Верховний Суд України задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 445 цього Кодексу. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Верховний Суд України задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 445 цього Кодексу.



2. Якщо Верховний Суд України встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повніс­тю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направ­ляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. У мотивувальній частині ухвали має міститися обгрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання. У резолютивній частині нового судо­вого рішення має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

3. Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, передба­ченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, Верховний Суд України скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право ухвалити нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

4. Ухвала Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою.

1. За наявності однієї з підстав, передбачених ч. 1 ст. 445 КПК, зокрема: а) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних сус­пільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; б) встановлення міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, Верховний Суд України зобов'язаний задовольнити заяву про перегляд судового рішення у справі.

2. Верховний Суд України, встановивши, що судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстан­ції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення пока­рання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що по­тягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є незаконним, приймає одне З таких рішень:

- задовольняє заяву (повністю чи частково), повністю скасовує незаконне судове рішення і ухвалює нове або направляє справу до суду касаційної інстанції;

- задовольняє заяву (повністю чи частково), частково скасовує судове рі­шення і ухвалює нове або направляє справу до суду касаційної інстанції;

- задовольняє заяву (повністю чи частково) та змінює судове рішення. Слід звернути увагу, що новелами цього закону є надання законодавцем

Верховному Суду України повноваження за результатами перегляду справи змі­нити судове рішення або, скасувавши його, направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Зазначимо, що право направити справу до суду касаційної інстанції у Вер­ховного Суду України було до внесення змін Законом України від 20 жовтня 2011 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгля­ду справ Верховним Судом України». Після прийняття останнього Верховний Суд України зобов'язаний був у разі визнання рішення незаконним скасувати його повністю чи частково та постановити нове судове рішення. Автори цього Закону в п.п. 2, 3 пояснювальної записки до його проекту, визначивши осно­вним завданням останнього вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України, вважали за необхідне передбачити повноваження Верховного Суду України за результатами перегляду приймати нове рішення, яке підля­гало б обов'язковому опублікуванню. Водночас, Верховний Суд України, як свідчить практика, незважаючи на внесені зміни (які мали б «покращити його діяльність як найвищого судового органу» щодо прийняття Верховним Судом України нового судового рішення, зразкового для нижчих інстанцій), й надалі приймав рішення про направлення справи на новий касаційний розгляд, по­рушуючи тим самим норми закону (див. постанови Верховного Суду України від 12 квітня 2012 р. № 5-Зкс12, № 5-5кс12, № 5-7кс12 та від 19 квітня 2012 р. №5-10кс12).

3. Верховний Суд України постановляє ухвалу про зміну судового рішен­ня, яке переглядалося з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, у випадку, коли помилки, допущені судом касаційної інстанції, можна усунути без скасу­вання такого рішення, не змінюючи його суті, якщо такі помилки стосуються окремих частин рішення.

4. Ухвалення нового рішення Верховним Судом України у разі часткового скасування незаконного судового рішення, постановленого судом касаційної інстанції, стосується лише тієї частини судового рішення, яка визнана незакон­ною, а не всього рішення, як при повному його скасуванні. Іншими словами,

. 937

якщо Верховний Суд України прийняв таке рішення, законну силу матимуть два судових рішення - ухвала касаційної інстанції в частині, яка не скасова­на під час перегляду Верховним Судом України, та ухвала останнього, тобто рішення, яке стосується лише частини судового рішення касаційної інстанції.

Якщо ж Верховний Суд України частково скасував рішення касаційної інстан­ції та направив справу до суду касаційної інстанції, то останній переглядає справу в порядку, передбаченому главою 32 КПК, лише в тій частині, що скасована першим. 5. Верховний Суд України зобов'язаний у мотивувальній частині свого рішення навести обгрунтування помилковості висновків суду касаційної ін­станцій, тобто зазначити, у чому саме полягало неправильне застосування цим судом одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідаль­ність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різ­них за змістом судових рішень, та чому слід застосовувати норми закону саме таким чином, а не інакше. У резолютивній частині нового судового рішення має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно не­безпечних діянь. Зазначимо, що законодавець у коментованій статті вказав про необхідність Верховному Суду України вміщувати висновок про правильність застосування тієї чи іншої норми закону в резолютивній частині саме нового судового рішення, але водночас не зазначив, що такий висновок має містити й ухвала суду, яка змінює судове рішення касаційної інстанції. На нашу дум­ку, таке правило, зважаючи на обов'язковість судових рішень Верховного Суду України для суб'єктів владних повноважень, має поширюватися й на резолю­тивну частину тих ухвал, які змінюють судові рішення касаційної інстанції.

Зауважимо, що відповідно до ст. 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р. нове судове рішення повинно було містити висновок про правильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно не­безпечного діяння, проте у цій статті не зазначалося, де саме такий висновок мав міститися (у мотивувальній чи в резолютивній частині). На це, у свою чер­гу, звертало увагу й Головне юридичне управління, яке 19 жовтня 2011 р. у своїх зауваженнях до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» (реєстр. № 9151) вказало, що наведена норма не визначає, в якій частині рі­шення Верховного Суду України мають міститися такі висновки (в описовій, мотивувальній чи резолютивній), а тому не враховує зміст Рішення Конститу­ційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2ОО5 щодо визначеності, ясності та недвозначності правової норми. Водночас, з огляду на визначення та значення мотивувальної та резолютивної частини, надане теорією криміналь­но-процесуального права, зважаючи на судову практику, зокрема, на рішення Конституційного Суду України, висновки Верховного Суду України, які мають обов'язковий характер, повинні розміщуватися лише в резолютивних частинах рішень останнього. Натомість практика Верховного Суду України, що склалася, свідчить про його протилежну думку щодо наведеного.

6. Якщо Верховний Суд України переглядає судове рішення з підстави вста­новлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (вна­слідок недотримання норм матеріального права), він скасовує оскаржуване рішен­ня повністю або частково і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення і в подальшому роз­глядатиме таку справу у порядку, визначеному законом. Так, якщо Верховний Суд України за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції з підстави, перед­баченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, скасовує таке судове рішення повністю чи частково і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції (в такому випадку лише до цього суду, оскільки він постановив оскаржуване рішення), який, у свою чергу, розглядає таку справу в порядку, передбаченому розділом IV КПК.

4. Ухвала Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмо­тивованою, тобто містити мотиви, обгрунтування та висновки прийнятого рі­шення.

Стаття 456. Ухвала Верховного Суду України про відмову в задо­воленні заяви

1. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обста­вини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

2. Ухвала про відмову в задоволенні заяви повинна бути вмотивова­ною. У мотивувальній частині ухвали про відмову в задоволенні заяви у зв'язку з правильним застосуванням судом касаційної інстанції норми за­кону України про кримінальну відповідальність має міститися обгрунту­вання з цього питання, а в резолютивній частині висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

1. Верховний Суд України постановляє ухвалу про відмову в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвер­дилися.

При цьому підставами для перегляду справи відповідно до ч. 1 ст. 445 КПК є:

- неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспіль­но небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від по­карання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

- встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої ви­знана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Зважаючи на наведене, обставинами, які не підтвердили підстави, з яких Верховний Суд України переглядає судові рішення, можуть бути: правильне

-.939

застосування касаційним судом норми кримінального закону; касаційний суд, ухвалюючи рішення, діяв у межах касаційної скарги, що виключає визнання його незаконним; у заяві ставилося питання про неоднакове застосування су­дом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримі­нальну відповідальність при призначенні покарання, звільненні від покарання та від кримінальної відповідальності; у заяві вказувалося про неоднакове за­стосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального

закону тощо.

2. Буквальне тлумачення коментованої статті свідчить, що ухвала про від­мову в задоволенні заяви жодним чином не може бути постановлена у випадку дійсного встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої ви­знана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, оскільки це відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК є безумовною під­ставою для перегляду судового рішення, а тому обставинами, що не підтверди­ли її, можуть бути випадки, коли: міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, не виявила порушень Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; рішення міжнародною судовою установою щодо цієї особи насправді не ухвалювалося, а додане заявником не відповідає дій­сності тощо.

Зазначимо, що відповідно до п. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європей­ського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Під вико­нанням рішення згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та засто­сування практики Європейського суду з прав людини» слід розуміти виплату стягувачеві відшкодування, вжиття заходів індивідуального характеру, а також вжиття заходів загального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру, відповідно до ст. 10 зазначеного Закону, є відновлення наскільки це можливо попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушен­ня Конвенції, що здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, у тому числі відновлення провадження у справі. Крім того, згідно із Ре­комендацією М R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рів­ні після прийняття рішення Європейським судом з прав людини», прийнятою на 694-му засіданні заступників міністрів від 19 січня 2000 року, повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав. Також про необхідність перегляду справи за на­слідками констатації Європейським судом з прав людини порушень Україною зазначається й у рішеннях останнього, зокрема, у п. 297 Рішення від 21 квіт­ня 2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», яке набуло статусу остаточного 21 липня 2011 p., Європейський суд з прав людини зазначив, що інтереси належного захисту прав людини вимагатимуть перегляду справи заяв­ника щойно він звернеться з таким проханням. Отже, відмова Верховного Суду

України у задоволенні заяви про перегляд судового рішення з підстави, перед­баченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, у разі її підтвердження є такою, що суперечить чинному законодавству, та може бути предметом оскарження до Європейського суду з прав людини.

Напевно, саме з таких спонукань виходив законодавець, передбачаючи у ч. 2 коментованої статті вимоги до мотивувальної та резолютивної частини ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви саме з підстави, перед­баченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, нічого не зазначаючи при цьому про підставу, передбачену п. 2 цієї частини статті.

3. Ухвала Верховного Суду України про відмову в задоволенні заяви повинна бути вмотивованою. У мотивувальній частині ухвали про відмову в задоволенні заяви у зв'язку з правильним застосуванням судом касаційної ін­станції норми закону України про кримінальну відповідальність має міститися обгрунтування з цього питання, а в резолютивній частині висновок про те, що саме таким чином має тлумачитися та застосовуватися відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпеч­них діянь.

Стаття 457. Повідомлення про ухвалення рішення та його виготов­лення

1. Ухвала Верховного Суду України повинна бути виготовлена та на­правлена учасникам судового провадження не пізніше п'яти днів і дня за­кінчення розгляду справи.

1. Повна та вмотивована ухвала Верховного Суду України постановля­ється «Іменем України», повинна бути виготовлена та направлена учасникам судового провадження у строк не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

2. Під виготовленням ухвали слід розуміти складання судового рішення із обов'язковим зазначенням:

1) у вступній частині - дати і місця її постановления, найменування суду, прізвищ та ініціали суддів, секретаря судового засідання та інших учасників судового провадження, найменування (номера) кримінального провадження, ким і коли була подана заява про перегляд, з якої підстави розглядалася справа;

2) у мотивувальній частині - короткого змісту заяви про перегляд судо­вого рішення та оскаржених судових рішень; узагальнених доводів особи, яка подала заяву; узагальненого викладу позиції інших учасників судового про­вадження та висновків членів Науково-консультативної ради Верховного Суду України; обгрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції або ж правильного застосування цим судом норми закону України про кримінальну відповідальність у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК; мотивів, з яких виходив Верховний Суд України при постановлен-ні ухвали, і положення закону, якими він керувався;

3) у резолютивній частині - рішення про задоволення заяви чи про від­мову у її задоволенні, скасування (повне, часткове), зміну, прийняття нового рішення, чи направлення справи на новий судовий розгляд у суд відповідної інстанції залежно від підстави перегляду, висновок Верховного Суду України про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону України про кри­мінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Також у резолютивній частині рішення зазначається, що ухвала не підлягає оскаржен­ню, крім як з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК.

Рішення, підписується всім складом суду, що розглядав справу.

Копія цієї ухвали повинна бути направлена учасникам судового прова­дження невідкладно після її підписання у строк не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому днем закінчення розгляду справи є день виходу складу суду, який здійснював перегляд судового рішення з підстав, пе­редбачених ч. 1 ст. 445 КПК, з нарадчої кімнати.

С т а т т я 458. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Висновки Верховного Суду України, викладені у його ухвалах, у випадках, передбачених у частині другій статті 455 і частині другій статті 456 цього Кодексу, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повнова­жень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 202; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.202.90.91 (0.04 с.)