Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

Стаття 517. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження

1. Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.

2. Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що станов­лять державну таємницю.

3. До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до кон­кретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матері­альних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у криміналь­ному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз'яснення йому вимог статті 28 Закону України «Про державну таємни­цю» та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

4. Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять дер­жавну таємницю, надається захисникам та законним представникам під­озрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, пере­кладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потре­бують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального про­вадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформа­ції та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.

5. Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціа­лісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваче­ного забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таєм­ницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представ­ник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секрет­ності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка

1042-

їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у при­міщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

6. Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матері­алів досудового розслідування, передаються в установленому законом по­рядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

7. Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім ви­падків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.

1. Як визначено ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», дер­жавною таємницею є вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», державною таємницею і підлягають охороні державою. Ця ж стаття встановила, що режим секретності - це встановлений згідно з ви­могами названого Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці. Охороною державної таємниці є комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втрат її матеріальних носіїв. У свою чергу, в законі визначено підходи до розуміння понять і за­гальний зміст організаційно-правових (ст.ст. 18-20 Закону), інженерно-техніч­них (ст. 35), криптографічних (ст.ст. 1, 35) та оперативно-розшукових заходів (ст. 36) охорони державної таємниці. Таким чином, положення ч. 1 ст. 517 КПК визначають необхідність повної і точної реалізації під час досудового розсліду­вання та судового провадження, які містить відомості, що становлять державну таємницю, широкого кола заходів, передбачених Законом України «Про дер­жавну таємницю».

2. Стаття 110 КПК визначила, що процесуальними рішеннями є всі рішен­ня органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду: постано­ви, ухвали, вироки, обвинувальні акти. Саме цих документів стосується вимога ч. 2 ст. 517 КПК стосовно того, що вони не повинні містити відомостей, котрі становлять державну таємницю. Щодо інших документів кримінального про­вадження такої жорсткої вимоги немає, однак її також бажано дотримуватися.

3. Положення ч. З ст. 517 КПК про допуск до участі у кримінальному про­вадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, осіб, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано до­ступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та

її матеріальних носіїв, базується на загальних вимогах ст.ст. 22-27 Закону Укра­їни «Про державну таємницю». При цьому слід брати до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну таємницю» лише перевірка гро­мадян у зв'язку з їх запланованим допуском до державної таємниці (не вра­ховуючи часу на підготовку необхідних документів), здійснюється органами СБ України у двомісячний строк у порядку, встановленому цим Законом і За­коном України «Про оперативно-розшукову діяльність». Такі строки можуть суттєво утруднити організацію кримінального провадження, у змісті якого є державна таємниця.

Винятком із загальних вимог ст.ст. 22-27 Закону України «Про державну таємницю» стала нова кримінальна процесуальна новела щодо дозволу під­озрюваному чи обвинуваченому брати участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці. Однак це можливо лише після роз'яснення йому вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці за формою, визначеною додатком 5 до по­станови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1561-12 «Про поря­док організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаці­ях». Частина 3 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» передбачає, що допуск до державної таємниці не надається у разі відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені за­коном обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці. Однак це положення стосується загальних правил оформлення допуску до державної та­ємниці й до порядку надання дозволу підозрюваному чи обвинуваченому брати участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску не має прямого відношення.

4. При вирішенні питання про надання доступу до матеріалів криміналь­ного провадження, які містять відомості, що становлять державну таємницю, захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, по­терпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секрета­рю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до держав­ної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених КПК, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон обмежився лише двома фор­мами з усіх нормативно визначених способів прийняття рішень про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв - письмо­вим наказом або письмовим розпорядженням вичерпного кола суб'єктів - ке­рівника органу досудового розслідування, прокурора, суду.

5. Положення ч. 5 і 6 ст. 517 КПК стосуються окремих аспектів секретного діловодства як одного з елементів охорони державної таємниці. Ці аспекти від­носяться не тільки до правил копіювання чи виписування певних відомостей

1044-

із мгП-еріалів, які містять державну таємницю, а також нерозривно пов'язаних з ними правил реєстрації, зберігання, ознайомлення, розмноження, передачі, пересклки, знищення матеріальних носіїв секретної інформації.

У КПК є низка інших статей, при реалізації положень яких у деяких си­туаціях повинні враховуватися загальні вимоги глави 40 КПК. Передусім це може стосуватися випадків доступу осіб до речей і документів, які містять охо-ронювану законом таємницю (ст. 163 КПК), допиту учасників кримінального провадження під час яких оголошуються відомості, що містять державну та­ємницю, проведення таких допитів у режимі відеоконференції (ст. 232 КПК), фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 252 КПК), використання результатів негласних (розшукових) дій у доказуванні (ст. 256 КПК), повного фіксування судового розгляду технічними засобами (ст. 343 КПК), дослідження документів (ст. 358 КПК), дослідження звуко- і відеоза-писів (ст. 359 КПК) тощо. Окрім цього, приміщення органів досудового слід­ства, прокуратури, судів, у яких здійснюється кримінальне провадження, яке містять відомості, що становлять державну таємницю, повинні відповідати сукупності всіх вимог Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-14-2004. Ці норми поширюються на проектування та будівництво нових і рекон­струкцію існуючих приміщень режимно-секретних органів, секретних архівів та бібліотек, секретних бюро (груп), відділів (бюро) технічної документації, спеціальних сховищ секретних документів, а також приміщень, в яких ведуть­ся роботи з секретними документами і в неробочий час зберігаються секретні документи. Вимоги цих норм обов'язкові для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування, які організують і здійснюють проекту­вання, будівництво та реконструкцію режимних приміщень на території Укра­їни. Одночасно відповідно до вимог та у порядку, визначеному ст. 20 Закону України «Про державну таємницю», установи мають право провадити діяль­ність, пов'язану з державною таємницею, лише після надання їм СБ Украї­ни спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Невиконання цих вимог унеможливлює правомірну роботу з ма­теріалами, що становлять державну таємницю, і передбачає юридичну відпо­відальність за правопорушення.

6. Проголошення у ч. 7 ст. 517 КПК положення щодо здійснення кримі­нального провадження, яке містить державну таємницю, без обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхід­ністю забезпечення охорони державної таємниці, є інтерпретацією для сфери кримінального провадження державної політики щодо державної таємниці як складової засад внутрішньої та зовнішньої політики України.

Стаття 518. Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю