Вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьо­го Кодексу, г самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, уста­нови та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані викону­вати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

1. Слідчий є основним виконавцем роботи з досудового розслідування кримінальних правопорушень і несе відповідальність за законність та своєчас­ність проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, і прийняття законних і обгрунтованих поточних і під­сумкових процесуальних рішень.

2. Слідчий має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення та­кому органу досудового розслідування, який зобов'язаний її виконати (див. ч. 6 ст. 218 КПК), а також доручати проведення слідчих (розшукових) дій та неглас­них слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Доклад­ніше про доручення на проведення зазначених дій оперативним підрозділам див. ст. 40 КПК.

3. Слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

4. Законні повноваження на втручання в процесуальну діяльність слідчого мають керівник органу досудового розслідування у межах його повноважень, пов'язаних із організацією досудового розслідування кримінальних правопо­рушень всіма слідчими цього слідчого підрозділу, прокурор - у межах повно­важень, пов'язаних зі здійсненням нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство і, водночас, здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуван­ням, і слідчий суддя - у рамках повноважень, пов'язаних зі здійсненням судо­вого контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Письмові доручення і вказівки прокурора та керівника органу досудового розслідування є для слідчого обов'язковими для виконання. Про­курор має право скасувати будь-яке незаконне рішення слідчого. Слідчий суддя за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування своєю ухвалою може: 1) скасувати рішення слідчого; 2) зобов'язати його припинити дію; 3) зобов'язати вчинити певну дію; 4) від­мовити в задоволенні скарги (ч. 2 ст. 307 КПК).

5. Інші учасники кримінального провадження - це підозрюваний, його захисник і законний представник, потерпілий, його представник, цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники (див. п. 25 ч. 1 ст. З КПК),

використовуючи свої процесуальні права, можуть здійснювати в своїх законних інтересах чи в інтересах осіб, яких вони захищають чи представляють, вплив на досудове розслідування шляхом заявления відводів слідчому, клопотань про проведення додаткових слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, про зупинення, відновлення або закриття досудового розслідування, про обрання, зміну чи скасування заходу забезпечення кримінального провадження чи за­ходу забезпечення безпеки учасника кримінального провадження, скарги до ке­рівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді на рішен­ня, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування. Тобто такі учасники кримінального провадження можуть лише заявити клопотання про виконання певних дій і прийняття певних рішень. І якщо вони відповідають ін­тересам ефективного проведення досудового розслідування, виконання завдань досудового розслідування і всього кримінального провадження, то мають бути задоволені самим слідчим чи керівником органу досудового розслідування, чи прокурором або слідчим суддею.

6. Слідчий не має повноваження на самостійне вирішення питання про застосування запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінально­го провадження. Такі заходи застосовуються на підставі ухвали слідчого судді. Для його отримання слідчий має звернутися до слідчого судді з клопотанням, погодивши його з прокурором. Якщо прокурор відмовив у його погодженні, то слідчий через керівника органу досудового розслідування може звернутися за погодженням до прокурора вищого рівня.

7. Незаконне втручання в діяльність слідчого як з боку керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, інших учасників кримі­нального провадження, так і з боку органів та осіб, які не є учасниками кримі­нального провадження, є неприпустимим.

8. Незаконне втручання в процесуальну діяльність слідчого може бути пов'язане, зокрема:

з погрозами вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження, знищити майно тощо на адресу слідчого, потерпілого, свідка, інших учасників кримі­нального провадження, членів їх сімей і близьких родичів з метою змінити хід розслідування, змусити давати неправдиві показання або відмовитися їх дава­ти, прийняти незаконні рішення, що має бути усунуто шляхом застосування до таких осіб заходів забезпечення безпеки;

ухилення підозрюваного від досудового розслідування, перешкоджання ним з'ясуванню істини у справі тощо, що має бути усунуто шляхом застосуван­ня запобіжних заходів.

С т а т т я 41. Оперативні підрозділи

1. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законо­давства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Дер­жавної прикордонної служби України, органів Державної митної служби

України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, про­курора.

2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник опе­ративного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробіт­ники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшу-кових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для ви­конання оперативним підрозділом.

1. За змістом ст. 41 КПК процесуальну діяльність у кримінальному про­вадженні мають право проводити оперативні підрозділи таких правоохорон­них органів: а) органів внутрішніх справ; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державної пенітенціарної служби України; г) органів Державної прикордонної служби України; д) органів Державної митної служби України.

2. Процесуальна діяльність оперативних підрозділів полягає у виконанні слідчих (розшукових) дій (див. главу 20 КПК) та негласних слідчих (розшу­кових) дій (див. главу 21 КПК) лише за письмовим дорученням слідчого чи прокурора, не виходячи за його межі. Працівник оперативного підрозділу під час виконання доручення слідчого чи прокурора користується повноваженнями слідчого і несе відповідальність за законність виконання доручених йому про­цесуальних дій, проте не має права здійснювати (окрім зазначених у дорученні) процесуальні дії з власної ініціативи або звертатися з клопотанням про їх про­ведення до слідчого судді чи прокурора. З урахуванням результатів виконаних за дорученням слідчих дій слідчий, який здійснює досудове розслідування, приймає рішення щодо доцільності проведення наступних процесуальних дій і прийняття відповідних процесуальних рішень у межах своїх повноважень слід­чого органу досудового розслідування, визначених ст. 40 КПК.

3. Закон не встановлює обмежень щодо виду чи кількості слідчих (роз­шукових) дій, виконання яких можна доручати відповідному оперативному підрозділу, проте і зловживати своїм повноваженням щодо кількості слідчих (розшукових) дій слідчий чи прокурор не повинен.

4. Доручення слідчого чи прокурора оперативному підрозділу (як і дору­чення органу досудового розслідування іншої територіальної юрисдикції) про проведення слідчих (розшукових) та/або негласних слідчих (розшукових) дій оформляється письмово, постановою. У ній, крім загальних даних, які мають бути в постанові слідчого (див. ч. 5 ст. 110 КПК), зазначається: правоохоронний орган, оперативному підрозділу якого адресується доручення; назва докумен­та; встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення в обсязі, необхідному для виконання доручення; назва слід-

чої (розшукової) чи негласної слідчої (розшукової) дії, яку необхідно виконати; мета проведення процесуальної дії; питання, які необхідно з'ясувати під час проведення процесуальної дії, прохання про виконання однієї чи кількох слід­чих (розшукових) та/або негласних слідчих (розшукових) дій. До постанови про доручення додаються документи, необхідні для проведення відповідної дії.

Сторона захисту

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. З КПК стороною кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправда­ний, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосу­вання, їхні захисники та законні представники.

Стаття 42. Підозрюваний, обвинувачений

1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

3. Підозрюваний, обвинувачений мас право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його під­озрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого до­питу з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкуван­ня, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримі­нального провадження; на отримання правової допомоги захисника за ра­хунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обгрунтованості затримання;

7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких ро­дичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з по­ложеннями статті 213 цього Кодексу;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, пода­вати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які за­носяться до протоколу;

11) застосовувати з додержанням вимої цього Кодексу технічні за­соби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слід­чий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосову­вання технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи сто­суються інтимного життя особи, про що виноситься вмотивована по­станова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про за­безпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в по­рядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідо­млення;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;

17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішен­нями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, ви­значеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвину­вачення не підтвердилися;

18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхід­ності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

4. Обвинувачений також має право:

1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинува­чення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

2) збирати і подавати суду докази;

3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань ін­ших учасників судового провадження;

4) виступати в судових дебатах;

5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним за­писом судового процесу, які йому зобов'язані надати уповноважені праців­ники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішен­ня та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та каса­ційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.