Підставі було подано апеляційну скаргу прокурором чи потерпілим або його представником.

1. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції може прийняти рішення про скасування судового рішення суду першої інстанції та направити провадження на новий судовий розгляд. Суд першої інстанції після скасування вироку (ухвали) розглядає справу в загальному порядку, керуючись положеннями Розділу IV КПК.

2. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час нового судо­вого розгляду після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції (див. коментар до ст. 76 КПК). Саме тому суд першої інстанції здійснює судове про­вадження в іншому складі суду.

3. При здійсненні судового розгляду після скасування вироку (ухвали) суд самостійний у своїх висновках - як у частині оцінки доказів, так і в частині ви­значення кваліфікації кримінального правопорушення, призначення покарання. Водночас, для суду першої інстанції при вирішенні питання про застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання встановлені певні обмеження (див. ч. 2 і 3 ст. 416 КПК).

4. При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосуван­ня закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення пока­рання тільки за наступних умов: якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника; якщо вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримі­нальне правопорушення або посилення покарання.

5. При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосуван­ня примусових заходів виховного або медичного характеру правова кваліфіка­ція діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за таких умов: якщо ухвалу було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника; якщо ухвалу було скасовано у зв'язку з необхідністю правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого.

6. Скасування вироку (ухвали) в зв'язку з необхідністю застосування за­кону про більш тяжкий злочин або про більш суворе покарання не звільняє суд при новому судовому розгляді від обов'язку безпосередньо дослідити й оціни­ти всі докази, вивчити і взяти до уваги нові обставини, які не були відомі або враховані при першому судовому розгляді, і виконати для цього всі необхідні судові дії, а не тільки ті, котрі йому було запропоновано зробити.

7. При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен обгово­рити питання і з'ясувати обставини, на які звернув увагу суд апеляційної ін­станції, виконати запропоновані в ухвалі процесуальні дії для заповнення про­галин, допущених при попередньому судовому розгляді.

8. На вирок (ухвалу) суду, постановлений за результатами нового судо­вого розгляду, може бути подана апеляція на загальних підставах.

Стаття417. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і за­криває кримінальне провадження.

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження (див. коментар до ст. 407 КПК).

2. Коментована стаття визначає можливість скасування лише обвинуваль­ного вироку чи ухвали суду першої інстанції та закриття такого провадження. Таким чином, можна дійти висновку, що виправдувальний вирок не може бути скасова­ний у зв'язку із необхідністю прийняття рішення про закриття цього провадження з інших підстав, ніж ті, що обумовили винесення виправдувального вироку судом першої інстанції, та якщо про це не просив в апеляційній скарзі виправданий.

3. Апеляційний суд вправі скасувати обвинувальний вирок, ухвалу та за­крити провадження в таких випадках (див. коментар до ст. 284 КПК):

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий або його представник відмовився від обвинувачення у кри­мінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано зго­ди держави, яка видала особу;

9) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

10) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачен­ня, за умови відмови потерпілого від самостійного підтримання обвинувачення.

4. Якщо під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції виявля­ються такі обставини, як відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити виправдувальний вирок (див. ч. 6 ст. 284 КПК).

5. Скасувавши вирок, ухвалу і постановивши виправдувальний вирок за відсутністю події кримінального правопорушення або відсутністю в ді­янні складу кримінального правопорушення, суд зобов'язаний роз'яснити особі порядок відновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів слідства, прокуратури, суду.

6. Закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, якщо його родичі заперечують проти цього, вважаючи, що провадження є необхідним для реабілітації померлого, не допускається. В цьому разі суд апеляційної інстанції має право призначити новий судовий розгляд або ухвалити новий вирок чи ухвалу.

7. Закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (див. ч. 7 ст. 284 КПК). В цьому разі суд апеляційної інстанції має право призначити новий судовий розгляд або ухвалити новий вирок чи ухвалу.

8. Апеляційний суд може закрити кримінальне провадження як за матеріа­лами, що надійшли із суду першої інстанції, так і на підставі нових матеріалів, поданих учасниками процесу або витребуваних самим апеляційним судом.

Стаття418. Судові рішення суду апеляційної інстанції

1. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рі­шення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

2. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголо­шуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судово­го провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

1. Враховуючи положення ст. 405 КПК, яка нормативно врегульовує про­цесуальний порядок здійснення апеляційного розгляду, та відповідну проце­суальну можливість суду апеляційної інстанції провести дослідження доказів у повному обсязі, доцільно зауважити, що суд апеляційної інстанції грунтує своє рішення не лише на тих доказах, що були досліджені в суді першої ін­станції, а й на нових доказах, представлених сторонами. Така доказова база, що вивчається судом апеляційної інстанції, значно розширює можливості суду прийняти законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення. Саме тому згідно з п. З ч. 1 ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції має право, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, ухвалити новий вирок.

2. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухва­лює свій вирок у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК. Будь-яке інше рішен­ня суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали. Тобто з приводу застосу­вання примусових заходів медичного чи виховного характеру (див. ч. З ст. 420 КПК), стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також

щодо закриття кримінального провадження суд апеляційної інстанції виносить ухвалу (див. ст. 417 КПК). Так само шляхом винесення ухвали суд апеляційної інстанції залишає судове рішення суду першої інстанції без змін, змінює його або скасовує та повертає кримінальне провадження на новий судовий розгляд (див. ст. 415 КПК).

3. Про порядок ухвалення судових рішень див. коментар до ст.ст. 368, 371, 375 КПК.

4. Про зміст та властивості судових рішень див. коментар до ст.ст. 369, 370, 372-374 КПК.

5. Про порядок проголошення судового рішення див. коментар до ст. 376 КПК.

6. Про дії суду після проголошення судового рішення див. коментар до ст.ст. 377-380 КПК.

Стаття419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановления;

найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;

імен (найменувань) учасників судового провадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;

рішення щодо запобіжного заходу;

розподілу процесуальних витрат;