Інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.

1. До переліку причин неприбуття особи на виклик, які вважаються по­важними, належать: затримання, тримання під вартою або відбування покаран­ня; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення, обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші

подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови не­можливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик.

До інших обставин, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, можна віднести: виклик такої особи у цей само час до суду; термінове відрядження; наявність в особи малолітніх дітей, що унеможливлює їх зали­шення на час виклику або неможливість залишити без догляду тяжко хворого члена родини (коли за ним більше нікому доглядати) тощо.

2. Для підтвердження наявності поважних причин неприбуття особи за викликом на вимогу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду можуть бути представлені відповідні документи. Несвоєчасність одержання учасником кримінального провадження повістки чи невручення її посвідчується відміт­кою на повістці чи поясненням особи, в обов'язки якої входило її вручення, а також представленням конверта з поштовим штемпелем, де вказана відпо­відна дата.

Наявність в особи, що підлягає виклику, хвороби, яка позбавляє її можли­вості з'явитись за викликом слідчого, прокурора, судді, повинна бути підтвер­джена довідкою чи іншим документом медичної установи.

Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивіль­ний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку виклика­ний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накла­дається грошове стягнення у розмірі:

від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку не­прибуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку непри­буття на виклик слідчого судді, суду.

2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підо­зрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідаль­ність, встановлену законом.

1- Нез'явлення підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, ци­вільного відповідача, які у встановленому порядку були викликані, і тому є під­твердження або про отримання повістки, або про ознайомлення з її змістом, без поважних причин (зокрема, неодноразово) та без повідомлення при причини ^свого неприбуття тягне за собою накладення грошового стягнення.

2. Розмір грошового стягнення, визначеного у КПК, залежить від статус\ службової особи, яка проводила виклик. Неприбуття підозрюваного, обвину­ваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача на виклик слідчого, про­курора тягне за собою накладення грошового стягнення від 0,25 до 0,5 розмірх мінімальної заробітної плати, а нез'явлення за викликом слідчого судді, суд> - від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

3. Крім того, неприбуття до слідчого, прокурора, судді за викликом без поважних причин, до підозрюваного, обвинуваченого або до свідка може бути застосовано привід (див. коментар до ст. 140 КПК).

За злісне ухилення від явки свідок та потерпілий несе відповідальність, встановлену законом: відповідно до вимог ч. 1 ст. 185⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення це тягне за собою накладення судом штрафу від трьох до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стаття 140. Привід

1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він за­стосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

3. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої осо­би, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співро­бітника кадрового складу розвідувального органу України під час вико­нання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

1. Приводом є примусове супроводження особи (свідка, підозрюваного або обвинуваченого), до якої він застосовується, як результат нез'явлення останньої без поважних причин до слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її ви­клику в зазначений в ухвалі час. У КПК України 1960 р. привід означав примусове доставления співробітниками органів внутрішніх справ особи до слідчого.

Привід як примусове супроводження означає знаходження особи, яка ви­конує ухвалу про здійснення приводу, поряд з особою, до якої застосовується привід до місця виклику з метою контролю за прибуттям особи до цього місця (без відхилення від визначеного маршруту: від місця проживання або роботи

особи до місця виклику) у визначений час та фіксації явки учасника криміналь­ного провадження до відповідного слідчого, прокурора, судді.

2. Рішення у формі ухвали про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокуро­ра або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотан­ням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи.

3. Привід свідка не може бути застосований: до неповнолітньої особи, ва­гітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із норма­ми КПК не можуть бути допитані як свідки за наявності відповідного імунітету, передбаченого ч. 2 ст. 65 КПК.

4. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу Укра­їни під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу. До розвідувальних органів згідно зі ст. 6 Закону України «Про розвідувальні органи України» від 22 бе­резня 2001 р. належать Служба зовнішньої розвідки України, розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповно­важеного центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Стаття 141. Клопотання про здійснення приводу 1. У клопотанні про здійснення приводу під час досудового розсліду­вання зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) процесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання, її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання;

3) процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здій­снення приводу якої заявлено клопотання;

4) положення цього Кодексу, яким встановлено обов'язок особи з'явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов'язку;

5) відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому цим Кодексом порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом;

6) прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора;

7) дата та місце складення клопотання.