Під час пред'явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повинна зазначити, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками.

1. Можливість проведення впізнання під час судового розгляду перед­бачена на випадок необхідності перевірити здатність свідка, потерпілого чи обвинуваченого впізнати за відповідних умов особу або річ. На відміну від пред'явлення для впізнання під час досудового розслідування, здійснення пред'явлення для впізнання під час судового розгляду відбувається без участі понятих, навіть в умовах проведення закритого судового розгляду справи, його хід і результати відображаються в журналі судового засідання, а також фіксу­ються з використанням фотозйомки, відеозапису. Технічні параметри засобів фото-, відеофіксації відображаються в журналі судового засідання.

2. Підставою для пред'явлення для впізнання особи або речей є ситуація, коли свідок, потерпілий чи обвинувачений повідомляють під час судового роз­гляду про те, що вони бачили відповідну особу чи річ і можуть їх впізнати, а під час досудового розслідування впізнання цих об'єктів не проводилось. Якщо свідок, потерпілий чи обвинувачений мали можливість бачити особу чи річ під час досудового розслідування, або в залі судового засідання, то це є однією із підстав для відмови в задоволенні клопотання про пред'явлення для впізнання, бо результати такого впізнання не матимуть ніякого доказового значення.

3. Пред'явленню для впізнання в обов'язковому порядку передує про­ведення допиту особи, яка буде впізнавати особу чи річ. Допитувана особа повинна дати точні свідчення стосовно умов та обставин, за яких вона спо­стерігала особу чи річ, та зовнішній вигляд і прикмети особи чи родові ознаки відповідної речі, які в сукупності дають можливість учасникам судового роз­гляду сформувати обгрунтовану думку стосовно вигляду такої особи чи речі. Якщо допитувана особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, або ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати їй за су­купністю ознак, у журналі судового засідання зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу чи річ.

4. Найбільш поширена практика впізнання шляхом зорових відчуттів, але можливе впізнання і за ознаками усної мови, ходою, запахом, смаком, нюхом.

5. Проведення впізнання за голосом повинно здійснюватись поза візу­альним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання, із застосуванням якісної звукової та звукозаписуючої апаратури та обов'язковою участю спеціаліста в цій галузі.

6. Перед початком пред'явлення для впізнання головуючий роз'яснює учасникам судового засідання правила його проведення і мету такої дії. Забо­роняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу чи річ, які повинні бути пред'явленні для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цих осіб і речей.

7. Особу, яка буде впізнавати, перед початком пред'явлення видаляють із залу судового засідання. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впіз­нає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. Річ, що підля­гає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Тільки після цього до залу судового засідання запрошується осо­ба, яка буде впізнавати. Головуючий пропонує вказати на особу чи річ, яку вона впізнала, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. Якщо інших однорід­них речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими озна­ками вона впізнала цю унікальну річ, яка їй пред'являється в одному екземпля­рі. В окремих випадках, коли впізнання речі або особи неможливо провести з їх

фізичною участю (смерть особи, безповоротна втрата речі тощо), таке впізнання проводиться за максимально якісними фотознімками, зображення на яких міс­тять ознаки пізнаваних речей та осіб. Учасники судового розгляду мають право, з дозволу суду, ставити запитання особі, яка впізнавала, та особі, яку було впізнано.

8. Якщо є підстави вважати, що особа, яку будуть пред'являти для впіз­нання, може своєю присутністю негативно вплинути на свідчення особи, яка буде впізнавати, доцільно провести пред'явлення для впізнання за автентич­ним фотознімком, походження якого підтверджується доказами в справі, який пред'являється одночасно з іншими фотознімками, а за наявності можливості в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням.

9. За необхідності впізнання може провадитись за матеріалами якісного відеозапису, автентичність та походження якого підтверджується доказами в справі або відповідними висновками експерта, але за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статті і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

10. З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, а також при здій­сненні пред'явлення для впізнання особи для впізнання за голосом або ходою впізнання повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання, згідно з правилами, перед­баченими ст. 228 КПК (ч. 4 і 5).

11. Для забезпечення проведення пред'явлення для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психоло­ги, педагоги та інші спеціалісти.

Стаття 356. Допит експерта в суді

1. За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встанов­лює його особу та приводить до присяги такого змісту:

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості».

Після цього головуючий попереджає експерта про кримінальну відпо­відальність за надання завідомо неправдивого висновку.

2. Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обви­нувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який про­водив експертизу за зверненням сторони захисту, - сторона захисту. Після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

3. Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в екс­перта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти,

стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його екс­пертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності ві­домостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обгрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

4. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше екс­пертів для з'ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосують­ся одного і того самого предмета чи питання дослідження.

Кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновку експерта має право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

6. Експерт під час відповідей має право користуватися своїми письмо­вими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження.

1. Висновок експерта, як і його показання, є процесуальними джерелами доказів. Висновок повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Допит експерта в судовому засіданні може бути проведений за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суду. Основною метою виклику екс­перта для допиту в суді є необхідність роз'яснення висновку експертизи, яку він проводив по цьому кримінальному провадженню.

2. Експерт має право знаходитись у залі судового засідання та брати участь у дослідженні доказів, які стосуються його процесуального завдання, навіть ще до його допиту. Перед початком допиту експерта головуючий з'ясовує його прізвище, ім'я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, занят­тя, стаж роботи на посаді експерта. Якщо перешкод для допиту експерта не встановлено, головуючий приводить його до присяги та попереджає про кримі­нальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

3. Перед початком допиту експерта головуючий повинен ознайомити учас­ників судового засідання з висновком експертизи, який долучено до матеріалів кримінального провадження. Закон чітко регламентує послідовність допиту екс­перта в судовому засіданні. Першим допитує експерта та сторона кримінального провадження, за зверненням якої він проводив експертизу. Так, якщо експертиза була проведена за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за звернення сторони за­хисту, - сторона захисту. Тільки після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх пред­ставниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

4. Поряд з запитаннями, пов'язаними з використанням методик та теоре­тичних розробок, достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок,

наукового обгрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висно­вку, учасники судового засідання мають право поставити експерту запитання щодо наявності в експерта відповідних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо). У разі необхідності мо­жуть бути поставлені інші запитання, що стосуються достовірності висновку. Для доведення або спростування достовірності висновку експерта кожна сторо­на кримінального провадження має право надати відомості щодо знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

5. Якщо суд з'ясовує причини розбіжності у висновках кількох експертів стосовно одного і того самого предмета чи питання дослідження, головуючий має право призначити допит двох чи більше експертів. Запитання експерту мо­жуть бути поставлені як в усній, так і в письмовій формі. Експерт під час від­повідей має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження. На прохання експерта йому може бути надано час для підготовки відповіді на поставлені запитання.

6. Якщо в результаті допиту експерта не вдалося усунути неповноту і не­достатню ясність висновку, виникли сумніви у його правильності, якщо він суперечить іншим матеріалам справи, і це неможливо усунути в результаті до­питу експерта під час судового розгляду, з'ясувалася необхідність постановки перед експертом нових питань, на які неможливо отримати відповіді під час судового розгляду, може бути призначена залежно від підстав додаткова або повторна експертиза, проведення якої може бути доручено погодженому зі сто­ронами експерту чи експертам.

Стаття 357. Дослідження речових доказів

1. Речові докази оглядаються судом, а також подаються для озна­йомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші об­ставини, пов'язані з річчю та її оглядом.