Витрати, пов'язані з передачею засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок державного бюджету України.

1. Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. встанов­лює, що будь-які витрати, пов'язані з виконанням цієї Конвенції, покриваються державою виконання вироку, за винятком витрат, що виникли виключно на те­риторії держави винесення вироку. Аналогічні положення закріплені у міжна­родних договорах України про передачу засуджених осіб.

2. Про процесуальні витрати див. главу 8 КПК.

С г а і і я 614. Визнання та виконання вироків міжнародних судових установ

1. Визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлен­ня волі, здійснюються згідно з правилами цього Кодексу на підставі міжна­родного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

1. Вироки міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Укра­їною, визнаються та виконуються в Україні, зокрема, з питань прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлення волі, за загальними правилами, встановленими нормами глави 46 КПК.

2. Про міжнародні судові установи, юрисдикція яких визнана Україною, див. коментар до ст. 445 КПК.

Розділ X Прикінцеві положення

1. Цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублі­кування, крім:

положень, шо стосуються кримінального провадження щодо кримі­нальних проступків, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності законом України про кримінальні проступки;

частини першої (у частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу, які вводяться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом;

частини четвертої статті 213 цього Кодексу, яка вводиться в дію з дня набрання чинності положеннями закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, які передбачають надання відповідного виду безоплат­ної правової допомоги;

частини першої статті 41 та частини шостої статті 246 цього Кодексу (у частині віднесення органів Державної митної служби до оперативних підрозділів, які вводяться дію через рік після набрання чинності цим Ко­дексом;

частини другої статті 45 цього Кодексу, яка вводиться в дію через рік після створення Єдиного реєстру адвокатів України;

частини п'ятої статті 181 (у частині можливості використання елек­тронних засобів контролю), пункту 9 частини п'ятої статті 194, статті 195 цього Кодексу, які вводяться в дію з дня набрання чинності положенням про порядок їх застосування, затвердженим Міністерством внутрішніх справ України;

пунктів 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 розділу XI «Перехідні положен­ня», які вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Кодексу.

2. З дня набрання чинності цим Кодексом втрачають чинність:

1) Кримінально-процесуальний кодекс України із наступними зміна­ми;

2) Закон Української РСР «Про затвердження Кримінально-процесу­ального кодексу Української РСР» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 p., №2, ст. 15).

Розділ XI Перехідні положення

1. До дня введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передба­чених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та час­тини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового роз­слідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, ви­значених цим Кодексом.

Після введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, перед­бачених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу матеріали кримінальних прова­джень, досудове розслідування яких здійснюється органами прокуратури, передаються слідчими органів прокуратури відповідним органам досудо­вого розслідування з урахуванням підслідності, визначеної цим Кодексом.

2. До дня введення в дію положень закону, що регулює надання безо­платної правової допомоги, які передбачають діяльність органів (установ), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, функ­ції таких органів (установ) здійснюють адвокатські об'єднання або органи адвокатського самоврядування.

3. Заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізна­ння, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розсліду­вання згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в поряд­ку, встановленому цим Кодексом.

4. Ведення оперативно-розшукових справ, що на день набрання чин­ності цим Кодексом перебувають у провадженні підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, продовжується. За наявності відповід­них підстав такі оперативно-розшукові справи передаються органам до­судового розслідування для початку досудового розслідування у порядку, встановленому цим Кодексом, з урахуванням підслідності.

5. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів дізнання, протягом десяти днів з дня набрання ним чинності передаються відповідним органам досудового роз­слідування з урахуванням підслідності для здійснення досудового розслі­дування.

6. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів досудового слідства, залишаються у провадженні цих органів до завершення розслідування незалежно від змі­ни їх підслідності відповідно до цього Кодексу.

7. Оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом опера­тивно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та положеннями цього Кодексу.

8. Допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодек­сом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

9. Запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосо­вані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи при­пинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

10. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про засто­сування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постано­вою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнен­ня особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу.

11. Кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом на­дійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються суда­ми першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

12. Розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цьо­го розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, перед­баченому цим Кодексом.

13. Судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції і не набра­ли законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку та строки, що діяли до набрання чин­ності цим Кодексом.

14. Неоскаржені судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції і не набрали законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, на­бирають законної сили в порядку, що діяв до набрання чинності цим Ко­дексом.

15. Апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рі­шень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розгля­нуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються У порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

16. Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими об­ставинами, подані відповідним прокурорам до дня набрання чинності цим Кодексом, розглядаються та подаються ними до суду в порядку, шо діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставина­ми, подані до суду до дня набрання чинності цим Кодексом, а також заяви, подані прокурорами відповідно до абзацу першого цього пункту після на­брання ним чинності, розглядаються відповідними судами у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

17. Особи, які на день набрання чинності цим Кодексом беруть участь у кримінальному провадженні в якості захисників і не мають статусу адво­ката, продовжують здійснювати повноваження захисника в такому кримі­нальному провадженні під час досудового розслідування, а також судового провадження у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та Верхо­вному Суді України.

18. Не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу у міс­цевих загальних судах проводяться збори суддів з метою обрання слідчих суддів у порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У разі, якщо у зазначений строк слідчого суддю не було обрано, його повноваження, передбачені цим Кодексом, виконує найстарший за віком суддя цього суду до дня обрання слідчого судді.

19. Не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу у міс­цевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севас­тополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спе­ціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ проводяться збори суддів з метою обрання суддів, уповноважених на здій­снення кримінального провадження щодо неповнолітніх, у порядку, вста­новленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У разі, якщо у зазначений строк суддю, уповноваженого на здійснен­ня кримінального провадження щодо неповнолітніх, не було обрано, його повноваження здійснює суддя, який має найбільший стаж роботи на посаді судді та досвід розгляду кримінальних справ.

20. Не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу керівники органів досудового розслідування визначають слідчих, спе­ціально уповноважених на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

21. Кабінету Міністрів України:

1) у тримісячний строк з дня опублікування цього Кодексу:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Кодексом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та

інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність з

цим Кодексом;

забезпечити підготовку та впровадження в юридичних вищих на­вчальних закладах нових навчальних програм з вивчення нового кримі­нального процесуального законодавства;

2) у місячний строк з дня опублікування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у від­повідність з цим Кодексом, у тому числі з метою забезпечення фінансування:

оснащення органів досудового розслідування електронними засобами контролю;

створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань;

обладнання органів досудового розслідування технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведен­ня дистанційного провадження в режимі відеоконференції;

заміни у судах загальної юрисдикції металевих загороджень, які від­окремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загоро­дження із скла чи органічного скла;

обладнання залів судового засідання у необхідній кількості технічни­ми засобами фіксування кримінального провадження та технічними засо­бами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції у кількості не менше двох залів на кожний місцевий суд, не менше чотирьох залів на кожний апеляційний суд, не менше п'яти залів на Вищий спеціалі­зований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не менше п'яти залів на Верховний Суд України;

обладнання установ попереднього ув'язнення та установ виконання покарань технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами у кількості не менше двох приміщень у кожній установі;

збільшення кількості суддів місцевих загальних судів та апарату цих судів у зв'язку з необхідністю забезпечення здійснення функцій слідчого судді.

22. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу:

1) створити Єдиний реєстр досудових розслідувань, розробити та за­твердити за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержан­ням податкового законодавства, положення про порядок його ведення;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із КПК.

23. Рекомендувати Міністерству внутрішніх справ України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу розробити та затвердити положення про порядок застосування електронних засобів контролю згід­но з вимогами цього Кодексу.

24. Рекомендувати Службі безпеки України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу привести свої нормативно-правові акти У відповідність із цим Кодексом.

25. Кабінету Міністрів України спільно з Генеральною прокуратурою України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та органами адвокатського самоврядування підготувати і забезпечити виконання про­грам перепідготовки працівників органів кримінальної юстиції та адвока­тів з питань застосування нових положень кримінального процесуального

Законодавства.

26. Рекомендувати Державній судовій адміністрації України:

1) протягом одного місяця з дня опублікування КПК забезпечити звернення своїх територіальних управлінь з поданнями до відповідних місцевих рад про формування і затвердження ними списків присяжних відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

2) протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу привес­ти свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом.

1. Перехідні положення містять вичерпну інформацію щодо процедур про­вадження на всіх стадіях кримінального процесу до і після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом, не припускаючи ніяких різночитань та оціночних суджень, що надзвичайно важливо для забезпечення стабільності в здійсненні судочинства у перехідний період.

2. Приписи цього розділу КПК вимагають від уповноважених органів у стислі строки, зокрема, не більше трьох місяців з дня опублікування Кодексу, вжити низку нормотворчих, організаційних заходів та заходів матеріально-фі­нансового забезпечення нормального функціонування нового КПК. Ефективне впровадження і функціонування КПК вирішальним чином залежить від рівня готовності для цієї роботи працівників органів кримінальної юстиції. Тому за­конодавець наполегливо вимагає від Кабінету Міністрів України забезпечити підготовку і реалізацію в юридичних вищих навчальних закладах нових на­вчальних програм з вивчення нового кримінального процесуального законо­давства та від Кабінету Міністрів України спільно з Генеральною прокурату­рою України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та органами адвокатського самоврядування забезпечити виконання програм перепідготовки кадрів з питань застосування нових положень кримінального процесуального законодавства.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з при­йняттям Кримінального процесуального кодексу України

{Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5083-VI від 05.07.2012}

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р.,№№ 13-17, ст. 112):

1) пункт 56.22 статті 56 викласти в такій редакції:

«56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, повідо­млення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контр­олюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випад­ки, коли таке повідомлення про підозру базується не тільки на рішенні контр­олюючого органу, а й підтверджується додатково зібраними доказами відповід­но до вимог кримінального процесуального законодавства України.

Початок досудового розслідування стосовно платника податків або пові­домлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службо­вим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури апеляційного узгодження»;

2) у пункті 58.4 статті 58:

абзац перший викласти в такій редакції:

«58.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінального прова­дження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, від­повідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлен-ня-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосу­вання стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом»;

в абзаці другому слова «рішенням суду, забороняється до набрання закон­ної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої

кримінальної справи за нереабілітуючими підставами» замінити словами «су­довим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кри­мінального провадження за нереабілітуючими підставами»;

в абзаці третьому слова «порушення кримінальної справи» замінити сло­вами «повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопору­шення»;

3) у статті 78; у пункті 78.1:

підпункт 78.1.11 викласти в такій редакції:

«78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначен­ня перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяль­ність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону»;

в абзаці другому підпункту 78.1.12 слова «або порушено кримінальну справу» замінити словами «або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримі­нального правопорушення»;

у пункті 78.2 слова «порушеної кримінальної справи» замінити словами «кримінального провадження»;

пункт 78.3 викласти в такій редакції:

«78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кри­мінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-роз­шукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України та інши­ми законами України»;

4) у пункті 85.5 статті 85 слова «кримінально-процесуальним законом» замінити словами «кримінальним процесуальним законодавством»;

5) у пункті 86.9 статті 86 слова «кримінально-процесуальний закон» у всіх відмінках замінити словами «кримінальне процесуальне законодавство» у відповідному відмінку;

6) у підпункті 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 слова «кримінальній справі винесено рішення про її» замінити словами «кримінальному провадженні ви­несено рішення про його»;

7) у підпунктах 159.3.10 та 159.3.11 пункту 159.3 статті 159 слова «Кри­мінально-процесуальним кодексом України» замінити словами «Кримінальним процесуальним кодексом України»;

8) в абзаці п'ятому підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 слова «ді­знання, досудового слідства» замінити словами «що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування».

2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., № 3-4, ст. 21):

1) у частині першій статті 1 слово «злочинів» замінити словами «кримі­нальних правопорушень»;

2) у частині четвертій статті 6 слово «злочину» замінити словами «кримі­нального правопорушення»;

3) у частині другій статті 35, частині четвертій статті 40, частині сьомій статті 46, частині третій статті 154 та частині шостій статті 166 слова «кри­мінально-процесуальним» замінити словами «кримінальним процесуальним»;

4) у частині третій статті 43 слова «з іншої кримінальної справи» заміни­ти словами «в іншому кримінальному провадженні»;

5) у частині другій статті 57 слово «справи» замінити словами «кримі­нального провадження»;

6) у частині другій статті 88 слова «по одній справі» замінити словами «в одному кримінальному провадженні»;

7) текст статті 90 викласти в такій редакції:

«У порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у криміналь­ному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переве­дений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора»;

8) у частині першій статті 104:

в абзаці третьому слова «виявлення, попередження і розкриття» замінити словами «попередження і виявлення»;

абзац п'ятий після слів «оперативно-розшукову діяльність» доповнити словами «або кримінальне провадження»;

9) частину п'яту статті 113 викласти в такій редакції:

«5. Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінально­му провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адре­сою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає»;

10) в абзаці п'ятому статті 152 слова «кримінальної справи» замінити сло­вами «кримінального провадження».

3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 p., додаток до № 51, ст. 1122):

1) у частині першій статті 15 слова «щодо подання органу дізнання, слід­чого» виключити;

2) частину четверту статті 38 викласти в такій редакції:

«У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях по­рушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення

може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження»;

3) назву та абзац перший статті 1854 викласти в такій редакції: «Стаття 1854. Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача

від явки до органів досудового розслідування чи прокурора

Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора»;

4) у статті 1855:

назву доповнити словом «присяжного»;

абзац перший після слів «народного засідателя» доповнити словом «при­сяжного», а слова «на нього» замінити словами «на них»;

5) у статті 1856:

назву викласти в такій редакції:

«Стаття 1856. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої по­станови судді або протесту, припису чи подання прокурора»;

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«Залишення посадовою особою без розгляду протесту, припису чи подан­ня прокурора, а так само несвоєчасна відповідь на подання, протест чи припис»;

6) у пункті 8 статті 247 слова «порушення по даному факту кримінальної справи» замінити словами «повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту»;

7) статтю 253 викласти в такій редакції:

«Стаття 253. Передача матеріалів прокурору, органу досудового розслі­дування

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування»;

8) пункт 8 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:

«8) слідчий, прокурор (частина четверта статті 184, стаття 1854, частина друга статті 1856, статті 1858, 18511)»;

9) статтю 263 викласти в такій редакції:

«Стаття 263. Строки адміністративного затримання

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне право­порушення, може тривати не більш як три години.

Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складення прото­колу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психо-

1200.—

тропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це пись­мово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання»;

10) у частині другій статті 284 слова «слідства чи дізнання» замінити сло­вом «розслідування».

4. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 p., № 25-26, ст. 131):

1) у статті 48 слова «розслідування або розгляду справи в суді» замінити словами «кримінального провадження»;

2) частину другу статті 53 після слів «винного в межах від тридцяти» до­повнити словами «неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

3) статтю 65 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

«5. У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про ви­знання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди»;

4) у статті 75:

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визна­ння вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбуван­ня покарання з випробуванням».

У зв'язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і ви­конає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуван­ням, визначаються судом»;

5) у частині третій статті 91 слова «Кримінально-процесуальним» заміни­ти словами «Кримінальним процесуальним»;

6) частину шосту статті 369 викласти в такій редакції:

«6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до повідо­млення їй про підозру у вчиненні злочину органу, службова особа якого наді­лена законом правом здійснювати повідомлення про підозру»;

7) у статті 374:

в абзаці першому частини першої слова «особою, яка провадить дізна­ння» виключити;

в абзаці першому частини другої слово «злочину» замінити словами «кримінального правопорушення»;

8) доповнити статтями 3811 та 3891 такого змісту: «Стаття 3811. Невиконання слідчим вказівок прокурора

1. Умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслі­дування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, при здійсненні кри­мінального провадження -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого»;

«Стаття 3891. Умисне невиконання угоди про примирення або про визна­ння винуватості

1. Умисне невиконання засудженим угоди про примирення або про визна­ння винуватості -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років»;

9) в абзаці першому частини першої статті 383 слова «органу дізнання» замінити словами «органу досудового розслідування»;

10) у статті 385:

абзац перший частини першої викласти в такій редакції: «1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи пере­кладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчо­го провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України»;

у частині другій слова «дізнання, досудового слідства» замінити словами «досудового розслідування»;

11) в абзаці першому статті 386 слово «слідства» замінити словом «роз­слідування»;

12) у статті 387:

у назві слова «досудового слідства або дізнання» замінити словами «опе-ративно-розшукової діяльності, досудового розслідування»; абзац перший частини першої викласти в такій редакції: «1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка про­вадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяль­ності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані»; абзац перший частини другої викласти в такій редакції: «2. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оператив-но-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосеред­ню участь в оперативно-розшуковій діяльності, досудовому розслідуванні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність»;

1202-

13) абзац перший частини першої статті 426 викласти в такій редакції: «1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або нена-правлення військовою службовою особою до органу досудового розслідуван­ня повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду».

5. У пункті 2 частини другої статті 65 Кодексу адміністративного судо­чинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 p., №№ 35-37, ст. 446) слова «кримінальних справах» замінити словами «кримінальному прова­дженні».

6. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., №№ 40-42, ст. 492):

1) у частині четвертій статті 110 слова «органу дізнання, досудового слід­ства, прокуратури або суду» замінити словами «органу, що здійснює оператив­но-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду»;

2) у частині другій статті 120 слова «органів дізнання, досудового слід­ства, прокуратури або суду» замінити словами «органів, що здійснюють опера­тивно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду».

7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., №№ 40-44, ст. 356):

1) частину другу статті 265 викласти в такій редакції:

«2. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили су­довим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців»;

2) у частині п'ятій статті 306 слова «чи з'ясування істини під час роз­слідування кримінальної справи» замінити словами «чи під час кримінального провадження»;

3) пункт 2 частини другої статті 1167 викласти в такій редакції:

«2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засу­дження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незакон­ного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних ро­біт»;

4) статтю 1176 викласти в такій редакції:

«Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, Діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, Досудове розслідування, прокуратури або суду

1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засуджен­ня, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного

застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного на­кладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудо-ве розслідування, прокуратури або суду.

2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслі­дування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амніс­тію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судово­го провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлен­ия судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на по­становления незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої неза­конної ді