Інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Апеляція - це скарга учасника кримінального провадження на винесене судове рішення з проханням про його скасування або зміну в апеляційному по­рядку.

2. Перелік осіб, наділених правом подати апеляцію, є вичерпним і по­ширювальному тлумаченню не підлягає. Водночас, треба враховувати, що ст. 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень суду в порядку, передбаченому КПК України. Керуючись принципом забезпе­чення доступу до правосуддя, єдиним критерієм, що дозволяє визначити, які судові рішення можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження, має бути обмеження конституційних прав і свобод громадян.

3. Апеляційну скаргу мають право подати обвинувачений, стосовно яко­го ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого. Інтереси стосуються обвину­ваченого у тому випадку, коли прямо або побічно рішення і судження вступної, мотивувальної або резолютивної частин вироку мають значення для обвинува­ченого в правовому, фізичному, матеріальному або моральному відношенні.

4. Апеляційну скаргу мають право подати обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник в частині мотивів і підстав виправдання. Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдуваль­ний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) це кримінальне правопору­шення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад криміналь­ного правопорушення. Таким чином, виправдувальний вирок може бути оскар­жений обвинуваченим, його законним представником або захисником у зв'язку з їх незгодою із визначеною однією зі згаданих трьох підстав виправдання або у зв'язку з наявністю у мотивувальній частині вироку тверджень, що порушують права обвинуваченого. Скарги на виправдувальний вирок у випадку смерті виправданого мають право подати його законний представник та близькі родичі, якщо вони не згодні з мотивом виправдання.

5. Апеляційну скаргу мають право подати підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник з будь-яких підстав, адже закон не об­межує ані коло судових рішень, що можуть бути оскаржені такими учасниками провадження, ані підстави такого оскарження.

6. Апеляційну скаргу мають право подати законний представник, захис­ник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питан­ня про застосування примусового заходу виховного характеру, в частині, що стосується інтересів неповнолітнього (див. ст. 516 КПК). Інтереси стосуються неповнолітнього, щодо якого вирішувалося питання про застосування приму­сового заходу виховного характеру, у тому випадку, коли прямо або побічно рішення і судження вступної, мотивувальної або резолютивної частин вироку мають значення для такого неповнолітнього в правовому, фізичному, матеріаль­ному або моральному відношенні.

7. Апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захис­ник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового за­ходу медичного характеру з будь-яких підстав, адже закон не обмежує підстави такого оскарження.

8. Апеляційну скаргу має право подати прокурор з будь-яких підстав, адже закон не обмежує ані коло судових рішень, що можуть бути оскаржені ним, ані підстави такого оскарження. При цьому треба враховувати, що згід­но з ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної скарги мають також, не­залежно від їх участі в судовому розгляді, службові особи органів прокура­тури вищого рівня: Генеральний Прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники. У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному порядку можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.

9. Апеляційну скаргу має право подати потерпілий або його законний представник чи представник у частині, що стосується інтересів потерпіло­го, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 56 КПК потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Тож, подаючи апеляцію, потерпілий не має права збільшити розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, що був визначений у суді першої інстанції. Так само при відмові прокурора від підтримання обвинувачення потерпілий не може збільшити обсяг обвинувачення в апеляційній скарзі в порівнянні з тим, від якого обвинувачений захищався в суді першої інстанції.

10. Апеляційну скаргу має право подати цивільний позивач, його пред­ставник або законний представник, цивільний відповідач або його представ­ник у частині, що стосується вирішення цивільного позову. Згідно зі ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно не­безпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити

цивільний позов. Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції має також розглянути та прийняти рішення стосовно заявленого цивільного позову (ст. 374 КПК). Саме тому коментована стаття визначає, що цивільний позивач та цивільний відповідач (їх представники) мають право звертатися з апеляційною скаргою на судове рішення, посилаючись на незаконність чи необґрунтованість цього рішення лише в частині вирішення цивільного позову. Аргументи, що стосуються доведеності інших обставин, правильність застосування кримінального та кримінального процесуального закону, справедливість призначеного судом покарання, викладенні в апеляційних скаргах вказаних осіб, не підлягають дослідженню під час апеляційного розгляду та взагалі не є підставою для відкриття апеляційного провадження.

11. Апеляційну скаргу мають право подати також інші особи у ви­падках, передбачених КПК України. Так, обвинувачений, стосовно якого кримінальне провадження закрите, його законний представник і захисник вправі подати апеляцію в частині мотивів і підстав закриття провадження. Також апеляційні скарги можуть бути подані особами, щодо яких були застосовані такі заходи забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність, відсторонення від посади. Так само апеляцію може подати особа, яка має право на подання скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора (див. коментар до ст. 303 КПК) та якій було повернено скаргу або відмовлено у відкритті провадження щодо поданої скарги (див. коментар до ст. 304 КПК).

12. Захисник обвинуваченого, що брав участь у суді першої інстанції, має право подати апеляцію за власною ініціативою, однак тільки в інтересах обви­нуваченого, а не всупереч їм.

13. Захисник не вправі оскаржити вирок, якщо після його постановления і проголошення обвинувачений відмовляється від захисника. При відмові засу­дженого від захисника суд повинен з'ясувати, чи не є це рішення вимушеним, наприклад, через відсутність засобів на оплату послуг захисника або з інших об'єктивних причин засуджений не може запросити захисника.

14. Відмова від захисника у випадках, коли його участь є обов'язковою (див. ст. 52 КПК), може бути прийнята апеляційним судом тільки у разі, якщо засуджений або виправданий обгрунтує її мотивами, які суд визнає вартими уваги. У такому випадку захисник замінюється іншим.

15. При відмові від апеляції захисника провадження закривається, якщо ця відмова прийнята судом, а інші апеляції відсутні.

16. У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбаче­них ст. 52 КПК, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погір­шення становища засудженого або виправданого.

17. Апеляцію може подати захисник, який не брав участі в судовому роз­гляді судом першої інстанції, але має угоду з засудженим або виправданим про надання правової допомоги під час апеляційного провадження.

18. Апеляції, подані в суд особами, що не мають права на їхню пода­чу, повертаються цим особам з роз'ясненням причин їхнього повернення (див. ст. 399 КПК).

19. Особа, яка подала апеляцію, до початку розгляду в апеляційному суді має право доповнити, змінити або відмовитись від своєї апеляції, а та­кож подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду (див. ст.ст. 402, 403 КПК).

Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спроще­ного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав роз­гляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недо-слідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспо­рювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Ко­дексу.

3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником ви­ключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою -сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключ­но з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покаран­ня; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом ви­мог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кри­мінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підо­зрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником ви­ключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгодже­не сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення по­карання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Ко­дексу угода не може бути укладена.

1. Згідно з ч. 1 ст. 381 КПК суд за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора має право розглянути обвинувальний акт щодо вчи­нення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти та­кого розгляду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встанов­лені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учас­никами судового провадження. В такому випадку вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учас­ників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Водночас, відповідно до ч. З ст. 382 КПК суд має право призначити судовий розгляд у су­довому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. В такому випадку апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та апеляційний розгляд відбуваються в загальному порядку, передбаченому главою 31 КПК.

2. Згідно з ч. З ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечу­ють учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження дока­зів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. В та­кому разі судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апе­ляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потер­пілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог

глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нез'ясування судом під час судового засідання в обвинуваченого, чи цілком він розуміє наступне: своє право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК; характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; 4) нез'ясування судом добровільності укладення угоди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.

4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку по­терпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав:

1) призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;

2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 4) нез'ясування судом добровільності укладен­ня угоди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.

5. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між по­терпілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди в іншому кримінальному провадженні, ніж у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

6. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нез'ясування судом під час судового засідання в обвинуваченого, чи цілком він розуміє наступне: своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обви­нувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного до­казового значення; право мати захисника, у тому числі на отримання правової

допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захи­щатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвину­вачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачених ст. 473 КПК; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі за­твердження угоди судом; 4) нез'ясування судом добровільності укладення уго­ди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.

4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений прокурором ви­ключно з підстав: 1) призначення судом покарання, менш суворого, ніж узго­джене сторонами угоди; 2) затвердження судом угоди в іншому кримінальному провадженні, ніж щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам; 3) затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий.

Стаття 395. Порядок і строки апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга подається:

1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстан­ції.

2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом трид­цяти днів з дня їх проголошення;

2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;