Інше сторони та інші учасники кримінального провадження.

5. Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судово­го засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіцій­ним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

6. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стено­граму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі при­строї. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, ві.іео іанису, тран­слювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та мож­ливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

7. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, прого­лошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому су­довому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому за­хисту від розголошення.

1. Закріплена в коментованій статті засада гласності і відкритості су­дового провадження та його повне фіксування технічними засобами грунту­ється на конституційному положенні, що визначене як основна засада судо­чинства - гласності судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України). Міжнародно-правові акти, які становлять національне законодавство, також передбачають основну частину цієї засади. Так, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права закріплює право кожного, кому пред'явлено обвинувачення у вчи­ненні кримінального правопорушення, на справедливий, публічний розгляд справи (ст. 14). Рівно ж і Конвенція про захист прав людини і основополож­них свобод зазначає, що кожна людина при висуненні проти неї криміналь­ного обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд такої справи незалежним і безстороннім судом, а судове рішення оголошується прилюдно (п. 1 ст. 6).

2. Увага Основного Закону України та міжнародних актів до коментованої засади обумовлена тим, що гласність і відкритість кримінального провадження в судах усіх інстанцій є важливою умовою неупередженого, всебічного і повно­го дослідження обставин кримінального правопорушення та ухвалення на цій основі законного, обгрунтованого і справедливого рішення. Можливість при­сутності на судовому розписці не лпше його учасників, а й широкої публіки сприяє зміцненню в суспільстві впевненості у правильному функціонуванні судів, довіри до них. Така засада спонукає суддів та інших учасників судово­го розгляду добросовісно реалізовувати права та виконувати свої професійні обов'язки, суворо дотримуватися правил судочинства, етики взаємин між учас­никами розгляду, а також здійснює виховний вплив на всіх присутніх у залі засідання суду.

3. Повне фіксування технічними засобами ходу всього судового розгля­ду, відображення його в журналі судового засідання слугують, з одного боку, його гласності та відкритості, а з іншого - забезпечують можливість встано­вити допущені під час судового розгляду порушення, які могли б вплинути на законність, обгрунтованість і справедливість ухвалених за результатами роз­гляду судових рішень. Відсутність у матеріалах провадження журналу судо­вого засідання або технічного носія інформації є істотним порушенням вимог кримінального процесуального захисту і, безумовно, підставою для скасування судового рішення (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК).

Зміст гласності і відкритості (транспарентності) судового провадження охоплює кілька правових елементів, а саме: 1) право (можливість) будь-кого отримувати в суді інформацію про дату, час і місце судового розгляду справи про кримінальне правопорушення та про ухвалені при цьому судові рішення, крім випадків, встановлених законом; 2) право (можливість) сторонніх для кримінального провадження осіб (не учасників провадження) знаходитись в залі судового засідання і спостерігати за ходом судового розгляду; 3) право (можливість) без будь-чийого дозволу робити записи (нотатки, стенограму), за­стосовувати портативну аудіозаписуючу техніку; 4) право учасників судового провадження та інших осіб, якщо суд вирішував питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, отримувати в суді усну чи письмову інформацію щодо результатів судового розгляду, ознайомлюватися з процесуальними рішеннями й отримувати їх копії.

До змісту коментованої засади входять і кореспондуючі з переліченим правом (можливостями) обов'язки суду, а саме: а) допустити на засідання суду всіх бажаючих (не учасників провадження) на відведені для публіки місця. При цьому кількість присутніх у залі судового засідання обмежується кількістю наявних у ньому місць. Але близькі родичі та члени сім'ї обвинуваченого і по­терпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритет­не право на присутність під час судового засідання (ст. 328 КПК); б) не пере­шкоджати фіксуванню ходу судового розгляду дозволеними КПК способами і пристроями. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису

чи звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, трансляція судового засідання по радіо і телебаченню допускається лише на підставі ухвали суду, прийнятої з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

4. Засада гласності і відкритості судового розгляду у встановлених зако­ном випадках може бути обмежена повністю або частково. Частина 2 коменто­ваної статті перераховує такі випадки. Рішення про проведення кримінального провадження у закритому судовому засіданні повністю чи лише в окремих його частинах ухвалюється судом як за клопотанням сторін, так і за власною ініціа­тивою суду. Якщо випадки, передбачені ч. 2 коментованої статті, виникають у ході досудового розслідування під час розгляду і вирішення питань, віднесених до повноважень слідчого судді, рішення про обмеження гласності і відкритості такого розгляду в судовому засіданні ухвалюється слідчим суддею.

5. Частина 2 коментованої статті першою підставою проведення закритого судового засідання називає неповноліття обвинуваченого, тобто недосягнення ним 18-річного віку. Обмеження гласності і відкритості судового розгляду з участю неповнолітнього обвинуваченого обумовлене, насамперед, інтересами неповнолітнього. Під час кримінального провадження про обвинувачення не­повнолітніх необхідно враховувати особливості їх психіки, недостатність соці­альної зрілості та життєвого досвіду. Ці фактори зобов'язують суд з особливою турботою віднестися до цієї категорії обвинувачених і унеможливити негатив­ний вплив на них.

6. Закритий судовий розгляд справ про злочини проти статевої свободи і статевої недоторканності продиктований необхідністю охорони суспільної мо­ралі та інтересів потерпілої особи. Чинне кримінальне законодавство України до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності відносить такі: зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним спо­собом, примушування до вступу в статевий зв'язок, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх.

7. Підставою для ухвалення рішення про проведення закритого судового розгляду може бути необхідність в обмеженні розголошення відомостей про особисте та сімейне життя або обставини, які принижують гідність особи. Такі відомості можуть міститися в особистих записах, листах та іншій кореспон­денції, в телефонних розмовах та інформації, яка передається електронними та іншими видами зв'язку. Оскільки Конституція України проголошує право кожної особи на невтручання в її особисте і сімейне життя (ст. 31) та на повагу до її гідності (ст. 28), крім випадків, передбачених самою Конституцією та зако­нами, то розголошення таких відомостей під час судового розгляду може бути обмежене судом, а на досудовому розслідуванні слідчим суддею.

8. Закрите судове засідання (повністю або частково) за участю лише його учасників проводиться і у випадках необхідності запобігти розголо­шенню відомостей, що становлять охоронювану законом таємницю. Такою таємницею, насамперед, є таємниця державна. Згідно зі ст. 1 Закону України

«Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (з наступними змінами і до­повненнями) державна таємниця - вид таємної інформації, яка охоплює ві­домості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці Украіііи. Про особливості кримінального про­вадження, яке містить відомості, ^о становлять державну таємницю, див. коментар до глави 40 КПК.

До охоронюваної законом таємниці також належать: 1) таємниця уси­новлення (ст. 228 Сімейного кодексу України); 2) лікарська таємниця (ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 p.); комерційна таємниця (ст.ст. 505, 507 ЦК); банківська таємниця (ст. 1076 ЦК, ст. 60 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» від 7 грудня 2000 p.). Чинне законодавство України передбачає й інші види таємної інформації, яка не підлягає розголошенню, а винні у її роз­голошенні притягаються до встановленої законом відповідальності (нотаріаль­на таємниця, адвокатська, журналістська, таємниця сповіді, таємниця нарадчої кімнати суддів). Інформація про такі таємниці не може бути предметом відкри­того судового розгляду.

9. Від легітимного обмеження засади гласності і відкритості судового провадження необхідно відрізняти її порушення. Порушення цієї засади буде в разі, якщо судовий розгляд відбувається не в залі судових засідань або в іншому наперед оголошеному для публіки і доступному для неї місці, а в приміщен­ні, про яке не було заздалегідь повідомлено, доступ до нього незручний або й взагалі ускладнений (наприклад, у кабінеті судді, який не пристосований для судового розгляду, в якому тісно навіть його учасникам; в будівлі, у якій діє пропускний режим, тощо).

10. Частина 7 коментованої статті регулює оприлюднення судового рі­шення за результатами судового розгляду. Рішення суду, ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується повністю. Рішення, яке ухвалювалося у за­критому засіданні, також проголошується прилюдно в залі судового засідання, але під час його оприлюднення пропускається інформація, яка була одержана та досліджена у закритому засіданні суду і підлягає подальшому захисту від розголошення. Подальший захист від розголошення передбачає неможливість надання такого рішення для ознайомлення суб'єктам громадянського суспіль­ства. Однак у рішеннях суду (вироках, ухвалах), які ухвалювались за результа­тами відкритого судового розгляду, також почасти міститься інформація щодо особистого життя та особистих (приватних) інтересів учасників провадження чи інших осіб. Оприлюднення такої інформації може порушити права цих осіб на невтручання в їх особисте (приватне) і сімейне життя (ст. 32 Конституції України). З метою уникнення такої ситуації у випадках опублікування судового рішення необхідно його знеособлювати і фабулізувати - виключати із тексту найменування суду, прізвища суддів, учасників провадження, викласти лише фабулу рішення без деталей, а особливо відвертої, шокуючої, хоч і важливої

для справи, інформації. Те, що призначене для суддів, не завжди слід доводити до відома громадськості. Гласність судових актів також вимагає обмеження.

11. Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р. кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, ви­значеному цим Законом. На Державну судову адміністрацію України названим Законом покладено обов'язок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень судів загальної юрисдикції. Внесені до Реєстру рішення є відкритими для доступу на офіційному веб-порталі судової влади. Проте в них не можуть розголошуватися відомості, які дають можливість ідентифікувати фізичну осо­бу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями. Вони можуть публікуватися в друкованих виданнях, з них можна робити електронні копії тощо.

С т а т т я 28. Розумні строки

1. Піл час кримінального провадження кожна процесуальна дія або про­цесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Ро­зумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окре­мих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

2. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження -суд.

3. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з ураху­ванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних пра­вопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;