Строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазна­чається, якими нормами права спростовуються її доводи.

3. При скасуванні або зміні судових рішень в ухвалі має бути зазна­чено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення.

1. Ухвала суду касаційної інстанції структурно поділена на наступні час­тини: вступна, мотивувальна, резолютивна. У вступній частині ухвали вказу­ються дата і місце її постановления, найменування суду касаційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового засідання, найменування (но­мер) кримінального провадження, прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця про­живання, закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кри­мінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа, імена (найменування) учасників судового провадження з вказівкою на

-.-907

їх процесуальний статус (засуджений, виправданий, його представник, захис­ник, прокурор, потерпілий, його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники); у мотивувальній частині викладаються короткий зміст вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень, узагальнені до­води особи, яка подала касаційну скаргу, узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції при по-становленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у резолютивній частині ухвали викладаються рішення суду касаційної інстанції з огляду на ст. 436 КПК, які повинні бути взаємопов'язані із висновками суду, наданими в мотивувальній частині ухвали.

2. Викладення короткого змісту вимог касаційної скарги є відображен­ням тієї частини касаційної скарги, в якій викладаються конкретні прохання з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 436 КПК. Короткий зміст оскаржених судових рішень може включати в себе лише їх ре­золютивні частини. Узагальнені доводи особи - це виклад тих порушень норм процесуального та матеріального права, неправильної правової оцінки обста­вин справи, якими особа обґрунтовує незаконність оскаржуваних рішень. До­цільно вказувати, на які конкретні норми матеріального та/або процесуального права посилається особа, котра подала касаційну скаргу, які, на її думку, були неправильно або з порушенням застосовані. Узагальнений виклад позиції ін­ших учасників судового провадження має включати в себе як позиції, викла­дені в запереченнях на касаційну скаргу (ст. 431 КПК), так і доводи, які були проголошені учасниками протягом касаційного розгляду (ст. 434 КПК). Якщо на касаційну скаргу не були подані заперечення або інші учасники процесу не висловлювали своїх доводів щодо касаційної скарги, вказівка на відсутність по­зиції інших учасників судового провадження щодо касаційної скарги в ухвалі суду касаційної інстанції не відображається.

3. Для встановлення правильності застосування судами першої та/або апе­ляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильності правової оцінки обставин суд касаційної інстанції в ухвалі зобов'язаний де­тально описати обставини, встановлені судом першої або апеляційної інстан­цій. В цьому випадку суд касаційної інстанції на власний розсуд може виклас­ти обставини, які перевіряються в межах касаційної скарги, або вийти за межі вимог касаційної скарги з відповідним викладенням обставин, встановлених судом першої або апеляційної інстанції.

Кожний з доводів касаційної скарги має бути перевірений судом, і на кож­ний з доводів в ухвалі суду касаційної інстанції повинна бути надана відповідь

(оцінка).

3. Мотивуючи своє рішення, суд касаційної інстанції повинен посилати­ся на відповідний матеріальний та/або процесуальний закон. При залишенні касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій - без змін, суд касаційної інстанції має чітко вказати, які норми мате-

ріального закону підлягають застосуванню в цьому конкретному випадку, по­рівняти їх з нормами матеріального закону, які застосовані в рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, надати оцінку правильності застування цими судами норм процесуального права, а у випадку порушення таких норм - об­грунтувати неістотність таких порушень, що не впливає на законність рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій. В ухвалі суду повинен міститися ви­сновок про те, якими нормами права спростовуються доводи касаційної скарги.

4. При зміні рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій в ухвалі чітко вказуються порушення норм закону та які зміни в оскаржені рішення тре­ба внести у зв'язку з виявленими порушеннями. При скасуванні рішень суду першої та/або апеляційної інстанції та призначенні справи до нового судового розгляду одночасно з аналізом мотивів скасування рішень, посилань на статті закону, який порушено та в чому саме полягають ці порушення, суд касаційної інстанції повинен вказати, які обставини підлягають з'ясуванню та зазначають­ся дії, які необхідно вчинити при новому судовому розгляді. В цьому випадку суд касаційної інстанції має вирішити питання про запобіжний захід щодо осо­би, рішення суду стосовно якої скасовано. При скасуванні рішень судів першої та апеляційної інстанції із закриттям кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 284 КПК, суд касаційної інстанції зобов'язаний чітко зазна­чити мотиви і підстави такого закриття і в своїй ухвалі вказати на негайне при­пинення дії запобіжного заходу (ст. 203 КПК).

5. При розподілі судових витрат суд касаційної інстанції повинен керува­тися вимогами глави 8 КПК.

6. Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК набирає законної сили з моменту її проголошення, про що зазначається в ухвалі. Оскіль­ки ухвала суду касаційної інстанції може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбаченому главою 33 КПК, про можливість перегляду ухвали суду касаційної інстанції Верховним Судом України має бути зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції із зазначенням строку оскарження та повідомленням про те, що заяви про перегляд до Верховного Суду України подаються через суд касаційної інстанції.

Стаття 443. Повернення матеріалів кримінального провадження 1. Після закінчення касаційного провадження матеріали криміналь­ного провадження не пізніше як у семиденний строк направляються до суду першої інстанції, якщо інше не випливає з судового рішення суду ка­саційної інстанції.

1. Законодавець передбачив, що після закінчення касаційного проваджен­ня матеріали кримінального провадження не пізніше як у семиденний строк направляються до суду першої інстанції, а судове рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду

, 909

першої інстанції із суду касаційної інстанції (ч. 1 ст. 535 КПК). Якщо скла­дання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підпи­сують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження (див. ст.ст. 376, 441 КПК). Таким чином, строк, встановлений ч. 1 цієї статті, може відраховуватися від дати складення повного тексту ухвали судом касаційної інстанції.

2. У випадку скасування судового рішення із направленням справи на но­вий судовий розгляд суд касаційної інстанції направляє матеріали криміналь­ного провадження до відповідного суду (першої або апеляційної інстанцій), а суд, до якого направлено такі матеріали, зобов'язаний призначити справу до розгляду тау встановлений строк розглянути її в іншому складі суду.

3. У випадку скасування судових рішень судів першої та апеляційної ін­станцій із одночасним закриттям провадження, суд першої інстанції виконує лише ухвалу суду касаційної інстанції.

4. Відповідно до ст. 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіж­ного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК. Статтею 534 КПК встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати не­гайно, підлягає безумовному виконанню. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. Таким чином, якщо засуджений був доставлений у судове засідання й щодо нього наявне рішення суду касаційної інстанції, яке дає підстави для звільнення його з-під варти, така особа звільняється з-під варти негайно в залі судового засідання. Якщо засу­джений не був доставлений у судове засідання, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо нього скасовано, суд касаційної інстанції направляє копію ухвали суду касаційної інстанції до місця попереднього ув'язнення, в якому він тримається. Порядок звільнення з-під варти в такому випадку визна­чається ст. 202 КПК.