26 ч. 1 ст. З КПК свідчать про те, що самовідвід зобов'язані заявити кожний з перелічених в ч. 1 ст. 344 КПК учасників судового провадження, а зробити заяву про відвід можуть ті учасники судового провадження, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження.

9. Процедура розгляду і вирішення питання про відвід чітко виписана в ст.ст. 75-81 КПК.

Стаття 345. Повідомлення про права і обов'язки