Фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовле­ні, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготов­ленні та/або вилученні таких додатків.

1. До протоколів процесуальних дій мають повноваження долучати додатки особи, які проводять ці дії, а саме: слідчі органів прокуратури (до введення в дію положень ч. 1 та 4 ст. 216 КПК - див. п. 1 Перехідних положень), слідчі органів внутрішніх справ (ч. 1 ст. 216 КПК), слідчі органів безпеки (ч. 2 ст. 216 КПК), слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законо­давства (ч. З ст. 216 КПК), за дорученням слідчого або прокурора, здійснюючи слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, - уповноважені працівники оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Дер­жавної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України (ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК), в необхідних випадках особисто прокурор (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК), керівник органу

досудового розслідування, який може здійснювати досудове розслідування, ко­ристуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК).

Ніяких письмових процесуальних рішень названих осіб для долучення до протоколу додатків не вимагається. Інші учасники процесуальної дії можуть ви­словлювати побажання і заявляти клопотання про долучення до протоколу від­повідних додатків.

2. Протоколи, які складаються під час досудового розслідування, є неодмін­ним і надзвичайно важливим засобом фіксування ходу й результатів процесуаль­них дій. Проте як би кваліфіковано й добросовісно не був складений протокол, у ньому не можна відтворити з достатньою точністю все багатство доказової ін­формації, яка знаходиться на місці проведення процесуальної дії і з'являється в ході та в результаті її проведення. Тому значення додатків до протоколу, які доповнюють і пояснюють його зміст, переоцінити неможливо. Тим більше, що додатки до протоколу разом із протоколом і у зв'язку з ним одержують статус джерел доказів (інакше не було б ніякого сенсу їх створювати). Звідси - суворі вимоги до технології виготовлення, процедури їх долучення і техніки збереження та використання в доказуванні.

У статті наводиться ціла низка дозволених додатків до протоколу, пере­важна більшість яких повинна виготовлятись із залученням засобів і технологій криміналістичної техніки і, зрозуміло, за допомогою спеціаліста. Всі додатки умовно можна поділити на кілька груп: а) виявлені та вилучені, а також нада­ні під час процесуальної дії речі, документи, носії комп'ютерної інформації на дискетах, компакт-дисках, флешках; б) зразки виявлених на місці об'єктів, які, зокрема, можуть використовуватись у майбутньому для проведення експертних досліджень (грунт, частини рослин з місця огляду, зерно, мастила, фарби, вода, повітря тощо); в) зразки речей і документів, які можуть використовуватись як еталони в порівняльних дослідженнях; г) об'єктивні відтворення слідів, обста­новки, явищ, процесів, виготовлені за допомогою технічних засобів у ході про­ведення процесуальної дії, до яких належать аудіо-, відеозапис процесуальної дії, фототаблиці, зліпки та відбитки; г) копії пласких об'єктів (документів, листів, планів, карт, картин тощо) у вигляді фото-, відео-, ксеро-, факсових відбитків; д) особисті, виготовлені графічно відображення обстановки і обставин, ходу й результатів процесуальних дій, часом з відчутним впливом суб'єктивних якостей автора (що треба враховувати при оцінці змісту цих додатків): стенограми, схеми (наприклад, місця події); крокі (наприклад, доріжки слідів), письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні цієї процесуальної дії, щодо доціль­ності застосованих ними тих чи інших технічних засобів, значення одержаних за їх допомогою результатів, способів та умов зберігання, транспортування та використання в майбутньому певних речових доказів.

3. Існують теоретично обґрунтовані й практично корисні технічні та тех­нологічні правила і прийоми виготовлення копій документів, проведення судо­вої фотозйомки, аудіо- та відеозапису, відібрання різноманітних зразків, зняття відбитків, упаковки різних речових доказів. Більшість такого роду рекомендацій

-289

міститься в підручниках криміналістики та навчальних посібниках із викорис­тання судових експертиз у доказуванні. Наприклад, фотографування на місці події проводиться за правилами орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної (останньої - з масштабом) фотозйомки, позначення сторін світу на схемі міс­цевості робиться обов'язково за допомогою магнітного компаса, згорілі залиш­ки паперу в жодному випадку не можна упаковувати в коробку з ватою, відбір зразків фунту, рідких, сипких речовин обов'язково робиться з різних місць (не менш ніж три) і з різної глибини їх товщі тощо. У будь-якому разі всі дії щодо виготовлення, відібрання, упаковування, зберігання додатків до протоколів треба проводити за рекомендаціями відповідних інструкцій та запрошених спеціалістів і почасти за безпосередньої їхньої участі (ч. 2 ст. 71 КПК).

Слід звернути увагу на беззастережне виконання вимог про обов'язкове за­свідчення підписами слідчого, прокурора, спеціаліста та інших осіб, які брали участь у роботі з додатками до протоколів, виготовлених, вилучених, наданих, упакованих у конверти, пакети, коробки, каркаси, пробірки, пляшки тощо додат­ків, аби не було жодної можливості непомітно підмінити чи вилучити якісь із них.

Стаття 106. Підготовка протоколу та додатка

1. Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її про­ведення або безпосередньо після її закінчення.

2. До складу слідчої (роші укової) дії входять також дії щодо належно­го упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для пере­вірки результатів процесуальної дії.

1. Протоколи під час досудового розслідування можуть складати представ­ники сторони обвинувачення, які проводять відповідну процесуальну дію, а саме: а) слідчі органів досудового розслідування - органів прокуратури (див. п. 1 Пе­рехідних положень), органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здій­снюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державного бюро розслідувань, які проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (роз­шукові) дії (ч. 1 ст. 38, п. 2 ч. 2 ст. 40 КПК); б) прокурор, коли він у необхідних випадках особисто проводить слідчі (розшукові) та процесуальні дії (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК); в) керівник органу досудового розслідування, який може здійснювати досудове розслідування, керуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК); г) співробітники оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового за­конодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Держав­ної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінально­му провадженні за письмовий дорученням слідчого, прокурора, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 5 ч. 2 ст. 36, п. З ч. 2 ст. 40, ч. 1 і 2 ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК); г) співробітники органів дізнання під час досудового розслідування

290 -

кримінальних проступків у ході виконання всіх передбачених КПК слідчих (роз-шукових) дій, окрім негласних слідчих (розшукових) дій (ст.ст. 215, 300 КПК).

Необхідно підкреслити, що протокол повинен бути складений відразу ж піс­ля закінчення процесуальної дії, щоб були остаточно одержані її результати і щоб ніщо важливе не було втрачено, а також щоб всі учасники були присутні, могли ознайомитись зі змістом протоколу, зробити необхідні доповнення і зауваження та підписати протокол. Складання протоколу не можна відкладати, воно є орга­нічною частиною процесуальної дії, а тому повинно виконуватись у присутності всіх учасників цієї дії, які мають підписати протокол, зробивши в необхідних ви­падках доповнення і зауваження до нього. Крім того, що є найголовнішим, така процедура практично унеможливлює будь-які фальсифікації.

2. Складовою частиною слідчої (розшукової) дії є всі операції, пов'язані з вилученням, упакуванням речей, документів та інших додатків, що конкретно фіксується в протоколі. До цього елементу слідчої дії необхідно поставитись зі всією відповідальністю, оскільки від правильного упакування, транспортування і збереження речей та документів може залежати ефективність їх використання в доказуванні.

Стаття 107. Застосування технічних засобів фіксування криміналь­ного провадження

1. Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну проце­суальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим.