Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання про­курор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвину­ваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу дер­жавної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запо­біжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного про­курором обгрунтування клопотання.

5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд за­стосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвину­ваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного

і органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періо­дичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця про­живання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визна­чених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Носити електронний засіб контролю.

6. Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути по­кладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням проку­рора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинувачено­го були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

7. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який пе­редбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

1. Обов'язком слідчого судді, суду під час розгляду клопотання про об­рання запобіжного заходу є встановлення того, доводять чи не доводять надані прокурором докази три групи обставин, зокрема, обставин, які свідчать про: 1) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що іс­нує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує у клопотан­ні слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Вказівку ч. 1 коментованої статті КПК про те, що встановлення того, чи доводять ці обставини надані сторонами кримінального провадження докази, а отже, й докази, надані стороною захисту, - підозрюваним, обвинуваченим і його захисником, слід вважати недоречністю.

3. Доведеність чи недоведеність обставин кожної із наведених трьох груп та у їх поєднанні закон визначає критеріями для постановления слідчим суддею, су­дом ухвали по суті поданого клопотання про обрання запобіжного заходу, а саме:

слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в засто­суванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не до­веде наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК;

підчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, перед­бачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.п. 2 та З ч. 1 ст. 194 КПК;

якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе об­ставини, передбачені п. З ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд має право засто­сувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого ті обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного про­курором обгрунтування клопотання;

якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запо­біжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, передбачених п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладання яких була доведена прокурором;

слідчий суддя, суд має право обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, зазначеної у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 та 6 ч. 2 ст. 183 КПК, та одно­часно вирішити питання про розмір застави згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 183 КПК, якщо при розгляді клопотання про обрання цього запобіжного за­ходу прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.

4. При обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого одного або кількох обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний в ухвалі вказати, на який строк у межах двох місяців покладається такий обов'язок чи обов'язки. У разі необхідності цей строк може бути продовжений, за клопотанням про­курора в такому ж порядку, як і строк тримання під вартою (ст. 199 КПК). Піс­ля закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються, а в частині обраного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вар­тою, - продовжує свою дію.

Стаття 195. Застосування електронних засобів контролю 1. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслід­ковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручан­ня в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

2. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися:

1) слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання сто­совно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов'язок;

Працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

3. Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановле­ному Міністерством внутрішніх справ України.

Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров'я особи, яка їх використовує.

5. Слідчий, працівник органу внутрішніх справ перед застосуван­ням електронного засобу контролю зобов'язаний під розпис роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, техні­ку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

6. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне знят­тя, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при об­ранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

1. Носіння електронного засобу контролю є одним з додаткових обов'язків, який може бути покладений на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слід­чого судді, суду при обранні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Він застосовується з метою ефективного контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого шляхом фіксації місця його пере­бування, зокрема, з метою контролю за виконанням ним умов та обов'язків домашнього арешту як запобіжного заходу, дотриманням інших додаткових обов'язків, передбачених п.п.1-8 ч. 5 ст. 194 КПК (не відлучатися із населе­ного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом тощо), оскільки згідно із законом застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі особи пристрою, який дає змогу відслід­ковувати та фіксувати його місцезнаходження і має бути захищеним від само­стійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби здійснити такі дії.

2. Електронні засоби контролю на підставі ухвали слідчого судді, суду про застосування запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, окрім домашнього арешту, можуть застосовуватися слідчим, у провадженні якого пере-

буває кримінальна справа, а також працівниками органу внутрішніх справ за міс­цем проживання підозрюваного, обвинуваченого, але лише при виконанні цим органом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Електронні засоби контролю повинні застосовуватися згідно з вимогами КПК та положення «Про порядок застосування електронних засобів контро­лю», розробку та затвердження якого відповідно до Перехідних положень КПК (п. 23) рекомендовано здійснити Міністерству внутрішніх справ України, зо­крема, з дотриманням прав, свобод і законних інтересів особи та гарантій їх забезпечення, передбачених частинами 4, 5 коментованої статті КПК.

3. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, по­шкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії, розцінене законом як невиконання обов'язків, покладених слідчим суддею, судом на підозрюваного, обвинуваче­ного при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту, дають право прокурору, слідчому за погоджен­ням з прокурором звернутися з клопотанням до слідчого судді, суду про зміну підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу на більш суворий або по­кладення на нього додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.

4. Згідно з абз. 7 ч. 1 Прикінцевих положень КПК ст. 195 КПК вводиться в дію з дня набрання чинності затвердженого Міністерством внутрішніх справ України положення «Про порядок застосування електронних засобів контролю».

Стаття 196. Ухвала про застосування запобіжних заходів

1. В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд за­значає відомості про:

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну від­повідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених стат­тею 177 цього Кодексу;

3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим стат­тею 177 цього Кодексу;

4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;